МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ПІЗНЬОЗАРУБИНЕЦЬКІ ПАМ’ЯТКИ — група археологічних пам’яток, поширених на території України і частково Росії та Білорусі протягом другої половини І—II ст. Виникають після розпаду зарубинецької культури внаслідок розселення зарубинецьких племен на нових землях. Носії Пізньозарубинецької пам’ятки мешкали в поселеннях на низьких терасах або дюнах у заплавах, у прямокутних житлах у вигляді напівземлянок з вогнищем, виготовляли кераміку — ліпні горщики, лисковані миски, диски і конічні покришки. У побуті вживалися фібули ранньоримських типів та речі з виїмчастими емалями. Небіжчики піддавалися трупоспаленню.

Р. Терпиловський