Історія України: Ґрунтовна підготовка до ЗНО за 100 днів

Теми 18-19. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НА ПОЧАТКУ XX ст. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НА ПОЧАТКУ XX ст. (51-54 дні)

Тест 1 (вхідний)

1. На вирощуванні яких сільськогосподарських культур спеціалізувався заштрихований на картосхемі регіон?

А винограду

Б зернових культур

В тютюну

Г цукрових буряків

2. Метою якої політичної партії Наддніпрянської України було створення політично незалежної української держави під гаслом «Україна для українців»?

А Революційної української партії

Б Української демократичної партії

В Української народної партії

Г Української соціал-демократичної робітничої партії

3. Що проголошував Маніфест 17 жовтня 1903 р., виданий російським імператором Миколою II? А надання громадянських прав і політичних свобод

Б скасування обмежень у правах неросійських народів

В ліквідацію кріпацької залежності селян від поміщиків

Г запровадження системи соціального захисту робітників

4. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами громадсько-політичних діячів Наддніпрянської України.

1 публіцист, член Української соціал-демократичної робітничої партії, один із засновників Товариства українських поступовців

2 основоположник та ідеолог українського націоналізму автор програми Революційної української партії «Самостійна Україна»

3 меценат, активний член «Старої громади», один із засновників Української демократичної партії й Товариства українських поступовців

4 літературний критик, історик літератури, член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, один із засновників Української радикальної партії

А Б. Грінченко

Б С. Єфремов

В М. Міхновський

Г С. Петлюра

Д Є. Чикаленко

5. Установіть послідовність подій революції 1905—1907 рр. у Наддніпрянській Україні.

А участь робітників України у Всеросійському політичному страйку

Б повстання моряків на чолі з лейтенантом П. Шмідтом у Севастополі

В збройні повстання в Харкові, Олександрівську, Горлівці, Луганську

Г повстання моряків Чорноморського флоту на броненосці «Потьомкін»

6. Які галузі промисловості найбільш успішно розвивалися на західноукраїнських землях на початку XX ст.?

1 вугільна

2 деревообробна

3 нафтодобувна

4 текстильна

5 хімічна

6 цукрова

Тема 18. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НА ПОЧАТКУ XX ст.

План теми

1. Утворення монополістичних об’єднань в Україні.

2. Становлення і консолідація української нації. Створення політичних партій Наддніпрянщини. Самостійницька і автономістська течії в національному русі.

3. Події революції 1905-1907 рр. в Україні.

4. Діяльність українських парламентських громад в І та II Державних Думах.

5. Посилення національного гніту в Наддніпрянській Україні у 1907-1914 рр. Земельна реформа П. Столипіна та її вплив на Україну.

Теоретична частина

УТВОРЕННЯ МОНОПОЛІСТИЧНИХ ОБ’ЄДНАНЬ В УКРАЇНІ

Головною особливістю розвитку економіки Наддніпрянської України на початку XX ст. був поступовий перехід від вільного підприємництва до монополістичного капіталізму. Монополії — великі об'єднання підприємців однієї чи кількох галузей, які ділять між собою ринки збуту товарів з метою одержання максимальних прибутків.

Соціально-економічний розвиток Наддніпрянської України на початку XX ст.

Сільське господарство

Розвиток сільського господарства характеризувався збереженням великого поміщицького землеволодіння її селянського безземелля та малоземелля. Посилювалася сільськогосподарська спеціалізація районів (Степова Україна — зернові культури, Правобережжя й частково Лівобережжя — технічні культури: цукрові буряки, картопля, тютюн).

Розвивався кооперативний рух, створювалися сільськогосподарські спілки - Союзи споживчої кооперації. Поглиблювалася соціальна диференціація селянства (заможні, середняки, бідняки). Посилювалася трудова міграція українських селян на сільськогосподарські заробітки у Степову Україну, на Дон, Кубань, Нижнє Поволжя, до Сибіру, на Далекий Схід

Промисловість

У промисловості відбувалась концентрація виробництва, утворювались монополістичні об'єднання —синдикати («Всеросійське товариство цукрозаводчиків», «Продамет», «Продвугілля», «Продаруд», «Продвагон»).

