Крок до ВНЗ. Історія України. Довідник

КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ наприкінці XVIII — у першій половині ХІХ ст.

Документ 1.

Заснування Харківського університету (з поданого В. Каразиним на розгляд харківському дворянському зібранню 29 серпня 1802 р. проекту заснування Харківського університету).

Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.

«...§2. На цій підставі у Харківському університеті викладатимуться всі ті науки, які відкривають шлях до достойного посідання місць у різних званнях громадянина і вірнопідданого; як звання або спосіб служіння государю і державі між собою різні, так і науки, що викладатимуться, будуть поділені між окремими класами, які дістануть назву Відділів університету...

§16. Упорядкована держава має потребу в особливому училищі, яке б готувало чиновників для спорудження різних будівель, водних сполучень та інших державних робіт цього роду... Ґрунтовне вивчення архітектури, механіки, гідравліки і землеустрою... потребує особливих учителів і способу навчання, відмінного від звичайного викладання цих наук як частин або змішаної математики. Відділ університету, призначений для цього, будучи навчальним закладом майже єдиним у Росії, можна назвати відділом громадських мистецтв.

Харківський університет

§19. У попередніх відділах готувалися люди до посад, для яких науки становлять не предмет, а тільки засіб бути найкориснішим. А для тих, хто відчуває себе здібним, вивчаючи науки, збільшуючи і поширюючи освіту, приносити користь державі, у вересні 1809 р. може відкритися відділ ученості, в якому, через докладніші настанови і глибокі шукання істин кожної науки, будуть навчатися механіка, фізика, хімія, природознавці та астрономи. В цьому ж відділі викладатимуться: історія наук, педагогія та інші науки, потрібні вчителеві...

Василь Каразин

§24. Харківський університет може приймати в студенти шляхом іспитів учнів з губернських народних училищ — Харківського, Курського, Орловського, Воронезького, Новоросійського, Полтавського та Чернігівського; таким чином він же впливатиме на освіту і принесе користь всьому південному краю Росії.

§29. Університет і підлеглі йому два навчальних заклади керуватимуться комітетом в складі кількох професорів, обраних на загальних університетських зборах; головуючий у комітеті директор, обраний так само на зборах, подається від дворянства Слобідської Української губернії на височайше затвердження государя імператора.

Так само можуть бути призначені потрібний помічник директора, секретар, казначей та інші чиновники університетського правління.»

ДОВІДКА

Харківський університет

Джерело: «Історія світової та української культури: Підручник для вищих закладів освіти».

«Перший університет на українських землях у складі Російської імперії засновано 1805 р. в Харкові коштом місцевого дворянства і купецтва за ініціативою вченого-експериментатора В.Н. Каразина. Характерно, що харківський губернатор був рішучим противником відкриття тут вищого навчального закладу і тільки особисте знайомство Каразина з імператором Олександром І та міністром внутрішніх справ Михайлом Сперанським (який пам'ятав про українське походження свого батька-священика) уможливило ухвалення рішення про створення в Харкові вищого навчального закладу. З відкриттям університету пов'язане значне зростання населення і кардинальні зміни життя у провінційному до того часу місті.

Спочатку університет мав чотири відділи-факультети: словесний (історико-філологічний), етико-політичний (юридичний), фізико-математичний, медичний. Першим ректором університету (1805-1811) був професор російської словесності І.С. Рижський. У рік відкриття в ньому навчалося всього 65 студентів, а через 50 років — 492. Деякий час ректором Харківського університету був відомий український поет П. Гулак-Артемовський. На довгий час Харківський університет став осередком патріотичної думки. Тут були професорами І. Срезневський, А. Метлинський, М. Костомаров, Д. Багалій. За 50 років Харківський університет підготував близько 3 тис. фахівців з різних галузей знань.

У першій половині XIX ст. характер національно-культурного відродження на східноукраїнських землях багато в чому зумовлювався просвітницькою та аматорською діяльністю цього вищого навчального закладу.»

Запитання та завдання

1. Як В. Каразин мотивує необхідність відкриття Харківського університету?

2. З яких регіонів Російської імперії прибували студенти до Харківського університету? Прокоментуйте, про що це свідчить.

