Історія України: Ґрунтовна підготовка до ЗНО за 100 днів

Теми 16-17. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ (АВСТРО-УГОРСЬКОЇ) ІМПЕРІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX - НА ПОЧАТКУ XX ст. (47-50 дні)

Тест 1 (вхідний)

1. Як називається створення добровільних об'єднань людей для здійснення спільної господарської діяльності на пайових засадах?

А аграрне перенаселення

Б кооперативний рух

В промисловий переворот

Г трудова еміграція

2. Яка політична партія Західної України проголосила програму, уривок із якої наведено? «Зваживши, що... обідві наші старші партії — народовська і москвофільська... не в змозі заспокоїти потреб [нашого простого народу й інтелігенції] — ми... виступаємо... з ось якою програмою: у справах суспільно-економічних... хочемо колективного устрою праці й колективної власності засобів продукційних...»

А Русько-українська радикальна партія

Б Українська демократично-радикальна партія

В Українська національно-демократична партія

Г Українська соціал-демократична партія

3. Якою цифрою позначено на карті місто, де було створено Літературне (згодом Наукове) товариство ім. Т. Шевченка?

А 1

Б 2

В 3

Г 4

4. Установіть відповідність між прізвищами українських громадсько-політичних діячів другої половини XIX ст. та їх характеристиками.

1 публіцист, член Української радикальної та Української соціал-демократичної партій, автор праці «Україна поневолена»

2 історик, голова Наукового товариства ім. Т. Шевченка, професор Львівського університету, автор «Історії України-Русі»

3 письменник, публіцист, редактор народовецької газети «Батьківщина», один із засновників Української радикальної партії

4 поет, учений, член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, співзасновник Української радикальної партії, автор повісті «Захар Беркут»

А Ю. Бачинський

Б М. Грушевський

В Є. Левицький

Г М. Павлик

Д І. Франко

5. Установіть послідовність подій культурного життя в Україні у другій половині XIX ст.

А заснування українською інтелігенцією Київської громади

Б написання П. Чубинським вірша «Ще не вмерла Україна...»

В відкриття в Одесі першого в Південній Україні університету

Г створення у Львові першого осередку товариства «Просвіта»

6. Що характеризує розвиток ринкових відносин у промисловості Західної України в другій половині XIX ст.?

1 переважання великих підприємств

2 застосування вільнонайманої праці

3 розвиток фабричної промисловості

4 низька продуктивність виробництва

5 надання пільг місцевим підприємцям

6 завершення промислового перевороту

Тема 16. ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ (АВСТРО-УГОРСЬКОЇ) ІМПЕРІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

План теми

1. Національна політика австрійського уряду щодо українських земель.

2. Розвиток кооперативного руху, трудова еміграція.

3. Національний рух на західноукраїнських землях. Діяльність культурно-освітнього товариства «Просвіта».

4. Політизація національного руху. Утворення перших політичних партій: РУРП, УНДП, УСДП.

Теоретична частина

НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА АВСТРІЙСЬКОГО УРЯДУ ЩОДО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

Поразка революції 1848—1849 рр. в Австрійської імперії призвела до посилення політичної реакції. Однак у 60-ті рр. XIX ст. австрійський уряд був змушений провести реформи, у результаті яких було прийнято Конституцію (1867 р.), перетворено унітарну Австрійську імперію на дуальну Австро-Угорську імперію (1868 р.), надано обмежену внутрішню автономію Галичині й Буковині. Закарпаття залишилося частиною Угорщини й самоврядування не отримало.

Австрійський уряд намагався перешкодити формуванню української нації й асимілювати українське населення, що виявилося в порушенні проголошеної Конституцією рівноправності всіх громадян в адміністративних, судових і навчальних закладах, обмеженні викладання українською мовою в школах, зайнятті керівних посад лише особами австрійської, угорської й польської національностей.

