МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ГОРОДНИКИ — категорія поземельно чи особисто залежного сільського населення в Україні XIV— XIX ст. Володіли власними чи користувалися чужими присадибними ділянками (городами). Виконували різні повинності, наймитували. Після скасування кріпосного права більшість городників одержали земельні ділянки у приватну власність без викупу.

О.Гуржій