Крок до ВНЗ. Історія України. Довідник
УКРАЇНСЬКА РСР В УМОВАХ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ (1921-1928 рр.)
Документ 1.
Союзний робітничо-селянський договір між РРФСР та УСРР (28 грудня 1928 р.) (мовою оригіналу).
Джерело: «Національні відносини в Україні у XX ст. Збірник документів і матеріалів».
«Правительство Российской Социалистической Федеративной Советской Республики, с одной стороны, и правительство Украинской Социалистической Советской Республики, с другой стороны, исходя из провозглашенного Великой пролетарской революцией права народов на самоопределение, признавая независимость и суверенность каждой из договаривающихся сторон и сознавая необходимость сплотить свои силы в целях обороны, а также в интересах их хозяйственного строительства, решили заключить настоящий Союзный рабоче-крестьянский договор...
I
Российская Социалистическая Федеративная Советская Республика и Украинская Социалистическая Советская Республика вступают между собою в военный и хозяйственный союз...
III
Для лучшего осуществления указанной в пункте 1-м цели оба правительства объявляют объединенными следующие комиссариаты: 1) военный и морских дел, 2) Высший совет народного хозяйства, 3) внешней торговли, 4) финансов, 5) труда, 6) путей сообщения и 7) почт и телеграфа.
IV
Объединенные народные комиссариаты обеих республик входят в состав Совета Народных Комиссаров Российской Социалистической Федеративной Советской Республики и имеют в Совете Народных Комиссаров Украинской Социалистической Советской Республики своих уполномоченных, утверждаемых и контролируемых Украинским Центральным Исполнительным Комитетом и съездом Советов...
VI
Руководство и контроль объединенных комиссариатов осуществляются через Всероссийские съезды Советов депутатов рабочих, крестьян и красноармейцев, а также и Всероссийский Центральный Исполнительный Комитет, в которые Украинская Социалистическая Советская Республика посылает своих представителей на основании постановления Всероссийского съезда Советов.»
Запитання та завдання
1. Поміркуйте, чому об’єднувалися саме ці комісаріати.
2. Схарактеризуйте суть господарського союзу між РРФСР та УРСР.
Документ 2.
Лист Й. Сталіна В. Леніну (22 вересня 1922 р.) (мовою оригіналу).
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«Тов. Ленин!
Мы пришли к такому положению, когда существующий порядок отношений между центром и окраинами, т. е. отсутствие всякого порядка и полный хаос, становятся нестерпимыми, создают конфликты, обиды и раздражение, превращают в фикцию т. н. единое федеративное народное хозяйство, тормозят и парализуют всякую хозяйственную деятельность в общероссийском масштабе. Одно из двух: либо действительная независимость и тогда — невмешательство центра, свой НКИД, свой Внешторг, свой Концессионный комитет, свои железные дороги, причем вопросы общие решаются в порядке переговоров равного с равным, по соглашению, а постановления ВЦИК, СНК и СТО РСФСР не обязательны для независимых республик; либо действительное объединение советских республик в одно хозяйственное целое с формальным распространением власти СНК, СТО и ВЦИК РСФСР на СНК, ЦИК и экономсоветы независимых республик, т.е. замена фиктивной независимости действительной внутренней автономией республик в смысле языка, культуры, юстиции, внудел, земледелия и прочее.
Следует иметь в виду, что:
1. Формально решения СНК, СТО и ВЦИК РСФСР необязательны для независимых республик, причем эти учреждения сплошь и рядом отменяют постановления центральных учреждений независимых республик, что вызывает протесты последних против «незаконных действий» центральных учреждений Москвы;
2. Вмешательство ЦК РКП в таких случаях происходит обычно после того, как центральные учреждения окраин уже дали свои декреты, отменяемые потом центральными учреждениями Москвы, что создает волокиту и тормоз в хозяйственных делах и вызывает на окраинах недоумение среди беспартийных и раздражение среди коммунистов;
3. За четыре года гражданской войны, когда мы ввиду интервенции вынуждены были демонстрировать либерализм Москвы в национальном вопросе, мы успели воспитать среди коммунистов, помимо своей воли, настоящих и последовательных социал-независимцев, требующих настоящей независимости во всех смыслах и расценивающих вмешательство ЦК РКП, как обман и лицемерие со стороны Москвы;
4. Мы переживаем такую полосу развития, когда форма, закон, конституция не могут быть игнорированы, когда молодое поколение коммунистов на окраинах игру в независимость отказывается понимать как игру, упорно признавая слова о независимости за чистую монету и также упорно требуя от нас проведения в жизнь буквы конституции независимых республик.»
Запитання та завдання
1. Яку назву мав план Й. Сталіна про створення нової держави радянських республік? У чому суть цього плану?
2. Поясніть, чи змінилась позиція центру (Москви) відносно республік, що були на той час незалежними, але вважалися «околицями». Прокоментуйте п. 4 цього документа.
