АБВ. Збройний конфлікт в термінах (Путівник для України)

Казус беллі - формальна причина оголошення війни (див. «оголошення війни») однією державою іншій. Гаазька конвенція (III) про початок воєнних дій визначала, що війна не могла розпочатися «без попереднього і недвозначного попередження, яке матиме або форму мотивованого оголошення війни, або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни». (На сьогодні відсутня практика оголошення війни.)

Катування (тортури) - будь-яка дія, якою людині навмисно завдають сильного болю або страждань, фізичних чи психологічних, з боку офіційної особи з метою одержання від неї чи від третьої особи інформації або зізнання, покарання її за дії, які вона вчинила або у скоєнні яких вона підозрюється, або залякування її та інших осіб. Таке визначення терміна міститься у ст. 1 Декларації про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських і таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, яка була прийнята 9 грудня 1975 р. Генеральною Асамблеєю ООН. Схоже визначення містить і Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1984 р.

Українські нормативно-правові акти

У статті 28 Конституції України зазначається, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, а Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі за застосування катувань.

Кримінальний кодекс України також містить ст. 127 «Катування», яка визначає цей термін як «умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, в тому числі отримати від нього або іншої особи інформацію, свідчення або визнання, покарати за його дії, які він скоїв або у скоєнні яких підозрюється, або залякування його або інших осіб».

Міжнародне та українське законодавство забороняє катування.

Акти/документи міжнародних організацій

Загальна декларація прав людини (ст. 5), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (ст. 7), Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 3) забороняють катування чи інші жорстокі та нелюдські види поводження та покарання, які принижують гідність людини.

Декларація про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських і таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання була прийнята 9 грудня 1975 р. Генеральною Асамблеєю ООН. Трохи згодом, 10 грудня 1984 р., Генасамблея ООН прийняла Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, яку Україна ратифікувала в 1987 р. У цьому ж році була прийнята Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, якою було створено Європейський комітет з питань запобігання катуванням. Значна частина його роботи полягає в перевірці умов життя ув'язнених.

Кібербезпека - захист інформаційних активів шляхом боротьби із загрозами безпеці інформації, яка обробляється, зберігається та передається за допомогою інформаційних систем, що взаємодіють за допомогою мереж (визначення ISACA - всесвітньо відомої організації з розробки методологій та стандартів в галузі управління, аудиту і безпеки інформаційних технологій).

Не існує єдиного визначення кібербезпеки.

Акти/документи міжнародних організацій

Стратегія кібербезпеки ЄС (на якій ґрунтується низка національних стратегій) визначає, що «кібербезпека зазвичай стосується заходів і дій, спрямованих на захист кіберпростору в цивільній і військовій сферах від загроз, які можуть завдати шкоди взаємозалежним мережам та інформаційній інфраструктурі або є пов'язаними з ними. Кібербезпека спрямована на збереження доступності та цілісності мереж та інфраструктури, а також конфіденційності інформації, яка міститься в них».

Інші документи ЄС, які регулюють питання кібербезпеки:

- Директива щодо мережевої та інформаційної безпеки (набрала чинності в 2016р., це перший правовий акт ЄС, який регламентує дане питання);

- 14 дій з кібербезпеки у Цифровому порядку денному для Європи.

Раніше, у 2001 р., була прийнята Конвенція про кіберзлочинність, яку Україна ратифікувала в 2005 р. У 2003 р. - Додатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп'ютерні системи.

Українські нормативно-правові акти

Українське законодавство також регламентує питання кібербезпеки.

5 листопада 2010 р. прийнято Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», який визначає кібербезпеку як «захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та держави під час використання кіберпростору, за якої забезпечуються сталий розвиток інформаційного суспільства та цифрового комунікативного середовища, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних і потенційних загроз національній безпеці України у кіберпросторі».

У 2016 р. указом Президента була затверджена Стратегія кібербезпеки України, в якій ризки з кібербезпеки розглядаються уже в контексті російської агресії.

Заходи

Під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі у 2018 р. було заявлено, що в Женеві створять Глобальний центр кібербезпеки, метою якого є побудова безпечного і захищеного кіберпростору.

У лютому 2018 р. в Україні при Державній службі спеціального зв'язку і захисту інформації відкрито Центр раннього виявлення та реагування на кіберзагрози.

