Історія України: Ґрунтовна підготовка до ЗНО за 100 днів

Тема 3. КИЇВСЬКА РУСЬ ЗА ЧАСІВ РОЗДРОБЛЕНОСТІ. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА (9-12 дні)

Тест 1 (вхідний)

1. Який князь утворив державу, територію якої заштриховано на картосхемі?

А Данило Романович

Б Лев Данилович

В Роман Мстиславич

Г Юрій Львович

2. У якому році відбулася подія, про яку йдеться в уривку історичного джерела?

«У той же рік прийшов Батий до Києва з великою стою... і окружне город... І не було чути [нічого] од звуків скрипіння теліг його, ревіння безлічі верблюдів його і од звуків іржання стад коней його, і сповнена була земля Руська ворогами».

А 1223 р.

Б 1238 р.

В 1240 р.

Г 1241р.

3. Яке твердження характеризує зовнішню політику галицько-волинського князя Данила Романовича?

А керував героїчною обороною Києва від військ хана Батия

Б переміг німецьких рицарів-хрестоносців під Дорогичином

В уславився переможними походами на печенігів і половців

Г визволив галицько-волинські землі від монгольських військ

4. Установіть відповідність між визначеннями та поняттями.

1 намісник хана, який збирав податки з поневоленого населення

2 данина, яку сплачувало населення руських князівств хану Золотої Орди

3 ханська грамота, що надавала руським князям право на управління

4 монгольське військо, а також місце, де перебувала ставка хана

А баскак

Б орда

В ярлик

Г ясак

Д улус

5. Установіть послідовність подій, пов'язаних з історією Галицько-Волинської держави.

А князювання Лева І Даниловича у Галицько-Волинській державі

Б розквіт Галицького князівства за правління Ярослава Осмомисла

В проголошення Данила Галицького королем Української держави

Г об’єднання Романом Мстиславичем галицьких і волинських земель

6. У чому полягали економічні причини роздробленості Київської Русі?

1 занепаді шляху «із варягів у греки»

2 загостренні міжкнязівських взаємин

3 розвитку вотчинного землеволодіння

4 зростанні ролі боярства в суспільстві

5 пануванні натурального господарства

6 посиленні експансії кочовиків на Русь

Тема 3. КИЇВСЬКА РУСЬ ЗА ЧАСІВ РОЗДРОБЛЕНОСТІ. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА

План теми

1. Правління Ярославичів. Князювання Володимира Мономаха та його сина Мстислава в Києві.

2. Політична роздробленість Київської Русі.

3. Об’єднання Галицького та Волинського князівств. Князювання Данила Романовича.

4. Монгольська навала на південно-західні землі Русі.

5. Галицько-Волинська держава за нащадків Данила Романовича.

Теоретична частина

ПРАВЛІННЯ ЯРОСЛАВИЧІВ. КНЯЗЮВАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА ТА ЙОГО СИНА МСТИСЛАВА В КИЄВІ.

Після смерті Ярослава Мудрого стали помітними ознаки політичної роздробленості Київської Русі. Державою разом управляли троє старших братів — київський князь Ізяслав, чернігівський князь Святослав і переяславський князь Всеволод. Однак після поразки руських дружин в битві проти половців на р. Альті 1068р. тріумвірат Ярославичів тимчасово розпався.

Після поновлення тріумвірату князі Ізяслав, Святослав і Всеволод затвердили новий збірник законів «Правду Ярославичів» (1072р.), яка скасувала кровну помсту за вбивство, замінивши її грошовим штрафом, і посилила відповідальність за порушення законів. Наступного року тріумвірат Ярославичів остаточно розпався й розгорілася боротьба за київський престол.

Розуміючи небезпеку, яка нависла над державою через постійні князівські міжусобиці, нащадки Ярославичів вирішили скликати князівський з’їзд. У 1097р. відбувся Любецький з'їзд князів, на якому князі домовилися припинити міжусобиці й узаконили роздроблення Київської держави на окремі спадкові князівства, затвердивши принцип вотчинної власності.

Під час повстання у Києві 1113р. бояри і купці запросили на великокнязівський престол переяславського князя Володимира Мономаха, онука Ярослава Мудрого. Він був відомий як ініціатор Любецького з’їзду князів і організатор походів руських дружин проти половців, перемога в яких надовго відкинули половців від кордонів Русі.