СЛОВНИК!
Автономія — право самостійного здійснення державної влади чи управління, яке надасться Конституцією окремій частині держави; одна із державно-правових форм розв'язання національного питання.
Федерація — форма державного устрою, за яким федеральні одиниці, що входять до складу держав, мають власні конституції, законодавчі, виконавчі, судові органи. Разом з ними створюються єдині — союзні, федеральні — органи державної влади, встановлюється єдине громадянство, грошова одиниця тощо.
Документ 3.
З Договору про утворення Союзу Радянських Соціалістичних республік (30 грудня 1922 р.) (мовою оригіналу).
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«Российская Социалистическая Федеративная Советская Республика (РСФСР), Украинская Социалистическая Советская Республика (УССР), Белорусская Социалистическая Советская Республика (БССР) и Закавказская Социалистическая Федеративная Советская Республика (ЗСФСР — Грузия, Азербайджан и Армения) заключают настоящий союзный договор об объединении в одно союзное государство — «Союз
Советских Социалистических Республик» — на следующих основаниях.
1. Ведению Союза Советских Социалистических Республик, в лице его верховных органов, подлежат:
а) представительство Союза в международных сношениях;
б) изменение внешних границ Союза;
в) заключение договоров о приеме в состав Союза новых республик;
г) объявление войны и заключение мира;
д) заключение внешних государственных займов;
е) ратификация международных договоров;
ж) установление систем внешней и внутренней торговли;
з) установление основ и общего плана всего народного хозяйства Союза, а также заключение концессионных договоров;
и) регулирование транспортного и почтовотелеграфного дела;
к) установление основ организации вооруженных сил Союза Советских Социалистических Республик;
л) утверждение единого государственного бюджета Союза Советских Социалистических Республик, установление монетной, денежной и кредитной системы, а также системы общесоюзных, республиканских и местных налогов;
м) установление общих начал землеустройства и землепользования, а равно пользования недрами, лесами и водами по всей территории Союза;
н) общее союзное законодательство о переселениях;
о) установление основ судоустройства и судопроизводства, а также гражданское и уголовное союзное законодательство;
п) установление основных законов о труде;
р) установление общих начал народного просвещения;
с) установление общих мер в области охраны народного здравия;
т) установление системы мер и весов;
у) организация общесоюзной статистики;
ф) основное законодательство в области союзного гражданства в отношении прав иностранцев;
х) право общей амнистии;
ц) отмена нарушающих союзный договор постановлений съездов Советов, центральных исполнительных комитетов и Советов Народных Комиссаров союзных республик.
2. Верховным органом власти Союза Советских Социалистических Республик является съезд Советов Союза Советских Социалистических Республик, а в периоды между съездами — Центральный Исполнительный Комитет Союза Советских Социалистических Республик...
18. В состав Советов народных комиссаров союзных республик входят:
Председатель Совета Народных Комиссаров, Заместители председателя,
Председатель Высшего Совета Народного Хозяйства,
Народный комиссар земледелия,
Народный комиссар продовольствия,
Народный комиссар финансов,
Народный комиссар труда,
Народный комиссар внутренних дел,
Народный комиссар юстиции,
Народный комиссар рабоче-крестьянской инспекции,
Народный комиссар по просвещению,
Народный комиссар здравоохранения,
Народный комиссар социального обеспечения, Народный комиссар по национальным делам, а также с правом совещательного голоса — уполномоченные наркоматов Союза: по иностранным делам, по военным и морским делам, внешней торговле, путей сообщения, почт и телеграфов.
19. Высший Совет Народного Хозяйства и народные комиссариаты: продовольствия, финансов, труда и рабоче-крестьянской инспекций союзных республик, непосредственно подчиняясь центральным исполнительным комитетам и совнаркомам союзных республик, руководствуются в своей деятельности распоряжениями соответственных народных комиссаров Союза Советских Социалистических Республик...
26. За каждой из союзных республик сохраняется право свободного выхода из Союза.»
Запитання та завдання
Проаналізуйте договір та заповніть таблицю «Повноваження регіонів у складі СРСР».
|
Повноваження центру |
Повноваження республіки |
Документ 4.
З листа Голови РНК УСРР В. Чубаря Генеральному секретарю ЦК ВКП(б) Й. Сталіну про обмеження прав союзних республік у керівництві народним господарством (вересень 1925 р.) (мовою оригіналу).
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«В работе аппаратов союзных наркоматов всегда проявлялись тенденции побольше забрать в... свое управление, урезая права и масштаб работы союзных республик. За последнее время эти тенденции выявились особенно резко в целом ряде областей государственной работы,... способствующие росту пренебрежительного отношения к существу дела и игнорированию интересов союзных республик. Для иллюстрации... достаточно привести... факты по ВСНХ.
1) Коллегия ГЭУ постановила изъять из управления ВСНХ Украины Южнорудный трест...