Колабораціонізм - усвідомлене, добровільне та зумисне співробітництво з ворогом у його інтересах і на шкоду своїй державі та її союзникам.

Станом на початок 2018 р. в Україні відсутнє законодавство про колабораціонізм. Питання колабораціонізму набуло актуальності через тимчасову окупацію частини українських територій Російською Федерацією.

Комбатанти - особи, які входять до складу збройних сил сторони, яка бере участь у збройному конфлікті (за винятком медичного та духовного персоналу). Комбатанти мають право брати безпосередню участь у військових діях.

Статус комбатанта визначається Женевськими конвенціями та Додатковим протоколом I від 8 червня 1977 р. до Женевських конвенцій 1949 р. про захист жертв війни. Згідно з протоколом І комбатанти зобов'язані відрізняти себе від цивільного населення (мають визначений, добре видимий здалеку відмітний знак; дотримуються у своїх діях правил ведення війни; відкрито носять зброю), коли беруть участь у нападі або у воєнній операції, що є підготовкою до нападу. Також у випадку захоплення камбатанта противником він має право на статус військовополоненого і відповідний захист згідно з нормами міжнародного гуманітарного права.

Критична інфраструктура - сукупність об'єктів інфраструктури держави, які є найбільш важливими для економіки і промисловості, функціонування суспільства та безпеки населення і виведення з ладу або руйнування яких може мати вплив на національну безпеку і оборону, природне середовище, призвести до значних фінансових збитків та людських жертв. Так цей термін визначається у Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування переліку інформаційно-телекомунікаційних систем об'єктів критичної інфраструктури держави» від 23 серпня 2016 р.

Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», прийнятий у 2017 р., визначає перелік об'єктів критичної інфраструктури. Зокрема, - це підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, які:

• 1) провадять діяльність та надають послуги в галузях енергетики, хімічної промисловості, транспорту, інформаційно-комунікаційних технологій, електронних комунікацій, у банківському та фінансовому секторах;
• 2) надають послуги у сферах життєзабезпечення населення, зокрема у сферах централізованого водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії і газу, виробництва продуктів харчування, сільського господарства, охорони здоров'я;
• 3) є комунальними, аварійними та рятувальними службами, службами екстреної допомоги населенню;
• 4) включені до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;
• 5) є об'єктами потенційно небезпечних технологій і виробництв.

Перелік таких об'єктів визначає Кабінет Міністрів України.

Стратегія національної безпеки України (2015 р.) відносить загрози безпеці критичної інфраструктури до актуальних на сьогодні загроз національній безпеці України.

Контрольний пункт в'їзду-виїзду (КПВВ) - спеціально виділена територія на автомобільному шляху з комплексом будівель, спеціальних, інженерних, фортифікаційних споруд і технічних засобів, де підрозділами, що здійснюють державний контроль, здійснюється контроль за переміщенням та пропуск на тимчасово неконтрольовану територію та з такої території осіб, транспортних засобів, товарів. КПВВ діють на лінії розмежування (див. «лінія розмежування (зіткнення)») в Донецькій та Луганській областях, а також на адміністративній межі з Кримом (див.«Адміністративна межа (з АР Крим)»). Порядок їх функціонування визначається низкою документів, зокрема положенням про «Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей» від 14 квітня 2017 р., затвердженим наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 222ог; постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2017 р. № 99 «Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції»; постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» № 367 від 4 червня 2015р. Цими документами також визначені місця розташування КПВВ в межах дорожніх коридорів. На адміністративній межі з Кримом: для автомобільного сполучення - «Каланчак», «Чаплинка», «Чонгар». У Донецькій та Луганській областях: на автомобільних шляхах - «Золоте», «Майорське», «Мар'їнка», «Новотроїцьке», «Гнутове», «Станиця Луганська»; на залізничних - «Кондрашевська Нова», «Світланово», «Попасна», «Артемівськ 2», «Фенольна», «Волноваха».

За даними Державної прикордонної служби лінію розмежування в Донецькій та Луганській областях за рік перетинає понад 13 млн осіб, а адміністративну межу з Кримом - близько 2,5 млн осіб. Актуальну інформацію щодо кількості перетинів можна знайти на сайті Державної прикордонної служби України: https://dpsu.gov.ua/