Історія України. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

9. Козацька Україна наприкінці 50 - у 80-х рр. XVII ст.

Внутрішньо- та зовнішньополітична діяльність гетьманів козацької України. Гетьманування І. Виговського. Після смерті Б. Хмельницького Старшинська рада до повноліття Юрася Хмельницького обрала гетьманом Івана Виговського, який був генеральним писарем і відзначився в розбудові Генеральної військової канцелярії. Внутрішня і зовнішня політика:

• збереження союзницьких стосунків з Московським царством;

• підписання мирного трактату з шведським королем, який визнав незалежність України;

• прагнення задовольнити перш за все інтереси старшинської верхівки, що викликало невдоволення певної частини селянства, їхні виступи очолили підтримані Москвою полтавський полковник М. Пушкар і запорізький кошовий Я. Барабаш, які прагнули гетьманської булави; заколот придушено (1658 р.);

• обставини змусили І. Виговського шукати іншого союзника, відновлення союзу з Кримським ханством;

• досягнення угоди про перемир’я з Річчю Посполитою.

Ухвалення Гадяцького договору. 6 вересня 1658 р. було укладено Гадяцький договір з Польщею (автором проекту домовленостей був Юрій Немирич):

• Україна (у складі Брацлавського, Київського та Чернігівського воєводств під назвою «Велике князівство Руське»), Польща і Литва утворювали федерацію трьох самостійних формально рівноправних держав;

• Велике князівство Руське очолював гетьман з довічною владою, який водночас був київським воєводою;

• кількість збройних сил становила 30 тис. козаків і 10 тис. найманців;

• Велике князівство Руське не мало права на окрему зовнішню політику;

• окремий монетний двір для карбування грошей із зображенням спільного короля;

• відновлення великого землеволодіння, кріпацтва, усіх повинностей, що існували до 1648 р.;

• скасування церковної унії, свобода віросповідання, слова, друку, заснування двох академій;

• польські та литовські війська не мали права перебувати на території Руського князівства.

Московсько-українська війна 1658-1659 рр. Договір був більш виваженим і чітким, ніж «Березневі статті», але йому не судилося бути втіленим у життя. Московія розпочала відверту агресію проти України, розпочалася українсько-московська війна 1658-1659 рр. Головна битва відбулася 28 червня 1659 р. під Конотопом. І. Виговський з союзниками татарами завдав нищівної поразки московській армії. Та скористатися її плодами гетьману не вдалося. Уже у вересні 1659 р. козаки на раді висловили гетьманові недовіру і він зрікся булави й виїхав на рідну Волинь.

В історичній літературі для періоду громадянських воєн, вторгнень іноземців в Україну, її поділу між іноземними державами, розколу Гетьманщини, жахливого спустошення Правобережжя вживається назва «Руїна».

Причини Руїни:

• активне втручання у внутрішні справи й пряма агресія проти Гетьманщини Московії, Речі Посполитої, Кримського ханства, Османської імперії;

• загострення суперечок у середовищі української національної еліти;

• виникнення гострих соціальних конфліктів, охоплення значної частини народних, перш за все козацтва, мас бунтівними настроями, небажання підпорядковуватися будь-якій владі.

Гетьманування Юрія Хмельницького. Новий гетьман під тиском московських військ підписав Переяславські статті (1659 р.), які значно обмежували права України:

• московські воєводи отримали право прибути з військом не тільки в Київ, а й у Брацлав, Ніжин, Переяслав, Умань, Чернігів, заборона гетьманові допомагати іншій стороні;

• Військо Запорізьке не мало права переобирати гетьмана без дозволу царя;

• гетьман не мав права призначати полковників і старшину без згоди козацьких рад;

• Українська держава втрачала незалежність, перетворюючись на автономну частину Московії.

• Українсько-московські війська 1660 р. зазнали невдачі під Чудновом, наслідком чого стала українсько-польська Слободищенська угода 1660 р., яка розроблялася на основі Гадяцького договору:

• скасування Переяславських статей 1659 р., розрив союзу з Московією, відновлення зв’язків з Польщею;

• вилучення статті про Велике князівство Руське, зроблено інші невигідні для України зміни (гетьман позбавлявся права зовнішньополітичних відносин), вона ставала тільки автономною частиною Речі Посполитої.

Поділ Гетьманщини. Після низки невдач у внутрішній і зовнішній політиці Ю. Хмельницький зрікся булави. Державна територія України поділилася на Правобережну та Лівобережну (1663 р.).

Гетьманування Павла Тетері. Політика гетьмана Правобережжя (1663-1665 рр.):

• прагнення відновити престиж гетьманської влади, не загравав ні з старшиною, ні з козацькими низами;

• намагання об’єднати Україну в межах однієї держави — Речі Посполитої;

• поновлення союзу з Кримським ханством, пошук шляхів порозуміння з Московією;

• намагання згуртувати навколо себе найвпливовіших представників козацької старшини.

Гетьманування Івана Брюховецького. Політика гетьмана Лівобережжя (1663-1668 рр.):

• обраний на Чорній раді поблизу Ніжина, загравав з козацькими низами та «черню»;

• підписав Батуринські статті (1663 р.) з московським урядом — зобов’язання безплатно забезпечувати продуктами московські гарнізони в українських містах, заборона на продаж хліба татарам і на Правобережжя, рішення про перепис усіх козаків, міщан і поселян, заборона купцям везти на продаж у Московію тютюн і вино;

• перший український гетьман, який особисто поїхав до Москви, там одружився, отримав боярство;

• підписав Московські статті 1665 р. були особливо важкі для України, збирання податків покладалося на московських воєвод, вони з військом мали право перебувати майже в усіх великих українських містах (крім тих, що раніше: Канів, Кременчук, Новгород-Сіверський, Остер, Полтава та інші, а також у фортеці Кодак).

Промосковська політика І. Брюховецького викликала повстання проти нього та його вбивство.

30 січня 1667 р. Московія та Річ Посполита уклали Андрусівське перемир’я:

• під владою Москви залишалася Лівобережна Україна і на два роки — Київ, Польщі — Правобережжя;

• Запорізька Січ переходила під контроль обох держав.

Андрусівський договір був укладений таємно, без погодження з Україною. Він перекреслював багато здобутків Національно-визвольної війни українського народу, узаконював насильницький поділ українських земель між сусідніми державами, був важким ударом по козацькій Україні.

Гетьманування Петра Дорошенка. П. Тетеря спирався на підтримку Польщі, що викликало невдоволення ним і зрештою призвело до його зречення. 1665 р. гетьманом Правобережної України став Петро Дорошенко:

• намагання об’єднати всі українські землі та здобути для них незалежність, якщо це не вдасться — допускав іноземну протекцію, уклав Корсунські статті 1669 р. з Османською імперією (допомога турецького султана у здобутті незалежності на території від Перемишля і Самбора до Севська і Путивля, татарське військо, допомагаючи гетьманові, підпорядковувалося йому, не мало права брати ясир, титул гетьмана залишався довічно і спадково за родом Дорошенка, українське населення звільнялося від податків на користь султана, Україна мала виставляти козацьке військо у війнах Османської імперії, на території України не можна будувати мечетей);

• створення 20-тис. найманого війська сердюків (серденят), особисто відданого гетьманові;

• досягнення поєднання сильної гетьманської влади з діяльністю генеральних і старшинських рад;

• установлення на українському кордоні нової митної лінії, карбування власної монети;

• підтримка київського митрополита Й. Тукальського, який перебував у гетьманській столиці Чигирині.

Гетьман Правобережної України П. Дорошенко (1665-1676 рр.) заслужив прізвисько «Сонце Руїни». Йому навіть вдалося в 1668 р. стати гетьманом усієї України, але закріпити свій успіх він не зміг. Війська Московії, Речі Посполитої, татари, а також «свої» претенденти на владу не дали можливості зберегти єдність держави.

Гетьманування Дем’яна Многогрішного. Політика гетьмана Лівобережжя (1669-1672 рр.):

• підписав Глухівські статті (московські воєводи залишалися лише в п’яти містах, не маючи права втручатися у внутрішні справи, реєстр встановлювався у кількості 30 тис. козаків, право на створення найманого кінного війська 1 тис. осіб (компанійці), податки збиралися лише козацькою старшиною, заборона зовнішніх зносин);

• зближення з політикою П. Дорошенка, переговори про перехід Лівобережжя під протекцію турків;

• обстоювання справжньої автономії України, виступав за сильну одноособову владу. Старшина організувала змову проти нього, арештувала й відправила до Москви, звідки його заслали в Сибір.

