МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЖИВА ЦЕРКВА (інші назви — Синодальна, Обновленська церква) — альтернативна щодо патріарха Тихона церковна структура, ініційована ДПУ у травні 1922. Фундаторами Ж.ц. були протоієрей О.Введенський, єпископи Антонін (Грановський) та Леонід (Скобєєв). В Україні Жива церква виникла 25 жовтня 1923 на соборі в Харкові на чолі з митрополитом Пименом, зв’язаним з ДПУ. На Всеукраїнському помісному соборі обновленців (травень 1925) проголошено автокефалію цієї церкви, затверджену згодом Всесоюзним собором обновленців. Дістала підтримку Вселенського патріарха Василія III і єрусалимського патріарха Даміана. На III соборі Живої церкви (травень 1928) було прийнято спеціальну постанову "Про липківщину", що засуджувала УАПЦ і ставила завдання її ліквідації. Після досягнення угоди в 1927 з тихонівським митрополитом Сергієм (Страгородським) інтерес влади до Живої церкви зник. Багато її єпископів і священиків зазнали репресій. У 1943 покаяння перед патріархом Сергієм приніс обновленський єпископ Ювеналій (Машковський), що завершило історію Живої церкви в Україні.

С.Білокінь