Історія України. Міні-довідник. ЗНО

21. Початок Української революції

Причини Української революції, її характер:

  • пригноблене становище України, відсутність державності, шовіністична політика Російської імперії;
  • важке соціальне становище переважної більшосте населення краю;
  • невирішеність селянського та робітничого питання;
  • піднесення українського національно-визвольного руху;
  • послаблення Російської імперії внаслідок Першої світової війни;
  • мала демократичний, національно-визвольний характер.

Революційні події в Україні в 1917 - на початку 1918 р. У лютому 1917 р. в Росії перемогла демократична революція. Безпосередніми наслідками російської Лютневої революції для України були:

  • вихід на політичну арену широких народних мас;
  • зростання ролі політичних партій; зміщення настроїв вліво;
  • перетворення армії на впливовий чинник внутрішнього життя.

Процес утворення й еволюції Української Центральної Ради. Діяльність українських партій, політичних діячів в історії періоду. З перших днів революції в Україні відбувалося згуртування національних сил. Самостійники на чолі з М. Міхновським і члени ТУП, керовані С. Єфремовим 4 (17) березня 1917 р. створили в Києві Українську Центральну Раду (УЦР). Головою її став М. Грушевський. До УЦР увійшли представники всіх українських партій: ТУП (згодом УПСФ), УСДРП, УПСР, які виступали за автономію України в складі федеративної Росії, а також самостійників.

Визначальною подією став Всеукраїнський національний конгрес (з’їзд), який проходив 6-8 квітня 1917 р. в Києві. Було обрано нову УЦР і вона з цього моменту стала представницьким органом усього українського народу. Також була чітко поставлена найближча мета, якої вирішили добиватися — національно-територіальна автономія України. Фактично це було початком боротьби за реальну автономізацію.

Еволюція поглядів політичних сил України в питанні самовизначення українців (Універсали Центральної Ради). Самостійники, мріючи про незалежну державу, активно зайнялися формуванням української армії. «Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка» на чолі з М. Міхновським організував перший український полк ім. Б. Хмельницького, а 5-8 травня — І Всеукраїнський військовий з’їзд. Так розгорнулася українізація армії та флоту. Більшість УЦР не розуміли її. А тим часом було створено перші підрозділи Вільного козацтва на зразок козацького війська, які займалися охороною своїх населених пунктів.

Причини ухвалення І Універсалу. 5-10 червня 1917 р. відбувався II військовий з’їзд. Саме в цей час до Києва повернувся з відрядження у Петроград В. Винниченко, який розповів про те, що нова російська влада відкинула українські домагання на автономію. Військові рішуче підтримали УЦР. Тоді вона 10 (23) червня 1917 р. урочисто проголосила на Всеукраїнському військовому з’їзді Універсал «До українського народу на Україні й поза Україною сущого», названий пізніше Першим універсалом.

Основні положення І Універсалу:

  • проголошення автономії України й заклик до організації нового політичного ладу в Україні;
  • УЦР — найвищий державний орган влади України;
  • кожне село, волость, повіт мали установити зв’язок з УЦР;
  • запровадження «особливого податку на рідну справу»;
  • народ мав закріпити власність на землю після ухвалення закону;
  • українські організації мають об’єднати зусилля з демократією інших національностей України.

Значення І Універсалу. Проголошення автономії відповідало вимогам часу й було логічним кроком у розвитку Української національно-демократичної революції, підняло авторитет УЦР, визначило позицію щодо державності, закріпило прив’язку України до Росії, втрачено слушний момент для проголошення незалежності.

15 червня було створено перший український уряд за нових часів — Генеральний Секретаріат, який очолив видатний письменник і громадський діяч В. Винниченко. У його склад увійшли 9 осіб, що представляли УСДРП, УПСР, УПСФ (колишнє ТУП) і позапартійний діяч кооперативного руху.

Причини ухвалення II Універсалу. Наприкінці червня до Києва прибула делегація Тимчасового уряду, щоб добитися відмови від положень І Універсалу. На переговорах сторони дійшли до компромісу, який УЦР оформила як Другий універсал, датований 3(16) липня 1917 р.

Основні положення II Універсалу:

  • Тимчасовий уряд зобов’язувався визнати Генеральний Секретаріат як найвищий орган крайового управління на Україні та затвердити його склад, УЦР — «найвищий орган революційної демократії України»;
  • УЦР мала поповнитися представниками національних меншин;
  • вона зобов’язувалася відмовитися від самочинного запровадження автономії, підготувати закон про автономний лад України для затвердження Всеросійськими Установчими зборами;
  • Тимчасовий уряд погоджувався на українізацію військ під контролем російського командування.

