МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

АВСТРО-УГОРЩИНА — імперія на чолі з династією Габсбургів, що існувала у Центральній Європі впродовж 1867—1918. Виникла згідно з компромісною угодою між правлячими колами Австрії та Угорщини у 1867. В адміністративно-географічному плані поділялася на дві частини — Ціслейтанію (тобто до р. Лейти, по якій раніше проходив фактичний кордон між Австрією та Угорщиною) та Транслейтанію. На 1868 до складу Австро-Угорщини з українських земель входили Галичина, Буковина, Закарпатська Україна. Австро-Угорщина була багатонаціональною державою: тут мешкало понад 25 націй та народностей, найчисельніші з яких — німці, угорці, чехи, поляки, словаки, хорвати, далматійці. На 1910 українці складали до 8% населення А.-У. Під час Першої світової війни Австро-Угорщина виступала на боці кайзерівської Німеччини. Події 1917—1919 у Центральній та Східній Європі привели до падіння династії Габсбургів та розпаду Австро-Угорщини. На її місці виникли Австрія, Угорщина, Чехословаччина; частина території увійшла до складу Югославії, Румунії та Польщі. Закарпатська Україна опинилася під владою Праги, Буковина — Бухареста, Галичина — Варшави.

О.Машкін