Історія України. Пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва
42. Покровський собор у Харкові. 1689 р.
Покровський собор — цінна пам’ятка української архітектури другої половини XVIІ століття. Побудований у 1689 році.
Архітектура цього храму має свої витоки у народному зодчестві України. На думку фахівців, Покровський собор майже повністю повторює українську дерев'яну тридільну церкву, і є синтезом ідей й конструкцій дерев'яного зодчества та кам'яної архітектури.
Надзвичайно легкий і стрункий, здалека собор нагадує три свічки, які стоять у ряд. Три його вежі розділені від самої землі, звужуються догори та гармонійно об'єднані у єдине ціле. До центральної восьмикутної вежі (8,5х10 м) зі сходу примикає п'ятигранний вівтар (4х6 м), а із заходу — бабинець (6х5 м). Висота середньої, найвищої частини, від землі до хреста становить 45 м.
Собор побудовано у два поверхи: знизу — зимній, теплий, храм, зверху — літній, холодний.
Верхня церква майже цілком повторює нижню.
Перший ярус оточено відкритою аркадою. Фасади собору багато прикаршені наличниками, напівколонами, карнизами. Монументальному вигляду храму відповідає вишукана краса та стрункість інтер’єру.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України