Значення II Універсалу. Продовжив курс УЦР на мирне досягнення автономії, не окреслював територію, підпорядковану УЦР, не визначав повноважень ГС, підтвердив негативне ставлення ТУ до автономії України. Проти Другого універсалу рішуче виступили самостійники, які 4-5 липня 1917 р. здійснили спробу встановити контроль над Києвом і змусити УЦР проголосити самостійність України. Виступ було придушено військами.

Відносини УЦР з Тимчасовим урядом. Петроградський уряд переглянув свої обіцянки й 4 серпня затвердив так звану «Тимчасову інструкцію», у якій йшлося не про автономію, а про «місцеве врядування». Генеральний Секретаріат оголошувався органом Тимчасового уряду, його розпорядження поширювалися не на всю Україну, а тільки на Київську, Волинську, Подільську, Полтавську та Чернігівську (без північних повітів) губернії. Ряд повноважень були вилучені з відання українського уряду.

Здобутки й прорахунки УЦР в державотворчому процесі. УЦР взяла до відома «інструкцію». У цей складний період вона не змогла налагодити ефективне керівництво в Україні. Селянство вимагало негайно розпочати аграрну реформу, піти на це Рада не наважилася. Фатальні наслідки мали прорахунки УЦР у військовій політиці. У вирішальний час вона втратила підтримку армії.

Політика УЦР в умовах загострення конфлікту з Тимчасовим урядом. 8-15 вересня в Києві відбувся З’їзд народів, який закликав до федеративної перебудови Росії, до вирішення найважливіших питань соціально-економічного розвитку з урахуванням місцевої специфіки. Наприкінці місяця УЦР оголосила про поширення своєї компетенції на всі сфери життя України і на всі 9 губерній. Отже, восени 1917 р. конфлікт між Українською радою і петроградською владою загострився.

Особливості соціально-економічного становища:

  • паралізовано промислове виробництво, зростання цін, страйки;
  • активний селянський рух, маєтки поміщиків розгромлювалися.

Перебіг і результати боротьби за владу в Києві у жовтні — листопаді 1917 р. Причини ухвалення III Універсалу. Захоплення влади в Петрограді більшовиками отримало відгук і в Україні. УЦР засудила більшовицький переворот. 29-31 жовтня в Києві відбувалися бої за владу між більшовиками, прихильниками ТУ і УЦР, в яких переможцями вийшли прихильники УЦР. Влада Генерального Секретаріату поширена на всі українські губернії. 7 (20) листопада 1917 р. — ухвалення III Універсалу.

Основні положення Третього універсалу:

  • проголошення Української Народної Республіки (УНР) як рівноправної частини Російської федерації;
  • до Установчих Зборів найвищий законодавчий орган — УЦР, виконавчий — Генеральний Секретаріат;
  • до УНР мають бути включені землі, де більшість населення становлять українці;
  • скасування права приватної власності на поміщицькі землі, які мали перейти до селян без викупу. Але остаточно це питання мало вирішитися на Українських Установчих зборах;
  • запровадження 8-годиннного робочого дня і встановлення державного контролю над продукцією;
  • УЦР обіцяла забезпечити всі демократичні права і свободи, окремо про права національних меншин;
  • сформульовано також негативне ставлення до війни;
  • амністія, скасування смертної кари, а також призначено на 27 грудня 1917 р. вибори до Українських Установчих зборів.

Значення III Універсалу. Це стало видатною подією в житті українського народу. Основна маса українців підтримувала УЦР, про що свідчать результати голосування до Всеросійських Установчих зборів, на яких українські національні партії здобули 75 % голосів (більшовики — 10 %). Неоднозначне ставлення різних верств населення. Суперечливе становище: УНР — складова Росії, невизнання Раднаркому законним урядом Росії.

Політика УЦР щодо радянської Росії. Ультиматум Раднаркому в політиці більшовиків щодо усунення УЦР. Захопивши владу в Росії, більшовики взяли курс на встановлення своєї влади на всій території колишньої Російської імперії. З грудня РНК радянської Росії звернулася до УЦР з ультиматумом:

  • визнання на словах УНР і її права на самовизначення аж до відокремлення від Росії;
  • припинити роззброєння більшовицьких частин на території УНР;
  • не пропускати козаків з фронту на Дон, де велися бої з РНК;
  • сприяти радянським військам у боротьбі з виступами проти них;
  • погрожуючи війною, вимагала передати владу в Україні радам.