Гетьманування Івана Самойловича. Політика гетьмана Лівобережжя (1672-1687 рр.):

• підписав Конотопські статті, які погіршували становище України, порівняно з Глухівськими (заборона гетьману судити й увільняти генеральну старшину, заборона листуватися з П. Дорошенком, вилучення положення про необхідність присутності гетьманських представників на з’їздах послів при обговоренні українських справ); намагання створити аристократичну державу з міцною гетьманською владою;

• проголошення гетьманом обох берегів Дніпра 1674 р., фактично після зречення Дорошенка (1676 р.);

• досягнення певної стабілізації, про що свідчило піднесення культури, зокрема будівництво низки славетних церков (Троїцький собор Густинського монастиря, Преображенський собор Мгарського монастиря).

Османська імперія розпочала активні воєнні дії на Правобережжі. Польща змушена була підписати Бучацький договір (1672 р.), за яким віддавала Туреччині Подільське воєводство з Кам’янцем, Правобережжя мало бути незалежним на чолі з гетьманом П. Дорошенком (перше використання у міжнародному договорі терміну «Українська держава»). Московія використала цей договір, щоб приєднати Правобережну Україну.

Чигиринські походи турецько-татарського війська. Турки оголосили гетьманом Правобережжя Ю. Хмельницького і в 1677 р. рушили на Чигирин. Облога тривала три тижні. Не змогли його повністю захопити. 1678 р. було організовано Другий чигиринський похід, столиця Б. Хмельницького була зруйнована і захоплена після місячної облоги.

Занепад Правобережжя. І. Самойлович організував 1678-1679 рр. «Великий згін», переселяючи мешканців з Правобережжя на Лівобережжя. Воєнні дії між Москвою й Османською імперією та Кримським ханством закінчилися підписанням 13 січня 1681 р. Бахчисарайського мирного договору:

• кордон встановлювався по Дніпру, за турками закріплювалися Південна Київщина, Поділля;

• протягом 20 років землі між Південним Бугом і Дніпром мали залишатися незаселеними;

• територія Лівобережжя, Київ і Запоріжжя визнавалися за Московським царством.

6 травня 1686 р. між Московією і Річчю Посполитою був укладений «Вічний мир»:

• визнання за Московським царством Лівобережжя, Київ і Запоріжжя;

• Північна Київщина, Волинь і Галичина залишалися під владою Речі Посполитої;

• Брацлавщина і Південна Київщина ставали нейтральною зоною, мали бути незаселеними;

• православному населенню Польщі гарантувалося вільне віросповідання;

• Московія розривала договори з Османською імперією, вступала до військового союзу з Річчю Посполитою і до антитурецької «Священної ліги».

Наслідок Руїни. Україна була роздерта між Московією, Османською імперією і Річчю Посполитою.

Запорізька Січ у складі Гетьманщини. Економічне і політичне життя:

• основу господарства становили промисли, значний рівень ремесла і торгівлі;

• у господарському житті основними були зимівники — хутірські господарства, утримання худоби;

• неможливість самим забезпечити власні потреби спричиняли залежність запорожців від гетьманської платні та царського жалування;

• продовжувала відігравати роль основного захисника України від нападів турків і татар;

• підлягала владі гетьмана, зберігаючи автономію, часто ставала в опозицію до гетьманської влади;

• незважаючи на заборону проводила власну зовнішньополітичну лінію.

Тривалий час на Запорізькій Січі в цей період кошовим отаманом був Іван Сірко. Він відзначився в боротьбі з турецько-татарськими загарбниками, здійснив низку вдалих походів на суші та на морі, зокрема першим форсував Сиваш, роблячи похід на Крим. Ні він, ні його попередники і наступники не завжди виявляли мудрість і політичну далекоглядність, а часом навіть ставали на бік відвертих ворогів Української держави.

Адміністративно-територіальний устрій Слобідської України. На схід від Гетьманщини, на кордоні з Московією були землі, які отримали назву Слобожанщина, або Слобідська Україна. Масові переселення українців на ці землі випали на середину XVII ст. Економічне та політичне життя краю:

• спочатку діяло право займанщини: кожний переселенець мав право привласнити собі стільки землі, скільки міг обробити, згодом навколо поселення визначали земельну ділянку, яку розподіляли між переселенцями;

• селяни часто оселялися на землях полкової чи сотенної старшини, тому повинні були їй допомагати в обробці землі, кожен полк мав фонд незайманих земель, яким розпоряджався полковник;

• формування п’яти козацьких полків — Ізюмський, Острогозький, Охтирський, Сумський і Харківський;

• полки були не тільки військовими, але й адміністративно-територіальними одиницями, ними керували полковники, яких обирали довічно, часто траплялося успадкування посади;

• посади гетьман не існувало, не було й генеральної старшини, слобідські полковники підпорядковувалися безпосередньо бєлгородському воєводі, кількісний склад слобідських полків не був постійним;

• кожен полк у різний час і окремо отримував царську жалувану грамоту, де визначалися його права.

Особливості адміністративно-територіального устрою Лівобережної Гетьманщини:

• перебування у складі Московського царства на правах автономії;

• керував гетьман, якого обирала старшинська рада на невизначений термін, затверджував цар;

• з кожним новим гетьманом царський уряд підписував новий договір — статті;

• загальновійськову (генеральну) раду скликали за обставинами, вона перестала бути законодавчо-розпорядчим владним органом, її замінила Старшинська рада;

• існування 10 козацьких полків, полки були не лише військовими, а й адміністративно-територіальними одиницями, ними керували полковники, яких обирали полкові ради;

Отже, між Слобідською Україною та Гетьманщиною існували певні відмінності.

Особливості господарського життя:

• головне заняття — сільське господарство, провідне становище зернових, зростання ролі технічних культур;

• розвиток ремесел, промислів, торгівлі, використання найманої праці, дрібнотоварне виробництво;

• ярмаркова торгівля, активна зовнішня торгівля, деяке послаблення зв’язків із Західною Європою.

Особливості церковного життя:

• намагання Москви встановити зверхність над київською митрополією;

• проукраїнську позицію займали церковні діячі Й. Галятовський, автор праці «Ключ розуміння», П. Кохановський, упорядник «Синопсиса», що використовувався як підручник історії;

• після смерті митрополита Й. Нелюбовича-Тукальського Москва перешкоджала обранню нового (місцеблюстителем був видатний діяч, автор праці «Нова міра старої віри», чернігівський єпископ Л. Баранович), згодом добилася обрання свого прихильника Г. Четвертинського, якого висвятив уже московський патріарх;

• під тиском Московії й Османської імперії константинопольський патріарх погодився на підпорядкування Київської митрополії Московському патріархатові (1686 р.).

Шедеврами церковної архітектури періоду були Троїцький собор Густинського монастиря (1674-1676), Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові (1679-1689 рр.), збудований за кошти І. Мазепи, а також Покровський собор у Харкові (1689 р.).

Хронологічний довідник

1657 р., 26 серпня — старшинська козацька рада в Чигирині ухвалила рішення передати гетьманство до повноліття Юрія Хмельницького Іванові Виговському.

1657 р., 25 жовтня — ген. козацька рада у Корсуні визнала гетьманом І. Виговського.

1658 р., 15 травня — розгром військом гетьмана І. Виговського загонів антигетьманської опозиції (інспірованої Москвою) полтавського полковника Мартина Пушкаря (загинув 11 червня) та запорізького кошового отамана Якова Барабаша під Полтавою.

1658 р., 6 (16) вересня — укладення українсько-польського Гадяцького договору, передбачалося входження Вел. князівства Руського до складу Речі Посполитої на федеративних засадах, зберігаючи гетьманське правління. Укр. військо мало налічувати 30 тис. козаків і 10 тис. найманців, унію належало скасувати.

1658-1659 рр. — укр.-моск. війна.

1659 р., 28-29 червня — розгром моск. армії козацько-татарським військом І. Виговського під Конотопом.

1659 р., 11 вересня — козацька рада під Германівкою, висловлення недовіри гетьманові І. Виговському. Гетьман зрікся булави, щоб не розпалювати громадянської війни.

1659 р., 28 вересня — обрання гетьманом Ю. Хмельницького. Слабкість молодого гетьмана як політика.

1659 р., 17 жовтня — підписання Переяславських статей між Ю. Хмельницьким і моск. урядом. Московські воєводи мали право перебувати у п’яти укр. містах.

1660 р., серпень-вересень — Чуднівська воєнна кампанія, оточення укр.-моск. військ польсько-татарською армією.

