Крок до ВНЗ. Світова література. Довідник
Джеймс Джойс
(1882—1941)
Життя і творчість
Прізвище Джойс в перекладі з французької — радісний; і тому письменник, який дивився в корінь будь-якого слова, вважав своїми однойменцями французького герцога де Жуайє, а також австрійського доктора Фрейда. В Ірландії вважають, що всі Джойси країни готові палко відстоювати свою спорідненість з древнім і родовитим кланом Джойсів із західного графства Голуей. Герб голуейських Джойсів красувався на стіні в рамці, і в романі батько героя — копія батька автора — гордо описує його як «наш герб». Родина була буржуазною, середніх статків, де чоловіки займалися переважно виноторгівлею. Розорившись на цьому фамільному ремеслі, Джон Станіслаус Джойс поліпшив справи на іншому шляху, діставши хлібну й легку посаду збирача податків. Тоді ж таки — а це був 1880-й рік — він одружився із юною чарівною дівчиною Мей Меррі, їхній другий син, котрий народився 2 лютого 1882 року, увійшов в історію світової літератури, як Джеймс Августін Алоїзій Джойс.
Нині неабиякий інтерес для дослідників «темних сторін» любові становить життя і творчість Джеймса Джойса, автора блискучих романів «Улісс», «Портрет художника в юності», «Дублінці». Сором’язливий юнак Джеймс Джойс ніколи не дозволяв собі жодної лайки в присутності жінок, але у своїх творах доходив до глибин грубої брутальності та нестримних сексуальних фантазій. Його шедевр, роман «Улісс», у 1920 році був заборонений у США і Великобританії за непристойність і залишався під цензурною забороною аж до середини 30-х років.
Дитинство та юність письменника припали на бурхливий період в історії його батьківщини. В Ірландії точилася боротьба за незалежність від Англії. Політичні конфлікти перепліталися з релігійними конфліктами як у самій країні, так і в родині Джойсів.
Мати Джеймса мріяла, щоб син став правовірним католиком, тому його віддали в єзуїтський коледж. Отримана в шкільні роки гуманітарна освіта допомогла юнакові вступити до Дублінського університету, де він обрав своєю спеціальністю мови й продовжував вивчати філософію.
Основною сферою юнацьких інтересів Джойса став театр, котрий відігравав важливу роль у житті Ірландії. Театру та драматургії присвячена стаття молодого Джойса «Драма і життя». Захоплення театром підштовхнуло Дж. Джойса випробувати свої сили у драматургії. Улітку 1900 року він пише п’єсу «Блискуча кар’єра», рукопис не зберігся, але п’єса була написана під впливом Ібсена. Через рік він перекладає дві драми Гауптмана. Водночас він також захоплювався схоластичною філософією, Ніцше, Шопегауером, французькими символістами (Верлен), театром Метерлінка, англійським естетизмом. В юності Дж. Джойс часто блукав «Нічним містом». Так у Дубліні називався район, де були зосереджені будинки розпусти. Коли йому виповнилося двадцять років, він вирішив собі, що буде любити лише ту жінку, у якої «є душа». Проста дівчина Нора Барнакл, «жінка з душею», що її він обрав, залишалася з ним до кінця життя. Вона стала саме тією жінкою долі, про зустріч з якою мріяв Джойс. День їхньої зустрічі, а саме 16 червня 1904 року, перетворився на нескінченний і метафорично розтягнутий на всю історію людства день, описові якого присвячений величезний роман «Улісс». Цей день дотепер відзначається в Ірландії урочистим карнавальним ходом по Дубліну, «джойсівськими місцями». Та пам’ятна дата у шанувальників Дж. Джойса здобула навіть власне ім’я: «Bloomsday», за іменами двох головних персонажів епохального роману Леопольда Блюма та Моллі Блюм. Нора залишалася вірною Дж. Джойсу упродовж усього їхнього тривалого спільного життя.
Дж. Джойс вирішив присвятити життя мистецтву. У 1902 році він поїхав до Парижа, де цілий рік знайомився з новими творами європейської літератури. У зв’язку зі смертю матері через рік він повернувся до Дубліна, де й відбулось його знайомство з Норою Барнакл.
Коли почалась Перша світова війна, Дж. Джойс переїхав до Цюриха, там він почав роботу над «Уліссом». Він отримав кошти від Королівського Літературного фонду. Це дало змогу працювати над романом. Але в 1921 році, потерпаючи від злиднів, Дж. Джойс продав рукопис свого головного роману «Улісс» американському мільйонеру.
