Українська література. Міні-довідник. ЗНО

Іван Франко

(1856-1916)

Іван Якович Франко — український письменник, поет, публіцист, перекладач, учений, громадський і політичний діяч.

Був «золотим мостом» між українською і світовими літературами. Нерідко Івана Франка називають титаном праці.

Творча спадщина: твори у 50-ти томах.

Поетичні збірки: «Баляды і росказы», «З вершин і низин», «Зів’яле листя», «Мій Ізмарагд», «Із днів журби». І. Франкові належить авторство ряду творів у жанрі поеми, серед яких на особливу увагу заслуговують «Іван Вишенський» та «Мойсей».

І. Франко — автор більш як ста прозових творів. Прикметною особливістю прози письменника є її виражена тенденційність, що іноді переходить у публіцистичність, схематичну ілюстрацію політичних ідей, як, наприклад, у повісті «Борислав сміється» (1881-1882 рр.). Серед драматичних творів Франка безсумнівним здобутком є п’єса «Украдене щастя». Найвідомішим художнім твором Івана Яковича на історичну тему є повість «Захар Беркут», написана на конкурс, оголошений редакцією журналу «Зоря», і надрукована в цьому самому журналі 1883 року.

ЗАХАР БЕРКУТ

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури: епос.

Жанр: історична повість.

Тема: розповідь про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монгольської навали.

Ідея: возвеличення патріотизму, мужності, рішучості, винахідливості, уміння долати перешкоди, боротися з труднощами; засудження підступності, зради, жадібності, жаги до збагачення за рахунок інших. Головна думка: сила народу — в його єдності.

Герої: Захар Беркут — знахар, ватажок тухольської громади, добрий, волелюбний, чесний, досвідчений, шанує традиції і богів, служить інтересам народу, закликає до єдності та згуртованості в боротьбі з ворогом, патріот. Усе життя віддав служінню громаді. Замолоду три роки вчився лікарської справи в монаха Акинтія та подорожував Руссю. Максим Беркут — молодший син Захара, перейняв ідеали батька, закоханий у боярську дочку Мирославу. Тугар Вовк — боярин, якому князь подарував землі Тухольщини. Вважає себе вищим за громаду і хоче нав’язати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу заміж за Максима, бо переконаний, що простий смерд не гідний боярської дочки. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі. Мирослава — дочка Тугара Вовка. Не поділяє батькових упереджень і відповідає Максимові взаємністю. Невдало відмовляє батька від зради, і сама переходить на бік тухольців. Бурунда — монгольський воєначальник, що вирізняється силою та жорстокістю. Веде десятитисячне військо на тухольський перевал.

Композиція: повість «Захар Беркут» має цікавий основний сюжет, у якому поєднуються дві сюжетні лінії: історична (напад монголо-татар) і особиста (кохання Максима й Мирослави).

Сюжет доповнюють доволі вагомі позасюжетні елементи. Наприклад, у творі є приховане повторення епізоду повісті — йдеться про загибель війська загарбників у долині. Мешканці селища заблокували гірський потік, наслідком чого стала повінь, у якій загинули всі вороги. Схожу легенду ми знаходимо на початку твору. Максим розповідав її Мирославі й боярину. У давні часи на місці їхньої долини було велике «закляте» озеро. У ньому не водилося жодної живої істоти, а вода була отруєна. Опікувалася тим озером Морана, богиня смерті. Якось цар велетнів, що жили поряд із цим озером, посварився з богинею і вдарив чарівним молотом об скелю. Скеля зруйнувалася, і все озеро витекло. Після цього почався розквіт долини, а ображена Морана перетворила царя на великий камінь, який усі мешканці долини називали Сторожем. І побутувала ще одна легенда, згідно з якою скам’янілий цар велетнів оберігав село від неприємностей і мав допомогти у найскрутнішу хвилину. Сталося так, як передбачало це повір’я. Мешканці завалили велику кам’яну брилу, Сторожа, і нею перекрили гірський потік. Уся вода затопила долину, створивши тим самим нове озеро, у якому загинув ворог. Якщо за легендою вода була отруєна, то тепер була заповнена вбитими монголами, що також можна вважати отрутою.

Письменникові вдалося створити дуже реальний світ, використавши захопливий сюжет у поєднанні з неперевершеними описами природи. Автор зумів показати внутрішній світ героїв, пояснити й умотивувати їхні вчинки за допомогою діалогів, монологів. І. Франко продемонстрував свою неабияку освіченість в історії й історичних деталях та подробицях, адже чітко змалював особливості життя Карпатської Русі в XIII столітті.

Проблематика:

патріотизму, захисту рідної землі;
морального вибору;
єдності, згуртованості народу, що є запорукою перемоги;
гармонії людини і природи;
кохання, вірності, самопожертви;
стосунків батьків і дітей.

ЧОГО ЯВЛЯЄШСЯ МЕНІ У СНІ?

