МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ТРИЗУБ — емблема, основний елемент герба України. Відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, на українських землях — з II ст. Існує до 30 теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, світильник-триклій та ін.). Популярним у наші дні є тлумачення тризуба як символу триєдинства світу. Тризуб був знаком київських князів у давньоруські часи. У грудні 1917 Українська Центральна Рада прийняла тризуб в якості герба У HP. Фактично це було схвалено 18 січня 1918, а 1 березня проголошено закон про герб, на виконання якого 22 березня 1919 було викладено опис герба з тризубом як головним його елементом. З 22 січня 1919 згідно з законом про Злуку тризуб увійшов у крайовий герб Західної області У HP. Залишався він головним елементом герба гетьманської держави П.Скоропадського, а також Директорії. Уперше конституційно тризуб був оформлений як державний герб у травні 1920 Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге — спеціальною "Урядовою Комісією по виготовленню Конституції Української Держави" 1 жовтня того ж року. У 1939 тризуб став державним гербом Карпатської Русі, що проголосила самостійність після розпаду Чехословацької республіки. У радянській Україні тризуб піддавався офіційній дискредитації, попри це залишаючись символом національно-визвольного руху. Після проголошення незалежності України став центральним елементом її державного герба.

М.Дмитрієнко