МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ШАХРАЙ Василь Матвійович (1888—1919) — політичний діяч, один із засновників українського націонал-комунізму. Народився в Полтавській губернії у селянській родині з козацьким родоводом. Освіту здобув у Феодосійській учительській семінарії (1907) та Комерційному інституті в Санкт-Петербурзі. З 1913 член РСДРП(б). Активний учасник встановлення радянської влади в Україні. Був членом ЦБК Рад України та його уряду — Народного Секретаріату, очолював секретарство військових справ. Входив до складу делегації радянського уряду України на мирних переговорах у Бресті-Литовському. На Таганрозькій партійній нараді (квітень 1918) проводив ідею створення української комуністичної партії як рівноправної секції Комуністичного Інтернаціоналу. Автор книг "Революція на Україні" та "До хвилі. Що діється на Україні і з Україною" (остання у співавторстві з С.Мазлахом), а також передмови до збірки праць В.Леніна, де обстоював право України на самостійність і незалежність. Постановою ЦК КП(б)У від 9 березня 1919 Шахрай разом з С.Мазлахом виключений з партії, написані ними книги були вилучені. Працював у радянському підпіллі в тилу білих у Катеринодарі. Схоплений і замордований денікінською контррозвідкою.