Українська література. Міні-довідник. ЗНО
Микола Куліш
(1892-1937)
М. Куліш — одна з найтрагічніших постатей, що сфокусувала в собі складність розвитку літератури «Розстріляного відродження». В історію української драматургії М. Куліш увійшов як новатор, творець «необарокової драми» з елементами романтики й експресіонізму. Драматург вдається до ритмізації прози, ліризму, створення розірваних сцен, вдало поєднує трагічне і комічне, гумор і патетику. Твори М. Куліша позначені своєрідним стилем, притаманним тільки йому.
Творче життя М. Куліша завжди було дуже тісно пов’язане з діяльністю Леся Курбаса та його театром «Березіль». Саме Лесь Курбас став основним постановником п’єс М. Куліша.
Співпрацюючи разом з Миколою Хвильовим, Михайлом Яловим у ВАПЛІТЕ, драматург гостро виступає проти формальної українізації, підставляючи цим себе під удар. Не раз на різноманітних творчих зборах йому закидали надмірну захопленість національною проблемою.
«Комуна в степах», «Зона», «Хулій Хурина», «Так загинув Гуска», «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната», «97», «Маклена Граса» та ін. — епохальні твори М. Куліша.
МИНА МАЗАЙЛО
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури: драма.
Жанр: сатирична комедія.
Тема: художнє відтворення проблеми українізації у 20-30-х роках XX ст.; сатиричне змалювання новітнього міщанства.
Ідея: засудження міщанства, комплексу меншовартості, національної упередженості й зверхності; висміювання носіїв великодержавного шовінізму.
Дійові особи: Мина Мазайло — харківський службовець; Лина (Килина) Мазайло — його дружина; Рина (Мокрина) Мазайло — їхня дочка; Мокій — їхній син; Уля — подруга Рини; тьотя Мотя з Курська — сестра Лини; Тарас Мазайло — дядько Мини з Києва; Баронова-Козино — вчителька «правильних проізношеній» російської мови; Тертика, Губа — комсомольці, друзі Мокія.
Композиційно-стильові особливості:
Особливості сюжету: в основу твору покладено начебто анекдотичну історію про те, як харківський службовець «Донвугілля» з Н-ської вулиці Холодної Гори Мина Мазайло вирішив змінити прізвище, у якому вбачав причину своїх життєвих і службових поразок, на престижніше — російське Мазєнін. Але суперечка з приводу цього факту поступово переходить у сімейну дискусію і виходить на рівень національної проблеми. Ставлення персонажів до мови лягло в основу конфлікту, що у творі розгортається у формі дискусій, які породжують комічні ситуації, визначають основні сюжетні лінії: Мина — Мокій, Уля — Мокій, тьотя Мотя — дядько Тарас та ін. Дія відбувається в домі Мини Мазайла на вул. Н-ській, 27, Холодної Гори м. Харкова у період найбільшого поширення українізації. Засобами гротеску і разючої сатири автор викриває суспільні антиукраїнські явища, висміює носіїв великодержавного шовінізму.
Особливості п’єси «Мина Мазайло»:
- драму не можна перекласти жодною мовою, бо втратиться комічність ситуацій, викликаних грою на різниці фонетичних і морфологічних, етимологічних і лексичних норм української та російської мов (саме з тієї причини Лесь Танюк назвав п’єсу «філологічним водевілем»);
- немає позитивних персонажів (навіть дядько Тарас половинчастий у своїх думках і вчинках, надто легко здає свої позиції; Мокій не патріот: українська мова цікавить його більше з наукового погляду);
- у творі містяться доволі прозорі натяки на облудність насильницької радянської українізації;
- фіаско для Мини можливе тільки в літературному творі, бо в той час більшовики підтримували перевертнів.
Проблематика:
- мови;
- батьків і дітей;
- уміння відстояти власну думку;
- комплексу меншовартості.
Примітки
Нищівна сатира на різні позиції щодо українізації у п’єсі «Мина Мазайло» висловлена за допомогою таких художніх засобів: комічні слова і фрази, факти безцеремонного зросійщення українців; гротескне зображення міщанської суті персонажів; блискуча пародія на безконечні мовні дискусії 20-30 років XX століття. Жанр твору сам автор визначив як комедію. Більшість літературознавців вважає «Мину Мазайла» сатиричною комедією.
В особі головного героя Мини Мазайла драматург показав нового перевертня, що в ім’я особистих вигод здатен не тільки змінити українське прізвище на російське, а й відцуратися власного роду, забути рідну мову, звичаї, традиції.
ДУМКИ ПРО ТВОРЧІСТЬ МИКОЛИ КУЛІША
«Куліш-драматург був талант світового масштабу. Не буду шукати небезпечних аналогій в класиці — між Шекспіром і Шіллером або Мольєром чи Бомарше, але в сучасній йому... драматургії він не мав собі рівних...» (Ю. Смолич).