1660 р., 17 (27) жовтня — укладення Слободищенського трактату між Україною та Польщею. Київське, Брацлавське та Чернігівське воєводства отримували автономію у складі Речі Посполитої.

1661 р. — відкриття у Львові єзуїтської колегії (з 1784 р. — Львівський ун-т).

1663 р., 13 січня — обрання на козацькій раді в Чигирині гетьманом Правобережної України Павла Тетері (до 1665 р.). Ю. Хмельницький зрікся булави.

1663 р., 17-18 червня — Чорна рада поблизу Ніжина. Проголошення гетьманом Івана Брюховецького.

1664 р. — розстріл І. Богуна (17 лютого) та І. Виговського (16 березня).

1665 р., 10 жовтня — правобережні полковники в Умані вибрали Петра Дорошенка тимчасовим гетьманом Правобережної України.

1665 р., 11 жовтня — підписання І. Брюховецьким Моск. статей. Обмеження автономії України. Царські воєводи з військом отримали право стояти у дев’яти укр. містах.

1666 р., січень — на козацькій раді в Чигирині гетьманом правобережних полків обрано (затверджено) П. Дорошенка. Початок його боротьби за об’єднання усіх укр. земель у єдиній незалежній державі.

1667 р., 30 січня — Андрусівське перемир’я між Московією та Річчю Посполитою на 13,5 років. Лівобережжя відійшло до Москви, Правобережжя — до Польщі, Запоріжжя мало бути під зверхністю обох держав.

1668 р., початок червня — похід військ П. Дорошенка на Лівобережжя. Повстання проти І. Брюховецького і його вбивство.

1668 р., 8 червня — проголошення П. Дорошенка гетьманом усієї України.

1668 р., осінь — П. Дорошенко з військом залишив Лівобережжя, вступ туди моск. армії воєводи Ромодановського.

1668 р., 17 грудня — обрання на старшинській раді в Новгород-Сіверському лівобережним гетьманом Дем’яна Многогрішного (був гетьманом до 13 березня 1672 р.).

1669 р., 9 березня — проголошення на Ген. військ. раді в Глухові лівобережним гетьманом Д. Многогрішного. Укладення Глухівських статей Д. Многогрішного і московського уряду, визначення 30-тисячного козацького реєстру, царські воєводи з військами залишалися у п’яти укр. містах.

1669 р., 10-12 березня — старшинська козацька рада на чолі з гетьманом П. Дорошенком у Корсуні ухвалює рішення визнати протекторат Османської імперії над Правобережною Україною. Україні забезпечено автономію, вона не мала сплачувати туркам жодних податків.

1672 р., 13 березня — промосковська старшинська змова проти гетьмана Д. Многогрішного у Батурині. Ув’язнення гетьмана (згодом був засланий разом з родиною до Сибіру).

1672 р., 17 червня — обрання гетьманом Лівобережної України Івана Самойловича. Підписання Конотопських статей, які переважно підтверджували Глухівські з деякими обмеженнями для України.

1672 р., 5 жовтня — Бучацький мирний договір між Османською імперією та Річчю Посполитою. Поділля отримувала Туреччина, на Київщині та Брацлавщині зберігалася влада гетьмана П. Дорошенка під тур. протекторатом.

1674 р., 17 березня — проголошення козацькою радою у Переяславі гетьманом усієї України І. Самойловича.

1674 р., 12 грудня — видання друкарнею Києво-Печерського монастиря «Синопсиса» Пантелеймона Кохановського, першого підручника історії.

1674 р., 25 грудня — розгром козаками на чолі з І. Сірком турецько-татарського війська, яке раптово напало на Запорізьку Січ.

1675 р., липень — похід запорізьких козаків на чолі з І. Сірком на Крим. Укр. військо пройшло через Сиваш, завдало татарам низки поразок, загрожуючи навіть Бахчисараю, і успішно повернулося назад.

1676 р., 19 вересня — П. Дорошенко у Чигирині зрікся гетьманства, згодом був вивезений до Москви.

1676 р. — Османська імперія проголошує Ю. Хмельницького гетьманом Правобережної України з титулом князя Сарматії та України (інша дата — весна 1677 р.).

1677 р., 3 серпня - 4 вересня — перший чигиринський похід. Невдала облога Чигирина турецько-татарською армією.

1678 р., 9 липня - 11 серпня — другий чигиринський похід. Нова облога міста турецько-татарським військом. Чигирин зруйнований за наказом турецького візира.

1678-1679 рр. — примусове переселення населення Правобережжя на Лівий берег козацькими загонами гетьмана І. Самойловича («великий згін»).

1681 р., 13 січня — Бахчисарайський мирний договір між Москвою, Османською імперією та Кримським ханством. Поділля залишалося під владою Туреччини. Держави зобов’язувалися не заселяти землі між Пд. Бугом і Дністром.

1686 р., 6 травня — «Вічний мир» між Москвою та Річчю Посполитою. Визнання Лівобережжя, Києва та Запоріжжя за Московією. Укладення між державами антитурецького союзу.

1686 р., травень — константинопольський патріарх погодився на відокремлення Укр. православної церкви від константинопольського престолу, підпорядкування Київської митрополії моск. патріархові.

Персоналії

Баранович Лазар (світське ім’я — Лука; бл. 1620 - 3(13).09.1693, Чернігів) — церк., політ. і культ. діяч, письменник. Навчався у Київській братській школі, колегіумах Вільна (нині Вільнюс) і Каліша (тепер Польща). 1650-1657 — ректор Київської колегії. З 1657 Б. був чернігівським єпископом. 1657, 1659-1661, 1670-1685 — місцеблюститель київської митрополичої кафедри. Орієнтувався на Моск. патріархію, але не погодився вийти з-під юрисдикції Константинопольського патріарха і висвятитися на митрополита у Москві. Б. заснував 1674 у Новгороді-Сіверському друкарню та колегіум (згодом — переведені у Чернігів). Автор зб. казань — «Меч духовний» (1666), «Труби словес проповідних» (1674), полемічного трактату «Нова міра старої віри» (1676) тощо. Написав зб. віршів польською мовою «Лютня Аполлона» (1671), «Книга смерті» (1676) та ін.

Брюховецький Іван (р. н. невідомий - 8(18).06.1668, під Опішнею, тепер Зіньківського р-ну Полтавської обл., похований у Гадячі, нині Полтавської обл.) — політ. і військ. діяч. Був старшим слугою у резиденції Богдана Хмельницького, виконував деякі дипломатичні доручення гетьмана. 1659-1663 Б. був кошовим отаманом («кошовим гетьманом») Запорізької Січі, умілий оратор і демагог. У червні 1663 на Чорній раді побл. Ніжина (тепер Чернігівської обл.) Б. обрано гетьманом Лівобережної України. Спочатку проводив відверто промосковську політику. Уклав 1663 з Москвою Батуринські статті. Першим з гетьманів відвідав Москву (1665), де йому було надано титул боярина, у грудні 1665 підписав Моск. статті, які значно обмежували держ. права Гетьманщини, посилили її адмін. і фін. залежність від Московії. Політика Б. викликала незадоволення більшості населення Лівобережжя, особливо після Андрусівського договору Польщі та Московії. На поч. 1668 виступив проти Москви, але коли козаки дізналися про вступ на Лівобережжя військ популярного гетьмана Правобережжя П. Дорошенка, виступили проти Б. і вбили його.

Виговський Іван (р. н. невідомий - 16(26).03.1664, побл. с. Вільхівець, нині Черкаської обл., похований у Вел. Скиті біля с. Рудка Гніздичова, Галичина) — видатний політ., держ. і військ. діяч. Брат Д. Виговського. Навчався у Київській колегії. Служив юристом у міському суді Луцька, брав участь у роботі Луцького братства. 1648 призначений генеральним писарем. В. виконував найважливіші доручення Б. Хмельницького, один з його найближчих радників. 1657 на Корсунській раді обраний гетьманом України. Продовжував політику Б. Хмельницького на досягнення повної незалежності України. 1657-1658 ліквідував заколот Барабаша — Пушкаря. 6(16).09.1658 уклав Гадяцький договір з Польщею. В. проявив блискучий полководницький талант і здобув перемогу над моск. військами у Конотопській битві 28-29.06(8-9.07).1659, проте скористатися з неї не зміг, через внутріполітичну ситуацію в Україні, що змусила його у жовтні 1659 зректися булави. Був звинувачений у зраді й за наказом полковника Маховського без суду розстріляний.