Формувалась промислова спеціалізація регіонів. Донбас був центром вугільної промисловості, Нікополь — марганцевої, Кривий Ріг — залізорудної, Правобережжя і частково Лівобережжя — цукрової промисловості.

Зростав вплив іноземного капіталу — французького, бельгійського, німецького, британського. У вугільній промисловості іноземному капіталу належало 63%, у металургії — 90 % основного капіталу, у залізничному транспорті — 2/3 залізниць

Темпи економічного розвитку Наддніпрянської України були досить високими, однак істотно відставали від темпів розвитку передових країн світу внаслідок колоніальної політики Російської імперії. Наддніпрянська Україна виступала постачальником сільськогосподарської продукції й сировини для промисловості центральних губерній Росії.

Економічна криза 1900—1903 рр. призвела до скорочення промислового виробництва, розорення слабких підприємств, зростання безробіття. Напередодні Першої світової війни внесок Наддніпрянської України до загальноімперського виробництва становив 78% видобутку вугілля, 72% видобутку залізної руди, 69% виплавки чавуну, 57% виплавки сталі, 90% виробництва цукру, а також іншої сільськогосподарської продукції (пшениці, сала).

СТАНОВЛЕННЯ І КОНСОЛІДАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ.

СТВОРЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ НАДДНІПРЯНЩИНИ.

САМОСТІЙНИЦЬКА І АВТОНОМІСТСЬКА ТЕЧІЇ В НАЦІОНАЛЬНОМУ РУСІ

На початку XX ст. почався новий етап українського національного руху який характеризувався його подальшою політизацією. У Наддніпрянщині виникли українські політичні партії, які прагнули відновлення автономії України у складі Росії (автонамісти) або створення незалежної Української держави (самостійники).

Політичні партії Наддніпрянській України

Назва партії	Лідери	Програма діяльності
Революційна українська партія (РУП) 1900 р.	Д. Антонович М. Русов Д. Познанський	Боротьба за національні права й соціальну революцію, надання Україні автономії у складі Росії
Українська народна партія (УНП) 1902 р.	М. Міхновський О. Макаренко	Створення самостійної соборної Української держави під гаслом «Україна для українців»
Українська демократична партія (УДП) 1904 р.	Б. Грінченко С. Єфремов Є. Чикаленко	Установлення в Росії конституційної монархії, проведення соціальних реформ, надання Україні автономії
Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) 1905 р.	Д. Антонович С. Петлюра В. Винниченко	Проголошення в Росії демократичної республіки, надання Україні автономії, розбудова національно-культурного життя
Товариство українських поступовців (ТУП) 1908 р.	М. Грушевський С. Єфремов	Проголошення автономії України у складі Росії, запровадження української мови в школах, судах, церковному житті

ПОДІЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1905—1907 РР. В УКРАЇНІ

Збереження самодержавства, відсутність гарантованих прав і свобод громадян, невирішеність аграрного питання, посилення експлуатації робітників, безробіття, національне гноблення неросійських народів, поразка Росії у війні з Японією призвели до революції 1905—1907 рр. в Російській імперії.

Завданнями революції стали ліквідація самодержавства, установлення конституційно-демократичного ладу, проголошення прав і свобод громадян; ліквідація поміщицького землеволодіння й розподіл землі між селянами; установлення 8-годинного робочого дня й запровадження системи соціального захисту робітників; скасування обмежень у правах неросійських народів і надання можливості їх національного самовизначення.

9 січня 1905р. у Санкт-Петербурзі була розстріляна царськими військами мирна демонстрація робітників («кривава неділя»). На знак протесту в Києві, Харкові, Катеринославі, Одесі, Миколаєві відбулися страйки робітників, яких підтримало селянство, почавши погроми поміщицьких маєтків.

