МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКО-КРИВОРІЗЬКА РАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА (ДКРР) — протодержавне формування на території Харківської, Катеринославської, частини Херсонської губерній та деяких районів Області Війська Донського. Проголошена як частина РСФРР на 4-му з’їзді Рад Донецько-Криворізької області, що проходив у Харкові 27—30 січня 1918. Фундатори республіки вважали, що національне питання втратило значення, і нова радянська республіка мала бути федерацією економічно однорідних областей, а не національних республік. Влада в ДКРР належала Раднаркому, який своїми головними завданнями оголошував планові засади народного господарства, націоналізацію економіки, в т.ч. землі, великих домоволодінь, введення трудової повинності. Проти утворення ДКРР виступив ряд українських більшовиків. Тому за пропозицією В.Леніна ЦК РСДРП(б) 15 лютого 1918 ухвалив постанову, яка розглядала Донецько-Криворізький басейн частиною України. З початком німецької окупації ДКРР припинила своє існування.

В.Бойко