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури: інтимна лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Провідний мотив: нерозділеного кохання.

Віршовий розмір: ямб.

Художній напрям: модернізм (неоромантизм).

Примітки Це зворушливий монолог-сповідь, складається з трьох частин: перші дві починаються риторичним запитанням, третя — риторичним запереченням. Вірш вражає відображенням внутрішньої боротьби, душевних мук ліричного героя, у яких він торкається найглибших струн серця людини, возвеличує найпрекрасніше з людських почуттів — кохання.

Поезія має автобіографічні мотиви, є однією з перлин світової інтимної лірики. Вірш увійшов до славетної збірки «Зів’яле листя», виданої 1896 року. Покладений на музику композитором К. Данькевичем, він став популярним романсом.

МОЙСЕЙ

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури: ліро-епос.

Жанр: філософська ліро-епічна поема-притча.

Пролог — це лірична частина, а пісні — епічна (сюжетна), проте вони перемежовані ліричним началом: емоційно забарвленими монологами і молитвами Мойсея.

Тема: «Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не визнаного своїм народом. Ця тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні» (І. Франко).

Ідея: сформульована в пролозі: народ України має бути вільним і буде таким; віра у творчі сили народу, його спроможність змінити життя; утвердження думки, що справжнім вождем є той, хто виражає найзаповітніші ідеали народу, його мрії та сподівання.

Композиція: складається з прологу і 20 пісень (роздумів). Композиція твору ускладнена реалістичними описами побуту кочового народу, вставною притчею про терен, міфом про Оріона, діалогами-монологами-звертаннями Мойсея, його молитвами. Події у творі розвиваються напружено, динамічно. Твір сюжетно поділяється на чотири частини.

Розділи І-ХІ — експозиція; виникнення і наростання конфлікту між пророком і народом, що, підбурюваний Авіроном і Датаном, не розуміє Мойсея, не бажає іти з ним до мети — зав’язка конфлікту, розвиток дії розгортається у XII-XVIII розділах; розділ XIX — кульмінація, відтворює розмову Мойсея з Єговою та смерть вождя; розв'язка реалізується у XX розділі — ідеали, за які боровся Мойсей, втілюються в суспільство.

Пролог було написано пізніше за поему: під час друкування книжки перші кілька сторінок залишилися чистими, тому видавець запропонував Франкові написати вступне слово, щоб заповнити місце. Наступного дня письменник приніс не передмову, а геніальний поетичний пролог, своєрідний ключ до розуміння ідейно-естетичної концепції твору, що втілює символічний, український вимір поеми, формулює задум твору, його ідею. У ньому І. Франко окреслив національно-духовний код народу в його історичному поступі.

Пролог можна поділити на дві частини, співвідносні як теза й антитеза.

Проблематика:

життя і смерті;
буття особи і нації;
вождя і народу;
волі й рабства;
історичного шляху нації;
пробудження національної свідомості, віри в ідеали;
лідера, який дбає не про власну славу, достаток чи благополуччя, а про свій народ.

Художній напрям, стиль: поему написано в руслі неоромантичної стильової течії українського модернізму.

Віршовий розмір: основний текст поеми (20 пісень) — тристопний анапест; пролог — п’ятистопний ямб. Пролог написано терцинами, сюжетну частину — катренами.

Примітки

Поема «Мойсей» — це духовний заповіт митця своєму народові. Це глибокий філософський твір, у якому на матеріалі біблійного сюжету показано конфлікт вождя з народом, засуджується зрада національних інтересів та проголошується ідея служіння рідному народові.

Створюючи поему, автор думав насамперед про український народ, тому перед читачем постає його доля: минуле, сучасне, майбутнє.

Видатний український літературознавець Ю. Шевельов зауважив, що поема «Мойсей» — це «другий «Заповіт» української літератури».

Поштовхом до створення образу Мойсея була скульптура Мікеланджело — образ біблійного Мойсея, яку побачив І. Франко, перебуваючи 1904 року в Італії. Поема має алегоричний характер. Автор найперше думав про власний народ, тому так легко провести паралель з історичною долею українців.

ДУМКИ ПРО ТВОРЧІСТЬ ІВАНА ФРАНКА

• «Мойсей» Франка — це заповіт українському народові» (О. Білецький).

• «Влада не пустила його викладати у вищій школі, а він став учителем усього народу. Напрацювався за десятьох, а життя було дано лише одне, та й те недовге» (Т. Франко).

• «Твір Франка наскрізь оригінальний. Ключів до нього слід шукати у Франкові і в самій поемі, не поза ними» (Ю. Шевельов).

• «Не можу забути одного образу, який врізався мені у пам’ять... У своїй убогій хаті сидів він за столом і плів рибацькі сіті, як бідний апостол. Плів сіті й писав поему «Мойсей»... Душу мою він полонив своєю поемою» (М. Коцюбинський).

Зміст