МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЗАГОРОДНИКИ — порівняно вільна категорія збіднілого населення в Україні, Білорусі та Польщі XIV— XVII ст. Діставали від землевласників право освоювати цілинні землі за межами орних ділянок, за що звільнялися на 10 років від феодальної ренти. Перебування в такому статусі більше 10 років, як правило, перетворювало загородників на кріпаків. Із розвитком товарно-грошових відносин загородники як соціальна група поступово зникають.

О.Гуржій