2) ЦУГПРом в лице т. Пятакова стремится... изъять из ведения ВСНХ УССР Спиртотрест...
3) Ведется... работа по изъятию из ведения украинских органов треста химической промышленности (Химуголь) и Селикаттреста.
По НАРКОМВНУТОРГУ
1) Мясохладобойня Украины требует поддержки, а ей заявляют: переходите к нам, делайтесь «нашей» Союзной организацией, тогда поддержим.
По НАРКОМПОЧТЕЛЮ. Разрабатывается проект декрета о передаче всех телефонных сетей в ведение союзного Наркомата.
По НАРКОМФИНУ... 3) Участие правительства союзных республик в разработке общесоюзного бюджета сводится почти к нулю.
Запитання та завдання
1. У чому зміст суперечностей між союзним центром та Україною?
2. Чому саме ці галузі промисловості союзний центр намагався відібрати під своє керівництво?
Документ 5.
А) Із постанови Політбюро ЦК КП(б)У «Про кампанію по боротьбі з голодом» (4 серпня 1921 р.).
Джерело: «Голод 1921-1923 років в Україні. Збірник документів і матеріалів».
«Вказати губкомам, що при здійсненні кампанії треба розрізняти заклик до боротьби з голодом в Росії і боротьбу з неврожаєм на Україні, де допомога місцям, які постраждали від неврожаю, може бути надана цілковито своїми губернськими або повітовими засобами.»
Запитання та завдання
Проаналізуйте зміст постанови та вкажіть її наслідки для голодуючих в Україні.
Б) Із постанови Ради праці та оборони РРФСР про застосування надзвичайних заходів при вилученні продподатку (12 серпня 1921 р.).
Джерело: «Голод 1921-1923 років в Україні. Збірник документів і матеріалів».
«Підтверджуючи надзвичайне значення для даного моменту та виняткове значення для подальшого розвитку господарсько-економічного життя Республіки успішного виконання продорганами завдання з швидкого і цілковитого збирання продподатку, яке постало перед ними, враховуючи, зокрема, що від цього залежатиме величезною мірою відбудова селянських господарств у вражених неврожаєм районах Республіки, Рада праці та оборони постановляє:
1. Визнати за необхідне при перших же ознаках протидії збиранню продподатку або уповільнення в його внесенні негайно вживати найрішучіших заходів примусового характеру, вводячи у волості і села, які опираються, військові частини, негайно спрямовувати туди виїзні сесії ревтрибуналів і найсуворіше караючи тих, хто опирається тощо.
2. Під час введення військових частин в села їх продовольче постачання покладати на сільські громади за повною нормою бойового пайка; причому на начальників частин покладається сувора відповідальність за перевищення цих норм, а селянство попереджується, що військові частини негайно будуть виведені після виконання встановленої для даного строку частки податку, і що від самого селянства залежить термін перебування військових частин та їх харчування за рахунок села.»
ДОВІДКА
Діяльність АРА (Американська армія допомоги) — добродійницька організація США, яка надавала гуманітарну допомогу європейським країнам, що потерпали від Першої світової війни. В Україні (Катеринославська, Одеська, Київська, Харківська, Полтавська, Кременчуцька губернії, Області Війська Донського) працювала з 1922 р.
АРА запропонувала свою допомогу голодуючим України в листопаді 1921 р., однак спочатку відмовилася від укладання окремої угоди щодо розгортання своєї діяльності на території України з урядом УСРР: АРА вважала достатнім для цього договір, укладений 20 серпня 1921 р. з урядом РРФСР. Угода з урядом УСРР була підписана 10 січня 1922 р. Як і в Росії основними видами допомоги мали бути речові та продовольчі пакунки, забезпечення харчування в спеціальних їдальнях та постачання ліками медичних установ.
Перешкодою своєчасному наданню допомоги стало рішення ЦК РКП(б) «не розширювати роботу АРА поза Поволжям». Українському уряду було заборонено проводити «підготовчі роботи для сприяння діяльності АРА на Україні». На початку 1922 р. основним видом допомоги голодуючим УСРР були продовольчі та речові пакунки, які розподілялися добродійницьким комітетом «Джойнт». Перші їдальні АРА, в яких харчувалися голодуючі незалежно від національної приналежності, почали діяти в Україні з квітня 1922 р. Від травня 1922 р. за сприяння уряду УСРР мережа цих їдалень почала розширюватися. До 15 серпня 1922 р. пайки АРА отримали 848 тис. дітей і 800 тис. дорослих, або 44% голодуючих.
Запитання та завдання
1. Проаналізуйте документ за планом:
а) причини голоду в Україні;
б) ставлення російської влади до голодуючих в Україні;
в) допомога голодуючим.
2. Поміркуйте, чому влада Росії намагалась якомога довше замовчувати голод в Україні?
Документ 6.