РОЗВИТОК КООПЕРАТИВНОГО РУХУ, ТРУДОВА ЕМІГРАЦІЯ

В другій половині XIX ст. Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття залишалися внутрішніми колоніями Австрійської імперії й служили ринком збуту товарів і джерелом сировини та сільськогосподарської продукції. Скасування кріпацтва під час революції 1848—1849 рр. в Австрійської імперії сприяло розвитку ринкових відносин в економіці західноукраїнських земель.

Створювалися сільськогосподарські спілки — кооперативи — добровільні об’єднання людей, які на пайових засадах займалися певним видом господарської діяльності. Розвивався кооперативний рух, який сприяв економічному піднесенню українських земель та політичному згуртуванню української нації.

Аграрне перенаселення, повільний розвиток промисловості, демографічний бум призвели до початку трудової еміграції українців до Росії, Німеччини, Румунії, Австрії, Угорщини й навіть до Канади, США, Бразилії й Австралії.

Економічний розвиток західноукраїнських земель у другій половині XIX ст.

Сільське господарство

Основою економіки залишалося сільське господарство, в якому було зайнято 75—85% населення. Незважаючи на шипики кріпацтва — панування поміщицького землеволодіння, великі викупні платежі, малоземелля й безземелля селян, розвивалися ринкові відносини: застосовувалася вільнонаймана праця, сільськогосподарська техніка, поглиблювалася спеціалізація районів, виникали кооперативи.

Промисловість

У 70—90-х рр. XIX ст. почалося формування фабрично-заводської промисловості, провідними галузями якої були нафтова, вугільна, соляна, лісова та харчова. Однак промисловий переворот у Західній Україні відбувся пізніше, ніж у центральних і західних регіонах Австрійської імперії, тому великих підприємств було дуже мало (5%), переважала середня, дрібна й кустарно-реміснича промисловість.

НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ.

ДІЯЛЬНІСТЬ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА»

Політика національного гноблення сприяла активізації українського суспільно-політичного руху, в якому існували три течії: москвофіли, народовці та радикали.

Суспільно-політичний рух у Західній Україні у 60—90-х рр. XIX ст.

Погляди учасників суспільно-політичного руху	Діяльність учасників суспільно-політичного руху
Москвофіли
Заперечували існування окремого українського народу, його мови, культури та прагнули приєднати західноукраїнські землі до Російської імперії	Створювали кооперативи, бібліотеки, читальні, школи, видавали газету «Слово», заснували громадсько-політичну організацію «Руська рада» (1870 р.)
Народовці
Визнавали існування українського народу, прагнули пробудження національної свідомості українців, виступали за єдність усіх українських земель. Вважали основним напрямком своєї діяльності культурно-просвітницьку роботу	Заснували газети «Діло» й «Батьківщина», утворили у Львові культурно-просвітницьке товариство «Просвіта» (1868 р.), Літературне товариство ім. Т. Шевченка (1873 р.), (від 1892 р. — Наукове товариство ім. Т. Шевченка)
Радикали
Виступали за національне й соціальне визволення українців, об’єднання усіх українських земель в єдину державу. Прагнули надати українському визвольному рухові політичного характеру	Видавали журнал «Друг», захищали інтереси селян і робітників, створили політичну організацію «Народна рада» (1885 р.), заснували Русько-українську радикальну партію (1890 р.)

ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ. УТВОРЕННЯ ПЕРШИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ: РУРП, УНДП, УСДП

Національно-визвольний рух у Західній Україні розвивався по висхідній лінії. У 90-х рр. XIX ст. керівниками національно-визвольного руху стали новоутворені політичні партії: Русько-українська радикальна партія (РУРП), Українська національно-демократична партія (УНДП), Українська соціал-демократична партія (УСДП).

Еволюцію поглядів на майбутнє України від автономії до незалежності прискорила брошура радикала Ю. Бачинського «Україна irredenta (поневолена)» (1895 р.), де вперше було висунуто й аргументовано ідею здобуття Україною повної політичної самостійності.

