МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ — офіційна назва російської держави, встановлена в 1721 у зв’язку з прийняттям Петром І титулу імператора. Назва існувала до лютневої революції 1917 і означала всю сукупність територій, що входили до складу держави. Структура імперії ґрунтувалася на принципі авторитарного керівництва центру, що суперечило прагненням народів до власної національної державності. Ідеологічним підґрунтям колоніального гноблення неросіян були міфи про "триєдиний російський народ", "єдину й неділиму Росію" та "православ’я, самодержавство й народність". Всі народи імперії мали забути про свою історію, релігію, звичаї, а багато з них і про власну писемність, яка була механічно замінена російською абеткою. Імперське правління робило все для того, аби вселити в неросіян російську психологію, мораль, ментальність, позбавляючи таким чином народи національної самосвідомості, гідності й честі. Планомірно узурпувалися права народів на територію свого розселення, мову та культуру, що фактично було імперським етноцидом.

Розпад Російської імперії активізувався у 1917, однак за Й.Сталина відбулася реставрація імперського мислення, запанували інтереси "наднації", яка на практиці стала верхівкою унітарної наддержави. Розпад СРСР був останнім етапом краху Російської імперії. Проте останнім часом активізувалася політика "збирання російських земель", адепти якої привласнили право діяти як політичним, так і військовим шляхом.

О. Овсієнко