ІСТОРІЯ ДАВНЬОГО РИМУ

Природні умови

• Розташована на Апеннінському півострові, який омивається морями середземноморського басейну.

• Мореплавство ускладнене відсутністю зручних бухт, за винятком півдня півострова.

• Гори Альпи на півночі країни захищають її від північних вітрів, уздовж півострова тягнуться невисокі Апеннінські гори, багаті на корисні копалини.

• Клімат теплий і м’який.

• Найбільш родючі землі — у долинах річок Тибр, По, Арно

Населення

• Північ заселена етрусками.

• Південь заселений грецьким колоністами.

• Найчисельніші племена — італіки; одними з них були латини, що мешкали в долині р. Тибр

Заняття населення

• Землеробство, садівництво й виноградарство.

• На півдні півострова розвинене тваринництво.

• В Альпах видобували золото і мідь, в Апеннінах — срібло, залізо, олово, мідь; у долині Тибру — поклади солі.

• Різноманітні ремесла

• Рим заснований латинами приблизно у VIII ст. до н. е. на схилах пагорбів у нижній течії р. Тибр поблизу броду через ріку. Поруч знаходився «соляний шлях», а брід був кінцевим пунктом для кораблів, оскільки далі Тибр ставав несудноплавним; це сприяло розвитку торгівлі.

• Перші поселення латинів з’явилися на Палатинському пагорбі. Згодом навколо Палатину об’єдналися поселення, розташовані на сусідніх пагорбах, тому Рим називають «містом на семи пагорбах».

• За легендою, засновником Риму у 753 р. до н. е. був цар Ромул. Після нього Римом правили ще шість царів.

• Устрій Риму царського періоду:

— цар виконував обов’язки верховного жерця, судді, воєначальника і правив довічно;

— римляни об’єднувалися в 300 родів, кожен з яких обирав старійшину до Сенату;

— народні збори ухвалювали закони, обирали вищих посадовців, царів, оголошували війну, затверджували смертні вироки.

• Останній цар був вигнаний з Риму у 509 р. до н. е.

Республіка (від лат. «суспільна справа») — форма правління, за якої вища державна влада здійснюється виборними органами

Державний устрій

• Народні збори чоловіків-громадян Риму скликалися з ініціативи вищих посадовців.

• Рішення Народних зборів мав ухвалити Сенат з 300 сенаторів; Сенат розпоряджався скарбницею, вів дипломатичні переговори, розробляв плани війни тощо.

• Вищі посадовці — магістрати, обиралися Народним зборами.

• Головні магістрати — два консули, які обиралися з числа сенаторів на рік. Вони мали однакову владу і могли скасовувати рішення один одного

Суспільний устрій

• Патриції («батьки») — родова знать, що зосереджувала владу.

• Плебеї («простий народ») — незнатні вільні римляни, які не могли обіймати державні посади.

• Раби — безправне населення

• V—IV ст. до н. е. — боротьба плебеїв за зрівняння в правах з патриціями.

• Плебеї отримали право обирати народних трибунів, які захищали їх інтереси. Особа народного трибуна була недоторканною; він мав право вето (заборони) на рішення Сенату.

• Рішення плебейських зборів — плебісцити — ставали державним законами.

• Скасовано заборону на шлюби між патриціями та плебеями.

• Один з двох консулів мав обиратися з плебеїв

Римські завоювання проходили під гаслом «Розділяй і володарюй!»: укладаючи союз з одними племенами, підпорювали інші, а потім з новими союзниками перемагали вчорашніх союзників

Роки

Події

390 р. до н. е.

Кельти, або галли, як їх називали римляни, спалили Рим і залишили місто за викуп. Ця подія стала поштовхом до реформи римської армії

340-338 рр. до н. е.

Латинська війна між Римом та містами Латинського союзу; союз припинив існування, найближчі до Риму міста увійшли до його складу

326 р. до н. е.

Початок війн із самнітами, галлами та етрусками, що тривали 40 років. Унаслідок перемоги Рим зайняв домінуюче місце у Північній та Центральній Італії

280-272 рр. до н. е.

