Українська література. Міні-довідник. ЗНО

Література кінця XVIII — початку XX століття

Іван Котляревський

(1769-1838)

Івана Петровича Котляревського вважають зачинателем нової української літератури. Тарас Шевченко у вірші «На вічну пам’ять Котляревському» пророкував безсмертя письменникові:

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди,

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!

Творча спадщина І. Котляревського — це поема «Енеїда», п’єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», послання-ода «Пісня на новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну», переклад російською мовою уривків із праці Дюкела «Євангельські роздуми, розподілені на всі дні року...», переспів вірша давньогрецької поетеси Сапфо «Ода Сапфо».

ЕНЕЇДА

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури: ліро-епос.

Жанр: ліро-епічна бурлескно-травестійна поема (епічна — бо в ній події подаються в розповідній формі; травестійна — бо античні герої «перевдягнені» в українське вбрання, перенесені в історичні умови українського життя; бурлескна — бо події і люди змальовуються здебільшого в жартівливо-знижувальному тоні).

Тема: змалювання життя українського суспільства кінця XVIII ст.

Ідея: утвердження безсмертності українського народу, його ментальності, культури, волелюбності; засудження негативних соціальних явищ українського суспільства кінця XVIII ст.

Віршовий розмір: чотиристопний ямб. І. Котляревський уперше в Україні написав епічний твір силабо-тонічним віршем (ямбом), найбільш відповідним для української мови розміром.

Художній напрям: просвітницький реалізм.

Головні герої: Еней, його батько Анхіз, мати Венера; друзі-троянці: Низ та Евріал; верховний бог Зевс; боги: Еол, Нептун, Юнона; Дідона; цариця Цирцея; жриця бога сонця Сивілла; цар Латин, його дружина Амата та їх донька Лавінія; цар Турн.

Композиція: твір містить шість частин, які змістовно пов’язані з подорожжю Енея і тими пригодами, що трапилися з ним: Частина І. Початок подорожі Енея. Буря на морі. Гостювання в Дідони. Частина II. На Сицилії. Поминки за Енеєвим батьком Анхізом. Пожежа на троянському флоті. Частина III. На землі Кумській. Зустріч Енея із Сивіллою. Подорож у пекло. Зустріч з батьком Анхізом. Частина IV. На Латинській землі. Підготовка до війни, її початок. Частина V. Війна між троянцями і рутульцями. Героїчний подвиг Низа та Евріала. Частина VI. Продовження війни. Поєдинок Енея і Турна. Перемога Енея.

У творі накладаються дві сюжетні лінії:

основна — реальні мандри запорозьких козаків після зруйнування Січі;
канва сюжету поеми Вергілія.

Перша сюжетна лінія домінує над другою через образну систему твору. Звідси — історично обґрунтовані висновки про характери героїв як національних типів, а конкретно — як запорозьких козаків. Сюжет майже такий самий, як Вергілієвої «Енеїди». Зав’язка: подорож Енея з троянцями в пошуках Італії.

Кульмінація: двобій Енея з Турном. Розв’язка: перемога Енея над Турном.

Проблематика: автор «Енеїди» порушує низку важливих проблем:

соціальної нерівності;
засудження негативних суспільних вад: злодійства, інтриганства, хабарництва, здирництва, безкультур’я тощо;
патріотизму;
захисту рідної землі від ворогів;
громадянського обов’язку, честі сім’ї;
утвердження людських чеснот: добропорядності, щирості, добра, поваги до батьків тощо;
виховання майбутнього покоління на принципах народної моралі;
любові й ненависті, дружби, кохання тощо.

Примітки

«Енеїда» — перша пам’ятка українського письменства, укладена розмовною українською мовою; перший твір нової української літератури.

Над «Енеїдою» Котляревський працював близько 30 років (з перервами). Три перші частини вийшли з друку в 1798 р.,. четверта — у 1809 р., п’ята — у 1822 р.; повністю твір завершено в 1825-1826 рр., а видано в 1842 р. після смерті письменника.

І. Котляревський перелицьовує на український лад сюжет твору давньоримського класика Вергілія. В античному творі йшлося про мандри троянців, що прибувають з волі богів до латинських земель (пізніше — Римська держава). У поемі І. Котляревського розгортаються такі ж події, збережені імена героїв, але український автор закладає новий національний зміст: під виглядом троянців постають українські козаки, богів Олімпу — українське панство; усі реалії твору відбивають життя українського суспільства XVIII ст. після зруйнування української «Трої» — Запорозької Січі.

У творі наявний національний колорит (відображення побуту українців в обрядах, звичаях, повір’ях, стравах, одязі, розвагах). Тому «Енеїду» називають енциклопедією українського життя XVIII століття. Крім національного, у поемі наявний історичний колорит — змалювання минулого і сучасного України.

Долаючи рамки запозиченого сюжету, переборюючи традиції травестійного, бурлескного жанру і штучної книжної мови, її «високий» стиль, І. Котляревський силою таланту й знанням життя народу та фольклору створив оригінальний реалістичний твір — і в цьому найбільше, епохальне, неперехідне значення поеми — праматері нової української літератури.

НАТАЛКА ПОЛТАВКА

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури: драма.