Дорошенко Петро (1627, Чигирин, тепер Черкаської обл. - 19.11.1698, с. Ярополче під Москвою) — видатний політ. і військ. діяч. Внук М. Дорошенка. Учасник нац.-визв. війни під проводом Б. Хмельницького, виконував важливі доручення гетьмана. Д. — противник союзу з Москвою, підтримував гетьмана І. Виговського. 10.10.1665 правобережні полковники обрали цього старшину гетьманом Правобережної України. Провів ряд важливих реформ. Д. створив постійне 20-тис. наймане військо — т. зв. сердюки (серденята), почав карбувати власну монету, намагався колонізувати нові степові території, часто скликав козацькі ради, щоб почути думку нар. мас. Стратегічною метою політики гетьмана було об’єднання України. 8.06.1668 це йому вдалося — Д. обраний гетьманом обох берегів Дніпра, проте правління на Лівобережжі через ряд внутр. і зовнішніх обставин тривало лічені місяці. Восени 1669 він уклав союзний договір з Османською імперією, в основу якого була покладена угода 1651 між Б. Хмельницьким і тур. султаном. Д. вів тривалу б-бу з Польщею за Правобережну Україну, за допомогою Туреччини добився від Польщі у Бучацькому договорі 1772 відмови від претензій на цю територію. Але цим скористалася Москва, намагаючись придбати ці землі собі, для цього 17.03.1674 І. Самойлович був проголошений гетьманом усієї України. Тривалі воєнні дії виснажили цю територію, авторитет Д. зменшився і він восени 1676 зрікся з гетьманства. Згодом змушений був переїхати до Москви, з 1682 мешкав у с. Ярополчому, побл. Москви.

Многогрішний Дем’ян (бл. 1630, Короп, тепер Чернігівської обл. - після 1701, Іркутськ, нині РФ) — держ. і військ. діяч. Гетьман Лівобережної України (1669-1672), до того 1665-1669 був полковником чернігівським. Підтримував гетьмана П. Дорошенка, але обставини змусили М. піти на укладення Глухівських статей і проголошення 9(19).03.1669 гетьманом. Намагався проводити політику, спрямовану на захист держ. інтересів України. Вів таємні переговори з П. Дорошенком про єдність України під зверхністю тур. султана. Козацька старшина при підтримці Москви у ніч на 13.03.1672 арештувала М., домоглася його заслання на Сибір. 1696 постригся у ченці.

Немирич Юрій (1612, Овруч, нині Житомирська обл. - 1659, с. Свидовець, тепер Бобровицького р-ну Чернігівської обл.) - держ. діяч, дипломат. Навчався у кількох європ. ун-тах. Н. належав до магнатів протестантської віри, 1657 перейшов у віру предків - православну. Ген. писар за часів гетьмана І. Виговського. Як дипломат сприяв укладенню Корсунської угоди зі Швецією та Гадяцького договору, один із творців концепції Вел. князівства Руського. Учасник Конотопської битви. Убитий під час промосковського перевороту. Н. - автор кількох друкованих праць («Роздуми про війну з московитами», «Паноплія» та ін.), один з перших укр. гуманістів, попередник Г. Сковороди.

Самойлович Іван (р. н. невідомий - 1690, Тобольськ, тепер Тюменської обл., РФ) — політ. і держ. діяч. Освіту здобув у Києво-Могилянській колегії. 1668-1669 був полковником чернігівським, 1669-1672 — генеральним суддею. С. — гетьман Лівобережної України (1672-1687). На деякий час (1676-1681) став гетьманом усієї України, але внаслідок Бахчисарайського договору 1681 втратив владу над Правобережною Україною. С. був прихильником сильної гетьманської влади, намагався зробити її спадковою. За час його правління поступово відроджується екон. життя Гетьманщини. Влітку 1687, скориставшись з невдалого спільного походу моск. та укр. армій на Крим, старшина звинуватила С. у його провалі. На Коломацькій раді 1687 гетьмана було скинуто, арештовано, а згодом заслано у Сибір, де він і помер.

Сірко Іван (між 1605 і 1610, Мерефа, нині Харківська обл. - 1(11 ).08.1680, хутір Грушівка, тепер с. Іллінка Томаківського р-ну Дніпропетровської обл., похований побл. с. Капулівка, нині Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл.) — військ. і політ. діяч. Багато разів обирався кошовим отаманом Запорізької Січі. С. — учасник нац.-визв. війни укр. народу під проводом Б. Хмельницького. 1658-1660 був полковником вінницьким, виступав проти гетьмана І. Виговського. Організував похід на Акерман (тепер Білгород-Дністровський Одеської обл.), що призвело до розпаду українсько-польсько-татарської коаліції й не дало можливості скористатися з блискучої перемоги під Конотопом (нині Сумська обл.). С. 1663 уперше став кошовим отаманом Запорізької Січі, прославився перемогами над кримськими татарами. 1668 був полковником Зміївського полку на Слобожанщині, мав зв’язки з керівником сел. війни С. Разіним, за що був засланий у Тобольськ (тепер Тюменська обл., РФ). 1673 С. звільнений, знову відзначився у походах проти татар. 1676 під час зречення П. Дорошенка прийняв від нього гетьманські клейноди. 1677-1678 боровся проти турецько-татарських військ. С. оспіваний у численних козацьких думах, нар. піснях і легендах.

Тетеря Павло (Моржковський-Тетеря; бл. 1620-1622 - квітень 1671, Адріанополь, (Едірне), Османська імперія, тепер Туреччина) — політ., держ. і військ. діяч, дипломат. Був одружений з донькою Б. Хмельницького Катериною. Т. закінчив уніатську школу (Мінськ, 1637). На поч. нац.-визв. війни під проводом Б. Хмельницького був писарем Переяславського полку. Т. — один з організаторів союзу України з Трансільванією (Семиграддям). Брав участь майже в усіх дипломатичних переговорах. Т. влітку 1653 став Переяславським полковником. Виступав проти підтримання союзницьких стосунків з Московією. Т. брав участь у виробленні тексту «Березневих статей» 1654. Після см. Б. Хмельницького був одним з кандидатів на гетьманство, підтримував політику І. Виговського, виробляв умови Гадяцького договору 1658 і Слободищенського трактату 1660 з Польщею. Гетьман Правобережної України (1663-1665). Намагався об’єднати Україну, вів б-бу з Я. Сомком, згодом — з І. Брюховецьким, деякими полковниками Правобережжя. У липні 1665, зневірившись у подальшій б-бі Т. виїхав у Варшаву. Зустрічався з тур. султаном в Адріанополі (Едірне) 1670, там же через рік був отруєний, похований в одній з православних церков.

Ханенко Михайло (бл. 1620-1680, Київ) — політ. і військ. діяч. Син Степана Ханенка, який започаткував козацько-старшинський рід Ханенків. Брав участь у нац.-визв. війні під проводом Б. Хмельницького. X. з 1656 став уманським полковником. Підтримував П. Суховія у б-бі за гетьманську булаву. У вересні 1669 під Уманню козаки чотирьох полків проголосили X. гетьманом Правобережної України. Діяв спільно з кошовим І. Сірком проти гетьмана П. Дорошенка, кілька разів був розбитий, 19.03.1674 зрікся влади і присягнув на вірність Москві. Останні роки життя провів в Україні, яка перебувала під владою Московії, отримав вел. маєтки.

Хмельницький Юрій (бл. 1641, Суботів, тепер Чигиринського р-ну Черкаської обл. - 1685, Кам’янець-Подільський, нині Хмельницька обл.) — політ., держ. і військ. діяч. Молодший син Б. Хмельницького. Навчався у Києво-Могилянській колегії. У квітні 1657 на старшинській раді X. обраний гетьманом, це рішення було підтверджене на козацькій раді в Чигирині 23.08.1657. За порадою старшини тимчасово склав повноваження для закінчення навчання. 11.09.1659 знову був обраний гетьманом (хоча на раді у Білій Церкві не було більшості козаків). Слабовільний, нерішучий, позбавлений військ. і політ. хисту, X. постійно потрапляв у залежність від Московії, Польщі, Туреччини. Підписав невигідні Переяславські статті 1659, Слободищенський трактат 1660. X. у січні 1663 зрікся булави і постригся в ченці під іменем Гедеона. Жив у монастирях, був захоплений у полон (1670) кримськими татарами, які відправили його у Стамбул. Турки, намагаючись захопити Україну, спробували використати для цього X., проголосивши його 1677 гетьманом і «князем малоросійської України» на правах султанського васала. Чотири роки зі своєї столиці Немирова (тепер Вінницька обл.) розсилав універсали, називаючи себе «князем Сарматським, малої Росії-України, вождем Війська Запорізького». Після Бахчисарайського договору 1681 позбавлений гетьманства, 1685 знову призначений, того ж року страчений турками.

