Історія України. Пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва

26. Успенська церква та вежа Корнякта у Львові

Успенська церква у Львові — збудована в 1591—1629 роках за планом Павла Римлянина, за участю Войцєха Капиноса та Амвросія Прихильного, на замовлення Львівського братства.

Побудований Успенським братством храм мав трьох своїх попередників. Перша Успенська церква існувала, можливо, ще за княжих часів і була спалена під час нападу на Львів польських феодалів у 1340 році. Друга, мурована церква, яка вперше згадується під 1421 роком, проіснувала до пожежі 1527 року. Зруйнований пожежею храм відбудовує у 1547—1559 роках архітектор Петро Італієць.

Будівництво четвертої Успенської церкви, що збереглась донині, братство розпочинає в 1591 році одразу після освячення каплиці Трьох Святителів. Автором проекту і керівником будівельних робіт був Павло Римлянин: із 1597 року йому допомагав Войцех Капинос, а через рік приєднався й Амброзій Прихильний. Будівництво закінчено в 1629 року.

Структура церкви витримана в стилі італійського ренесансу, але на основі традицій українського будівництва: на вісі тридільна і триверха, як основний тип українських дерев’яних церков.

Вежа Корнякта — пам’ятка архітектури національного знамення у Львові (вулиця Підвальна, 9), частина ансамблю Успенської церкви. Виконана у період епохи ренесансу.

Вежа побудована як дзвіниця Успенської церкви. Виконувала роль оборонної вежі під час облоги і дозорного пункту пожежної варти. Побудована за проектом архітектора Петра Барбона за участю Павла Римлянина у 1572—1578 роках на засоби львівського купця грецького походження Костянтина Корнякта.

На вежі, ще до завершення будівництва, повісили вилитий на замовлення купця найбільший у ті часи в Галичині дзвін діаметром у два метри, який був названий «Кирилом».

Вежа-дзвіниця квадратна у плані, збудована з ламаного каменю і обнесена тесаним каменем, в обробці використана поліхромія. Сполучена з північним фасадом Успенської церкви. По вертикалі фасади прикрашені пілястрами тосканського ордеру з червоними видовженими арочними нішами з невеликими віконними прорізами. Висота ярусів поступово зменшується, а точно знайдені пропорційні співвідношення додають дзвіниці стрункості і витонченості.

Башта Корнякта була однією з найкрасивіших споруд Європи свого часу.