Українська література. Міні-довідник. ЗНО

Іван Драч

(1936-2018)

Іван Федорович Драч — український поет-шістдесятник, перекладач, кіносценарист, громадсько-політичний діяч.

Іван Драч — поет-новатор, поет пошуку нового шляху вираження і побудови поетичного світу. Кожне його слово сповнене прихованої багатозначності; поет часто вдається до інакомовлення, глибокого поліфонізму контексту. Тут і замилування простими речами, і зображення через них якихось найсвятіших цінностей. Твори Івана Драча дають підставу говорити про новаторський, нестандартний підхід поета до зображення життя людей. І це новаторство ґрунтується на глибокому пізнанні народної творчості. Однією з найхарактерніших ознак творчості поета є поєднання фантастичного і реального.

Його поетичні збірки: «Соняшник», «Протуберанці серця» та ін.

Значного резонансу набули драматичні поеми І. Драча «Дума про Вчителя», «Соловейко-Сольвейг» та «Зоря і смерть Пабло Неруди», що з’явились спочатку в різних книжках, а потім видані збіркою («Драматичні поеми», 1982 р.).

І. Драч працював у багатьох напрямах. Він видав кіноповісті «Криниця для спраглих» та «Іду до тебе» (1970 р.); можна додати до них і поему для кіно «Київський оберіг» та кіноповість «Київська фантазія на тему дикої троянди-шипшини» (обидва твори — у збірці «Київський оберіг», 1983 р.). Також І. Драч активно виступав у галузі літературно-мистецької критики.

У 1976 р. був удостоєний Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка за збірку поезій «Корінь і крона». У 1983 р. отримав Державну премію СРСР з літератури за збірку віршів російською мовою «Зеленые врата».

І. Драч провадив активну громадсько-політичну діяльність. Він був організатором і першим головою Народного руху України.

БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури: ліро-епос.

Жанр: модерна балада.

Мотив: поетичного роздуму про суть мистецтва, його таїну; розкриття важливої ролі поетичного слова в людському житті.

Віршовий розмір: верлібр.

Художньо-стильові особливості: це глибоко асоціативний сюрреалістичний твір про природу мистецької творчості, таїнство пробудження творчого духу в людині. Вірш побудований на характерних для І. Драча асоціаціях. Ці асоціації мають сюрреалістичну природу: соняшник на наших очах перетворюється в сільського хлопчика (характерний для балади прийом метаморфози), що, як і квітка, залюблений у сонце.

І. Драч поєднує в одній площині реальні деталі з метаморфозним узагальненням, застосовує асоціативне мислення, внаслідок чого реальні предмети стають символами. Твір І. Драча ліро-епічний, з напруженим сюжетом, невеликий за обсягом. Фантастичні елементи мають дещо іншу природу, ніж у народних баладах: метаморфоза відбувається на очах читача, вона не має трагічного підтексту. Сюжет позбавлений героїки, він побутовий, однак проблема, поставлена в баладі, всеохопна.

Твір побудований на асоціаціях; ліричний герой уміє побачити світ по-особливому, відкрити в ньому таку грань, яку не всі можуть зауважити.

Алегоричні образи соняшника і сонця у баладі І. Драча чітко вказують, про кого та про що йдеться — про поета і поезію, які самоздійснюються на основі буденних реалій.

Вони розкривають приховані можливості творчого життя за законами краси, духовного злету. Такий рух пробудженого таланту від «земного» до «небесного» здійснюється у творі І. Драча через образ соняшника, що поєднує в собі ці дві сфери: порив до високості із закоріненням у рідний грунт. Ліричний сюжет зводиться до кульмінаційної думки: «Поезіє, сонце моє оранжеве!..»

Іван Драч — поет-новатор, поет пошуку нового шляху вираження і побудови поетичного світу. Кожне його слово сповнене прихованої багатозначності, поет часто вдається до інакомовлення, глибокого поліфонізму контексту. Тут і замилування простими речами, і зображення через них якихось найсвятіших цінностей.

Твори Івана Драча дають підставу говорити про новаторський, нестандартний підхід поета до зображення життя людей. І новаторство це ґрунтується на глибокому пізнанні народної творчості.

Однією з найхарактерніших ознак творчості поета є поєднання фантастичного і реального.

У баладі великого значення надається ритмічно-інтонаційним особливостям віршування, смисловій точності слів та словосполучень, синтаксичному паралелізмові, що властиво для верлібру.

Примітки

І. Драч назвав свій твір про соняшник баладою, але балада, зокрема фольклорна, — вид ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом. А значить, «Балада про соняшник» не вкладалася в загальноприйнятому розумінні в рамки цього жанру, маючи ознаки то притчі, то медитації, то невеликої поеми.

«Балада про соняшник» — твір незвичний. Йому притаманні баладні елементи фантастики (зокрема, олюднення образів соняшника й сонця, їх «одивнення» за рахунок навмисного заземлення, спрощення), особливий драматизм (адже справжній шок переживає химерний персонаж із зеленими руками й ногами від дивовижного видива — сонця на велосипеді).

У творі «Балада про соняшник» автор порівнює поезію із сонцем: сонце — єдина небесна зірка, що створює існування на землі; поезія — зірка на небі нашої свідомості, яка творить духовне життя. Без них на землі панували б холод, темрява, пустка, безчуйність. Холод гострих слів, темрява почуттів, духовне запустіння.

ДУМКИ ПРО ТВОРЧІСТЬ ІВАНА ДРАЧА

• «І. Драч реформував жанр балади, відкинувши традиційні легендарно-історичні, героїчній фантастичні її атрибути, але залишивши ліро-епічну структуру, напружений сюжет» (М. Ткачук).

• «І. Драч модернізував українську поезію не лише за формою, а й за типом образного мислення, наповнивши концептуальною ємністю, філософською глибиною й великою експресивною силою» (М. Ткачук).