3. Як мало проходити навчання в Харківському університеті?

4. Визначте відмінні й спільні риси в управлінні Харківським університетом і європейськими університетами.

5. Яке значення мало відкриття Харківського університету?

Документ 2.

Відкриття Київського університету (1834 р.).

Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.

«...Затверджений у цьому краї університет, перетворений з Волинського ліцею, призначений переважно для навчання юнацтва губерній Київської, Волинської і Подільської; спадкова увага жителів їх до корисності освіти і на майбутні часи зміцнила добробут учбових закладів цього краю.

Київський університет

Місцем заснування цього закладу обрано місто Київ, столицю святого рівноапостольного князя Володимира, де вперше засяяло і звідки розлилося по всій древній Росії світло істинної віри. Хай це обрання провіщає успіхи розсадника освіти, в дусі благочестя і моральності.

Заснований університет названо Імператорським університетом св. Володимира, на честь великого просвітителя Росії, і удостоєний прийняття під особливе покровительство його імператорської величності.

Університету св. Володимира даровано всі права і привілеї, які надано іншим університетам у державі. Йому привласнено всі прибутки з фундукцій і капіталів, пожертвуваних дворянством та іншими станами Київської, Волинської і Подільської губерній для Волинського ліцею і Київської гімназії; по недостачі цих коштів усемилостивіше наказано збільшити їх значними асигнуваннями із загальних державних прибутків, відповідно до потреб на утримання університету.

Одночасно з відхиленням пропозиції про заснування ліцею в місті Орші, у зв’язку з відсутністю в Білоруському навчальному окрузі вищого навчального закладу, височайшим указом надано юнацтву губерній, що входять до складу цього округу, право здобувати остаточну освіту в університеті св. Володимира.»

Запитання та завдання

1. Яка мета заснування Київського університету?

2. Учні яких губерній вчилися у Київському університеті і чому вони не мали можливість вчитися за місцем проживання?

3. Які права і привілеї мав Київський університет?

4. Визначте вплив Київського університету на розвиток освіти та науки в Україні.

Документ 3.

З розпорядження опікуна Київського навчального округу ректору Київського університету про встановлення таємного нагляду за викладачами (1834 р.).

Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.

«Беручи до уваги умови тутешнього краю, я вважаю за потрібне запропонувати вашому високородію доповісти негайно до мого відома про такі обставини:

1. Коли б в лекції панів викладачів університету міг вкрастись хибний напрям, протидіючий вірі, моральності, покірності владі і викликання любові до якоїсь вітчизни, відділеної перекрученими думками від спільної улюбленої вітчизни, для цього я покладаю на вас ретельний, але таємний нагляд за викладанням університетських лекцій.

2. Коли б на нарадах університетських присутствених місць міг закрастися дух непокори владі і протидія планам уряду.

3. Коли б ви з свого боку помітили особисті недозволені вчинки членів університету або зв’язки їх з людьми неблагонадійними чи підозрілими.

4. Про всі наради університетських присутствених місць, які мають в собі явне або приховане політичне питання, як в університеті, так і в училищах округу, попередньо пропозиції про те на обговорення зазначених присутствених місць я вас прошу доводити про це до мого відома.

5. Про всі виявлені розбіжності і протидії в училищах округу як-то: між начальством училищ і вчителями, між директором та інспектором тощо.

6. Про всі ті випадки, які хоч і не згадуються в цій пропозиції, але які, з огляду на умови краю, здавалися б вам досить важливими і заслуговуючими на особливу увагу.

На останні три пункти цієї пропозиції я прошу ваше високородіє звернути одночасно увагу синдика (юрист при університеті — авт.) університету, щоб і він з свого боку мав ретельний щодо виконання цих трьох пунктів нагляд і доповідав вам про все те, що визнає заслуговуючим уваги.

Ваші щодо цієї пропозиції зв’язки зі мною, зважаючи на важливість справи, можуть бути усні і письмові, а іноді тільки в наданні одержаних паперів, але, в усякому разі, все листування щодо виконання цього, після вступу на ректорську посаду іншої особи, їй не передається, а надходить, за особливим описом, у мою канцелярію.»

