МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ПОЛК — створений у 1648. У 1649 до його складу входило 7 сотень. Полковники за часів Б.Хмельницького: Мартин Не-баба (1648—1651), Степан Пободайло (1651—1653), Іван Вибельський (1653—1657, 1661). Територія полку зазнавала істотних змін. Спершу значна її частина відійшла до Ніжинського полку. У 1654 у складі Чернігівського полку залишалися тільки міста Чернігів, Седнів, Слабин, Лоїв, Любеч. З часом територія Чернігівського полку розширилася, і на 1782 до його складу входили сотні: полкова Чернігівська, Вибельська, Слабинська, Білоуська, Роїська, Любецька, Городницька, Седнівська, Березнинська, Столинська, Синявська, Киселівська, Менська, Волинська, Сосницька та Понурницька. На той час у Чернігівському полку було одне місто, 9 містечок і 719 сіл. Найбільш відомі полковники: І.Силич (1657—1663), Д.Многогрішний (1665—1669), І.Лисенко (1669— 1671), В. Многогрішний (1671 — 1672), Г.Самойлович (1685—1687), Я.Лизогуб (1687—1689), Ю.Лизогуб (1698—1704), П.Полуботок (1706— 1722). У XVIII ст. посаду полковника Чернігівського полку займали ставленики царського уряду — Михайло Богданов (1723—1735), Володимир Ізмайлов (1736—1749), Іван Божин (1749—1762), Петро Милорадович (1762—1782). У зв’язку з ліквідацією полкового устрою в Україні Чернігівський полк припинив своє існування (1782), а його територію було приєднано до Чернігівського намісництва.

В.Панашенко