МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ГАЛИЧИНА СХІДНА — історико-географічна область на заході України. У до київські часи тут мешкали східнослов’янські племена дулібів і білих хорватів. У XII ст. на цій території утворилися Галицьке, Звенигородське, Перемиське і Теребовльське князівства. У XIII ст. вони об’єдналися в Галицько-Волинське князівство. У другій половині XIV ст. більша частина останнього потрапила до складу Речі Посполитої і була поділена на землі Галицьку, Львівську, Перемиську, Саноцьку, Холмську і Белзьку. В середині XV ст. перші чотири землі були об’єднані в Руське воєводство з адміністративним центром у Львові. Після першого поділу Польщі (1772) Галичина Східна опинилася у складі Австрійської імперії. Після розпаду Австро-Угорщини (1918) у Галичині Східній була створена Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). 23 листопада 1920 Польща окупувала територію Г.С. У 1939 згідно з пактом Ріббентропа — Молотова Галичина Східна була приєднана до УРСР.

Ю.Кокін