Князь Володимир Мономах (1113—1125 рр.) зумів на деякий час об’єднати три чверті території Київської Русі, придушити князівські міжусобиці та відновити одноосібну монархію. Володимир Мономах видав «Устав», що доповнював «Руську Правду», який обмежив безконтрольну діяльність князівських урядників і скасував холопство за борги.

Дванадцять років правління Володимира Мономаха були для Русі часами миру і спокою. Зміцнилося міжнародне становище Русі, що відбилося на династичних зв'язках: сам Володимир Мономах був одружений з англійською принцесою, його син — зі шведською принцесою, а дочка вийшла заміж за угорського короля.

Князь Мстислав Володимирович (1125—1132 рр.), останній єдиновладний правитель Київської Русі, продовжував політику батька. Він дбав про збереження єдності Київської Русі, захищав терени держави від набігів половців. Проте після смерті Мстислава знов почалися князівські міжусобиці, що призвели до розпаду Русі на окремі князівства.

ПОЛІТИЧНА РОЗДРОБЛЕНІСТЬ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

У 30—60-х рр. XII ст. Київська Русь вступила у добу роздробленості, розпавшись на окремі самостійні удільні князівства. Політична роздробленість привела до перетворення Київської Русі із нейтралізованої на федеративну монархію. Замість одного великого князя державою управляло об’єднання

кількох найвпливовіших князів. Склався новий тип управління — колективний сюзеренітет, коли князі намагалися спільно вирішувати найважливіші питання на князівських з'їздах і зобов'язувалися разом захищати державу від ворогів.

Причинами роздробленості Київської Русі стали:

• перетворення земельного володіння бояр і удільних князів із умовного (помістя) на спадкове (вотчина);

• економічне та військово-політичне зміцнення удільних князівств, посилення князівських міжусобиць;

• зростання міст і перетворення їх на економічні та політичні центри земель, посилення їхнього суперництва з Києвом;

• панування натурального господарства, слабкість економічних зв'язків між окремими землями держави;

• втрата значення торговельного шляху «із варяг у греки», безпосередня торгівля країн Західної Європи з Близьким Сходом;

• величезна територія Київської Русі, що ускладнювала централізоване управління, та етнічна неоднорідність населення.

Роздроблення Київської Русі підривало її міць перед зовнішньою загрозою, особливо в умовах монгольської навали. Разом із тим позитивними наслідками роздробленості стали розвиток ремесел і торгівлі, розквіт міст, піднесення культури в окремих князівствах.

У XII ст. відбувалося формування території українського етносу (народності). Вважають, що назва «Україна» походить від слова «край» або «країна». Перша згадка назви «Україна» з'явилась у Київському літопису 1187 р. щодо земель Південної Київщини та Переяславщини. Пізніше назва «Україна» поширилася на Чернігівщину, Галичину й Волинь. Наприкінці XII ст. назва «Україна» стосувалася всіх етнічних земель українського народу.

У першій половині XII ст. на українських землях існувало п'ять удільних князівств — Київське, Чернігово-Сіверське, Переяславське, Галицьке та Волинське.

Політичний і соціально-економічний розвиток Київського, Чернігівського, Переяславського, Галицького й Волинського князівств

Київське князівство

Київське князівство розташовувалося на Середній Наддніпрянщині. У князівстві існувало близько 80 міст, серед них — Канів, Черкаси, Житомир, Овруч. Вишгород. Столицею князівства був Київ, який залишався економічним, політичним, культурним і релігійним центром Русі.

Протягом XII — першої половини XIII ст. відбувалася політична та військова боротьба князів за київський престол і було здійснено кілька невдалих спроб знов об’єднати Русь навколо Києва. Ростово-суздальський князь Юрій Довгорукий тричі захоплював Київ. Володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський напав на Київ (1169 р.), пограбував і спустошив його.

Переяславське князівство

Переяславське князівство, яке виникло в середині XI ст., перебувало в політичній залежності від Києва. Князівство займало територію на лівому березі Дніпра. У Переяславському князівстві існувало 25 міст, серед них — Лубни, Прилуки, Воїнь. Столицею князівства був Переяслав, де, як правило, правили князі, які претендували на київський престол. Саме з іменем переяславського князя Володимира Глібовича пов'язана перша літописна згадка назви «Україна» (1187р.).

