Крок до ВНЗ. Світова література. Довідник

Шандор Петефі

(1823—1849)

Життя і творчість

Шандор Петефі (справжнє ім’я Олександр Петрович) — угорський поет, публіцист, революційний діяч словацького походження, засновник національної форми реалізму, який був найтіснішим чином пов’язаний із фольклорними традиціями та традиціями просвітницької літератури Угорщини, народився 1 січня 1823 року. Шандор Петефі успадкував демократизм Ж. П. Беранже і Р. Бернса, яких називав своїми улюбленими поетами.

Сім’я поета була небагатою, батько — Штефан (Іштван) Петрович був сільським різником, мати, Марія Грузова, словацька селянка, служницею. У дитинстві Шандор Петефі навчався у різних школах. Віршувати почав під час навчання. Закінчити гімназію Шандору Петефі завадили розорення батька, а також захоплення театром. У 1839 р. Шандор Петефі — статист Національного театру. Але розчарування в акторському житті й злидні змусили його записатися у солдати. Після важкого березневого переходу полку Шандор Петефі у Ґрац, він два місяці пролежав із тифом у шпиталі. Після цього, навіть не зовсім одужавши, він знову був змушений повернутися на службу. Через деякий час його звільнили через стан здоров’я, і він повернувся до напівзлиденного життя мандрівного актора, займався переписуванням відомостей сейму та перекладами.

Перший вірш Шандора Петефі «Пияк» з’явився в журналі «Athenaeum» 1842 році. У 1844 році Шандор Петефі вирушив у Пешт з наміром видати свої вірші, у цьому ж році вийшла друком перша поетична книга Петефі «Вірші».

Перша книга поезій продемонструвала тісний зв’язок із національним фольклором: Шандор Петефі звертається до жанрів народної пісні, не просто запозичуючи окремі фольклорні мотиви, ритміку й образний лад народної поезії, а й виражаючи народні думи і сподівання, народний погляд на дійсність. Деякі з ранніх віршів Шандор Петефі навіть сприймалися читачами як народні. У збірці були також пейзажні замальовки, любовні вірші, жанрові образки. Поезії збірки свідчили про відхід поета від умовностей класицистичної поезії, якій протиставлялася народна пісня з її природністю та широтою.

Герої багатьох поезій Шандора Петефі — прості люди, селяни, наймити, пастухи, які часто зображуються на тлі широких степів. Світ природи Шандор Петефі змальовує як поет-романтик: природа постає в його віршах царством свободи, якої поет не може знайти у суспільстві. Образи розбурханої природної стихії: моря, бурі, грози, вітру («Розбурхане море», «Змовкла грозова арфа бурі», «Вітер», «Тиса») поет запозичує у представників романтичної поезії. Вони передають не суб’єктивний душевний стан поета-романтика, а часто символізують міць народного духу, приховані можливості народного характеру.

У ранній творчості поет виступає противником прибічників консервативної естетики, літературної умовності і манірності, пише чудові ліричні твори, оспівує природу і кохання. В його віршах ліричного плану органічно поєднуються щирість почуттів із безпосередністю їхнього вираження. Поет звертається і до таких жанрів як фольклорно-казкова поема. «Витязь Янош» — розповідь про простого селянського парубка та його неймовірні пригоди. Звертає на себе увагу ліричний цикл «Хмари» (1845-1846), у якому головне місце займають мотиви світової скорботи. Поет гостро відчуває дисгармонію світу і сумнівається у можливості віднайти гармонію, не знає шляхів її досягнення.

8 вересня 1847 року Шандор Петефі одружився із дочкою управителя ердьокського замку Юлією Сендреї. У них народився син Золтан. У тому ж році Шандор Петефі очолив організацію «Молода Угорщина».

Подальша творчість Шандора Петефі характеризувалася наближенням до реалізму. Програмний вірш цього періоду — «Поетам XIX століття» (1847 р.). У ньому поет виклав своє уявлення про естетичний та суспільницький ідеали. У творі Петефі полемізує з тими, хто сіє втішні ілюзії серед народу. Петефі, заперечуючи брехливі ідеали, утверджує своє уявлення про гідне життя, нерозривно пов’язане з принципами Рівності і Справедливості. Поет стверджує, що необхідною умовою краси та гармонії є Розум, що свідчить про збереження в естетиці Петефі рис літератури доби Просвітництва. Але його поезія була більш наближеною до життя та збагачена революційним пафосом.

