МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ГАЙДАМАКИ (від тюрк, "гайде" — гнати, нападати, турбувати): 1. Українські повстанці-месники, провідна сила визвольного руху на Правобережній Україні проти панування Речі Посполитої у XVIII ст. Вперше згадуються під 1717. З падіннями й піднесеннями гайдамацький рух триває до кінця XVIII ст. Найбільш активним він був у 1734—1738, 1749—1750 та 1768 (Коліївщина). Не в змозі протистояти військовій потузі Росії та Польщі, гайдамацький рух поступово завмирає. 2. Назва деяких українських військових формувань, які утворилися внаслідок українізації частин російської армії в 1917. Найвідоміші з них — Гайдамацький Кіш Слобідської України, сформований С.Петлюрою, та Гайдамацький кінний полк ім. К.Гордієнка, сформований полковником генерального штабу В.Петровим, який у січні 1918 пробився до Києва з Західного фронту.

Г.Сергієнко, О.Щусь