Кримськотатарський національний рух. Події 1917 р. в Криму. Наприкінці 1917 р. в Бахчисараї відбувся курултай кримськотатарського народу, на якому було сформовано національний парламент (Меджліс) і уряд (Директорію у складі п’яти осіб), проголошено Кримську Народну Республіку, ухвалено Конституцію. Лідером кримських татар був Номан Челебіджихан. В січні 1918 р. на територію Криму вторглися більшовики, утворивши маріонеткову Радянську соціалістичну республіку Тавриди.

Місце і роль «Всеукраїнських з’їздів рад» у Києві та Харкові. Всеукраїнський з’їзд рад, який 4-6 грудня працював у Києві, підтримав УЦР, оскільки більшість делегатів були селянами-українцями. Мирним шляхом установити в Україні більшовизм не вдалося. Якраз у цей час Харків захопили російські більшовицькі війська. Під їх прикриттям 11-12 грудня там відбувся з’їзд, який оголосили І Всеукраїнським з’їздом рад, хоча присутніми були переважно представники Донецького і Криворізького басейнів, а також більшовики, які покинули київський з’їзд рад. Отже, харківський з’їзд не був легітимним. І все ж він 12 грудня проголосив Україну республікою рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Україною управляв російський радянський уряд через місцевих більшовиків, хоча було проголошено федерацію УНР з радянською Росією. «Старий московський централізм виступає тут ще раз перед нами під маскою більшовизму», — відзначав М. Грушевський.

На початку наступного року більшовики створюють Донецько-Криворізьку республіку з центром у Харкові, виключивши ці землі зі складу УНР. Згодом вони на території України створили ше кілька «регіональних радянських республік»: Одеську, Таврійську, Донську. Більшовики свідомо йшли на розчленування України.

На харківському з’їзді було утворено Центральний виконавчий комітет (ЦВК) рад на чолі з Ю. Медведєвим і маріонетковий уряд — Народний секретаріат, про який писав тодішній його член В. Шахрай: «Що це за уряд український, що його члени зовсім не знають і знати не хочуть української мови? Що не тільки не користуються жодним впливом серед українського суспільства, але воно навіть й не чуло раніше їхніх прізвищ?»

Причини та наслідки першої війни радянської Росії з УНР. Рада відмовилася виконати вимоги ультиматуму, вважаючи їх грубим втручанням у внутрішні справи УНР. РНК 5 грудня вирішив «вважати Раду в стані війни з нами». Прагнення більшовиків установити контроль над продовольчими і промисловими ресурсами України; придушення і ліквідація центрів антибільшовицького опору; провал спроб більшовиків усунути від влади УЦР, спираючись на внутрішні сили в Україні.

РНК Росії затвердив В. Антонова-Овсієнка командувачем армією у війні проти УНР. У поході на Київ брали участь незначні загони українців. Був призначений і «головнокомандувач усіх військ УНР» Ю. Коцюбинський, який жодного впливу на прийняття рішень не мав, використовувалося лише в пропагандистських цілях його прізвище. Оскільки УЦР не подбала про формування українських збройних сил, то захищати Україну добровільно пішла недосвідчена молодь. Поблизу станції Крути у січні 1918 р. нашвидкуруч зібраний загін з 500 студентів затримав наступ російських військ М. Муравйова (близько 6 тис. осіб), більшість молоді загинула, але подвиг їхній не забутий. А в Києві 16-22 січня більшовики організували повстання, центром якого був завод «Арсенал». Це був удар у спину нечисленній українській армії, що обороняла столицю. Для придушення повстання частину військ зняли з фронту, зокрема курінь Січових стрільців під командуванням Є. Коновальця.

9 (22) січня 1918 р. УЦР ухвалила Четвертий універсал. Причини Четвертого універсалу:

  • втрата надій на створення демократичної федеративної Росії;
  • загроза захоплення більшовиками України;
  • необхідність відмежуватися від більшовиків для ведення мирних переговорів з іншими державами.

Основні положення Четвертого універсалу УЦР. Проголошення незалежності УНР:

  • УНР проголошувалася цілком незалежною, вільною державою;
  • підтвердження основних демократичних прав і свобод;
  • ГС перейменовано на Раду Народних Міністрів;
  • ухвалення програми соціально-економічних реформ;
  • заклик до громадян УНР відчайдушно боротися з більшовиками.

Значення Четвертого універсалу. Це було історичне рішення Ради, яке свідчило про остаточний розрив з імперським центром. Керівництво і більшість членів УЦР нарешті перейшли на позиції самостійників.

Окупація більшовицькою Росією України. УЦР змушена була покинути столицю України. 26 січня (8 лютого) після кількаденного обстрілу в Київ увійшли війська М. Муравйова і почали розправлятися з мирними жителями, здійснюючи «червоний терор». Кількість його жертв називають від двох до п’яти тисяч. Але потенціал Української революції не був вичерпаний.