Жанр: соціально-побутова драма (сам Котляревський називає її «малоросійською оперою»).

Тема: зображення кохання бідної української дівчини-селянки, яка відстоює своє право на щастя.

Ідея: втілення народного ідеалу української дівчини, її моральної краси; засудження лицемірства, крутійства, хижацтва сільської верхівки в образах виборного і возного.

Художній напрям: поєднання ознак сентименталізму та просвітницького реалізму.

Герої: Наталка, Петро, Терпилиха, Микола, возний Тетерваковський і виборний Макогоненко.

Композиція: проста, події розгортаються плавно, природно, без зайвих сцен і картин.

Твір складається із двох дій, кожна з яких поділяється на картини, а ті — на яви. У першій дії є сім яв, вона композиційно обрамлена піснями: починається і завершується піснею; друга дія має одинадцять яв і теж обрамлена піснями (усього у творі 22 пісні, починається «Наталка Полтавка» піснею «Віють вітри, віють буйні»). Усі яви написані у формі діалогів між двома або більше дійовими особами, зрідка трапляються монологи. Дія твору відбувається в одному полтавському селі.

Сюжетну дію п’єси рухає соціально-побутовий конфлікт (між Наталкою, бідною селянською дівчиною, і возним Тетерваковським, багатим паном, але нелюбим Наталці, який, користуючись своєю владою і матеріальним становищем Наталчиної сім’ї, претендує на роль її чоловіка. Саме цьому підпорядковані всі інші взаємини дійових осіб).

Експозиція: знайомство з Наталкою та її родиною, виборним, возним та інформація про те, що Наталка кохає Петра і чекає його.

Зав'язка: сцени, з яких читач довідується про намір возного одружитися з Наталкою і бажання виборного Макогоненка прислужитися в цьому. Виникає конфлікт, зумовлений становою й майновою нерівністю в суспільстві, — зіткнення прагнень возного (одружитися) і Наталки (небажання цього).

Розвиток дії: розмова матері з донькою; виборний умовляє Терпилиху, щоб видала Наталку за возного; поява на сцені бурлаки Миколи, який стає потім посередником між Петром і Наталкою; Наталка подає рушники возному; повернення Петра і його розмова з Миколою.

Кульмінація: сходяться всі дійові особи, й остаточно вирішується доля Наталки.

Розв’язка: благословення матір’ю Наталки і Петра; промовисті, афористичні репліки Миколи, виборного. У композиції твору важливими є авторські ремарки, тобто пояснення драматурга щодо місця й часу дії, обстановки, вигляду персонажів, їхнього одягу, віку, поведінки, міміки, жестів, психологічного стану, інтонацій тощо. До композиційних одиниць п’єси слід віднести монологи, діалоги дійових осіб, у яких розкриваються їхні характери, а також пісні, які є самохарактеристикою героя.

Тож композиція п’єси «Наталка Полтавка» доволі майстерна, напруженість розвитку дії весь час тримає читачів у пильній увазі, в неослабленому інтересі до кожної сцени, кожної дійової особи та її поведінки, хвилює їх. Певну композиційну роль відіграють у цій п’єсі ремарки (весь авторський текст у творі): вони здебільшого короткі, стислі, але влучні, виразні, зрозумілі.

Примітки

П’єса «Наталка Полтавка» — це перший драматичний твір нової української літератури, який, за влучним висловом видатного українського драматурга Івана Карпенка-Карого, є «праматір’ю українського народного театру».

Наталка Полтавка — перший в новій українській літературі позитивний, реалістично змальований образ жінки-селянки. Новаторство п’єси «Наталка Полтавка» полягає в тому, що образ головної героїні — дівчини-красуні Наталки — І. Котляревський узяв з народу й показав її як ідеал молодої українки, фактично позбавленої вад характеру. Наталка уособлює найкращі риси української жінки, яка відстоює людську гідність, бореться за своє щастя.

Історичне значення п’єси «Наталка Полтавка» — у тому, що вона започаткувала нову українську драматургію, написану живою розмовною мовою, побудовану на засадах народності. Це перша соціально-побутова драма із селянського життя в усій європейській літературі.

ДУМКИ ПРО ТВОРЧІСТЬ ІВАНА КОТЛЯРЕВСЬКОГО

• Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди,

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть! (Т. Шевченко).

• «Енеїда» — перша ластівка українського національного відродження» (С. Єфремов).

• «Наталка Полтавка» — праматір українського народного театру» (І. Карпенко-Карий).

• «Драматичний витвір І. Котляревського — найкраща оздоба української сцени» (Анджело де Губернатіс, італійський учений).

• «І вогник, ним засвічений, не згас» (І. Франко).

• «Світове письменство знає чимало травестійних «енеїд», але тільки українська «Енеїда» Котляревського «має самостійну й оригінальну вартість»... Секрет її довговічності — в іскрометному гуморі, у майстерному використанні лексичних багатств української мови...» (Альфред Єнсен, шведський учений).

• «Звернення І. Котляревського до живої народної мови — за тих конкретно-історичних обставин — було актом громадянської мужності, явищем винятково прогресивним» (Олесь Гончар).

• «З появою «Енеїди» забуте і закинене під сільську покрівлю слово, наче фенікс з попелу, воскресло знову» (М. Коцюбинський).