З резолюції X з'їзду РКП(б) «Про заміну продрозкладки натуральним податком» (8-16 березня 1921 р.)
Джерело: «Комуністична партія Радянського Союзу в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК», т. 2.
«1. Для забезпечення правильного та спокійного господарювання на основі вільнішого розпоряджання землеробом своїми господарськими ресурсами, для зміцнення селянського господарства й підняття його продуктивності, а також з метою точного встановлення покладених на землеробів державних зобов’язань, розкладка, як спосіб державної заготівлі продовольства, сировини та фуражу, замінюється натуральним податком.
Виконано продподаток. Радянський плакат 1921 р.
2. Цей податок має бути меншим за той, що накладався до цього часу шляхом розкладки оподаткування. Сума податку має обчислюватися так, щоб покрити мінімальні необхідні потреби армії, міських робітників і неземлеробського населення. Загальна сума податку має постійно зменшуватись у міру того, як відновлення транспорту та промисловості дозволить Радянській владі отримувати продукти сільського господарства нормальним шляхом, тобто в обмін на фабрично-заводські та кустарні продукти.
3. Податок стягується у вигляді процентного або пайового відрахування від вироблених у господарстві продуктів, на основі обліку врожаю, числа їдців у господарстві та фактичної наявності худоби в ньому...
Продподаток не виконано. Радянський плакат 1921 р.
8. Усі запаси продовольства, сировини та фуражу, що залишаються у землеробів після виконання ними податку, знаходяться в цілковитому їх розпорядженні й можуть використовуватися ними для поліпшення і зміцнення свого господарства, для підвищення особистого споживання і для обміну на продукти фабрично-заводської та кустарної промисловості й сільськогосподарського виробництва».
СЛОВНИК!
Нова економічна політика — політика, проголошена в березні 1921 р. на X з'їзді РКП(б) і спрямована на подолання масового незадоволення політикою «воєнного комунізму». Передбачала заміну продрозкладки продподатком, свободу торгівлі, приватне підприємництво, залучення іноземного капіталу (у формі концесій), використання праці наймитів на селі.
Запитання та завдання
1. Встановіть причини заміни продрозкладки натуральним податком.
2. Проаналізуйте зміст нововведення та визначте наслідки нової політики для селян і розвитку господарства в цілому.
Документ 7.
З резолюцій Шостої конференції КП(б)У (9-13 грудня 1921 р.)
Джерело: «Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК 1918-1941 рр.», т. 1.
«...2. Від системи розподілу державою всіх матеріальних ресурсів ми прийшли до системи часткового розподілу лише державних ресурсів, одержуваних в порядку надходження продподатку і з виробництва підприємств, які лишилися в безпосередньому керуванні держави. Певна частина державних ресурсів і ресурси приватного господарства дістають право вільного обігу на товарному ринку за принципом купівлі-продажу.
Організація великої промисловості
...2. В умовах нової економічної політики промисловість дістає значну частину таких самих передумов, як і при капіталістичному господарстві...
4. Принципи трестування (з’єднання ряду підприємств в одне господарство) повинні застосовуватись не тільки в загальнодержавному масштабі, але й в усякому іншому (обласному, районному). Такі об’єднання державної промисловості тим більше необхідні, що в умовах конкуренції приватні підприємства так само неминуче підуть на шлях добровільного трестування і синдикування, дбаючи про зміцнення свого впливу на вільному ринку...
6.... Тому свобода державних трестів у виступах на ринку повинна бути і обмежена межами державного плану...
Оренда
1. Прагнення розвантажити державні органи від дрібних і середніх підприємств, а також бажання залучити до господарської роботи якомога більше продуктивних сил, примусило державу встановити форму експлуатації деякої частини державних підприємств приватним особам на умовах оренди. В основу цього заходу покладено розрахунок на використання тих матеріальних і грошових ресурсів, які весь час були недоступні для держави...
Підприємець-орендар повинен вкласти у виробництво свої ресурси, знання і організаторський талант, щоб оживити ті підприємства, які не працювали або працювали слабо.»
Запитання та завдання
1. Схарактеризуйте основний зміст непу в промисловості.
2. Прослідкуйте наслідки введення непу для розвитку промисловості України.
ДОВІДКА
Наслідки непу
Джерело: О. Бойко «Історія України».
«Період непу не відзначався гармонійним розвитком. Навпаки — дестабілізуючі процеси розхитували економіку майже щороку: фінансова криза 1922 р., криза збуту 1923 р., товарний голод 1924 р., зростання інфляції 1925 р.