Терміни та поняття

Андрусівське перемир’я — договір про перемир’я між Річчю Посполитою і Московською державою, укладений 30.01(9.02). 1667 у с. Андрусів поблизу Смоленська. За його умовами припинялася польсько-московська війна 1654-1667 і встановлювалося перемир’я на 13,5 років. За Москвою залишалася Лівобережна Україна, Сіверська земля, а також Смоленськ. Київ на два роки передавався Моск. царству. Запорізька Січ опинялася під спільним управлінням обох держав. Умови угоди викликали сильне незадоволення в укр. с-ві, що переросло у повстання на чолі з гетьманом Іваном Брюховецьким. Перемир’я порушувало умови Переяславської ради 1654, закріплювало насильницький поділ України на Лівобережну та Правобережну, остаточно затверджений «Вічним миром» 1686.

Бахчисарайський мирний договір — угода про перемир’я 13(23).01.1681 у Бахчисараї між Османською імперією, Кримським ханством і Моск, царством на 20 років, яка завершила війни 70-х рр. XVII ст. між цими державами. Кордон установлювався по Дніпру, Туреччина приєднувала Київщину, Брацлавщину і Поділля, Московія — Лівобережну Україну та Київ і ще деякі незначні території поблизу нього. Територія між Дністром і Пд. Бугом мала бути нейтральною і незаселеною. Договір черговий раз перерозподілив укр. землі між сусідніми державами і значно посилив позиції моск. уряду в Гетьманщині.

Бучацький мирний договір — договір між Річчю Посполитою й Османською імперією, укладений 18(28). 10.1672 р. у Бучачі (нині Тернопільська обл.). Після ряду перемог тур. військ разом з армією правобережного гетьмана Петра Дорошенка (1672) Польща змушене була погодитися на передачу Туреччині Поділля; Брацлавщина і пд. Київщина переходили під владу гетьмана П. Дорошенка; Річ Посполита повинна платити Туреччині контрибуцію. Польський сейм у квітні 1673 відмовився затвердити договір і польсько-турецька війна тривала до укладення Журавненського договору 1676.

«Великий згін» — виконання наказу гетьмана І. Самойловича перегнати населення пд. Київщини на Лівобережжя 1678-1679, щоб уникнути загрози нападу турків і перешкодити Ю. Хмельницькому збільшувати лави його прибічників за рахунок мешканців Правобережжя. Внаслідок цього знелюднена вел. частина Київщини перетворилася на пустку.

«Вічний мир» — мирний договір між Польщею і Московією, підписаний 6(16).05.1686 у Москві. Укладений на основі Андрусівського перемир’я. Польща визнавала за Моск. державою Лівобережну Україну, Чернігово-Сіверську землю, Київ, Запоріжжя. Брацлавщина і пд. Київщина ставали нейтральною незаселеною зоною, пн. Київщина, Волинь і Галичина відходили до Польщі. Московія зобов’язувалася організувати воєнний похід проти Кримського ханства. Польський сейм ратифікував договір лише 1710. «В. м.» остаточно затвердив насильницький поділ укр. земель між двома державами.

Гадяцький договір — угода, укладена між гетьманом Іваном Виговським і польським урядом 6(16).09.1658 у Гадячі (тепер Полтавська обл.). За умовами договору Україна як незалежна держава під назвою Вел. Князівство Руське входила на рівних правах з Польщею і Литвою до складу федеративного держ. утворення — Речі Посполитої. Територію його складали Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства. Вища законодавча влада належала нац. зборам депутатів, які обиралися від усіх земель князівства. Виконавчу владу здійснював гетьман, який обирався довічно і затверджувався королем. Усе діловодство мало вестися укр. мовою. Передбачалося створити монетний двір для карбування власної монети. Укр. армія мала складатися з 30 тис. козаків і 10 тис. найманого війська. Вірні православної церкви зрівнювалися у правах з католиками. Греко-католицька (уніатська) церква зберігалася, але не могла поширюватися на нові території. Київська колегія отримувала такі ж права, як Краківський ун-т, мали заснувати ще один ун-т. Не був втілений у життя.

Глухівські статті — договір, підписаний 16.03.1669 у Глухові гетьманом Лівобережної України Д. Многогрішним і моск. урядом. Складалися з 27 пунктів. Війська Московії залишалися лише (порівняно з Моск. статтями 1665) у п’яти містах — Києві, Ніжині, Острі, Переяславі, Чернігові. Козацький реєстр установлювався у кількості 30 тис. козаків. Податки збиралися винятково козацькою старшиною. Гетьманові заборонялося вступати у зносини з іноземними державами. Значно обмежувався перехід селян у козацтво. Статті були спрямовані на обмеження держ. прав України моск. урядом.

Займанщина (право займанщини; від укр. «займати») — право кожного переселенця привласнювати (займати) собі стільки землі, лісу, сіножатей, скільки міг обробити. Зайнята земля не обкладалася податком. Не бралися податки і з госп. промислів. Існувало право з. на колонізовуваних землях, зокрема на Слобожанщині. Переселенці зобов’язувалися лише відбувати військ. службу.

Конотопська битва — переможна битва укр. військ на чолі з гетьманом І. Виговським проти моск. армії влітку 1659. Весною 1659 100-тис. військо під командуванням О. Трубецького і Г. Ромодановського вдерлося до Лівобережної України. Під Конотопом (тепер Сумська обл.) вони були затримані героїчними захисниками міста на чолі з ніжинським полковником Г. Гуляницьким. Це дало змогу гетьманові зібрати армію і 28-29.06(8-9.07).1659 дати генеральний бій, у ході якого моск. армія була вщент розбита, зазнавши втрат 30 тис. вбитими і 5 тис. полоненими. Проте через внутр. обставини І. Виговський не зміг скористатися блискучою перемогою.

Конотопські статті — укр.-моск. договір, підписаний 17.06.1672 у Козачій Діброві поблизу Конотопа (нині Сумська обл.). Укладений після обрання гетьманом І. Самойловича. Статті були складені на основі Глухівських 1669 з деякими доповненнями. Особливо обмежувалися гетьманські права у галузі зовн. політики. Згідно зі статтями значно обмежувалася гетьманська влада на користь старшини. Скасовувалися компанійські полки. К. с. посилювали колоніальні впливи моск. уряду в Гетьманщині.

Корсунський договір — договір, укладений між Україною та Швецією 25.10.1657 на Ген. військ. раді в Корсуні. Передбачав створення українсько-шведського військ.-політ. союзу, який би гарантував держ. незалежність і терит. цілісність Укр. держави. Згідно з договором, шведський король Карл X Густав зобов’язувався домагатися визнання Польщею самостійності України; західноукраїнські землі, Берестейське і Полоцьке воєводства мали увійти до складу Гетьманщини.

Московські статті — міждержавний договір, підписаний у Москві 11(21).10.1665 між гетьманом І. Брюховецьким і моск. урядом. М. с. значно обмежували політ. права України, посилювали її військ.-адмін. і фінансову залежність від моск. уряду. За статтями укр. землі переходили під безпосередню владу моск. царя. Військ. гарнізони розміщувалися тепер крім гол. полкових міст і в Полтаві, Кременчуці, Новгород-Сіверському, Каневі та у фортеці Кодак. Збирання податків покладалося на моск. воєвод і всі збори мали йти у царську скарбницю. Фактично лише козацький стан зберігав свої автономні права. М. с. викликали велике обурення серед усіх верств укр. с-ва і стали гол. причиною антимосковського повстання у Гетьманщині, а згодом і загибелі гетьмана І. Брюховецького.

Переяславські статті — міждержавний договір, укладений гетьманом Ю. Хмельницьким і представниками моск. уряду на чолі з князем А. Трубецьким 17.10.1659 у Переяславі. Був підписаний у складній ситуації в оточенні 40-тис. моск. війська. В основу було покладено сфальсифікований моск. стороною текст Березневих статей 1654. Зміст 19 статей договору свідчив про намагання Московії обмежити суверенні права Гетьманщини. Гетьман не мав права вести самостійну зовн. політику, козацька рада не могла без згоди царя переобрати гетьмана, гетьман без ради не міг призначати козацьку старшину, київський митрополит мав визнати зверхність Моск. патріарха. Крім Києва, моск. гарнізони розміщувалися у Брацлаві, Ніжині, Переяславі, Умані, Чернігові. П. с. викликали вел. обурення в укр. с-ві.

