МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ГОЛОВНА РУСЬКА РАДА — орган громадського самоуправління українців, утворений 2 травня 1848 у Львові на хвилі піднесення революційного руху у Східній Галичині. До складу Головної Руської Рада входило 30 постійних членів з української інтелігенції, переважно церковної. Ухвалений 10 травня 1848 Маніфест Г.Р.Р. проголосив галицьких українців частиною всього 15-мільйонного (на той час) українського народу. Головній Руській Раді підлягали близько 50 "руських рад", організованих у різних місцевостях Східної Галичини, народна гвардія, загони селянської самооборони. Найбільших успіхів Головна Руська Рада досягла у культурно-національних заходах, здійснених у 1848 у Львові (собор українських учених, відкриття Народного Дому, заснування товариства "Галицько-руська матиця", першої української газети "Зоря Галицька", впровадження української мови в освіту тощо). Цілком підтримала соціально обмежену аграрну реформу, проголошену австрійським урядом, але так і не домоглася адміністративного поділу Галичини на Західну (польську) і Східну (українську) з приєднанням до останньої Північної Буковини та Закарпаття. Австрійські власті вбачали в Головній Руській Раді загрозу стабільності й цілісності імперії і в 1851 примусили її саморозпуститися.

В. Сарбей