Переяславське князівство на півдні межувало з половецькими степами, що змушувало князів постійно боронитися від нападів і брати участь у походах проти половців. Укріплення, збудовані переяславцями, були захистом не тільки для самого прикордонного міста, а й для усієї Русі.

Чернігово-Сіверське князівство

Чернігово-Сіверське князівство знаходилося на лівому березі Дніпра. Чернігівське князівство сформувалося за Ярослава Мудрого в середині XI ст. Новгород-Сіверське князівство, яке формально підпорядковувалося Чернігову, утворилося за рішенням Любецького з’їзду князів наприкінці XI ст. У князівстві існувало 46 міст, серед них — Новгород-Сіверський, Путивль, Курськ. Столицею князівства був Чернігів, який залишався економічним, політичним і культурним центром Русі, поступаючись лише Києву. У Чернігові було споруджено Спасо-Преображенський собор і П'ятницька церква. Столиця князівства уславилася як ремісничий центр з виробництва мозаїки, полив’яних плиток, зброї, ювелірних прикрас, знарядь праці.

У середині XII ст. Новгород-Сіверське князівство відокремилось від Чернігова. Новгород-сіверські князі постійно претендували на київський стіл. Беручи участь у міжусобній боротьбі, вони часто залучали до неї половецьких ханів, з чиїми володіннями межувала Чернігівщина. У 1185 р. новгород-сіверський князь Ігор Святославич організував похід руських дружин проти половців, який закінчи вся поразкою. Він став сюжетом для давньоруського поетичного твору «Слово о полку Ігорович» (1187 р.).

Волинське князівство

Волинське князівство розташовувалося у басейні приток Прип’яти та верхів’ях Західного Бугу. Найбільшими волинськими містами були Луцьк, Червень, Белз, Холм. Столицею князівства був Володимир Волинський, заснований київським князем Володимиром Великим в XI ст. Волинь вважалася спадковою вотчиною київських князів. У середині XII ст. Волинська земля відокремилася у напівсамостійне князівство. Засновником місцевої князівської династії став онук Володимира Мономаха Ізяслав Мстиславич.

Видатним волинським князем був Роман Мстиславич (1170—1199 гг.). Зробивши ставку не на бояр, а на міщан, дружинників і частину дворянства, він зміг забезпечити внутрішню стабільність Волинського князівства. У 1199р. Роман Мстиславич об’єднав галицькі та волинські землі в єдине князівство, яке поступово стало спадкоємцем Києва.

Галицьке князівство

Галицьке князівство знаходилося у Прикарпатті та Верхньому Подністров’ї. Галицьке князівство утворилося за рішенням Любецького з’їзду князів наприкінці XI ст. Найбільшими галицькими містами були Перемишль, Ярослав, Коломия. Столицею князівства був Галич. Засновником місцевої династії став онук Ярослава Мудрого Ростислав Володимирович.

Особливістю політичного життя Галичини був значний вплив боярства, яке формувалося не з князівської дружини, як в інших землях, а з родоплемінної знаті. Саме Ростиславичі, прагнучи утвердити свою династію в Галичині, залучали до влади бояр, роздаючи їй посади та маєтки. Політика Ростиславичів забезпечила панівне становище боярства, яке могло утримувати навіть власні дружини.

Найбільшої могутності Галицьке князівство досягло за правління Ярослава Осмомисла (1153— 1187 рр.), який прагнув зміцнити князівську владу й боровся зі спробами бояр утручатися в державні справи. Але після смерті Ярослава Осмомисла Галицьке князівство почало втрачати свою міць через міжусобну боротьбу між боярами, багато з яких були в союзі з польськими і угорськими феодалами.

Таким чином, наприкінці XII — у першій половині XIII ст. князівства Середнього Подніпров'я — Київське, Чернігово-Сіверське та Переяславське економічно та політично занепадали. Монгольська навала посилила та поглибила руйнівні процеси в цьому регіоні. Правонаступницею Київської Русі й головним політичним центром майбутньої України стала Галицько-Волинська держава.

ОБ’ЄДНАННЯ ГАЛИЦЬКОГО ТА ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВ. КНЯЗЮВАННЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА

У 1199 р. волинський князь Гаман Мстиславич об’єднав Галичину й Волинь в одне князівство. Майже впродовж півтора сторіччя Галицько-Волинська держава відігравала важливу роль у житті східних слов'ян.

Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяли такі чинники:

• вигідне розташування на перехресті стратегічно важливих торгових шляхів;

• слабкий вплив центральної влади внаслідок віддаленості князівств від Києва;

• важкодоступність території князівств для степових кочівників — половців;

• економічне піднесення земель внаслідок існування багатих родовищ солі;

• необхідність боротьби проти Польщі та Угорщини, згодом проти монгольської навали;

• енергійна об’єднавча політика князів Романа Мстиславича та Данила Романовича.

Внутрішня та зовнішня політика князів Галицько-Волинської держави

Князювання Романа Мстиславича

(1199—1205 рр.)

Князь Роман Мстиславич об’єднав Галицьке й Волинське князівство в єдину Галицько-Волинську державу. Він придушив опір старої земельної знаті — боярську опозицію та зміцнив владу князя. Роман Мстиславич здійснив похід на Київ і захопив його (1203 р.). Таким чином під владу князя потрапила майже вся територія України (Київщина, Галичина та Волинь).

Роман Мстиславич захищав кордони держави від половців, литовців і поляків. Він установив дружні відносини з Візантією та Німеччиною. Після загибелі Романа у сутичці з поляками князем був проголошений його малолітній син Данило. Однак під час усобиць, що тривали понад 30 років, Данило був вигнаний боярами з Галича та перебував у Польщі й Угорщині.

Князювання Данила Романовича

(1238—1264 рр.)

Князь Данило Романович утвердив свою владу спочатку на Волині, а потім у Галичині, знов об’єднавши землі Галицько-Волинської держави у 1238р. У 1239р. він поширив владу на Київ, де посадив свого намісника воєводу Дмитра. У 1245р. Данило зламав опір бояр і остаточно утвердився в Галичі, одержавши перемогу над військом угорського короля під Ярославом. Він переніс столицю князівства з Галича до Холма.

У 1238 р. Данило Галицький розгромив німецьких рицарів-хрестоносців під Дорогочином. У 1241 р. на галицько-волинські землі напали монголи. У 1245р. Данило Галицький формально визнав залежність від Золотої Орди, добився від хана Батия підтвердження своїх прав на Волинь і Галичину.

У 1253 р. Данило Галицький був коронований у Дорогочині посланцем папи римського, сподіваючись отримати допомогу Риму та європейських держав у боротьбі проти монголів. Одночасно він намагався боротися з монгольським військом власними силами. Під тиском монголів Данило був змушений зруйнувати укріплення Володимира, Луцька, Львова та інших міст.

МОНГОЛЬСЬКА НАВАЛА НА ПІВДЕННО-ЗАХІДНІ ЗЕМЛІ РУСІ

На початку XIII ст. монгольські племена об’єдналися під владою Темучина (Чінгісхана) і завоювали Північний Китай, Центральну й Середню Азію, Закавказзя. У 1223 р. монголи завдали поразки об’єднаному війську русичів і половців в битві на р. Калці.

У 1239 р. монголи під проводом хана Батия спустошили Переяславське й Чернігівське князівства. У 1240 р. монголи захопили Київське князівство, зруйнували Київ, знищили майже все населення. У 1241 р. монголи завоювали Галицько-Волинське князівство.

Руські князівства потрапили у залежність від Золотої Орди. На завойованих землях було встановлено золотоордннське ярмо (панування). Підкорене населення платило данину — ясак ханським намісникам — баскакам. Руські князі були змушені одержувати від хана грамоти, які надавали право на управління князівствами —ярлики й направляти воїнів до монгольського війська.

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА ЗА НАЩАДКІВ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА

Після смерті Данила Романовича Галицько-Волинська держава розпалася. Його наступниками були князі Лев І, Юрій І, Андрій та Лев II, Юрій II Болеслав.

Внутрішня та зовнішня політика князів Галицько-Волинської держави

Князювання Лева Даниловича

(1264—1301 рр.)

Князь Лев Данилович приєднав до своїх володінь Закарпаття та Люблінську землю, завдяки чому територія Галицько-Волинської держави стала найбільшою за всю свою історію. Він переніс столицю князівства з Холма до Львова, де відбудував зруйновані за наказом монголів фортеці. Лев Данилович залишався васалом Золотої Орди. Він підтримував зв’язки з Чехією, Угорщиною, Литвою, Тевтонським орденом.