Пушкаря і Барабаша заколот — збройний виступ проти влади гетьмана І. Виговського, очолений полтавським полковником М. Пушкарем і запорізьким кошовим отаманом Я. Барабашем у Лівобережній Україні 1657-1658. Постійне підбурювання селян і козаків агентами моск. уряду й антидержавні дії групи козацької старшини спричинили заворушення на Полтавщині. Наприкінці 1657 М. Пушкар підняв заколот. До нього приєдналися запорожці на чолі з кошовим Я. Барабашем. М. Пушкар залучив на свій бік бл. 20 тис. т. зв. дейнеків — сел. повстанців. 1(11).06.1658 загони заколотників були розбиті гетьманськими військами у бою під Полтавою. М. Пушкар загинув, а Я. Барабаш незабаром захоплений у полон і страчений.

Руїна — назва, вживана в іст. л-рі для означення періоду громадянських війн, вторгнень іноземців в Україну, її поділу між Річчю Посполитою, Османською імперією та Московією, розколу Гетьманщини, страхітливого спустошення Правобережжя; криза укр. державності у 60-70-х рр. XVII ст., розорення України.

Слобідська Україна (Слобожанщина; від укр. «слобода — вільне поселення») — історично-географічна область у пн.-сх. частині України, займала територію суч. Сумської, Харківської, північ Донецької, Луганської, а також пд.-сх. частину Воронезької, південь Курської та більшість Білгородської обл. РФ. Протягом XV-XVI ст. заселялася укр. селянами і козаками. У середині XVI ст. потрапила під владу Моск. царства. 1652 створено перший і найбільший полк — Острогозький (Рибинський). Згодом виникли Сумський (1652), Охтирський (1654), Харківський (1654), Ізюмський (1685) полки. Переселенці безоплатно володіли певною кількістю вільної землі (право займанщини), за ними зберігалися козацькі привілеї та самоврядування. Слобідські полки поділялися на сотні, яких 1734 було 98. 1732 у чотирьох полках існували 124 школи.

Слобода (від укр. «слобода — свобода») — сільське поселення; поселення, що користувалося певними пільгами (с.).

Слободищенський трактат (Чуднівський трактат) — договір, укладений 17(27).10.1660 гетьманом Ю. Хмельницьким з Річчю Посполитою у Слободищі біля Чуднова (нині Бердичівського р-ну Житомирської обл.). Скасував невигідні для України Переяславські статті 1659. Створений на основі Гадяцького договору 1658, але Польща вже не погоджувалася на існування Вел. князівства Руського, яке входило б на рівних правах з Польщею і Литвою до федеративного утворення — Речі Посполитої.

Чигиринські походи — військ. походи турецько-татарської армії 1677-1678 на Чигирин (тепер Черкаська обл.). Після зречення 1676 гетьмана П. Дорошенка Османська імперія прагнула зберегти свій вплив в Україні. Навесні 1677 султанський уряд проголосив гетьманом і «князем Малоросійської України» Ю. Хмельницького. Була поставлена найближча мета здобути колишню гетьманську столицю Чигирин. Наприкінці червня 1677 160-тис. турецько-татарська армія три дні безуспішно штурмувала місто, яке обороняло близько 55-тис. укр.-моск. військо. Перший Ч. п. закінчився невдачею. У червні 1678 200-тис. армія під командуванням візира Кара-Мустафи розпочала другий похід. 120-тис. військо під командуванням гетьмана І. Самойловича і воєводи Г. Ромодановського у серпні 1678 відійшло на лівий берег Дніпра. Проте турецько-татарська армія була виснажена й відступила з України. Влада у Правобережній Україні перейшла до гетьмана Ю. Хмельницького. Наслідком Ч. п. стало підписання Бахчисарайського миру.

Чорна рада (від давньоукраїнського «чернь») — загальна рада, що відбулася 17-18(27-28).06.1663 на околицях Ніжина для обрання гетьмана Лівобережної України, у якій взяли участь не тільки козаки, а й селяни та міщани. Після зречення Ю. Хмельницького у січні 1663 Україна фактично розпалася на Лівобережну і Правобережну. За згодою польського короля на Правобережжі гетьманом став П. Тетеря. У Лівобережній Україні на гетьманство претендували наказний гетьман Я. Сомко, ніжинський полковник В. Золотаренко і запорізький кошовий отаман І. Брюховецький. Вони намагалися залучити на свій бік козаків, міщан, селян. І. Брюховецький вдався до соціальної демагогії, даючи величезні обіцянки бідноті, його підтримував царський уряд. На Ч. р. прибуло моск. посольство і 8-тис. військо. Було ухвалено обрати гетьманом І. Брюховецького, його конкурентів згодом страчено.

Тести

9.1. Сутність суспільства української Козацької держави:

  • А громадянське суспільство, в якому всі верстви населення мали рівні права.
  • Б станове, але не цілком замкнуте суспільство, оскільки українське право визнавало можливість переходу з одного стану в інший.
  • В станове, майже замкнуте суспільство, але шляхом купівлі можна було перейти в інший стан.
  • Г цілком замкнуте станове суспільство, у якому переходи з одного стану в інший були абсолютно неможливі.

9.2. Сутність Слободищенської угоди 1660 р.:

  • А договір Юрія Хмельницького з Кримським ханством про спільні дії проти Речі Посполитої.
  • Б договір Юрія Хмельницького з Московією, який перетворював Україну на автономну частину Московського царства.
  • В договір Юрія Хмельницького з Польщею, розроблений на основі Гадяцького договору, Україна ставала автономною частиною Речі Посполитої.
  • Г перемир’я Речі Посполитою з Московським царством, яке поділяло українські землі по Дніпру.

9.3. Сутність поняття «сердюки»:

  • А кіннота у військові гетьмана Павла Тетері.
  • Б козацькі піхотні полки в армії гетьмана Івана Брюховецького.
  • В наймане постійне військо у збройних силах Гетьманщини, започатковане Петром Дорошенком.
  • Г польське наймане військо, створене з українців.

9.4. Форми старшинського землеволодіння:

  • А вотчинне і помісне
  • Б вотчинне і рангове
  • В приватне і рангове
  • Г рангове і помісне

9.5. Причини обрання гетьманом на Чорній раді 1663 р. Івана Брюховецького:

  • А активна підтримка московського уряду та козацької старшини, звабленої обіцянками нових привілеїв.
  • Б активна підтримка простолюду, звабленого обіцянками забезпечити порядок і справедливість, а також польського уряду та його військової допомоги.
  • В підтримка духовенства та козацької старшини внаслідок оманливих обіцянок, а також орд кримських татар, що прагнули посилити вплив в Україні.
  • Г підтримка козацьких низів, міщанства, «черні» внаслідок брехливих обіцянок, а також московського уряду та його військової допомоги.

9.6. Сутність умов Андрусівського перемир’я:

  • А договір між Московією, Гетьманщиною і Річчю Посполитою про взаємне припинення воєнних дій.
  • Б договір про перемир’я між Московією і Річчю Посполитою на 13,5 років, Московія отримувала Лівобережжя і на два роки — Київ, Запорізька Січ переходила під контроль обох держав.
  • В договір про припинення воєнних дій між Гетьманщиною та Польщею, який надавав Україні автономні права у складі Речі Посполитої.
  • Г договір про укладення перемир’я між Річчю Посполитою і Гетьманщиною на 13,5 років, Лівобережна Україна визнавалася незалежною від Польщі.

9.7. Прочитайте визначення й укажіть поняття, яке відповідає його змісту.

«Назва, вживана в історичній літературі для періоду громадянських воєн, вторгнень іноземців в Україну, її поділу, спустошення у 60-70-х рр. XVII ст.»

  • А Анархія
  • Б Розруха
  • В Руїна
  • Г Хаос

9.8. Стани суспільства Гетьманщини в другій половині XVII ст.:

  • А духовенство, козацтво, козацька старшина, міщанство, селянство.
  • Б козацтво, козацька старшина, магнати, міщанство, селянство.
  • В магнати, міщанство, кріпосне селянство, шляхта, духовенство.
  • Г шляхта, духовенство, козацтво, міщанство, кріпосне селянство.

9.9. Сутність політики гетьмана Петра Дорошенка:

  • А активна роздача посад і маетностей козацькій старшині, ігнорування інтересів рядового козацтва і селянства, зовнішня орієнтація лише на Османську імперію.
  • Б дотримання переважно промосковської орієнтації, відвідання Москви, об’єднання України під владою московського царя, внутрішня політика в інтересах селянства.
  • В запровадження заходів для забезпечення підтримки рядового козацтва, селян, міщан, зменшення залежності від козацької старшини, створення сердюцького війська, прагнення об’єднати Україну під владою гетьмана.
  • Г зовнішньополітична орієнтація на Польщу, прагнення зробити Правобережну Україну автономною у складі Речі Посполитої, простаршинська внутрішня політика.