Запровадження непу мало помітні економічні наслідки. Тільки у 1928-1929 рр. в Україні вироблено електроенергії на 138% більше, ніж у 1913 р., кам'яного вугілля — на 119,3%, сталі — на 117%. Поступово виходило з кризи і сільське господарство республіки, яке за обсягом валової продукції вже 1927-1928 рр. дещо перевищило рівень виробництва 1913 р. Водночас сільське господарство помітно відставало від промисловості. Якщо 1927-1928 рр. порівняно з попереднім роком обсяг промислової продукції зріс на 19,5%, то сільськогосподарської — лише на 6%. Однак, незважаючи на цілком реальні позитивні зрушення, неп наприкінці 20-х років було згорнуто.
Як і кожна перехідна модель, неп не міг остаточно стабілізувати економічний розвиток. До того ж реформаційні пошуки призводили й до появи кризових явищ (товарний голод, інфляція, фінансова криза та ін.). Та все ж завдяки «відбудовчому ефекту» (завантажувалося наявне обладнання, використовувалися староорні землі та ін.) відбувалося зростання економічних показників. Коли наприкінці 20-х років ці резерви було вичерпано, країна опинилася на порозі гострої кризи, в основі якої лежала нестача капіталів для реконструкції промисловості. Перед СРСР стояла альтернатива: або низькі темпи розвитку всього господарства на ґрунті непу і прогресуюче відставання від провідних капіталістичних країн, або ж відмова від ринку, повернення до адміністративних методів, концентрація наявних ресурсів і форсований ривок головної ланки господарства важкої індустрії.
Крім економічних суперечностей, поглиблення непу дедалі більше виявляло серйозні політичні та соціальні суперечності. Зокрема, економічний плюралізм, що набирав сили, диктував необхідність появи плюралізму політичного, адже приватний сектор прагнув мати допуск до політичних та юридичних важелів, щоб надійно гарантувати захист власних економічних інтересів. Проте більшовицька партія ділитися владою не збиралася. Тому розвиток ринкових відносин, який сприяв відбудові економіки, суттєво дестабілізував ситуацію політичну. Серйозні суперечності в період непу виникли в соціальній сфері. Прогресуюче розшарування суспільства, поява безробіття, безпритульності спричинили зростання соціального напруження. Почали лунати голоси про «ганебний відступ» перед капіталізмом, «здачу позицій соціалізму», «капітуляцію перед буржуазією». Це були погляди значної частини суспільства, яка в роки громадянської війни проливала кров за радянську владу, а в результаті непівської диференціації спускалась на соціальне дно. Логічне питання «За що боролись?» починає в середині 20-х років звучати все гостріше... За таких обставин у 1929 р. більшовицьке керівництво і вирішило здійснити «великий перелом», відкинувши неп.»
Документ 8.
Із постанови РНК УСРР «Про боротьбу з неписьменністю» (21 травня 1921 р.).
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«...Рада Народних Комісарів ухвалила:
1. Усе населення Республіки у віці від 8 до 50 років, що не вміє читати або писати, зобов’язане навчатися грамоти... Навчання це проводиться в державних школах...
Український плакат. 1925 р.
3. Наркомосу та його місцевим органам надається право залучати до навчання безграмотних у порядку трудової повинності...
6. ...Органам Наркомосу належить використовувати народні будинки, церкви, синагоги, молитовні, клуби, приватні будинки та відповідні приміщення на фабриках, заводах і радянських установах».
Запитання та завдання
Визначте причини та наслідки ухвалення цієї постанови.
Документ 9.
З директив пленуму ЦК КП(б)У з національного питання (17 жовтня 1922 р.).
Джерело: «Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК 1918-1941 рр,», т. 1
«1) Щодо української мови:
а) Повна абсолютна рівноправність української і російської мов, рішуча боротьба проти всякої штучної українізації і русифікації і разом з тим усунення тих перешкод, які затримували б природний розвиток української культури, або які відрізували б українському селянству доступ до ознайомлення з російською культурою. Боротьба проти будь-якого прагнення зробити з української мови засіб відособлення і протиставлення українських робітників і селян — російським. Вживання тієї чи іншої мови є воля кожного, і держава не повинна поділяти свої установи на такі, в яких вплив був би за російською мовою, і такі, в яких вплив був би за українською мовою.
б) Необхідно заборонити офіційним установам і особам відмовлятися від розгляду тих чи інших документів або матеріалів на тій лише підставі, що вони написані російською або українською мовою.
в) У школах з викладанням російською мовою необхідно ввести обов’язкове вивчення української мови, а в школах з українською мовою російська мова повинна бути обов’язковим предметом вивчення.
г) Мова викладання в школах повинна вводитися згідно з організованим волевиявленням населення, вираженого у вигляді постанови пленуму Ради, або з’їзду Рад, що повинно бути узаконено окремим декретом. А думка викладацького персоналу при визначенні мови викладання до уваги не повинна братися.
д) З метою сприяння вивченню комуністами української мови вважати необхідним введення викладання української мови як обов’язкового предмета в радпартшколах, виділивши йому достатню кількість годин з тим, щоб ті, які закінчують школу, фактично його знали. В тих губерніях, де є для цього умови, визнати бажаним вести викладання в радпартшколах українською мовою.
