МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ВОЛИНСЬКА ЗЕМЛЯ — давньоруська історична область у басейні південних приток Прип’яті та верхів’ях Західного Бугу. В VII—X ст. Волинську землю населяли східнослов’янські племена дулібів, бужан і волинян. Назва походить від м. Волині. У X ст. тут постали міста Бузьк, Луцьк, Червень, Белз, а згодом Холм, Кременець, Житомир та ін. Тоді ж Волинська земля увійшла до складу Київської Русі, будучи основною складовою Володимиро-Волинського князівства. В 1117 перейшла до володінь Володимира Мономаха. За князювання Романа Мстиславича (1170—1205) Володимиро-Волинське князівство об’єднало всі удільні князівства Волині. У 1199 Волинська земля стала частиною Галицько-Волинського князівства. У другій половині XIV ст. Польща захопила західну частину Волині. Після Люблінської унії 1569 вона приєднала до себе всю Волинь і створила тут Волинське воєводство.

Ю.Кокін