МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ВІЗАНТІЙСЬКА ІМПЕРІЯ (Візантія, Ромейська імперія) — держава, яка виникла внаслідок розпаду Римської імперії на Східну й Західну. Основне населення — греки. До її складу входили Балканський півострів, Мала Азія, північно-східна частина Африки. Назва походить від грецького міста Візантія, на місці якого в 324—330 було закладено столицю Візантійської імперії Константинополь. Державна мова — грецька. Найбільшої могутності досягла в VI ст. за імператора Юстиніана. Після захоплення Константинополя хрестоносцями (1204) Візантійська імперія припиняє (до 1261) своє існування, а в результаті турецької навали в 1453 остаточно зникає з політичної карти.

Візантійська імперія справила величезний вплив на духовно-культурний розвиток східного слов’янства, дала поштовх до християнізації населення українських земель. На території України (в Криму) до XIII ст. існували володіння Візантійської імперії з центром у м. Корсуні (Херсонесі). Тривалий час Візантійська імперія була об’єктом нападів давньоруських дружин. У 1043 Русь здійснює свій останній похід проти Візантійської імперії, а на межі XI—XII ст. візантійці захопили володіння Русі у Східному Криму й на Таманському півострові (Тмутараканське князівство).

О.Головко