2) Щодо української народної школи.
Без неухильного прагнення до радянізації української народної школи остання неминуче стає цитаделлю українського націоналізму.
Головне завдання партії в наступний період у галузі освіти полягає в оволодінні українською народною школою, у перетворенні її з розсадника шовінізму в знаряддя комуністичної освіти серед українського селянства, для чого необхідно:
а) Спрямувати діяльність «Всеиздата» насамперед на створення української радянської навчальної літератури та на негайне складання стислих загальнодоступних українських підручників популярною мовою, які мають дати учням трудової школи перші елементарні знання з історії УСРР та її Конституції. Доручити компетентній особі написати історію України з марксистської точки зору.
б) З огляду на те, що підручники є одним із засобів тиснення на національні меншості і взагалі на національні групи, вжити заходів до усунення національної пропаганди через підручники так, щоб кожна національна школа мала підручники рідною мовою в достатній кількості.»
Запитання та завдання
1. Проаналізуйте розділ директиви щодо української мови. Що нового з’явилось у політиці більшовиків у 1922 р.?
2. Чому більшовицька влада наполягала на «радянізації української народної школи»? Чи дійсно українська народна школа могла стати «розсадником шовінізму»?
3. Прокоментуйте, чому влада намагалась в першу чергу «написати історію України з марксистської точки зору». Чи вважаєте ви правильним переписування історії з марксистської або з будь-якої іншої точки зору?
Документ 10.
А) Із доповіді голови Укрголовпрофосвіти Я. Ряппо «Рік українізації в шкільній справі» (1924 р.).
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«...До якісного аспекту, до змісту школи належить також українізація, тобто запровадження в школах викладання рідною українською мовою... Потужний процес українізації розпочато вже на всіх ділянках освітнього фронту...
Микола Скрипник
...Дефекти, поза сумнівом, є... Біда в тому, що ми надзвичайно слабкі українськими культурними силами. Українізація — це... процес, реалізувати який покликане ціле покоління... Завдання в тому, щоб через рідну мову, через національно-культурні форми повести... маси до культури світової...
За... підсумками відділів народної освіти... на 1 січня 1922 р. з 12109 трудових шкіл... українською мовою викладання велося в 6105, українсько-російською — у 1967, тобто всього 67%. З 960896 дітей, що дали інформацію, українців було всього 716335, тобто близько 75%.
Отже, для 80% не вистачило шкіл із рідною мовою. Із 42376 викладачів... українців було всього 29728, тобто 70%. Отже, викладачів-українців менше за відповідну кількість дітей-українців на 5%...»
Б) Із постанови Політбюро ЦК КП(б)У про попередні висновки щодо українізації (19 березня 1926 р.).
Олександр Шумський
«1. У області... українізації держапарату досягнуті значні успіхи.
2. Партія в справі українізації досягла значних результатів, але мовою повністю ще не оволоділа.
3. ЛКСМУ значно відстає від партії...
4. ...Профсоюзи досягли деяких результатів, проте індустріальні профспілки українізацію проводили мляво.
5. У області українізації періодичного друку досягнуті... успіхи (61% українських газет)... Продукція книговидавця українізується... (у 1925 році 58% —за назвами, 79% — за тиражем, 58% друкарських листів), але на українському книжковому ринку домінує книга російських видавництв (на 70-75%).»
Запитання та завдання
Заповніть таблицю «Досягнення та прорахунки українізації».
|
Досягнення |
Прорахунки |
СЛОВНИК!
Українізація — політика ВКП(б), здійснювана в 1920 — на початку 30-х років комуністами України й урядом УСРР з метою зміцнення радянської влади в Україні засобами поступок національному рухові у вигляді впровадження української мови в школах й інших сферах культурного життя. Цей період часто називають добою культурного відродження.
ДОВІДКА
Микола Олексійович Скрипник (1872-1933) — радянський партійний і державний діяч.
Після Лютневої революції працював у більшовицьких організаціях Петрограда. 3 грудня 1917 р. — на Україні, спочатку народний секретар у справах праці, з березня 1918 р. — голова Народного секретаріату. Один з організаторів КП(б)У. Боровся за встановлення більшовицького режиму на Україні. З 1921 р. — на відповідальних посадах в Україні, в тому числі у 1927-1933 рр. — нарком освіти. Був активним провідником українізації.
Політична позиція в державному будівництві УСРР була суперечлива і неминуче мусила закінчитися його поразкою. Як послідовний більшовик-ленінець він був догматик. Скрипник постійно підкреслював самостійність української культури і незалежність її від російської. Діяльність Скрипника суперечила імперіальним планам Москви, і П. Постишев, прибувши в січні 1933 з доручення Й. Сталіна на Україну, всі складності й зриви здійснюваної тоді індустріалізації і колективізації приписував «контрреволюційній» діяльності українських націоналістів, що гуртувалися навколо Скрипника і прикривалися його авторитетом. Скрипника піддали гострій критиці й звільнили від керівництва народного комісаріату освіти. Не бачачи іншого виходу, Скрипник попередив неминучий арешт, вчинивши самогубство.
