Українська література. Міні-довідник. ЗНО
Микола Вороний
(1871-1938)
Український поет-патріот, перекладач, критик, історик літератури, займався режисерською та акторською діяльністю, писав праці з історії національного театру, світової драматургії, активний громадський діяч. Микола Кіндратович Вороний (публікувався під псевдонімами Арлекін, Віщий Олег, Сіріус, Кіндратович, Микольчик) народився 6 грудня 1871 р. в родині ремісника на Катеринославщині.
Основні твори: «Євшан-зілля», «Блакитна Панна», «Інфанта», «Іванові Франкові (Відповідь на його Посланіє)», «Ти не любиш мене», «Зрада», «За Україну!».
Микола Вороний був одним із засновників Української Центральної Ради. У 1917 р. один із засновників і режисерів Українського національного театру. Репресований у 1934 році. Розстріляний за вироком особливої трійки УНКВС Одеської області.
БЛАКИТНА ПАННА
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури: пейзажна лірика.
Жанр: вірш.
Мотиви: возвеличення краси природи, єдність її з мистецтвом.
Віршовий розмір: хорей.
Художні особливості: «Блакитна Панна» рясніє асонансами й алітераціями, як і сама Весна, що приходить до нас зі співом птахів і струмків. Поряд зі звичними, традиційними у фольклорі та в літературі засобами виразності (весна запашна, чарівна, у прозорих шатах, у серпанках) автор використовує біблійну урочисту лексику (Осанна!), метафори (в душі моїй / В сяйві мрій / В’ються хмелем арабески), мистецькі терміни (арабески, фрески, гротески). І це надає творові неповторного інтелектуально-мистецького естетичного забарвлення. Щоб створити об’ємну, різногранну картину, М. Вороний поєднує у вірші кілька видів образів: зорові, слухові, запахові. Зорові образи: прозорі шати; лине в серпанках і блаватах; попелясті, пелехаті хмари; майорить крізь блакить; в’ються хмелем арабески. Слухові образи: земля виспівує; сміючись на пелюстках; гомонять-бринять пісні. Запахові образи: весна запашна.
Специфічним є розміщення рядків у строфах «Блакитної Панни»: вони ніби сходинки, якими збігає навесні талий сніг під грою сонячного проміння. Таке розміщення рядків поезії будить особливий темпоритм. Для символістів форма вірша, художні засоби набували дуже великого значення: важливо не стільки що сказати, а як сказати.
Художній напрям, стиль: модернізм: символізм. У поезії, попри символічні образи, звучить неоромантичне звеличення краси природи.
Примітки
Микола Вороний витворює гімн весняній природі, молодості, натхненню. Новаторство письменника стосовно цього твору виявилося в розширенні музичних можливостей українського вірша. «Я писав не так од образу, як од звуку», — зазначав він. Джерелом його поезії є мелос, мелодія. Звук для символістів — понад усе. Образ Блакитної Панни не подібний до традиційного образу української дівчини; у вірші специфічна лексика, не характерний для української літератури початку XX століття оптимізм. М. Вороний став новатором у розширенні музичних можливостей українського вірша. «Блакитна Панна» рясніє асонансами й алітераціями, як і сама Весна, що приходить зі співом птахів, дзюркотінням струмків. Джерелом поезії, її ритму, звучання є мелодія. Цікаве й розміщення рядків у строфах «Блакитної Панни»: вони ніби сходинки, по яких скрапує навесні талий сніг під грою сонячного проміння. Отже, форма у творі поета-символіста — надважливий засіб витворення потужного ліричного струменя.
Поезія перегукується з віршем П. Тичини «Арфами, арфами...».
ДУМКИ ПРО ТВОРЧІСТЬ МИКОЛИ ВОРОНОГО
• «Він, дійсно, піонер, прокладач нових шляхів...» (О. Білецький).
• «Перший правдивий модерніст української поезії. Увірвався до літературного буття з лагідними інтенціями реформувати поетичну мову. Майстер гармонійних дисонансів, піонер формальних пошуків, мрійливий лицар захмарного князівства... Мав сміливість понад усе цінувати красу, прагнув облагороднювати марудну дійсність...» (І. Лучук).
• Моя девіза — йти за віком
І бути цілим чоловіком (М. Вороний).