Місце Дж. Джойса у світовій літературі.
Джеймс Джойс — один із основоположників модерністського роману, поетика якого значно вплинула на розвиток не лише цього жанру, а й усього літературного процесу. Його спадщина є відображенням творчої свідомості нашої епохи. Він відкрив новий вимір реальності — духовність, у якій поєднані різні часи, культури, простори. Творчість Дж. Джойса сприяла інтелекуталізації літератури XX ст., її зв’язок з філософією і психологією.
Джеймс Джойс посідає унікальне місце не тільки в історії ірландської, а й світової літератури: він став творцем визнаного усім світом шедевра, який Е. Хемінгуей назвав «великою книгою», — роману «Улісс». Цей твір, як і «Поминки по Фіннегану», суттєво впливає на творчість багатьох видатних письменників Америки та Західної Європи, починаючи з 20-х рр. і до сьогодні. Творчий метод і літературна техніка Дж. Джойса були використані всіма письменниками, які визнали вчення З. Фрейда, і породили в літературі модерністські пошуки та видатні знахідки.
Звернення до міфу з метою глибокого осмислення в романі «Улісс», який є видатним відкриттям Дж. Джойса, яке поряд з іншими забезпечило йому унікальне місце в історії світового письменництва і знайшло широке застосування у творчості видатних майстрів художнього слова: Т. Манна, Дж. Апдайка, Габріеля Гарсіа Маркеса, Вільяма Фолкнера та інших.
«Джакомо Джойс»
Психологічне есе «Джакомо Джойс» — твір невеликий за обсягом, проте настільки цілісний і естетично довершений, що дає уявлення про особливості художнього стилю Дж. Джойса, його світосприйняття, особливість митця.
Дж. Джойс створює своєрідний жанр психологічного есе, в якому увага автора зосереджується на внутрішньому житті особистості, її думках і порухах серця. Він сам стає літературним героєм твору Джакомо, проте не зливається з ним повністю, що дає можливість показати душевний стан героя під двома кутами зору — зсередини і ззовні.
Есе має автобіографічні риси.
У «Джакомо Джойс» відчуваються факти біографії письменника, його перебування в Італії, Франції, Ірландії, робота вчителем англійської мови, читання лекцій про Шекспіра, написання «Улісса».
В основі «Джакомо Джойс» — історія кохання, яке поступово перетворюється на історію душі, що прагне самопізнання. Джакомо — морально багата, творча особистість. Його внутрішній світ — безмежний у своїх вільних проявах, становить головну цінність для читача.
Твір має фрагментарну композицію. Він побудований як потік свідомості головного героя, де поєднуються спостереження, думки, спогади, а також уривки почутих розмов. Читач має сприйняти твір цілісно.
Історія кохання, існування в світі і внутрішнє життя сприймаються Джакомо в біблійних асоціаціях, неодноразово звучать цитати зі Святого Письма.
Під впливом сильних почуттів серце Джакомо відкривається і веде діалог не тільки з собою, а з більш величною силою — з Богом. Джакомо проходить своєрідний шлях до свого «розп’яття» — це розп’яття високого духу, розп’яття серця, яке було сповнене любові і залишилось незрозумілим у бездуховному світі. Неодноразово у творі звучить мотив смерті і кладовища. «Не вмирай!» — цей заклик ліричного героя, звернений до коханої, набуває особливого значення, це прагнення одухотворити світ, зберегти живу душу, усвідомити вічне життя духу. Однак жахливий подих смерті все ж торкається життя героя. Кохана жінка лишає його, вона немов опинилась серед тих, хто кричав: «Не його, а Варавву!», «вбиваючи Джакомо холодним поглядом...». І все ж таки образ Джакомо, незважаючи на трагедію пережитих почуттів, втрачених ідеалів, залишає віру на духовне відродження. Джакомо усвідомлює найвищу мудрість особистості: кохати, не чекаючи відповіді, і жити, навіть коли життя втрачає сенс, і творити, попри всі обставини, і залишатись вільним навіть в обмеженому просторі.
Література
1. Жантиева Д. Г. Джеймс Джойс. — М., 1967.
2. Урнов Д. М. Дж. Джойс и современный модернизм. — М., 1984.