Історія України. Пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва
41. Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові. 1679—1695 рр.
Троїцько-Іллінський монастир — чоловічий православний монастир у Чернігові, у мальовничій околиці на Болдиних Горах, заснований близько 1069 року Антонієм Печерським.
Чернігівський Троїцько-Іллінський монастир у другій половині XVII—XVIII століття був одним із найбагатших не тільки на Чернігівщині, але і в Північному Лівобережжі.
Головною спорудою нового монастиря став Троїцький собор, збудований за проектом Іоанна Баптиста (Зауера) в 1679—1695 роках. Складний об’єм споруди, де злиті воєдино композиційні принципи давньоруської, української та західноєвропейської культової архітектури, завершується п’ятьма банями і з заходу двома верхами квадратних кутніх веж.
У північній із них — сходи на хори собору, а під підлогою собору — великий семикамерний склеп, відкритий для огляду; нещодавно виявлено три склепи-камери, ізольовані від основного об’єму храму. До ансамблю Троїцького монастиря входять одноповерхові келії, трапезна з двоглавою церквою Введення у храм та інші споруди. Над ними домінує нарівні із собором п’ятиярусна п’ятдесяти восьмиметрова надбрамна дзвіниця, збудована одночасно з огорожею у 1774—1778 роках у стилі пізнього барокко.
Собор тринавовий, шестистовпний, триабсидний з чітко виділеним трансептом і сімома банями: дві з них — над сходовими вежами, що фланкують західний фасад. Собор перекрито системою коробових і хрестових склепінь.
Троїцький собор належить до унікальної типологічної групи соборів так званого державного або гетьманського жанру, у якій відроджено розпланувально-просторові структури мурованих храмів Княжої доби і помітні впливи західного (литовського і польського) бароко. Ці храми відомі в Україні тільки в мурованому будівництві й не мають ані прототипів, ані наслідувань у народній дерев’яній архітектурі. Цю типологічну групу започаткував Спасо-Преображенський собор Максаківського монастиря на Чернігівщині, заснований в 1646 р.
Троїцький собор має ще кілька характерних прикмет, важливих для подальшого розвитку цього архітектурного типу. В екстер’єрі — це активність силуету, у якому сім бань композиційно підтримані фронтонами вигадливих обрисів, а також фасадна пластика, яка є вільною композицією символічно трактованих ренесансно-барокових ордерних форм із застосуванням пілястр, півколон, сандриків тощо. Троїцький собор послужив зразком при спорудженні Спасо-Преображенського собору Мгарського монастиря під Лубнами.
Собор зовні потиньковано і побілено, що підкреслює пластичність декору, виконаного в ордерній системі із застосуванням різних форм ніш, вікон, наличників і сандриків, пілястр і карнизів.
Декоративне вбрання собору, що вирішене в барочному стилі, підкреслює урочистий вигляд центрального об’єму храму. Глибокі напівциркульні ніші, що розташовані в обох ярусах, посилюють динамізм і контрасність архітектурних форм собору. У таких нішах у католицьких храмах ставили скульптури, а в православному Троїцькому соборі ніші слугували просто елементами декору, у них зображені місцеві та загальнодержавні святі. Розпис відноситься до початку XX ст.
Величний і урочистий інтер’єр храму. Його прикрашає іконостас 1942 — 1949 років, виконаний після II світової війни місцевим художником Піменом Портним, а також цілий комплекс настінного живопису XVII—XX ст.