У 1848 році поет здобув визнання та став одним із вождів угорської революції. У його поезії Петефі посилюються громадянські мотиви, його симпатії на повсталого народу («До нації», «На шибеницю королів!» 1848 р.). Вірш «Національна пісня» став гімном революції.

Останнім значним твором Петефі є філософська і символічна поема «Апостол». Її герой, Сильвестр — учасник революційної боротьби.

Поет був одним із керівників революційного повстання в Пешті 15 березня 1848 року під час революції 1848-1849 роки. Петефі вірив у її перемогу і мріяв про вільну Угорщину («Я стверджую: мадяри переможуть»). Він загинув 31 липня 1849 року в одному із останніх боїв поблизу Шегешвара у сутичці з козаками царської Росії, коли угорська революція була близька до поразки. Згідно з новою версією, яка не знайшла підтвердження, був поранений, взятий в полон і таємно вивезений до Сибіру, де помер у 1849 році.

«Коли ти муж, будь мужнім»

Цей вірш можна назвати гімном мужності. Кого ж, за Петефі, можна назвати мужнім?

Людину, яка має силу волі йти своїм шляхом, не підкоряючись чужій волі, будуючи своє життя самостійно, не покладаючись на долю: «А лялькою на шворках в руках судьби не будь». Людина, яка пливе за течією, не маючи сміливості відкрито визначити свою позицію, мимоволі може стати іграшкою у чужих руках, нашкодити іншим.

Дійсно мужня та людина, яка не боїться підкріплювати свої слова непоказною справою. Справжній герой — людина скромна, але завжди готова відстоювати правду, навіть якщо б і «довелося за неї кров пролить».

Мужньою поет називає людину, яка має мужність обрати важкий шлях: життя у злиднях, але з чистою совістю.

Справжній герой подібний дубу, який не гнеться, якого «не подолають ні люди, ані світ». Для нього честь найвище, що є. Якщо герой гине, то тільки тоді, коли його вбивають, як дуб, що з корінням вириває ураган.

Можна з повним правом назвати вірш автобіографічним, адже він має революційний підтекст і передає, серед іншого, уявлення поета про героя — учасника революційних дій.

Серед художніх засобів слід назвати анафору. заклик «Коли ти муж, будь мужнім», що повторюється на початку кожної строфи, композиційно організовує вірш і звертає увагу на головну вимогу до людини — бути мужнім. Поняття мужність розкривається за допомогою метафори — дуб, який не гнеться під вітром. У вірші метафори розкривають ставлення поета до долі («пес недолугий», «лялька на шворках»), до боротьби (найкращий меч). Громадянська позиція поета розкривається за допомогою антитези — «Голодний, але вільний». Розкрити головну думку твору допомагають порівняння («не гнеться під вітром, як трава», «замовкни, як замовкає гроза за краєм гір»).

У вірші мало епітетів, що надає словам поета більшої вагомості та переконливості. Уславлення людської гідності, самоповаги та мужності, засудження приниження й внутрішнього рабства — головна думка твору.

Слова поезії Шандор Петефі підтвердив своїм життям, загинувши як герой у боротьбі за свободу батьківщини.

Література

1. Дьердь Шпира. Четыре судьбы: к истории политической деятельности Сеченьи, Баттяни, Петефи и Кошута / перевод с венг. — М.: Прогресс., 1986.

2. Йеш Д. Шандор Петефи. — М., 1984.

3. Парнов Е. Витязь чести. Повесть о Шандоре Петефи. — М.: Политиздат, 1982.

Запитання для самоконтролю

1. Риси яких літературних напрямів можна знайти у творчості Ш. Петефі?

2. Чому його вважають засновником національної форми реалізму?

3. Що вам відомо про участь поета у національно-визвольній боротьбі?

4. Доведіть, що вірш «Коли ти муж, будь мужнім» автобіографічний.

5. Поміркуйте, чому Ш. Петефі називають угорським Т. Шевченком.

6. Визначте головну думку вірша «Коли ти муж, будь мужнім».