Політичні партії в Західній Україні

Назва партії	Лідери		Програма діяльності
Русько-українська радикальна партія (РУРП) 1890 р.	І. Франко М. Павлик Є. Левицький		Утвердження соціалізму, демократизація суспільного життя, обстоювання соціальних інтересів селян, автономія України у складі Австро-Угорщини, згодом здобуття Україною незалежності
Назва партії		Лідери	Програма діяльності
Українська національно-демократична партія (УНДП) 1899 р.		І. Франко Є. Левицький М. Грушевський	Пробудження національної свідомості, пропагування національної єдності українців, створення соборної незалежної Української держави
Українська соціал-демократична партія (УСДП) 1899 р.		М. Ганкевич Ю. Бачинський В. Охримович	Побудова соціалізму шляхом реформ, захист соціальних інтересів робітників, створення соборної Української держави з республіканським устроєм

РОБОТА З ІСТОРИЧНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ

З програми Русько-української радикальної партії

«1) В справах суспільно-економічних змагаємо до переміни способу продукції згідно зі здобутками наукового соціалізму, т. є. хочемо колективного устрою правці і колективної власності средств продукційних.

2) В справах політичних хочемо політичної волі особи, слова, сходин і товариств, печаті і сумління, забезпечення кожній одиниці, без різниці папа, як найповнішого впливу на вирішення всіх питань політичного життя; автономії громад, повітів, кранів, у справах, котрі тільки їх дотикають: уділено кожному народові можності як найповнішого розвою культурного...».

1. Коли і ким була заснована Русько-українська радикальна партія? Які чинники вплинули на її заснування?

2. Чим відрізняються програмні положення РУРП від програм політичних та національних організацій, що існували в Україні до її створення?

3. Наскільки відповідають програмні положення РУРП тим, що проголошувалися аналогічними організаціями європейських держав? Про що це свідчить?

ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ ДАТИ

1860-ті рр.	оформлення москвофільської течії в суспільно-політичному русі Західної України
1860-ті рр.	зародження народовецької течії в суспільно-політичному русі Західної України
1867 р.	прийняті Конституції Австрійської імперії
1868 р.	перетворення унітарної Австрійської імперії на дуальну Австро-Угорську імперію
1868 р.	створення у Львові культурно-освітнього товариства «Просвіта»
1873 р.	створення у Львові Літературного товариства ім. Т. Шевченка (від 1892 р. — наукового товариства ім. Т. Шевченка)
1875 р.	заснування Чернівецького університету
1885 р.	утворення народовцями політичної організації «Народної ради»
Кінець XIX ст.	початок масової трудової еміграції населення Західної України
1890 р.	створення Русько-української радикальної партії (РУРП) — першої української політичної партії в Галичині
1895 р.	видання Ю. Бачинським брошури «Україна irredenta»
1899 р.	створення Української національно-демократичної партії (УНДП) та Української соціал-демократичної партії(УСДП) в Галичині

ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ

Трудова міграція	переселення людей за межі країни з метою пошуку роботи, вільних земель для сільськогосподарської діяльності
Українофіли	представники суспільно-політичного руху в Україні в другій половині XIX — на початку XX ст., які вивчали українську мову, історію, культуру й займалися культурно-просвітницькою діяльністю (хлопомани, народовці)
Москвофіли	представники суспільно-політичного руху в Західній Україні, які прагнули приєднання західноукраїнських земель до Російської імперії
Народовці	представники суспільно-політичного руху в Західній Україні, які прагнули пробудження національної свідомості українців, займалися культурно-просвітницькою роботою
Партія	організація передової, найбільш активної й свідомої частини населення, що має спільні ідеї та інтереси і діє на основі спеціальної програми
«Нова ера»	угода між галицькими українцями й польсько-австрійськими політичними колами (1890), яка полягала в лояльному ставленні народовців до Австрійської імперії взамін на поступки українцям в культурно-освітньої галузі

ПЕРСОНАЛІЇ

ФРАНКО Іван (1856—1916) — український поет, учений, громадський діяч, член Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Розділяв погляди народовців, згодом радикалів. Став засновником Русько-української радикальної партії (1890) та Української націонал-демократичної партії (1899) в Галичині. Письменник, автор віршів «Каменяр», «Вічний революціонер», повісті «Захар Беркут», драми «Украдене щастя» та ін.

ПАВЛИК Михайло (1853—1915) — український громадський і культурно-освітній діяч, публіцист, письменник, член Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Розділяв погляди народовців, редагував народовецьку газету «Батьківщина». Разом з І. Франком став одним із засновників Української радикальної партії (1890) в Галичині. Під час Першої світової війни — заступник голови Головної української ради (1914)

ЛЕВИЦЬКИЙ Євген (1870—1925) — український громадсько-політичний діяч, публіцист, ініціатор створення Русько-української радикальної партії (1890) та Української національно-демократичної партії (1899) в Галичині. Член Української Національної Ради Західноукраїнської Народної Республіки (1918— 1919)

БАЧИНСЬКИЙ Юліан (1870—1940)— український громадський діяч, публіцист, член Русько-української радикальної партії (1890) та Української соціал демократичної партії (1899) в Галичині. Автор праці «Україна irredenta (поневолена)», де вперше було аргументовано ідею здобуття Україною повної політичної самостійності

ГРУШЕВСЬКИЙ Михайло (1866—1934)— політичний і державний діяч, історик, голова Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Завідуючий кафедрою історії України Львівського університету, автор 10-томної «Історії України-Руси», один із співзасновників Української національно-демократичної партії (1899) в Галичині

ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Будинок резиденції митрополита Буковини в Чернівцях (нині Національний університет). 1864—1873 рр.

Будівля банку «Дністер» у Львові. 1905—1906 рр.

Тема 17. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX - ПОЧАТКУ XX ст.

План теми

1. Піднесення української культури. Українські підприємці-благодійники.

2. Освіта. Розвиток науки, літератури, музичного, образотворчого, театрального мистецтва.

3. Церковне життя.

Теоретична частина

ПІДНЕСЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. УКРАЇНСЬКІ ПІДПРИЄМЦІ-БЛАГОДІЙНИКИ

Розвиток української культури відбувався в несприятливих умовах панування в Україні імперських режимів Росії й Австро-Угорщини. Усупереч перепонам, які чинили російський та австро-угорський уряди, національна інтелігенція ставала впливовою силою, здатною підняти національну свідомість і спрямувати культурний розвиток.

В українській літературі та мистецтві розвивалися різноманітні художні напрями: романтизм, реалізм та модернізм.

• Романтизм — художній напрям, якому притаманні інтерес до духовного світу людини, прагнення до свободи і самовдосконалення.

• Реалізм — художній напрям, якому притаманні достовірне відображення дійсності, усіх сфер життя й духовного світу людини.

• Модернізм — сукупність течій у мистецтві, які характеризуються відмовою від традицій класичного мистецтва й пошуком нових форм.

Прогрес української культури був пов'язаний з меценатською діяльністю підприємців Терещенків і Симиренків, які віддавали значні кошти на розвиток освіти, матеріально підтримували діячів науки, літератури й мистецтва. Завдяки зусиллям меценатів відкривалися бібліотеки, історичні й художні музеї.

ОСВІТА. РОЗВИТОК НАУКИ, ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИЧНОГО, ОБРАЗОТВОРЧОГО, ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА

Культура України в другій половині XIX — на початку XX ст.

Освіта

В системі освіти сталися позитивні зміни, зумовлені зростанням потреби суспільства в освічених людях. Розширилася мережа початкових (народні училища, земські та недільні школи), середніх (класичні гімназії і реальні училища) і вищих навчальних закладів (Новоросійський (1865 р.) і Чернівецький університети (1875 р.), політехнічні інститути у Львові та Києві, технологічний інститут у Харкові, академія ветеринарної медицини у Львові). Однак освіта залишалася недосяжною для більшості населення.

Наука

Великий крок у розвиток науки внесли біолог І. Мечников (заснування бактеріологічної станції, лікування чуми, холери, тифу, туберкульозу), філолог А. Кримський (вивчення походження та історії української мови), історики В. Антонович («Про походження козацтва», «Бесіди про часи козацькі на Україні»), М. Грушевський («Історія України-Руси», «Ілюстрована історія України»), Д. Яворницький («Історія запорозьких козаків»), які започаткували наукову розробку історії України.

Своєрідною академією наук стало Наукове товариство ім. Т. Шевченка (1892 р.), у складі якого існували історико-філософська, філологічна і математико-природознавча секції.

Література

Визначними митцями в галузі літератури були Л. Українка (лірична збірка «На крилах пісень», драматичні поема «Лісова пісня»), І. Франка (вірші «Каменярі», «Вічний революціонер», повість «Захар Беркут»), М. Коцюбинський (соціальний роман «Fata morgana», повість «Тіні забутих предків»), М. Вовчок (соціальна повість «Інститутка», історичні повісті для дітей «Кармелюк», «Невільничка»), І. Нечуй-Левицький (повісті «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я»), П. Мирний (роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»).

Драматургія, театр

Значний вклад у розвиток українського теагру внесли драматурги М. Кропивницький (п’єси «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Дай серцю волю, заведе в неволю»), І. Карпенко-Карий (сатиричні комедії «Мартин Боруля», «Хазяїн», «Сто тисяч»), М. Старицький (п’єси «Не судилося», «Маруся Богуславка»).

В Єлисаветграді було створено перший професійний театр на чолі з М. Кропивницьким (1882 р.), де працювали «корифеї українського театру» І. Карпенко-Карий, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Заньковецька. У Полтаві було створено першій український стаціонарний професійний театр (1906 р.), який незабаром переїхав до Києва.

Музика

Видатний вплив на розвиток музичного мистецтва справила творчість композиторів С. Гулака-Артемовського (опера «Запоріжець за Дунаєм»), М. Лисенка (опери «Енеїда», «Наталка Полтавка», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба»), М. Леонтовича (церковні хори, різдвяна пісня «Щедрик-ведрик»), М. Вербицького (музика до вірша П. Чубинського «Ще не вмерла України...»).

Всесвітньо відомою українською співачкою була С. Крушельницька, яка співала у Міланській, Варшавській, Львівській операх. За ініціативою М. Лисенка було відкрито вищу музично-драматичну школу в Києві (1904 р.) та музичний інститут у Львові (1905 р.).

Архітектура

Зростання міст сприяло розвитку архітектури, будівництву банків, бірж, готелів, університетів, музеїв, театрів, заводів. Вагомий внесок у розвиток містобудування внесли архітектори О. Беретті (Володимирський собор у Києві), В. Горобець кий (будинок із химерами в Києві), Ж. Тома де Томон (будівля Одеського оперного театру), О. Бекетов (громадські й житлові будинки у Харкові).

Виразником національного стилю в архітектурі став В. Кричевський (будинок Полтавського губернського земства. Канівський музей-заповідник «Могила Т. Г. Шевченка»).

Живопис, скульптура

Розквіт переживав український живопис, пов’язаний з творчістю С. Васильківського («Козаки в степу», «Весна в Україні»), М. Пимоненка («Сінокіс», «Ворожіння»), І. Репіна («Запоріжці пишуть листа турецькому султану», «Гайдамака»), А. Куїнбжі («Місячна ніч на Дніпрі», «Після дощу»), К. Малевича («На косовиці», «Чорний квадрат»).

Найвидатнішими скульпторами були М. Микешин (пам'ятник Богдану Хмельницькому в Києві), І. Мартос (пам'ятник Дюку Ришельє в Одесі), Л. Позен (композиції «Кобзар», «Переселенці», «Запорожець у розвідці».

ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ

У другій половині XIX ст. найбільш впливовою конфесією в Наддніпрянській Україні залишалася руська православна церква. Поширювалися протестантські віровчення, зокрема баптизм, який сповідували німецькі колоністи Херсонської та Катеринославської губерній. Російський уряд офіційно забо

ронив греко-католицьку церкву на Правобережній Україні, тому багато віруючих перейшли до римо-католицької церкви. Патріотично налаштовані вихованці Київської духовної академії та духовних семінарій створювали таємні гуртки, вивчали українську історію та літературу.

Відбулися зміни і в релігійному житті Західної України. У 1875 р. було організовано збір підписів за приєднання українців Холмщини та Підляшшя до православ'я. Скориставшись цим, російський уряд офіційно ліквідував уніатську церкву. Не бажаючи примусово приймати православ'я, 200 тисяч уніатів прийняли католицтво.

Уніати Галичини підпадали під тиск з боку польської влади краю, однак могли спиратися на законодавчі імперські акти о рівності всіх церков. Покращилося становище української православної церкви Буковини. В 1873 р. було створено Буковинську митрополію. У найбільш складному стані перебували віруючі Закарпаття. У 1871 р. греко-католицькій церкві було відмовлено в автономії. Угорська влада переслідувала будь які прояви релігійного життя українців.

ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ

ДАТИ

1859 р.	відкриття в Києві першої в Російській імперії недільної школи
1861—1862 рр.	видання в Петербурзі першого українського журналу «Основа»
1862 р.	написання П. Чубинським вірша «Ще не вмерла України...»
1862—1882 рр.	спорудження Володимирського собору Києві
1863 р.	прем’єра опери С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм»
1865 р.	відкриті Новоросійського університету в Одесі
1868 р.	створений у Львові культурно-освітнього товариства «Просвіта»
1873 р.	створення у Львові Літературного товариства ім. Т. Шевченка (від 1892 р.— Наукового товариства ім. Т. Шевченка)
1875 р.	відкриття університету в Чернівцях
1882 р.	створення в Єлисаветграді першого в Наддніпрянщині українського професійного театру на чолі з М. Кропивницьким
1885 р.	відкриття у Харкові першого в Україні Технологічного інституту
1886 р.	відкриття в Одесі першої в Росії та другої в світі бактеріологічної станції
1888 р.	спорудження в Києві пам'ятника Б. Хмельницькому
1894 р.	відкриття кафедри історії України у Львівському університеті
1900 р.	відкриття кафедри української літератури у Львівському університеті
1904 р.	відкриття вищої музично-драматичної школи у Києві
1905 р.	відкриття музичного інституту у Львові
1906 р.	створення в Полтаві першого українського стаціонарного професійного театру
1907 р.	створення в Києві українського стаціонарного професійного театру

ПОНЯТТЯ Й ТЕРМІНИ

Меценат	благодійник, покровитель літератури й мистецтва, який надає власні кошти на видання книг, зібрання колекцій рукописів, картин, скульптур, відкриття бібліотек, музеїв, навчальних закладів тощо
Професійний театр	постійний діючий театр, у якому працювали професійні драматурги, режисери, актори
Реал ізм	художній напрям, якому притаманні достовірне відображення дійсності, усіх сфер життя й духовного світу людини
Модернізм	сукупність течій у мистецтві, які характеризуються відмовою від традицій класичного мистецтва й пошуком нових форм

ПЕРСОНАЛІЇ

МЕЧНИКОВ Ілля (1845—1916) — вчений-біолог, мікробіолог, імунолог, почесний член Петербурзької академії наук, лауреат Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини (1908). Один із засновників першої в Росії бактеріологічної станції в Одесі (1886). Автор наукових праць, присвячених методам боротьби з холерою, тифом, туберкульозом та іншими інфекційними захворюваннями

ЗАБОЛОТНИЙ Данило (1866—1929) — український вчений-епідеміолог, мікробіолог, епідеміолог. Президент АН УССР (1928—1929), засновник Інституту мікробіології та епідеміології в Києві. Автор понад 200 наукових праць, присвячених дослідженню методів боротьби з інфекційними захворюваннями — чумою, холерою й сифілісом

ЯВОРНИЦЬКИЙ Дмитро (1855—1940) — український історик, археолог, етнограф. Дослідник історії українського козацтва, автор тритомної праці «Історія запорізьких козаків». Директор Катеринославського історико-краєзнавчого музею (1902—1933), організатор археологічних і етнографічних експедицій, укладач зібрання історичних джерел «До історії Степової України»

КРИМСЬКИЙ Агатангел (1871—1942) — український письменник, вчений-сходознавець, дослідник історії та літератури Ірану, Туреччини та ін. Історик української мови та літератури, автор наукових праць «Українська граматика», «Нариси з історії української мови». Професор Київського університету, один із засновників Української академії наук (1918)

ЛЕСЯ УКРАЇНКА (Косач-Квітка Лариса) (1871—1913) — українська поетеса, прозаїк, драматург. Вважала призначенням поета творчу працю для духовного й національного визволення свого народу. Автор поетичних збірок «На крилах пісень», «Думи і мрії», драматичних поем «Лісова пісня», «Осіння казка» та ін., які сповнені патріотичних почуттів до України

КАРПЕНКО-КАРИЙ (ТОБІЛЕВИЧ) Іван (1845—1907) — український драматург, актор, режисер. Працював у професійній театральній трупі в Єлисаветграді (1882), один із «корифеїв українського театру». Автор сатиричних комедій «Мартин Боруля», «Хазяїн», «Сто тисяч», які стали класикою світової драматургії

КРОПИВНИЦЬКИЙ Марко (1840—1910) — драматург, актор, режисер. Засновник театральної трупи, до складу якої входили талановиті актори М. Заньковецька, М. Садовський та ін. Ангор п’єс «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук», «Дай серцю волю, заведе в неволю», які відрізняються знанням народного життя та образною українською мовою

САДОВСЬКИЙ (ТОБІЛЕВИЧ) Микола (1856—1933) — український актор, режисер, один із засновників професійного театру в Єлисаветграді (1882), стаціонарного професійного театру в Києві (1907). Виконавець драматичних ролей у п’єсах «Безталанна» І. Карпенка-Карого, «Ревізор» М. Гоголя, «Тарас Бульба» М. Старицькогота ін.

ЗАНЬКОВЕЦЬКА Марія (1854—1934) — українська актриса, працювала у професійній театральній трупі в Єлисаветграді (1882), стаціонарному професійному театрі в Києві (1907). Актриса надзвичайно широкого творчого діапазону, зіграла головні ролі в п’єсах «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Наймичка» І. Карпенка-Карого та ін.

ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ Семен (1813—1873) — український композитор, співак, драматург, племінник письменника П. Гулака-Артемовського. Соліст Флорентійської та Петербурзької опер. Великого театру в Москві. Ангор першої української лірико-комічної опери «Запорожець за Дунаєм» (1862), яка стала українською музикальною класикою

ЛИСЕНКО Микола (1842—1912) — український композитор, диригент, піаніст, громадський діяч, член Київської громади (1861). Автор опер «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Різдвяна ніч», які стали основою українського оперного мистецтва. Організатор щорічних шевченківських концертів, автор творів на тексти Т. Шевченка «Музика до «Кобзаря»», «Гайдамаки»

ЛЕОНТОВИЧ Микола (1877—1921) — український композитор, педагог, викладач хорової справну Київському музично-драматичному інституті ім. В. М. Лисенка. Ангор класичних обробок українських народних пісень «Щедрик-ведрик», «Дударик» та ін., хорових поем «Легенда», «Моя пісня», церковних хорів (літургій)

КРУШЕЛЬНИЦЬКА Соломія (1872—1952) — співачка, солістка Львівського оперного театру, виступала на сценах оперних театрів у Петербурзі, Кракові, Варшаві, Парижі, Мілані. Виконала близько 60 партій в операх «Запорожець за Дунаєм», «Пікова дама», «Мадам Батерфляй» та ін., виступала з концертами, присвяченими пам'яті Т. Шевченка

ВАСИЛЬКОВСЬКИЙ Сергій (1854—1917) — український живописець-пейзажист, автор ліричних пейзажів «Весна в Україні», «Після дощу», які створив під час подорожі Україною. Один із видавців альбому «Із української давнини», автор картин з історії українського козацтва «Козаки в степу» та ін. Автор відомого портрета Т. Шевченка з авторським підписом

ПИМОНЕНКО Микола (1862—1912) — видатний український живописець, академік Петербурзької академії мистецтв. Майстер побутового жанру, основною темою творчості було зображення повсякденного життя та побуту українського села, краса української природи. Автор картин «Сінокіс», «Ворожіння», «Весілля в Київській губернії» та ін.

ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

М. Пимоненко. «Сінокіс»

М. Пимоненко. «Ворожіння»

С. Васильківський. «Козаки в степу»

С. Васильківський. «Весняний день в Україні»

І. Рєпін. «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». 1878—1891 рр.

І. Труш. «Дніпро біля Києва». 1910 р.

Тест 2 (контрольний)

1. Що свідчило про розвиток ринкових відносин у сільському господарстві Західної України в другій половині XIX ст.?

А низька продуктивність виробництва

Б запровадження досягнень агрономії

В безземелля й малоземелля селянства

Г збільшення селянських повинностей

2. Про яку течію українського суспільно-політичного руху другої половини XIX ст. йдеться в документі?

«Політичного значення [течія] набрала... 1866 року, коли Австрія програла війну з пруссами. Тоді розійшлася чутка, що... Австрію чекає доля Польщі та що Галичину забере Росія... Яків Головацький, Михайло Попель, Богдан Дідицький та інші постановили... почати пропагувати єдність галицьких русинів з росіянами».

А москвофіли

Б народовці

В радикали

Г хлопомани

3. Якою цифрою позначено на картосхемі місто, де вчені І. Мечников і М. Гамалія відкрили першу в Росії й другу у світі бактеріологічну станцію?

А 1

Б 2

В 3

Г 4

4. Установіть відповідність між прізвищами українських культурних діячів другої половини XIX ст. та їх характеристиками.

1 історик, археолог, етнограф, дослідник історії українського козацтва, ангор тритомної праці «Історія запорозьких козаків»

2 композитор, співак, соліст Флореційської та Петербурзької опер, автор першої української опери «Запорожець за Дунаєм»

3 письменник, громадський діяч, автор повістей «Fata morgana», «Тіні забутих предків», член організації «Братство тарасівців»

4 актор, режисер, один із засновників українського професійного театру, виконавець ролей у п’єсах І. Карпенка-Карого, М. Старицького

А С. Гулак-Артемовський

Б М. Коцюбинський

В П. Мирний

Г М. Садовський

Д Д. Яворницький

5. Установіть послідовність подій суспільно-політичного життя в Західній Україні у другій половині XIX ст.

А утворення Русько-української радикальної партії

Б заснування політичних партій — УНДП та УСДП

В видання Ю. Бачинським книга «Україна irredenta»

Г утворення народовцями організації «Народна рада»

6. До яких країн переважно емігрувало українське населення у другій половині XIX ст.?

1 Бразилії

2 Індії

3 Канади

4 Перу

5 США

6 Японії