МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ФОЛЬКСДОЙЧ — етнічні німці, яких радянські органи не встигли депортувати на початку війни з Німеччиною. На території України, зайнятій вермахтом, налічувалося близько 200 тис. фольксдойчів, які жили в 486 населених пунктах. Окупаційні власті активно намагалися схилити їх до колабораціонізму, апелюючи до спільного походження та використовуючи їхнє невдоволення радянським режимом. Багато фольксдойчів стали перекладачами окупаційних установ, комендатур, гестапо, таборів військовополонених, відповідальними працівниками міських управ, поліції, бургомистрами, господарськими шефами, дехто вступив до СС. Фольксдойчи займали привілейоване становище і щодо житлово-побутових умов, на них не поширювалися закони, обов’язкові для місцевого населення, їхні селища були взяті під охорону окупаційної армії. Серед фольксдойчів були не тільки колаборанти, а й антифашисти — підпільники і партизани (Є.Бремер, М.Гефт, Г.Кельм, В.Бурзі та ін.).

М.Коваль