Революційні настрої охопили армію та флот. 14—25 червня 1905 р. відбулося повстання на броненосці «Потьомкін» на чолі з матросами Г. Вакуленчуком і О. Матюшенко. 11—16 листопада 1905 р. в Севастополі повстали моряки 12 кораблів Чорноморського флоту під керівництвом лейтенанта П. Шмідта. 18 листопада 1905 р. виступили сапери у Києві на чолі з підпоручиком Б. Жаданівським.

У жовтні 1905 р. відбувся загальноросійський політичний страйк, у якому взяли участь 120 тис. робітників України. 17 жовтня 1905р. імператор Микола II видав Маніфест,у якому обіцяв підданим громадянські права, політичні свободи та скликання законодавчого органу — Державної Думи.

Маніфест розмежував політичні сили на три групи: реакційний табір захищав існуючу політичну й економічну систему та заперечували будь-які нововведення; ліберальний табір сприйняв маніфест з надією на конституцію й демократичний устрій та вважали революцію закінченою; революційний табір вважав маніфест тактичним маневром з боку влади і вимагав продовження революції.

В грудні 1905р. відбулися збройні повстання з метою захоплення політичної влади в Харкові, Олександрівську, Горлівці, Єнакієвому, Луганську. Всі повстання були придушені, їх організатори та активні учасники засуджені, після чого революція пішла на спад.

ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ГРОМАД В І ТА II ДЕРЖАВНИХ ДУМАХ

Революційні події сприяли активізації українського національного руху: з'явилася українська преса — газети «Хлібороб», «Громадська думка», «Рада», відновилася діяльність мережі товариств «Просвіта» в Одесі, Катеринославі, Києві, Миколаєві, Кам'янець-Подільському. Почалася українізація шкільної та вищої освіти, україномовні відділення були відкриті в Одеському й Харківському університетах.

Розгорнулася діяльність українських депутатів у І Державній думі (1906 р.) і II Державній думі (1907р.), які вимагали скасування викупних платежів селян за землю, запровадження української мови в школах, судових та адміністративних органах, свободи слова, друку, зборів, союзів і віросповідань, надання Україні автономії в складі Росії.

Однак 3 червня 1907р. II Державна дум а була розпущена царем. Новий виборчий закон надавав виборчі права лише 15% населення, переважно поміщикам і буржуазії. Незважаючи на поразку, революція 1905—1907 рр. сприяла пробудженню національної свідомості українського народу й набуттю політичними партіями досвіду боротьби за демократизацію суспільно-політичного ладу.

ПОСИЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ГНІТУ В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ В 1907—1914 РР. ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА П. СТОЛИПІНА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА УКРАЇНУ

Після поразки революції в Російській імперії встановився реакційний режим, який одержав назву столипінський за ім’ям голови Ради міністрів Петра Столипіна. Він характеризувався забороною демонстрацій, мітингів, зборів; розгромом робітничих організацій та профспілок; забороною на видання українських газет, журналів, художньої літератури; закриттям «Просвіт», українських клубів і гуртків.

Одночасно з метою вирішення аграрного питання, послаблення конфронтації в суспільстві та недопущення нової революції було проведено столипінську аграрну реформу (указ 1906 р., закони 1910 р. і 1911 р.).

Основні положення земельної реформи П. Столипіна

• вихід селян із громади та закріплення землі у приватну власність, створення на селі відрубного й хуторського господарств;

• надання кредитної допомоги селянам для викупу землі через Селянський поземельний банк;

• заохочення переселення селян до малозаселених районів Сибіру, Північного Кавказу і Середньої Азії.

Столипінська аграрна реформа прискорила розвиток капіталістичних відносин в сільському господарстві, однак в цілому не досягла поставлених цілей, оскільки не ліквідувала поміщицького землеволодіння, малоземелля та безземелля селян.

ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ

ДАТИ

1900—1903 рр.	економічна криза в українських губерніях Російської імперії
1900 р.	утворення Революційної української партії (РУП), першої політичної партії Наддніпрянської України
1900 р.	видання брошури М. Міхновського «Самостійна Україна»
1902 р.	створення Української народної партії (УНП)
1904 р.	створення Української демократичної партії (УДП)
1905—1907 рр.	демократична революція в Російській імперії
1905 р., 9 січня	розстріл демонстрації робітників у Санкт-Петербурзі («кривава неділя»), початок революції
1905 р.	перейменування РУН в Українську соціал-демократичну робочу партію (УСДРП)
1905 р.	об’єднання УДП та УРП в Українську демократично-радикальну партію (УДРП)
1905 р., 14—25 червня	повстання моряків Чорноморського флоту на броненосці «Потьомкін»
1905 р., жовтень	Всеросійський загальний політичний страйк, виникнення Рад робітничих депутатів
1905 р., 17 жовтня	підписання імператором Миколою II Маніфесту про надання населенню громадянських прав і скликання Державної Думи
1905 р., 30 жовтня	заснування в Одесі першої у Наддніпрянській Україні «Просвіти»
1905 р., 11—16 листопада	повстання моряків Чорноморського флоту під керівництвом лейтенанта П. Шмідта
1905 р., листопад	вихід першої української газети «Хлібороб»
1905 р., грудень	збройні повстання в Харкові, Олександрівську та містах Донбасу
1906 р., травень	скасування обмежень української мови, уведених Емським указом
1906—1907 р.	діяльність української парламентської громади в І и II Державних Думах
1906 р.	початок столипінської аграрної реформи (завершена законами 1910 р. и 1911 р.)
1907 р., 3 червня	розпуск II Державної думи, установлення столипінського реакційного режиму, закінчення революції
1908 р.	утворення Товариства українських поступовців (ТУП)
1908—1913 рр.	промислове піднесення в Наддніпрянській Україні
1914 р.	заборона царським урядом святкування 100-ліття з дня народження Т. Шевченка

ПОНЯТТЯ Й ТЕРМІНИ

Монополія	велике підприємство чи об’єднання підприємств, що концентрує у своїх руках значну частину виробництва і збуту певного виду продукції на ринку з метою одержання максимальних прибутків
Економічна криза	різкий спад виробництва, який супроводжується закриттям підприємств, зростанням безробіття та інфляції

ПЕРСОНАЛІЇ

ЧИКАЛЕНКО Євген (1861—1929) — громадсько-політичний і культурний діяч, активний член «Старої громади». Один із засновників Української демократичної партії та Товариства українських поступовців, член Української Центральної Ради (1917— 1918). Меценат, фінансував видання українських газет «Громадська думка», «Рада». Після установлення радянської влади виїхав у еміграцію

ЕФРЕМОВ Сергій (1876—1939) — громадсько-політичний і державний діяч, історик літератури, член Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові. Один із засновників Товариства українських поступовців (1908). Член Української Центральної Ради, секретар міжнаціональних справ першого українського уряду — Генерального секретаріату (1917—1918), віце-президент ВУАН (1922—1928). Засуджений як один із керівників Спілки визволення України

ПЕТЛЮРА Симон (1879—1926) — український громадсько-політичний і державний діяч, член Української соціал-демократичної робітничої партїї(1905). Один із лідерів Української Центральної Ради, секретар військових справ першого українського уряду — Генерального Секретаріату (1917—1918). Член Директорії УНР, згодом голова Директорії, ініціатор підписання Варшавської угоди з Польщею (1920). Публіцист, автор статті «Війна і українці»

МІХНОВСЬКИЙ Микола (1873—1924) — громадсько-політичний діяч, основоположник українського націоналізм)'. Автор програми РУП «Самостійна Україна» (1900), ініціатор створення Української народної партії (1902). Член Української Центральної Ради (1917—1918), один із засновників Українського військового клубу ім. II. Полуботка й Першого українського полку ім. Б. Хмельницького

ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Будинок Полтавського земства (нині Полтавський краєзнавчий музей). 1903-1908 рр.

