МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

РОСТАВИЦЬКА УГОДА 1619 — між українською козацькою верхівкою на чолі з гетьманом П.Сагайдачним і польсько-шляхетським урядом на чолі з коронним гетьманом С.Жолкевським про підпорядкування реєстрових козаків польському урядові. Укладена в жовтні 1619 поблизу м. Паволочі на р. Роставиці (нині Житомирська обл.). В основу Роставицької угоди покладено умови Вільшанської угоди 1617. За Роставицькою угодою кількість козацького війська зменшувалася з 20 тис. до 3 тис. Козаки із вислугою менше п’яти років мали повернутися під владу панів і державців. Реєстрові козаки повинні були виселитися з маєтків шляхти й духівництва. Кошти на утримання реєстру встановлювалися у розмірі 40 тис. злотих. Козацька верхівка зобов’язувалася знищити човни, покарати козаків, що брали участь в останніх морських походах на Крим і Туреччину, і погодитися на кандидатуру гетьмана, якого призначить польський король. Обурені нереєстрові козаки не визнали угоди.

М.Знаменська