МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ХАРКІВ — місто, обласний і районний центр України. Розташований біля злиття річок Харкова, Лопані та Уди. Вперше згадується в джерелах за 1655. До 1765 — адм. центр Харківського полку, в 1765—1780 та 1796—1835 — адм. центр Слобідсько-Української губернії, у 1780— 1796 — Харківського намісництва, в 1835—1925 — Харківської губернії, в 1925—1930 — Харківського округу, з 1932 — Харківської області. Від грудня 1919 до червня 1934 — столиця України. Кількість населення за даними 1986 — 1567 тис.

Л.Маркішан