Так звані Піррові війни: грецьке місто Тарент в Італії, відмовившись від римського покровительства, найняло на службу військо грецького царя Пірра. Перемога у цих війнах принесла Риму панування в усій Італії

Римляни досягли панування в Італії завдяки дипломатії та воєнній силі

Пунічні війни — збройна боротьба між Римом і Карфагеном у Північній Африці за панування у Західному Середземномор’ї. Назва походить від латинської назви жителів Карфагену — пуни

І Пунічна

II Пунічна

III Пунічна

Роки

264-241 рр. до н. е.

218-201 рр. до н. е.

149-146 рр. до н. е.

Причина

Боротьба між Карфагеном і Римом за панування у Середземному морі

Мета

Захоплення Сицилії

Розширення Карфагену

Знищення Карфагену

Хід подій

• Карфаген втратив Сицилію та компенсував Риму витрати на війну.

• Рим захопив Сардинію та Корсику

• Тривалі успіхи армії карфагенського воєначальника Ганнібала.

• Римляни захопили в Іспанії всі карфагенські володіння

• Карфаген узято римлянами після трирічної облоги.

• Місто зруйновано

Результати

• Більшість території Карфагена перетворено на римську провінцію Африку.

• Рим поширив владу за межі Італії, прибравши сильного супротивника, і відкрив шлях для подальших завоювань.

• Загарбані землі за межами Італії називали провінціями, для управління якими Сенат призначав намісників

• Римська армія формувалася на основі народного ополчення громадян від 17 до 60 років. За ухилення від військової служби продавали в рабство.

• Військо очолювали два консули, кожен з яких мав свою армію. У разі об’єднання армій вони командували по черзі.

• Військо поділялося на легіони, легіони — на маніпули, маніпули — на центурії. Кожна військова частина мала свої відзнаки.

• Укріплені табори, що зводилися навіть для ночівлі, відігравали роль опорних пунктів у воєнних операціях.

• Дисципліна підтримувалася як покараннями (страта), так і нагородами (участь у розподілі військової здобичі, отримання нових земель).

• Після І Пунічної війни римляни стали розвивати військово-морський флот.

• Перевага надавалася сміливим наступальним операціям

Роки

Події

192-188 рр. до н. е.

Розгром Сирії, захоплення Малої Азії

168 р. до н. е.

Розгром Македонського царства

146 р. до н. е.

Розгром Ахейського союзу грецьких міст. Лише Афінам і Спарті, які не брали участь у війні з Римом, з поваги до колишньої величі надано «права союзників римського народу»

137-133 рр. до н. е.

Перетворення Іспанії на римську провінцію

133-129 рр. до н. е.

Розгром Пергамського царства

Рим установив панування в усьому Середземномор’ї

Соціально-економічні зміни

Суспільно-політичні зміни

• Успішні завоювання різко збільшили кількість рабів.

• Рабом могла стати й вільна людина за карні злочини, за вироком суду.

• Найбільше рабів використовували у сільському господарстві.

• Провінції стали джерелом визиску та експлуатації переможених народів.

• Падіння цін на хліб і тривалі воєнні походи призвели до розорення селянства.

• Колишні селяни переселялися до міст, де жили за державний кошт, що негативно позначалося як на політичній стабільності держави, так і на її боєздатності

• Зросла роль Сенату, посади в якому стали практично спадковими.

• Виборні посади стали предметом купівлі-продажу багатими римлянами.

• Постійні війни підвищували авторитет полководців, які спиралися на армію і могли диктувати свої умови Сенату.

• Солдати проголошували своїх командирів імператорами (переможцями), а Сенат давав право на тріумф — урочистий проїзд на колісниці, за якою йшло військо з воєнною здобиччю.

• Поширилася мода на розкіш

Зміст

• В армію стали приймати громадян незалежно від їхнього майнового статку. Армія перетворилася на постійну найману.

• Служба тривала 16 років незалежно від воєнних або мирних умов; за цей час солдати отримували плату і спорядження.

• По закінченню служби військові наділялися землею

Результат

• Підвищення боєздатності і професійності римської армії.

• Солдати стали прагнути нових походів з метою збагачення

Брати Гракхи — Тиберій та Гай — були народними трибунами у II ст. до н. е.

Реформи Тиберія Гракха (162-133 рр. до н. е.)

• Обмеження розміру землі, яка може перебувати в руках окремих осіб.

• Надлишки землі надавали малозабезпеченим селянам у спадкову оренду.