Берестейський мирний договір між УНР і державами Четверного союзу. 27 січня (9 лютого) 1918 р. між УНР і Німеччиною та її союзниками був підписаний Берестейський мирний договір:

  • скасування стану війни між підписантами договору, відмова від взаємних територіальних претензій;
  • Німеччина й Австро-Угорщина мали допомогти УНР відновити контроль над усією територією держави;
  • український уряд мав поставляти союзникам продовольство, якого в країні було вдосталь;
  • Німеччина й Австро-Угорщина обіцяли надати УНР сільськогосподарські машини та інші дефіцитні в Україні товари, здійснення обміну надлишками промислових і сільськогосподарських товарів.

Значення і наслідки:

  • це був великий успіх української дипломатії, початок міжнародно-правового визнання УНР як незалежної держави, визнання кордонів Української держави;
  • УНР стала першою державою, що вийшла з Першої світової війни;
  • протягом березня-квітня 1918 р. територія України була звільнена від російських більшовицьких окупантів. УЦР повернулася в Київ і почала плідно працювати, хоча суверенітет УНР був дещо обмежений.

Похід Петра Болбочана на Крим. Під час вигнання більшовиків з території УНР склалися умови для визволення Криму. Запорізький корпус Армії УНР під командуванням Петра Болбочана в результаті успішного військового рейду звільнив Кримський півострів, але за вимогою німецького командування змушений припинити наступ, бо воно не планувало перебування Криму в складі УНР.

Конституція УНР. 29 квітня 1918 р. УЦР ухвалила демократичну конституцію УНР, але їй не судилося вступити в дію, оскільки в той же день влада Центральної Ради була повалена.

Хронологічний довідник

1917 р., березень — утворення в Києві Української Центральної Ради.

1917 р., квітень — Всеукраїнський національний з’їзд (конгрес).

1917 р., червень — ухвалення Першого універсалу УЦР.

1917 р., липень — ухвалення Другого універсалу УЦР.

1917 р., листопад — ухвалення Третього універсалу УЦР.

1918 р., 9(22) січня — IV Універсал УЦР, проголошення незалежності УНР.

1918 р., січень — бій під Кругами.

1918 р., січень (лютий) — Берестейський мирний договір між УНР і державами Четверного союзу.

Персоналії

Болбочан Петро (5.10.1883, с. Ярівка, нині Хотинського р-ну Чернівецької обл. - 28.06.1919, с. Балин, тепер Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл.) — військ. діяч. Полковник Армії УНР, очолював Запорізький корпус, який звільнив весною 1918 Крим від більшовиків. Наприкінці 1918 Б. командував Лівобережною групою Армії УНР. Внаслідок збігу обставин, інтриг і анархії несправедливо звинувачений і розстріляний.

Винниченко Володимир (26.07(7.08). 1880, Єлисаветград, нині Кіровоград — 6.03.1951, Мужен, побл. Канн, південь Франції) — видатний гром.- політ. і держ. діяч. На засіданнях Українського нац. конгресу (квітень 1917) обраний заступником голови УЦР. 15(28).06.1917 призначений головою першого укр. уряду — ГС УЦР, 18(30).01.1918 пішов у відставку з посади тоді вже голови РНМ.

Грушевський Михайло (29.09.1866, Холм, тепер у Польщі — 24.11.1934, Кисловодськ, нині РФ, похований у Києві) — видатний історик, визначний гром.-політ. і держ. діяч. У березні 1917 обраний головою УЦР. Відіграв важливу роль у всіх осн. рішеннях, зокрема універсалах УЦР. У березні 1919 емігрував, 1924 повернувся. Помер при нез’ясованих обставинах під час нескладної операції на лікуванні.

Єфремов Сергій (18.10.1876, с. Пальчик Звенигородського пов. Київської губ., нині Катеринопільського р-ну Черкаської обл. — 10.03.(за ін. даними 31.03) 1939, Вологда, РФ) — визначний гром.-політ. і держ. діяч. Член УЦР з моменту її заснування, на Укр. нац. конгресі обраний заступником голови УЦР. Є. був членом першого укр. уряду УЦР Ген. Секретаріату (міжнаціональні справи). Згодом відійшов від політики.

Челебіджихан Номан (1885, с. Біюк-Сонак, Крим - 23.02.1918, Севастополь) — кримськотатарський гром.-політ. діяч. Один із організаторів курултаю, де був обраний головою Директорії (уряду) Кримської Народної Республіки. Виявив нерішучість у б-бі з більшовиками, арештований ними і розстріляний.

