МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ТИВЕРЦІ — східнослов’янське плем’я (союз племен), що займало територію між Дністром, Прутом і Дунаєм. Археологічними пам’ятками тиверців є залишки давньоруських поселень на території Молдови та городище, яке, ймовірно, є залишком літописного міста Черна. Основним заняттям тиверців було орне землеробство. Починаючи з X ст. тиверці входять до складу Київської Русі. З середини X ст. їхні землі постійно зазнають нападів печенігів та половців, унаслідок чого тиверці поступово змішуються з іншими слов’янськими племенами. В XII— XIII ст. землі тиверців входили до складу Галицького князівства. Пізніше нащадки тиверців розчинилися в населенні Молдови.

В.Кравченко