Олександр Якович Шумський (1890-1946) — український політичний діяч.
З 1908 р. — член Української соціал-демократичної спілки. Народився у селянській родині на Київщині. З осені 1917 р. по осінь 1919 р. входив до Української партії соціалістів-революціонерів. Входив до складу Української Центральної Ради.
У січні 1918 р. Шумський разом з іншими лівими українськими есерами готував разом з більшовицькими урядами в Петербурзі та Харкові державний заколот з метою встановити в Україні радянський лад. З травня 1918 р. — один із лідерів боротьбистів. У січні 1919 р. ввійшов до складу боротьбистського уряду, який мав уплив серед повсталих селян Правобережної України, виступив проти Директорії, йдучи на зближення з більшовицьким урядом у Харкові.
З весни 1919 до 1920 р. входив до Української партії комуністів. Після розпуску партії разом з іншими укапістами ввійшов до складу КП(б)У й був обраний членом ЦК. Належав до партійної групи, яка вимагала усамостійнити КП(б)У від Російської Комуністичної партії. Виступав за те, щоб КП(б)У підтримувала зв'язки з РКП лише через Комуністичний Інтернаціонал. У 1919 р. — нарком освіти в українському радянському уряді X. Раковського, 1920 р. — нарком внутрішніх справ, 1921 р. — представник УСРР у Польщі. Після повернення в Україну в 1923-1924 рр. був редактором журналу «Червоний шлях», керував відділом агітації та пропаганди КП(б)У. 3 вересня 1924 по лютий 1927 р. — нарком освіти УСРР, активно проводив політику українізації. Під час зустрічі з Й. Сталіним у жовтні 1925 р. порушив питання про усунення Л. Кагановича з посади генсека ЦК КП(б)У та заміщення його В. Чубарем. У листі «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК ВКП(б)У» від 26 квітня 1926 р. Сталін поклав на Шумського відповідальність за поширення антиросійських настроїв в Україні. З іменем Шумського був пов'язаний національний ухил — «шумськізм». Під тиском розгорнутої проти нього політичної кампанії на червневому (1926) пленумі ЦККП(б)
У визнав «помилковість» своєї позиції. Звільнений з посади наркома освіти 1927 р. й висланий до Москви на другорядну роботу в профспілці. Справа усунення Шумського гостро обговорювалась у Комуністичній партії Західної України, що призвело до її розламу на «шумськістів» та прихильників сталінської позиції. Заарештований 13 травня 1933 р. за звинуваченням у приналежності до Української військової організації (УВО) — підпільної організації, яка нібито складалася з колишніх членів КПЗУ («шумськістів») і готувала анти радянське збройне повстання (насправді така організація не існувала й була сфабрикована ОДПУ). Засуджений до 10-річного ув’язнення у виправно-трудовому таборі. У 1933-1935 рр. перебував на Соловках. Неодноразово звертався з апеляціями щодо своєї справи до керівних організацій і окремих керівників, зокрема до Сталіна. У грудні 1935 р. тюремне ув'язнення замінили на заслання в Красноярськ. У відповідь на цю ухвалу розпочав голодування, домагаючись повної реабілітації 9 жовтня 1937 р. тяжко хворого Шумського знову заарештували у зв'язку зі справою боротьбистів. У листопаді 1939 р. справу через хворобу й відсутність матеріалів, які б свідчили проти нього, було припинено. У роки війни далі домагався реабілітації. Після закінчення терміну заслання (13 травня 1943 р.) через хворобу змушений залишитися у Красноярську. Працював над монографією «Малороси», текст якої знищив у липні 1946 р„ вирішивши покінчити життя самогубством (про це рішення повідомив в особистому листі до Сталіна). Однак спроба самовбивства виявилася невдалою. Вбитий за особистим розпорядженням Сталіна, Хрущова та Кагановича дорогою з Саратова до Києва.
Документ 11.
М. Хвильовий «Думки проти течії».
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«На яку із світових літератур повинна українська література взяти курс?
У всякому разі не на російську. Це рішуче і без всяких застережень. Не треба плутати нашого політичного союзу з літературою. Від російської літератури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати. Поляки ніколи не дали б Міцкевича, коли б вони не покинули орієнтуватися на московське мистецтво. Справа в тому, що російська література тяжить над нами в віках, як господар становища, який привчав нашу психіку до рабського наслідування. Отже, вигодовувати на ній наше молоде мистецтво — це значить затримати його розвиток. Ідеї пролетаріату нам і без московського мистецтва відомі, навпаки — ці ідеї ми, як представники молодої нації, скоріше виллємо у відповідні образи. Наша орієнтація — на західноєвропейське мистецтво, його стиль, його прийоми... Кінець прийшов не тільки «малоросійщині, українофільству й просвітянству», але й задрипанському московфільству. Досить «фільтрувати», «дайош» — свій власний розум... Москва сьогодні є центр всесоюзного міщанства.»
