Історія України. Пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва

24. Мініатюри Пересопнипького Євангелія. Між 1556—1561 рр.

Пересопницьке Євангеліє — визначна рукописна пам’ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI століття. Один із перших українських перекладів канонічного тексту Четвероєвангелія. Один із символів української нації.

Появу книги фундувала волинська княгиня Анастасія Юріївна Заславська (Гольшанська Дубровицька).

Відомо, що над перекладом і переписуванням Євангелія працював Михайло Василієвич із Сянока (Лемківщина). Крім нього, у записі до книги згадується ще архімандрит Пересопницького монастиря Григорій, щоправда, його роль у створенні книги залишається нез’ясованою.

Вага книги — 9 кг 300 г.

Важливим аспектом цінності книги є художнє оформлення. Її орнаментація, створена в народному українському стилі, розміщення тексту, виписування кожної літери чітким гарним уставом свідчать про високий рівень майстерності українських переписувачів.

Євангеліє написане пізнім уставом на пергаменті чорним чорнилом і циноброю (червоною фарбою). У рукописі є ще «дробне» письмо, яким виписані всі приписки, післямови тощо.

У 2011 р. мистецтвознавець та художник Лев Скоп у своїй монографії приписав авторство мініатюр і орнаментального оздоблення Пересопницького Євангелія майстрові Федуска із Самбора.

Пам’ятка містить унікальний матеріал для вивчення історії української мови на всіх її рівнях та взаємодії народнорозмовних і книжних елементів в українській літературно-писемній мові XVI ст. У ній чітко проступають риси живої народної мови. Синтаксична структура виразно українська.

Починаючи з 1991 року, стало традицією під час присяги Президента на вірність народові України поряд із Конституцією України та Актом проголошення незалежності України класти Пересопницьке Євангеліє як найдорожчу духовну святиню.