• Розподіл захоплених під час війни скарбів серед плебеїв та придбання сільськогосподарського реманенту

Реформи Гая Гракха (153-121 рр. до н. е.)

• Продаж хліба малозабезпеченим плебеям за зниженою ціною.

• Поставлене питання про зрівняння всіх італійців у правах з римлянами.

• Забезпечення воїнів одягом за кошти держави.

• Широке будівництво шляхів в Італії давало заробіток бідноті й сприяло розвитку торгівлі

Результати

• І Тиберій, і Гай Гракхи були вбиті внаслідок провокації сенаторів.

• Майже 80 тис. громадян отримали землю, проте не були ліквідовані причини зубожіння селянства

• Обмежено права народних зборів, які відтепер мали приймати закони, запропоновані Суллою.

• Обмежено владу консулів, яка відтепер поширювалася лише на Італію та найближчі провінції.

• Цензори позбавлені своїх повноважень.

• Кількість сенаторів збільшилася до 600 осіб, але вони мусили підтримувати Суллу

Передумови

• Ослаблення Риму внаслідок воєн з понтійським царем Мітридатом VI.

• Нестача продовольства через панування піратів на Середземному морі.

• Жорстоке ставлення римлян до рабів

Хід повстання

• 73 р. до н. е. — Раб-гладіатор Спартак організував змову у гладіаторській школі в Капуї. Після відкриття змови Спартак та сімдесят його послідовників утекли й рушили на гору Везувій, звільняючи по дорозі рабів. Повстанці вирвалися з облоги Везувію

та спустошили південь Італії. Армія Спартака збільшилася до 120 тис. чоловік.

• 72 р. до н. е. — Спартак рушив на північ Італії, потім повернув на південь із нез’ясованих причин.

• 71 р. до н. е. — У вирішальній битві армія Спартака зазнала поразки

Результати

Зростання авторитету полководців, які брали участь у придушенні повстання — Марка Красса, Гнея Помпея та Юлія Цезаря

Поняття

Тріумвірат (від лат. «союз трьох чоловіків») — у Стародавньому Римі колегія з трьох осіб

Мета

Завоювання влади в Римі

Склад

• Марк Красе.

• Гней Помпей.

• Юлій Цезар

Діяльність

• Помпей став намісником Іспанії, Красс — намісником Сирії.

• Цезаря обрано консулом, згодом він став намісником провінції Галлія:

— значно розширив володіння Риму в Іспанії та Галлії;

— вторгся на територію Британії

Результат

• Укріплення авторитету Цезаря в армії.

• Тріумвірат розпався внаслідок загибелі Красса

Причина

Боротьба між Гнеєм Помпеєм і Цезарем за встановлення одноосібної влади у Римі

Привід

• Під тиском Помпея та занепокоєний могутністю намісника, Сенат наказав Цезарю з’явитися до Риму зі звітом, розпустивши легіони.

• Цезар відмовився виконувати цю постанову

Хід війни

• 49 р. до н. е. — Цезар зі своїм легіоном перетнув кордон Галлії та Італії — р. Рубікон, — зі словами: «Жереб кинуто!». Він захопив Рим і проголосив себе диктатором.

• Помпей та прихильники оголосили себе захисниками республіки та почали організовувати опір.

• 48 р. до к. е. — військо Помпея розбито Цезарем біля м. Фарсал.

Хід війни

• 46 р. до н. е. — перемога Цезаря в Африці. Цар Єгипту Птоломей позбавлений влади, його сестра Клеопатра стала дружиною Цезаря і правителькою Єгипту.

• 45 р. до н. е. — остаточна перемога Цезаря в Іспанії над сенатським військом, очолюваним синами загиблого Помпея

Результат

Встановлення диктатури Цезаря

• Оголошений довічним трибуном і диктатором.

• Прямі податки збиралися тільки державою.

• Обмежено зловживання намісників у провінціях.

• Римське громадянство надавалося мешканцям провінцій.

• До Сенату включено прихильників з числа командирів, мешканців провінцій.

• Збільшив кількість магістратур, які роздавав своїм прихильникам.

• Реформував календар, який так і назвав — юліанським.

• Група сенаторів, побоюючись загрози республіканському ладу, організувала змову проти Цезаря, очолювану Брутом (прийомним сином Цезаря) і Кассієм. 15 березня 44 р. до н. е. Цезар був убитий