9.10. Органи влади в Гетьманщині у другій половині XVII ст.:

  • А гетьман, Рада старшини; Генеральна військова канцелярія, Малоросійський приказ.
  • Б митрополит Київський, гетьман, Генеральна рада, Генеральна військова канцелярія.
  • В рада старшини, гетьман, митрополит Київський, Малоросійська колегія.
  • Г Старшинська рада, Генеральна рада, гетьман, Генеральна військова канцелярія.

9.11. Наслідки Бахчисарайського договору:

  • А договір між Гетьманщиною та Кримським ханством про військовий союз і взаємодопомогу.
  • Б договір між Кримським ханством і Московським царством про припинення нападів на Україну.
  • В договір між Московським царством і Османською імперією про кордон по Дніпрові, а територія між Південним Бугом і Дніпром 20 років мала бути незаселеною.
  • Г договір між Османською імперією та Річчю Посполитою про приєднання до Туреччини Поділля і визнання незалежності Правобережної України.

9.12. Сутність поняття «великий згін»:

  • А наказ гетьмана Петра Дорошенка перегнати населення Лівобережжя на Правобережжя після відступу його військ.
  • Б наказ гетьмана Дем’яна Многогрішного переселити українську людність на Запоріжжя для освоєння цієї території.
  • В наказ гетьмана Івана Самойловича перегнати населення Південної Київщини на Лівобережжя, щоб не дати можливості ворогам збільшувати свої лави за рахунок українців Правобережжя.
  • Г наказ гетьмана Юрія Хмельницького переселити українську людність з Полтавщини на Поділля у зв’язку з неможливістю утримати Лівобережну Україну.

9.13. Укажіть правильне твердження.

  • А Івана Брюховецького заслали в Сибір
  • Б за Андрусівською угодою Запорозька Січ була лише під контролем Московії
  • В Павло Тетеря був гетьманом Лівобережної України
  • Г у 1664 р. розстріляли Івана Богуна та Івана Виговського

9.14. Прочитайте факти біографії історичного діяча й укажіть його.

«Роки життя — 1627-1698. Народився у старшинській родині, зокрема дід був гетьманом. Здобув блискучу освіту (очевидно в Києво-Могилянській колегії). У доволі молодому віці став полковником. Гетьман Правобережної України в 1665-1676 рр. На деякий час (у 1668 р.) об’єднав обидві частини України, за що боровся багато років. Прозваний «Сонцем Руїни». Помер на засланні в Московії».

  • А Петро Дорошенко
  • Б Петро Суховій
  • В Павло Тетеря
  • Г Юрій Хмельницький.

9.15. Подія, внаслідок якої відбулося підпорядкування Української православної церкви Московському патріархатові:

  • А втручання уряду Речі Посполитої, у володінні якої до 1686 р. перебував Київ.
  • Б домовленість гетьмана Івана Самойловича і московської царівни Софії.
  • В згода Константинопольського Патріарха під тиском турецького уряду всупереч церковним канонам.
  • Г підписання «Вічного миру» (1686 р.) між Московським царством і Річчю Посполитою.

9.16. Причини втрати гетьманської булави Іваном Брюховецьким:

  • А дозвіл московитам втручатися у внутрішні справи України, зокрема надання московським воєводам адміністративної влади та можливість захоплювати українські землі.
  • Б заборона на задоволення зростаючих апетитів козацької старшини щодо маетностей і привілеїв.
  • В ігнорування волі московського царя, обмеження московських воєвод в Україні суто військовими функціями.
  • Г поразки у походах на Правобережжя, неспроможність об’єднати Україну під своєю владою.

9.17. Наслідки підписання Московського договору 1665 р.:

  • А збирання податків в Україні надавалося винятково гетьманській адміністрації.
  • Б зменшення кількості московських військ, особливо у великих містах.
  • В московські воєводи із залогами мали право перебувати майже в усіх великих українських містах, вони ж збирали податки, вибори гетьмана могли відбуватися лише у присутності представника Москви, істотне обмеження автономії Гетьманщини.
  • Г розширення автономних прав Гетьманщини, зокрема у зовнішній політиці, право на міжнародні відносини з усіма сусідніми країнами.

9.18. Сутність подій, відомих під назвою «Чорна рада»:

  • А козацька рада, яка проходила в Чорному лісі.
  • Б козацька рада, яку скликав гетьман Грицько Чорний.
  • В рада, в якій брали участь не лише козаки, а й селяни та міщани («чернь»), зокрема рада поблизу Ніжина, де гетьманом обраний Іван Брюховецький.
  • Г рада, рішення якої символізували настання «чорних днів», лиха в Україні.

9.19. Укажіть правильне твердження.

  • А Іван Брюховецький підписав «Глухівські статті»
  • Б Петро Дорошенко у зовнішній політиці орієнтувався на Річ Посполиту
  • В найдовше у другій половині XVII ст. гетьманом був Іван Самойлович
  • Г за Бахчисарайським договором кордон між Московією і Туреччиною встановлювався по річці Ворсклі

9.20. Досягнення у військовому мистецтві Івана Сірка та риса, якою він найбільше прославився в історії:

  • А першим захопив Кафу, успішна боротьба з Польщею.
  • Б першим зробив похід на Стамбул, успішна боротьба з турками.
  • В першим переправився через Сиваш, успішна боротьба з кримськими татарами.
  • Г першим перетнув Чорне море, успішна боротьба з Московією.

9.21. Прочитайте уривок і вкажіть історичну назву регіону, про який ідеться в тексті.

«Адміністративно-територіальний устрій краю був подібним до устрою Гетьманщини, хоч існували й певні відмінності. На цій території сформувалося п’ять козацьких полків — Острогозький, Харківський, Сумський, Охтирський та Ізюмський. Ці полки, як і в Гетьманщині, були не тільки військовими, а й адміністративно-територіальними одиницями».

  • А Запоріжжя
  • Б Лівобережжя
  • В Правобережжя
  • Г Слобожанщина

9.22. Наслідки Бучацького договору (1672 р.):

  • А вся Правобережна Україна потрапила під протекторат турецького султана.
  • Б землі Правобережної України отримали повну незалежність.
  • В Південна Київщина, Брацлавщина і Поділля відходили до Османської імперії, Північна Київщина та Волинь ставали незалежними під владою гетьмана, Галичину зберегла Польща.
  • Г Поділля стало турецькою провінцією, Брацлавщина і Південна Київщина — під владою гетьмана Петра Дорошенка і протекторатом султана, Волинь і Галичина лишалися у Польщі.

9.23. Наслідки Переяславського договору (1659 р.):

  • А військовий союз України та Московського царства.
  • Б збереження конфедерації України і Московії.
  • В рівноправність України та Московської держави.
  • Г Україна перетворилась на автономну частину Московії.

9.24. Назва договору, який узаконив поділ України на Лівобережну і Правобережну між Московією і Річчю Посполитою:

  • А Андрусівське перемир’я 1667 р.
  • Б «Березневі статті» 1654 р.
  • В Переяславський договір 1659 р.
  • Г Слободищенська угода 1660 р.

9.25. Посадова особа, якій підпорядковувалися слобідські полковники:

  • А бєлгородський воєвода.
  • Б гетьман Лівобережної України.
  • В кошовий Запорізької Січі.
  • Г найстарший із полковників.

9.26. Сутність і наслідки «Вічного миру»:

  • А договір між Гетьманщиною і Річчю Посполитою, який давав Україні статус Великого князівства Руського.
  • Б договір між Московським царством і Річчю Посполитою, що остаточно затверджував насильницький поділ України між кількома державами.
  • В договір між Османською імперією та Московським царством, який розділяв Україну по Дніпру.
  • Г договір між Річчю Посполитою й Османською імперією про розмежування сфер впливу в Україні та взаємодопомогу.

9.27. Наслідки битви під Конотопом:

  • А козацька армія Івана Виговського із союзниками кримськими татарами завдали нищівної поразки величезному військові Московського царства.
  • Б козацьке військо Івана Виговського із союзниками кримськими татарами завдали поразки армії Речі Посполитої.
  • В московська армія здобула перемогу над ордою кримських татар, створивши основу для наступу на Україну.
  • Г українське військо Івана Виговського зупинило наступ польської армії й уклало з нею союзницький договір.

