МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЖАБОТИНСЬКИЙ Володимир (Зеев) Євгенович (1880—1940) — єврейський громадський та військовий діяч, письменник, перекладач. Народився в Одесі у зрусифікованій єврейській родині. Виняткові здібності до мов та літературної праці сприяли вибору Ж. професії перекладача, а згодом журналіста. Єврейські погроми 1903—1905 пробудили в Жаботинському національну свідомість. Він стає сіоністом, вивчає іврит, вступає до загону єврейської самооборони. У 1903 переїздить до Санкт-Петербурга, де редагує єврейські журнали, засновує "Лігу захисту прав єврейського народу в Росії", веде боротьбу проти асиміляції єврейства. Жаботинський співробітничав в українських виданнях "Украинский вестник", "Украинская жизнь", доводив національну окремішність українців у полеміці з П.Струве. На початку Першої світової війни Жаботинський виїхав до Західної Європи як кореспондент "Русских ведомостей". У жовтні 1914 розпочав кампанію за створення єврейського легіону у складі британської армії, пізніше був офіцером цього легіону. З 1920 живе з перервами в Єрусалимі, де створює перші загони самооборони "Гагана", а також у Парижі, Лондоні. У 1925 Жаботинський заснував Союз сіоністів-ревізіоністів, що виступав проти поєднання сіонізму з соціалізмом, за переселення євреїв до Палестини (нині — партія "Херут"). Перед Другою світовою війною намагався організувати евакуацію євреїв Східної Європи до Палестини. Помер у Нью-Йорку.

С. Єкельчик