Князювання Юрія І Львовича

(1301—1315 рр.)

Князь Юрій І Львович відновив єдність Галицько-Волинської держави. Як і Данило, він прийняв королівський титул і називав себе «королем Русі». Переніс столицю князівства зі Львова до Володимира-Волинського. Юрій І утворив окрему Галицьку православну митрополію (1303 р.), яка безпосередньо підпорядковувалася Вселенському патріархові в Константинополі. За правління Юрія І Польща захопила Люблінську землю, Угорщина — частину Закарпаття.

Князювання Андрія Юрійовича та Лева II Юрійовича

(1315—1323 рр.)

Князі Андрій та Лев II правили спільно, тому розпаду єдиної Галицько-Волинської держави не відбулося. Вони титулувалися князями Руської землі. Андрій та Лев II налагодили союзницькі відносини з Польщею та Тевтонським орденом. Воювали з Литвою та Золотою Ордою. За правління Андрія та Лева II Литва захопила Дорогичинську та Берестейську землі. Князі загинули у битві з монгольськими військами.

Князювання Юрія II Болеслава

(1323—1340 рр.)

Князь Юрій II Болеслав продовжив політику своїх попередників, сприяв розвитку міст, боровся з боярською опозицією. Він підтримував союзницькі відносини з Золотою Ордою, Литвою, Тевтонським орденом. За правління Юрія II Болеслава Польща та Угорщина почали наступ на Галицько-Волинську державу. Внаслідок боярської змови Юрія II Болеслава було отруєно.

Після смерті останнього представника династії Романовичів Юрія II Болеслава розпочалася тривала війна Польщі, Литви, Угорщини й Молдови за галицько-волинські землі. Протягом 1340—1387 рр.

Польща захопила Галичину, Литва — Волинь, Молдова — Буковину. Галицько-Волинська держава припинила своє існування.

РОБОТА З ІСТОРИЧНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ

З «Повісті минулих літ»

«Прибули Святополк [Ізяславич], і Володимир [Всеволодович], і Давид Ігоревич, і Василько Ростиславів, і Давид Святославич, і брат його Олег і зібрані ся [в городі] Любечі, щоб уладнати мир. І говорили вони один одному, кажучи: «Пощоми губимо Руську землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з'єднаємося в одне серце і обережімо Руську землю. Кожен хай держить отчину свою... І на цім вони цілували хреста: «А якщо відтепер хто на кого встане, то проти того будемо ми всі і чесний хрест».

1. Про які події йде мова в уривку історичного джерела?

2. Які наслідки мали прийняті князями рішення?

3. Чому, на вашу думку, прийняті рішення не було втілено у життя?

Із «Слова о полку Ігоровім»

«...Ігор полки повертає, бо жаль йому милого брата Всеволода. Бились день, бились другий: на третій день під полудень упали стяги Ігореві. Тут (обидва) брати розлучились на березі бистрої Каяли. Тут кривавого вина не вистачило: тут бенкет скінчили хоробрі сини руські: сватів напоїш і самі полягли за землю Руську...

Боротьба князів проти поганих припинилася таму, що сказав брат братові: «Це моє і те моє теж». І стані князі про мале говорити... і самі на себе крамолу кувати: а погані з усіх боків приходили з перемогами на землю Руську.

І застогнав, браття, Київ з горя, а Чернігів від напастей: туга розпилася по Руській землі: печаль рясна пішла серед земель Руських. Князі ж самі на себе крамолу кували, а погані самі, роблячи переможні набіги на Руську землю, брат з кожного двору данину...».

1. До якого періоду в історії Київської Русі відносяться події, описані в тексті?

2. Що визнаєте про згадуваних у тексті історичних осіб?

3. Як ви зрозуміли зміст другого абзацу уривку? Що, на ваш погляд, мав на увазі автор?

Із «Літопису руського»

«У той же рік прийшов Батий до Києва з великою стою, ...і окружне город... І не було чути [нічого] од звуків скрипіння теліг його, ревіння безлічі верблюдів його, і од звуків іржання стад коней його, і сповнена була земля Руська ворогами.

...І поставив Батий пороки під город коло воріт Лядських, ...і пороки безперестану біти день і ніч. Вибили вони стіни, і вийшли городяни на розбиті стіни, і було тут вид іти, як ламалися списи і розколювалися щити, [а] стріли затьмарили світ переможеним, і Дмитро поранений був...

