МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ВІЛЬНЕ КОЗАЦТВО — добровільні військові формування, створювані за територіальним принципом на традиціях запорозького козацтва в 1917—1918. Перший загін вільного козацтва сформований у квітні 1917 у Звенигородському повіті на Київщині. З—7 жовтня в Чигирині відбувся перший Всеукраїнський з’їзд вільного козацтва, на якому був прийнятий Статут і обрано Генеральну Раду на чолі з П.Скоропадським. На той час вільне козацтво налічувало понад 60 тис. вояків. Вільне козацтво спочатку виконувало функції міліції: дотримання правопорядку в містах, боротьба з дезертирством і бандитизмом. У січні 1918 брало участь у воєнних діях як складова Армії УНР. 5 квітня 1918 наказом військового міністра УНР розформоване.

О.Бойко