МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

СІВЕРСЬКА ЗЕМЛЯ — історична область, що включала басейн середньої та нижньої Десни, Посейм’я і нижнє Посожжя. Термін зафіксований у джерелах XIV—XVIII ст. і є похідним від етноніма "сівер" (сіверяни) — назви східнослов’янської діалектно-етнографічної групи дніпровського лівобережжя (VIII— XII ст.). Поняття "Сіверська земля" охоплювало тільки частину сіверського етнографічного ареалу, відомого за археологічними пам’ятками давньоруської доби, — власне, ті території, які у другій половині XI — першій половині XIII ст. входили до складу Чернігівського князівства. Єдність Сіверської землі була суто етнографічною і не підкріплювалась адміністративно-правовими інституціями.

О.Русіна