А назавтра прийшли [монголи] на них, і була битва межи ними велика. Люди тим часом вибігли і на церкву, і на склепіння церковне з пожитками своїми, [і] од тягаря повалилися з ними стіни церковні, і так укріплення було взяте [монгольськими] воями. Дмитра ж вивели [до Батия], пораненого, але вони не вбиті його через мужність його».

1. У якому році відбулася описана в історичному джерелі подія?

2. Які факти свідчать про героїчну боротьбу захисників Києва?

3. Чому монгольському війську вдалося захопити Київ?

ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ

ДАТИ

1068 р.	поразка руських дружин Ізяслава, Всеволода і Святослава Ярославичів у битві проти половців на р. Альті
1072 р.	прийняття «Правди Ярославичів» на Вишгородській нараді князів
1073 р.	початок боротьби між Ярославичами за київський стіл
1097 р.	Любенький з’їзд князів, узаконення роздроблення Київської держави на окремі спадкові князівства
1113—1125 рр.	князювання Володимира Мономаха в Києві
1125—1132 рр.	князювання Мстислава Володимировича в Києві
1169 р.	спустошення Києва військом володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського
1185 р.	похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича проти половців, розгром половця м и руської дружини на р. Каял і
1153—1187 рр.	правління Ярослава Осмомисла у Галицькому князівстві
1187 р.	перша згадка назви «Україна» у Київському літопису
1199 р.	об’єднання князем Романом Мстиславичем галицьких і волинських земель, утворення Галицько-Волинської держави
1199—1205 рр.	правління князя Романа Мстиславича у Галицько-Волинській державі
1203 р.	захоплення Києва галицько-волинським князем Романом Мстиславичем
1223 р.	поразка об’єднаного війська русичів і половців у битві з монголами на р. Калці
1238 р.	подолання князем Данилом Романовичем угрупувань бояр, об’єднання земель Галицько-Волинської держави
1238 р.	розгром військом Данила Галицького німецьких рицарів-хрестоносців під Дорогочином
1238—1264 рр.	князювання Данила Романовича (Данила Галицького) у Галицько-Волинській державі
1238—1239 рр.	вторгнення монголів під проводом хана Батия у Переяславське й Чернігівське князівства
1240 р.	захоплення монголами Києва
1241 р.	вторгнення монголів у Галицько-Волинське князівство
1245 р.	перемога війська Данила Галицького у битві з об’єднаними силами угорців, поляків і галицьких бояр під Ярославом
1245 р.	поїздка Данила Галицького до Золотої Орди, підтвердження ханом Батиєм його прав на Волинь і Галичину
1253 р.	коронація Данила Галицького посланцем папи римського у Дорогочині
1264—1301 рр.	князювання Лева І Даниловича у Галицько-Волинській державі
1301—1308 рр.	правління Юрія І Львовича у Галицько-Волинській державі
1308—1323 рр.	князювання Андрія та Лева II Юрійовичів у Галицько-Волинській державі
1325—1340 рр.	князювання Юрія II Болеслава у Галицько-Волинській державі

ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ

Роздробленість — розпад Київської Русі на окремі удільні князівства, зміцнення їхньої самостійності.

ПЕРСОНАЛІЇ

ВОЛОДИМИР МОНОМАХ (1053—1125) — Великий князь київський (1113—1125). Об’єднав під своєю владою більшу частину Київської Русі, придушив князівські міжусобиці та відновив одноосібну монархію. Зміцнив міжнародний авторитет Київської Русі, установив династичні зв’язки з Англією, Швецією, Угорщиною та ін., здійснив переможні походи проти половців. Письменник, автор «Повчання дітям»

ЯРОСЛАВ ОСМОМИСЛ (1130—1187) —галицький князь(1153- 1187), за правління якого Галицьке князівство досягло найбільшої могутності. Боровся зі спробами бояр утручатися в державні справи, зміцнив князівську владу. Воював з половцями, підтримував дружні відносини з Угорщиною, Польщею, Німеччиною, Візантією та ін. Названий Осмомислом у «Слові о полку Ігоровім», тобто мудрим, тим, хто має «вісім мислів»