Терміни та поняття

Автономізація (від гр. «самостійність») — процес досягнення автономії, зокрема поступове усвідомлення необхідності самоуправління.

Більшовизм — рос. різновид ком. теорії та практики, втілюваний у життя РСДРП(б), згодом РКП(б), ВКП(б), КПРС. Термін б. стосується переважно першої половини XX ст. Мав на меті встановлення ком. диктатури, тоталітарного режиму.

Вільне козацтво — укр. добровільні військово-міліційні з’єднання, створені для самооборони й захисту правопорядку на традиційній основі. Відділи В. к. створювалися за терит. принципом з національно свідомих селян і робітників. Рух поширився на значну частину України. З’їзд В. к. восени 1917 представляв 60 тис. козаків. Вони брали активну участь у війні з рад. Росією. У травні-червні 1918 на вимогу нім. командування В. к. розформоване.

Генеральний Секретаріат — найвищий виконавчий і розпорядчий орган держ. влади в Україні (з 7 (20) листопада 1917 — УНР) з 15 (28) червня 1917 до 9 (22) січня 1918, коли він став Радою Нар. Міністрів. Голова — В. Винниченко. У першому складі було 9 осіб, згодом кількість членів зросла.

Курултай — з’їзд кримськотатарського народу в грудні 1917, який утворив Меджліс і Директорію (парламент і уряд), проголосив Кримську Народну Республіку, ухвалив Конституцію, затвердив держ. символи.

Самостійники — прихильники незалежності України, найвідоміший лідер на поч. XX ст. — Микола Міхновський.

Українська Центральна Рада (УЦР) — спочатку міська гром.-політ. о-ція у Києві, згодом — лідер укр. нац.-визв. руху, представницький орган укр. народу, після проголошення УНР — фактично парламент України. Утворилася 3-4(16-17) березня 1917 з представників ТУП та ін. о-цій. 7(20) березня 1917 обрано перші керівні структури УЦР на чолі з Михайлом Грушевським, уперше головував на засіданні Ради 15(28) березня 1917. Він провів значну роботу з реорганізації складу УЦР, перетворення її в загальноукраїнський представницький гром.-політ. орган. Першим кроком до цього стало переобрання УЦР на Всеукраїнському нац. конгресі у квітні 1917, головою знову обрано Михайла Грушевського, заст. — Володимира Винниченка і Сергія Єфремова. Влітку відповідно до домовленості з Тимчасовим урядом Росії УЦР розширено за рахунок представників нац. меншин. На осінь 1917 кількість членів УЦР становила понад 800 осіб. Більшість складали представники від селянства. До складу УЦР входили представники 19 партій (з них 17 називали себе соц.), гол. роль відігравали УСДРП, УПСР і УПСФ. 15(28) червня 1917 було створено Ген. Секретаріат — виконавчий орган Ради. На першому етапі існування УЦР (березень-квітень 1917) спонтанно накопичувала сили, робила спроби сформулювати гол. стратегічні гасла. Другий етап (квітень-жовтень 1917) засвідчив перетворення УЦР у провідну політ. силу в Україні, лідера укр. нац.-визв. руху. Третій етап існування УЦР розпочався проголошенням УНР (листопад 1917) і тривав до розпуску УЦР (квітень 1918). В основі його лежала державотворча діяльність, спрямована на побудову дем. засад влади, повне унезалежнення України. У цей період УЦР ухвалила Конституцію УНР, запровадила власну грошову систему, затвердила герб і гімн УНР, укр. мові надано статус держ. 29 квітня 1918 була розпущена внаслідок держ. перевороту Павла Скоропадського. Діяльність УЦР у часі була нетривалою, але її іст. значення виходить далеко за хронологічні рамки існування.

Універсали Української Центральної Ради — акти законодавчого характеру верховного органу влади в Україні, що визначали зміни державно-правового статусу укр. земель колишньої Рос. імперії 1917-1918.

Установчі збори — виборні тимчасові збори представників народу, покликані виробити або змінити конституцію держави і на правовій основі оформити новий держ. і сусп. устрій. Ідея такого зібрання була популярною в Росії після Лютневої революції 1917. Вибори до них відбулися у листопаді 1917, в Україні більшовики здобули підтримку близько 10 % виборців, укр. партії, що входили до УЦР — 75 %. Третім Універсалом УЦР планувалося провести вибори і скликати Укр. У. З. У зв’язку з подіями укр.-рос. війни 1917-1918 вибори відбулися не скрізь, Збори так і не були скликані.