Микола Хвильовий
ДОВІДКА
Наслідки українізації
Джерело: Я. Грицак «Нарис історії України».
«Вона [політика українізації] викликала серйозні зміни в соціальній і національній структурі. Наявність розвинутої україномовної інфраструктури (школи, інститути, преса, театри) спинила процес русифікації населення у великих містах Сходу і Півдня України... Вперше в українській історії українці становили більше половини (55% у 1926 р.) робітничого класу. Причому чим нижчою була вікова група, тим більшим був відсоток українців. Більшість робітників-українців у побуті розмовляла українською мовою.
Місто почало втрачати позиції цитаделі російської ідентичності. Натомість активно формувалася українська міська ідентичність. Ставлення новоприбулих селян до міського середовища зазнавало сильної еволюції: від початкового уявлення, що «місто, душне й нудне, — це страшенна помилка історії», аж до ствердного: «Не ненавидіти треба місто, а здобути». Новою українською свідомістю найбільше перейнялось молоде покоління, що виховувалося в інтелектуальному кліматі 1920-х.
Запитання та завдання
1. Чому М. Хвильовий закликав орієнтуватися на західноєвропейську культуру? Які аргументи він приводить?
2. Чи згодні ви з твердженням: «Москва сьогодні є центром всесоюзного міщанства»?
Документ 12.
З листа В. Леніна до членів Політбюро ЦК РКП(б) з приводу репресій щодо духовенства (1922 р.) (мовою оригіналу).
Джерело: «Вісті ЦК КПРС».
Строго секретно
«Просьба ни в каком случае копий не снимать, а каждому члену Политбюро (тов. Калинину тоже) делать свои заметки на самом документе...
...Я прихожу к безусловному выводу, что мы должны именно теперь дать самое решительное и беспощадное сражение черносотенному духовенству и подавить его сопротивление с такой жестокостью, чтобы они не забыли этого в течение нескольких десятилетий...
На съезде партии устроить секретное совещание всех или почти всех делегатов по этому вопросу совместно с главными работниками ГПУ, НКЮ и Ревтрибунала. На этом совещании провести секретное решение съезда о том, что изъятие ценностей, в особенности самых богатых лавр, монастырей и церквей, должно быть проведено с беспощадной решительностью, безусловно ни перед чем не останавливаясь и в самый кратчайший срок. Чем большее число представителей реакционного духовенства и реакционной буржуазии удастся нам по этому поводу расстрелять, тем лучше. Надо именно теперь проучить эту публику так, чтобы на несколько десятков лет ни о каком сопротивлении они не смели и думать...»
Запитання та завдання
1. Чому В. Ленін наполягав на строгій секретності даного листа?
2. Схарактеризуйте політику більшовиків щодо церкви та духовенства.
3. Чому більшовики дуже жорстоко поводились з церквами та духовенством? Аргументуйте відповідь.
Документ 13.
Зміни у становищі жінок.
Джерело: «Історія епохи очима людини. Україна та Європа у 1900-1939 рр.».
«...У 1926 р. жінки в трудових, колективах [України] становили 24% усіх працюючих, а у 1929 р. — вже більше 32%.
Якщо 1925 р. у промисловості та будівництві республіки працювало 93,1 тис. жінок — робітниць і службовців, то 1928 р. — 112,2 тис.
Українські робітниці у цеху фабрики
Уже в 1928-1929 рр. 220 жінок були обрані членами президій міськрад (це становило 16,6% кількості всіх членів президії). Якщо 1927-1928 рр. серед голів міськрад була лише одна жінка, то 1928-1929 рр. — шість...
10-16 жовтня 1927 р. у Москві проходив Всесоюзний з’їзд робітниць і селянок — депутатів Рад. У його роботі взяли участь 811 делегаток з ухвальним голосом. Від України було 127 представниць. Серед них 76 селянок, 34 робітниці; 29 членів і кандидатів у члени партії, 5 комсомолок.
У 1929 р. серед робітників найбільшого на Україні підприємства — Дніпропетровського металургійного заводу ім. Г.І. Петровського — близько 10% становили жінки (через два роки їх стало 17,4%). Жінок можна було побачити в усіх цехах. Та лише 300 з них працювали на кваліфікованих роботах, решта — як допоміжна сила. А звідси і заробітки жінок були значно меншими, ніж чоловіків (52 крб проти 86).»
Запитання та завдання
1. Схарактеризуйте, які зміни відбулись у становищі жінок.
2. Як ви розумієте висловлювання «радянська жінка»?
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України