РОМАН МСТИСЛАВИЧ (бл. 1152—1205) — галицько-волинський князь (1199—1205), засновник Галицько-Волинської держави. Об’єднав Галицьке й Волинське князівство в єдину Галицько-Волинську державу, поширив свою владу на Київ (1203), придушив опір боярської опозиції. Захищав кордони держави від військ половців, литовців і поляків, установив дружні відносини з Візантією та Німеччиною. Загинув під час сутички з поляками

ДАНИЛО РОМАНОВИЧ (бл. 1201—1264)—правитель Галицько-Волинської держави (1238—1264). Об’єднав Галичину й Волинь, поширив свою владу на Київ (1239). Переніс столицю князівства з Галича до Холма. Розгромив німецьких рицарів-хрестоносців під Дорогочином, завдав поразки військам Угорщини й Польщі під Ярославом, формально визнав залежність від Золотої Орди. Був коронований у Дорогичині посланцем папи римського (1253)

ЮРІЙ І ЛЬВОВИЧ (1252 (1257)—1308) — правитель Галицько-Волинської держави (1301—1308). Віднови в єдність Галицько-Волинської держави, переніс столицю князівства зі Львова до Володимира-Волинського. Прийняв титул «короля Русі», домігся утворення окремої Галицької митрополії (1303). Воював з Угорщиною та Польщею, внаслідок чого втратив частину Закарпаття й Люблінську землю

ЮРІЙ ІІ БОЛЕСЛАВ (бл. 1306—1340) — правитель Галицько-Волинської держави (1323—1340). Намагаючись протистояти експансії Польщі та Угорщини, підтримував союзницькі відносини з Золотою Ордою, Литвою, Тевтонським орденом. Прагнув зміцнити владу князя, боровся з боярською опозицією. Був отруєний внаслідок боярської змови

ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

П'ятницька церква в Чернігові. Кінець XII ст.

Церква Св. Пантелеймона в Галичі. Кінець XII ст.

Вишгородська ікона Богородиці (візантійська традиція). Перша половина XII ст.

Дорогобузька ікона Богородиці (остання третина XIII ст.)

Тест 2 (контрольний)

1. Яке твердження характеризує внутрішню політику галицького князя Ярослава Осмомисла?

А спорудження в Києві системи укріплень «місто Ярослава»

Б об’єднання галицьких і волинських земель в одну державу

В прийняття писемного зведення законів «Правда Ярослава»

Г боротьба зі спробами бояр утручатися в державні справи

2. У якому році утворилася держава, територію якої заштриховано на картосхемі?

А 1153 р.

Б 1199 р.

В 1238 р.

Г 1264 р.

3. Про якого правителя Галицько-Волинської держави йдеться в уривку історичного джерела?

«Сей же король... був князем добрим, хоробрим і мудрим, який спорудив городи многі, і церкви, і оздобив їх різноманітними прикрасами, і братолюбством він світився був із братам своїм, Василькам. Сей же [князь] був другим по Соломоні».

А Данило Романович

Б Лев Данилович

В Роман Мстиславич

Г Юрій Львович

4. Установіть відповідність між визначеннями та поняттями.

1 розпад держави на окремі удільні князівства, зміцнення їхньої самостійності

2 велика спадкова земельна власність, яку можна продати, обміняти, поділити

3 система монгольської зверхності над завойованими руськими князівствами

4 сукупність князівств, які проводять самостійну внутрішню і зовнішню політику

А вотчинне землеволодіння

Б золотоординське ярмо

В колективний сюзеренітет

Г політична роздробленість

Д федеративна монархія

5. Установіть послідовність подій, пов'язаних із монгольською навалою на південно-західні землі Русі.

А вторгнення монголів на територію Галицько-Волинського князівства

Б поразка руських дружин і половців у битві з монголами на р. Капці

В захоплення Києва монгольським військом під проводом хана Батия

Г спустошення монголами Переяславського і Чернігівського князівств

6. Які чинники сприяли утворенню Галицько-Волинської держави?

1 віддаленість земель від перехрестя основних торговельних шляхів

2 загострення взаємин між князями і посилення князівських усобиць

3 важкодоступність території обох князівств для степових кочовиків

4 спроби галицької боярської опозиції втручатися в державні справи

5 слабкий вплив центральної влади внаслідок віддаленості від Києва

6 розвиток внутрішньої й зовнішньої торгівлі завдяки родовищам солі