МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ — вищий орган виконавчої влади за режиму гетьмана П.Скоропадського. Утворена 3 травня 1918, остаточний склад затверджений у середині травня. Головою Ради було призначено Ф.Лизогуба. Міністерства, що існували при УНР, зазнали деяких змін, були замінені товариші міністрів, апарат в основному залишився попереднім. Для керівництва місцевою адміністрацією були призначені губернські й повітові старости.

17 жовтня 1918 10 міністрів подали гетьманові "Записку в справі зовнішньої політики України", в якій пропонували орієнтуватися на відновлення єдиної Росії. Обговорення записки спричинило урядову кризу.

18 жовтня Рада міністрів подала у відставку. Після консультацій з Українським Національним Союзом 19— 24 жовтня Ф.Лизогуб сформував новий склад кабінету з 14 осіб, з яких шестеро належали до партії соціалістів-федералістів та Українського Національного Союзу. В грамоті, виданій 29 жовтня, гетьман заявив, що стоятиме "на ґрунті незалежності Української Держави", та обіцяв прискорити проведення аграрної реформи та скликання сейму. Але обставини, що склалися, зокрема необхідність порозуміння з Антантою, спонукали гетьмана до оголошення федерації з Росією. Довідавшись про це, представники Українського Національного Союзу 14 листопада вийшли зі складу уряду. Того ж дня був сформований новий склад Ради міністрів на чолі з С.Гербелем. Гетьман оголосив грамоту про федерацію з майбутньою небільшовицькою Російською державою.

15 листопада 1918 розпочалося повстання Директорії проти гетьманської влади. 14 грудня П.Скоропадський зрікся влади, передавши її Раді міністрів, а остання передала її Директорії.

О. Бойко


buymeacoffee