9.28. Діяч, обраний гетьманом на козацькій раді під Германівкою, і титул, який йому пізніше присвоїли турки:

  • А Іван Виговський, гетьман обох берегів Дніпра, кошовий Війська Запорізького.
  • Б Василь Золотаренко, князь Кіммерії та України, старший Війська Запорізького.
  • В Яким Сомко, князь Скіфії та України, глава Війська Запорізького.
  • Г Юрій Хмельницький, князь Сарматії та України, володар Війська Запорізького.

9.29. Характерна риса правління гетьмана Дем’яна Многогрішного:

  • А заміна ненадійних полковників вірними собі людьми, послаблення влади гетьмана, посилення ролі старшини, повністю промосковська політика.
  • Б короткий час очолював всю Україну, яку об’єднав під владою московського царя, припинення «руїни», зміцнення влади гетьмана.
  • В наведення порядку і забезпечення спокою на Лівобережжі, ліквідація тут «руїни», обстоювання автономії України, зміцнення гетьманської влади, послаблення ролі козацької старшини.
  • Г розпалення вогню громадянської війни, загострення конфлікту між старшиною і козацькими низами, поглиблення «руїни».

9.30. Назва твору Пантелеймона Кохановського, який вважається першим підручником з історії, та місце його першого видання:

  • А «Гнозис», Чернігівська друкарня.
  • Б «Катарсис», друкарня Почаївського монастиря.
  • В «Літопис», Крем’янецька друкарня.
  • Г «Синопсис», друкарня Києво-Печерського монастиря.

9.31. Укажіть особливість становища Запорозької Січі в роки Руїни (60-70-ті рр. XVII ст.).

  • А виступала самостійною військово-політичною силою
  • Б входила до складу Правобережної Гетьманщини
  • В перебувала під протекторатом турецького султана
  • Г становила окрему адміністративну одиницю Слобідської України

9.32. Укажіть події, позначені на карті стрілками.

  • А війна Московського царства й України проти Османської імперії
  • Б війна Османської імперії й України проти Речі Посполитої
  • В війна Речі Посполитої й Української держави
  • Г війна Української держави й Османської імперії

9.33. Укажіть назву зображеного на фото храму.

  • А Георгіївська церква Видубицького монастиря в Києві
  • Б Іллінська церква в Суботові
  • В Покровський собор у Харкові
  • Г Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові

9.34. Укажіть назву зображеного на фото храму.

  • А Іллінська церква в Суботові
  • Б Покровський собор у Харкові
  • В Троїцька собор Густинського монастиря
  • Г Троїцький собор у Чернігові

9.35. Установіть відповідність між гетьманами і подіями, з якими вони пов’язані.

  • 1 Іван Брюховецький
  • 2 Іван Виговський
  • 3 Петро Дорошенко
  • 4 Іван Сірко
  • А «великий згін»
  • Б Конотопська битва
  • В перша поїздка гетьмана в Москву
  • Г похід на Крим через Сиваш
  • Д «сонце Руїни»

9.36. Установіть відповідність між гетьманами і документами, які вони підписали.

  • 1 Іван Брюховецький
  • 2 Іван Виговський
  • 3 Дем’ян Многогрішний
  • 4 Іван Самойлович
  • А Гадяцький договір
  • Б «Глухівські статті»
  • В «Конотопські статті»
  • Г «Московські статті»
  • Д Переяславський договір

9.37. Установіть відповідність між гетьманами і роками їх правління.

  • 1 Іван Виговський
  • 2 Іван Самойлович
  • 3 Павло Тетеря
  • 4 Юрій Хмельницький
  • А 1657-1659 рр.
  • Б 1659-1663 рр.
  • В 1663-1665 рр.
  • Г 1669-1672 рр.
  • Д 1672-1687 рр.

9.38. Установіть відповідність між документами та державами, представники яких їх підписували.

  • 1 Андрусівське перемир’я
  • 2 Бахчисарайський договір
  • 3 Бучацький договір
  • 4 Гадяцький договір
  • А Річ Посполита і Московія
  • Б Річ Посполита і Туреччина
  • В Річ Посполита і Україна
  • Г Туреччина і Московія
  • Д Україна і Московія

9.39. Установіть відповідність між діячами культури та їхніми творами.

  • 1 Лазар Баранович
  • 2 Йоаникій Галятовський
  • 3 Пантелеймон Кохановський
  • 4 Юрій Немирич
  • А «Ключ розуміння»
  • Б «Нова міра старої віри»
  • В «Руно зрошене»
  • Г «Синопсис»
  • Д «Роздуми про війну з московитами», «Гадяцький трактат»

9.40. Установіть послідовність міжнародних договорів, що стосувалися України.

  • А Андрусівський договір
  • Б Бахчисарайський мирний договір
  • В Бучацький договір
  • Г «Вічний мир»

9.41. Установіть послідовність укладення статей українських гетьманів з московськими царями.

  • А «Глухівські статті»
  • Б «Конотопські статті»
  • В «Московські статті»
  • Г «Переяславські статті»

9.42. Установіть послідовність воєнних подій.

  • А Гадяцький договір
  • Б Конотопська битва
  • В Корсунська угода
  • Г Чуднівська військова кампанія

9.43. Укажіть основні положення Гадяцького договору.

  • 1 Велике князівство Руське включало території колишніх Волинського, Київського і Подільського воєводств
  • 2 Велике князівство Руське входило до складу федеративної Речі Посполитої як самостійна держава, об’єднана з Польщею і Литвою лише спільно обраним королем
  • 3 Велике князівство Руське мало власну судову та фінансову систему
  • 4 виконавча влада зосереджувалася в руках руського князя, якого король призначав з середовища православної шляхти
  • 5 найвища законодавча влада у Великому князівстві Руському належала козацькій старшині
  • 6 обраний довічно і затверджений королем гетьман був головою виконавчої влади Великого князівства Руського
  • 7 призначення королем Великого князя Руського — правителя України

9.44. Укажіть діячів культурно-церковного життя другої половини XVII ст.

  • 1 Йоаникій Галятовський
  • 2 Іван Дзиковський
  • 3 Йосип Нелюбович-Тукальський
  • 4 Феодосій Софонович
  • 5 Петро Суховій
  • 6 Павло Тетеря
  • 7 Михайло Ханенко

9.45. Укажіть основні напрями політики гетьмана Петра Дорошенка.

  • 1 боротьба за об’єднання українських земель (проголошення цього найвищою метою), на деякий час став гетьманом усієї України
  • 2 вжиття заходів для забезпечення підтримки собі рядового козацтва, міщан, селян
  • 3 дотримання переважно промосковської орієнтації, завдяки цьому став гетьманом всієї України
  • 4 пропольський напрям зовнішньої політики, спільні походи на Лівобережну Україну, перемога під Конотопом над московськими військами
  • 5 роздача посад і маетностей козацькій старшині, ігнорування волі та думок рядового козацтва
  • 6 участь у Чигиринських походах з метою приєднання Лівобережної України
  • 7 шукання союзників у Криму й Османській імперії, передача Правобережної України під символічну зверхність турецького султана

9.46. Укажіть риси правління гетьмана Івана Самойловича.

  • 1 активний розвиток демократії в державі, зокрема піднесення ролі генеральних козацьких рад
  • 2 забезпечення суверенітету України та її об’єднання під своєю булавою
  • 3 зміцнення особистої влади та закріплення за своєю родиною маетностей і високих державних посад
  • 4 значна увага розв’язанню соціальних проблем рядових козаків і міщан, розширення їх прав у Гетьманщині
  • 5 підтримка привілейованого становища заможної верхівки козацтва в українському суспільстві
  • 6 пожвавлення занепалого культурного життя, стабілізація економіки
  • 7 розвиток зв’язків з Річчю Посполитою, прагнення перейти під її владу

9.47. Укажіть риси господарського життя і політичного устрою Лівобережної України в другій половині XVII ст.

  • 1 гетьмана обирала вузька Старшинська рада, рішення якої схвалювали на Генеральній військовій раді
  • 2 у земельних відносинах діяло право займанщини: кожний селянин мав право привласнювати собі стільки землі, скільки міг обробити
  • 3 існували дві форми старшинського землеволодіння — приватне (спадкове) і рангове (тимчасове)
  • 4 лівобережні полковники підпорядковувалися московським воєводам
  • 5 повноваження гетьмана визначалися спеціальними статтями (умовами), що укладалися між гетьманом і царем
  • 6 полком керував полковник з полковою старшиною, посада полковника була спадковою
  • 7 сотники підпорядковувалися безпосередньо гетьманові

Основні скорочення можна знайти тут.
Відповіді до тестів можна знайти тут.
Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст