Крок до ВНЗ. Світова література. Довідник

Антуан де Сент-Екзюпері

(1900—1944)

Життя і творчість

Антуан де Сент-Екзюпері народився у 1900 р. у м. Ліон у сім’ї збіднілих аристократів. Родина Екзюпері мала старовинне лицарське походження. Батько його був страховим інспектором, мати — талановитою художницею, людиною високої культури.

Дитячі роки залишили в душі письменника такий глибокий слід, що він навіть у зрілому віці завжди говорив: «Я родом із Дитинства». Як нащадок старовинного графського роду, ріс у розкошах і загальній любові, особливо з боку матері. Антуан полюбив літературу, музику, живопис, сам складав казки, непогано малював і грав на скрипці.

У 1909 р. Антуан та його брат вступили до єзуїтського коледжу Сент-Круа в Мане, пізніше їх перевели до коледжу в Монгре. А в 1912 р., коли Антуанові було 13 років, відбулася дуже важлива подія в його житті — відомий авіатор Жуль Ведрін узяв його з собою в політ на літаку. У Сент-Екзюпері з’явилася мрія стати пілотом. Закінчивши коледж, він поїхав до Парижа, мріючи вчитися на військового моряка. Але, хоч як це парадоксально, майбутній письменник не зміг написати екзаменаційний твір. Його не змогла надихнути надумана патріотична тема, подана для розкриття.

Із 1920 р. Антуан навчається на архітектурному відділенні Школи мистецтв. У цей період формується культурний світогляд майбутнього письменника, він читає Достоєвського, Ніцше, Платона. Але вже в 1921 році Сент-Екзюпері кидає навчання і вступає до армії. Тут збулася його дитяча мрія — він стає льотчиком. Та за два роки він потрапляє в аварію й отримує серйозну травму, після чого його демобілізують із армії.

Цивільні професії конторника, комівояжера, які Антуанові де Сент-Екзюпері довелося опановувати після одужання, були йому не до душі. Пробує писати, хоч не зовсім вдало, а при нагоді знову повертається до літака, служить на поштово-повітряній лінії, що з’єднувала Францію з Північною Африкою. Ремесло льотчика стало й джерелом його поетичного натхнення. 1926 року в журналі «Срібний корабель» опубліковано перше оповідання Сент-Екзюпері — «Льотчик», а 1929 р. виходить його роман «Пошта — на Південь». Із 1927 р. Сент-Екзюпері знову підіймається в небо — він став пілотом поштової авіалінії Тулуза — Дакар, а пізніше його призначають начальником аеродрому в Африці. Якийсь час він жив у Буенос-Айресі в Аргентині, де написав повість «Нічний політ», опубліковану у Франції в 1931 р., за яку він отримав літературну премію і яку відразу ж було екранізовано.

Повернувшись на батьківщину, письменник далі працює в авіації. Він подорожував по всьому світу спершу у справах авіакомпанії, пізніше — як журналіст. Із цією метою він побував у Москві та Іспанії. Неодноразово він підкорював повітряні простори і при цьому не раз зазнавав аварій. Подорожі ставали матеріалом для творчості Сент-Екзюпері. Так, у 1935-1936 рр. він на власному літаку вирушив у політ Париж — Сайгон, аби здолати рекорд швидкості на цьому маршруті й отримати призначену за це премію, проте зазнав аварії в Лівійській пустелі. Цей епізод став основою роману «Планета людей» (опублікований у 1939 р.). А в 1938 році спроба перельоту за маршрутом Нью-Йорк — Вогняна земля завершується аварією в Гватемалі, після якої письменник тиждень був у комі. Перебуваючи на лікуванні після аварії, він і розпочав згаданий вище твір. У 1939 р. Французька Академія присудила йому Велику премію роману за цю книгу.

Під час Другої світової війни Сент-Екзюпері знову стає військовим льотчиком. Після капітуляції Франції він залишає батьківщину й живе в Нью-Йорку, де 1941 року пише «Військового льотчика» й веде агітацію за вступ США у війну з Німеччиною.

У 1942 р. твір «Військовий льотчик» публікується в США та Франції. Автор працює над казкою-притчею «Маленький принц».

У 1943 р. написано й опубліковано «Лист до заручника», також виходить у світ «Маленький принц». Із червня Сент-Екзюпері перебуває в Алжирі й Тунісі, де здійснює кілька розвідувальних польотів.

31 червня 1944 року відбувся останній політ Антуана де Сент-Екзюпері. Вилетівши з бази Борго на Корсиці, його літак зник без вісти.

«Маленький принц»

Незадовго до своєї загибелі Сент-Екзюпері написав дуже відмінну від попередніх книжку під назвою «Маленький принц», яку сам ілюстрував. Цю книжку він присвятив своєму другові Леону Верту.

За жанром це філософська алегорична казка-притча, вона порушує найважливіші людські проблеми — сенсу буття, дружби, кохання, відповідальності. Елементами казки у творі є незвичний сюжет, персоніфікація рослин, тварин (Лис, Троянда, Змія). А численні алегорії, морально-філософські роздуми письменника наближують твір до притчі.

Маленький принц — прибулець із «планети дитинства». На Землі він познайомився з Лисом (цей персонаж французького фольклору уособлює життєву мудрість), який розповідає хлопчикові про забуті людьми ритуали дружби і любові. Забувши про ці щирі почуття, люди втратили справжніх друзів. Занурюючись у світ дитинства Маленького принца, автор закликає людей берегти в собі дитинство, а отже, й душу, відкриту назустріч Всесвіту.

Образ Маленького принца частково автобіографічний, він відображає тугу автора за прекрасним дитячим світом, що лишився позаду.

Ця казка, водночас сумна й іронічна, мудра і людяна, пройнята любов’ю до людини, прагненням достукатися до її душі, сколихнути, змусити замислитися й очиститися від усього нещирого й непотрібного, повернути втрачену дитячу щирість, чистоту та безпосередність.

Як вже зазначалося, «Маленький принц» — філософська казка-притча. Через це вона не може мати однозначного тлумачення: кожен може взяти з неї для себе щось своє, але на деякі моменти слід звернути увагу.

Письменник демонструє людські вади, так би мовити, у чистому вигляді, у доведеній до абсурду формі, описуючи мандри Маленького принца різними маленькими планетками. Це пиятика, владолюбство, марнославство, прагнення мати власність у необмеженій кількості, заняття наукою, яка не має прикладного характеру. У своїх подорожах Маленький принц завдяки своєму дитячому сприйняттю побачив світ таким недосконалим, яким він є насправді. Дитину здивувала потворність життя дорослих.

А. Сент-Екзюпері писав: «Мені сумно за моє покоління, яке повністю позбавлене людської суті». Саме поверненню людської суті присвячена уся творчість письменника і казка «Маленький принц» зокрема.

Розкрити головну думку твору письменникові допомагають символічні образи. Перший з них — Змія. Для письменника цей символ — уособлення мудрості і водночас жорстокості, гіркоти набутих людиною знань і чудодійної сили.

Другий — Лис розкриває принцу секрет людських стосунків: пізнати щось можна лише полюбивши, приручивши, створивши узи. Отже, потрібно взяти на себе відповідальність за тих, з ким тебе поєднують узи, кого ти «приручив».

Третім символом, важливим для розкриття задуму письменника, є Троянда. Саме ця квітка, яку виростив Маленький принц на своїй планеті, допомагає йому зрозуміти відповідальність за її долю, за долю всієї планети.

Казка французького письменника повертає людей до одвічних цінностей: людяності, дружби, вірності обов’язку, чистого світу дитинства, коли людина бачить речі та людей такими, якими вони є.

ЦЕ ЦІКАВО

Французькі вчені заявили, що місце падіння літака Антуана де Сент-Екзюпері, який розбився 31 червня 1944 року, нарешті знайдено. Його літак лежить на дні Середземного моря неподалік від Марселя. Першим місце катастрофи виявив французький рибалка Жан-Клод Б'янко. У сіті з рибою він випадково знайшов браслет, на якому було вигравіювано ім'я письменника, ім'я його дружини та нью-йоркську адресу видавця, що видав «Маленького принца». У травні 2000 року в цьому місці знайшли рештки літака, але браслет так і лишився єдиною знайденою там річчю, що належала Антуанові де Сент-Екзюпері.

Література

Грачев Р. Антуан де Сент-Экзюпери // Писатели Франции. — М., Просвещение, 1964.