Будинок з химерами в Києві. 1902-1903 рр.

Тема 19. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НА ПОЧАТКУ XX ст.

План теми

1. Становище промисловості та сільського господарства на західноукраїнських землях.

2. Радикалізація українського політичного руху. Вплив Української греко-католицької церкви на піднесення національної свідомості населення Західної України. Боротьба політичних партій Західної України за реформу виборчої системи.

Теоретична частина

СТАНОВИЩЕ ПРОМИСЛОВОСТІ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель визначався їх залежним становищем в Австро-Угорській імперії. Зростання промисловості та сільського господарства українських земель не призвело до поліпшення становища робітників і селян, які відчували на собі соціальний і національний гніт. Дискримінація українського населення сприяла зростанню національної свідомості й активізації масової політичної боротьби за національне визволення українців.

Соціально-економічний розвиток Західної України на початку XX ст.

Сільське господарство

Розвиток сільського господарства характеризувався наявністю кріпосницьких пережитків, збереженням поміщицького землеволодіння і безземелля й малоземелля селян. Посилювалася сільськогосподарська спеціалізація районів.

Розвивався кооперативний рух, створювалися сільськогосподарські спілки. Поглиблювалася соціальна диференціація селянства (заможні, середняки, бідняки). Посилювалася трудова міграція українських селян до Німеччини, Бельгії, Франції, США, Канади, Бразилії та Аргентини

Промисловість

Розвиток промисловості Західної України відбувався повільніше, ніж Наддніпрянської України, але характеризувався завершенням формування фабрично-заводської промисловості. Розвивалися другорядні галузі промисловості: нафтова, деревообробна, швейна, взуттєва і килимарська. Зростав вплив іноземного капіталу— німецького, англійського, французького

РАДИКАЛІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТИЧНОГО РУХУ.

ВПЛИВ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ НА ПІДНЕСЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ

СВІДОМОСТІ НАСЕЛЕННЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ

Загальноукраїнським центром визвольного руху залишалася Галичина, де активно діяли політичні партії: Русько-українська радикальна партія (РУРП), Українська національно-демократична партія (УНДП), Українська соціал-демократична партія (УСДП). Партії боролися за впровадження загального виборчого права та територіально-адміністративний перерозподіл Галичини.

Одним із основних напрямків політичної діяльності громадськості Галичини стала боротьба за проведення виборчої реформи. Українці вважали, що представництво в австрійському парламенті та галицькому сеймі дозволить їм легально відстоювані свої права. У 1907 р. в Галичині було введено загальне виборче право для мужчин. Це збільшило українське представництво в австрійському парламенті та галицькому сеймі.

Представники українського національного руху не тільки використовували легальні методи діяльності, а й готувалися до майбутньої збройної боротьби за незалежність України. На початку XX ст. виникли молодіжні спортивно-фізкультурні патріотичні товариства «Сокіл», «Січ», «Пласт», організаторами яких виступили Кирило Трильовський та Іван Боберський. Під час Першої світової війни з їхніх лав був сформований Легіон Українських січових стрільців (УСС), який став ядром Української Галицької армії (УГА) Західноукраїнської Народної Республіки.

Важливу роль у згуртуванні українців і піднесенні національної свідомості населення відігравала Українська греко-католицька церква (УГКЦ) на чолі з митрополитом Андрієм Шептицьким. УГКЦ вела активну боротьбу за збереження української мови й культури, традиційних обрядів, здоров'я нації. Ідея незалежної української держави, в якій були б зібрані всі етнічні українські землі, ставала гаслом, навколо якого повинні були об’єднатися всі українці.

ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ

ДАТИ

Кінець 1890-х рр.	утворення спортивно-фізкультурного патріотичного товариства «Сокіл»
Початок 1900-х рр.	швидкий розвиток кооперативного руху на західноукраїнських землях
Початок 1900-х рр.	боротьба політичних партій Західної України за реформу виборчої системи
1900 р.	утворення спортивно-фізкультурного патріотичного товариства «Січ»
1901 р.	обрання А. Шептицького митрополитом Української греко-католицької церкви
1907 р.	реформа австрійського парламенту7, збільшення в ньому представництва українців
1911 р.	утворення спортивно-фізкультурного патріотичного товариства «Пласт»
1912 р.	утворення воєнно-патріотичного товариства «Січові стрільці»

ПЕРСОНАЛІЇ

ШЕПТИЦЬКИЙ Андрій (1865—1944) — церковний, культурний та громадський діяч, митрополит Української греко-католицької церкви. Член Української Національної Ради Західноукраїнської Народної Республіки (1918), прихильник створення незалежної соборної Української держави

ТРИЛЬОВСЬКИЙ Кирило (1864—1941) — громадсько-політичний діяч, адвокат, організатор молодіжних спортивно-пожежних патріотичних товариств «Сокіл», «Січ», «Пласт». Голова Бойової управи Українських січових стрільців (УСС), член Головної української ради, автор історичних нарисів

БОБЕРСЬКИЙ Іван (1873—1947) — громадський діяч, педагог, один із засновників молодіжних спортивно-пожежних патріотичних товариств «Сокіл», «Січ», «Пласт». Член Бойової управи Українських січових стрільців (УСС), член Головної української ради, автор підручників із фізичного виховання

ВОЛОШИН Августин (1874—1945) —український політичний діяч, науковець, педагог. Написав та видав понад 40 книг, здебільшого підручників, праць з педагогіки, психології, логіки. Засновник товариства «Просвіта» у Закарпатті. Депутат Чехословацького парламенту, прем'єр-міністр автономного уряду Підкарпатської Русі, президент Карпатської України

ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Будинок резиденції митрополита Буковини в Чернівцях (нині Національний університет) 1864—1873 рр.

Будівля банку «Дністер» у Львові. 1905—1906 рр.

Тест 2 (контрольний)

1. Яка вимога українських парламентських громад була спільною у І та II Державних думах? А проголошення свободи слова, друку й віросповідання Б запровадження української мови в освітніх установах В надання Україні національно-територіальної автономії Г перебудова Російської імперії на конституційних засадах

2. Що стало наслідком зростання залізничного будівництва в західноукраїнських землях?

А зменшення припливу іноземного капіталу

Б зростання чисельності міського населення

В посилення експлуатації природних багатств

Г прискорення розвитку важкої промисловості

3. Характерні риси якого архітектурного стилю відображає зображена споруда?

А бароко

Б готики

В класицизму

Г модернізму

4. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами громадсько-політичних діячів Західної України.

1 митрополит Української греко-католицької церкви, засновник церковного музею, художньої школи. Народної річниці

2 адвокат, організатор молодіжних спортивно-пожежних патріотичних товариств «Сокіл», «Січ», «Пласт», автор історичних нарисів

3 науковець, професор математики і фізики, автор понад сорока книг, здебільшого підручників і праць з педагогіки та психології

4 педагог, співзасновник молодіжних спортивно-пожежних товариств «Сокіл», «Січ», «Пласт», автор підручників із фізичного виховання

А І. Боберський

Б А. Волошин

В К. Трильовський

Г І. Франко

Д А. Шептицький

5. Установіть послідовність подій українського національного руху в роки революції 1905—1907 рр.

А надання царським Маніфестом громадянських прав населенню

Б заборона столипінським режимом українських газет і журналів

В заснування в Одесі першої в Наддніпрянській Україні «Просвіти»

Г діяльність української парламентської громади в І Державній думі

6. Які загальнонаціональні завдання мала російська революція 1905—1907 рр.?

1 ліквідація самодержавного правління

2 установлення диктатури пролетаріату

3 проголошення демократичних свобод

4 послаблення конфронтації в суспільстві

5 ліквідація поміщицького землеволодіння

6 утворення незалежної української держави