Запитання та завдання

1. Визначте головну мету наведеного документу.

2. Що в університеті і чому непокоїло опікуна Київського навчального округу?

3. Дайте власну оцінку документу.

Документ 4.

Микола Добролюбов про «Кобзар» Тараса Шевченка.

Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.

«Поява віршів Шевченка цікава не тільки для одних палких прихильників малоросійської літератури, але й для кожного любителя справжньої поезії. Його твори цікавлять нас цілком незалежно від колишньої суперечки про те, чи можлива малоросійська література: суперечка ця стосувалась літератури книжкової, суспільної, цивілізованої, — як хочете називайте, — але, в усякому разі, до літератури штучної, а вірші Шевченка саме тим і відрізняються, що в них штучного нічого нема.

...Ніхто не відмовить малоросійському, як і всякому іншому народу в правах і здатності розмовляти своєю мовою про свої потреби, прагнення і спогади; ніхто не відмовиться визнати народну поезію Малоросії. І до цієї-то поезії повинні бути занесені вірші Шевченка. Він — поет повністю народний, такий, якого ми не можемо назвати у себе. Навіть Кольцова не можна з ним порівняти, тому що складом своїх думок і навіть своїми прагненнями іноді віддаляється від народу. У Шевченка, навпаки, всі його думки і співчуття цілком відповідають змісту і ладу народного життя. Він вийшов з народу, жив з народом і не тільки в думках, але й умовами життя був з ним міцно і кровно зв’язаний. Був він і серед освіченого громадянства, малоросійського і великоросійського, але довгий час зустрічав там лише огидну, презирливу грубість, утиски, насильства, несправедливість...»

Запитання та завдання

1. Як М. Добролюбов характеризує поезію Т. Шевченка?

2. Як ви думаєте, чи тільки до поезії Малоросії «повинні бути віднесені вірші Шевченка»? Обґрунтуйте відповідь.

Документ 5.

«Енеїда» І. Котляревського.

Джерело: М. Попович «Нарис історії культури України».

«Публікація Котляревським чотирьох частин «Енеїди» не просто збігалася в часі з дискусією про статус української мови, а стала, можна сказати, найбільш значущим аргументом у цій дискусії, що затяглася на довгі роки й десятиліття.

Початок дискусії поклала стаття професора Краківського університету Бандке, опублікована 1818 р. в журналі «Вестник Европы» з примітками її редактора, професора М. Каченовського. Польський учений обстоював думку про те, що українська мова є самостійною слов’янською мовою, натомість скептичний і обережний Каченовський твердив, що це всього лише «малороссийское наречие». Поставлені в дискусії проблеми виходили за межі філології, йшлося, по суті, про те, чи українці являють собою окрему націю, чи є лише етнічною та діалектною групою єдиного «руського» народу. Поява «Енеїди», літературного твору, що сполучав — з великим почуттям гумору — латиномовну освіченість із культурою, побудованою на народній мові, була немовби декларацією про те, що українська нація, українська мова й українська культура є фактом, який просто треба брати до уваги.»

СЛОВНИК!

Статус — положення, стан.

Іван Котляревський

Запитання та завдання

1. У чому полягає значення створення «Енеїди» І. Котляревського?

2. Поміркуйте, чому на початку XIX ст. виникла дискусія про статус української мови? Чому питання дискусії вийшли за межі філології?

Документ 6.

Г. Квітка-Основ'яненко «Історія театру в Харкові».

Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.

«Чутки про Харківський театр поширились далеко. Порядок, устрій були відмінні, прибутки дуже хороші, і як витрати були невеликі, то й капітал театру значно збільшився. Не було на що витрачати гроші: п’єси тодішнього часу були невигадливі, з діючих на сцені акторів на жалуванні були тільки два вільні актори і три актриси. Перші особи з них одержували по 70 карб, асигнаціями на рік, а інші по 50 і 30 карбованців. Бенефісів не існувало. Музика і весь обслуговуючий персонал у театрі були дарові, з присяжних казенної палати і сторожів інших судів. Гардероб був постійний, з невеликими поправками і додатками з китайки, стамеді й мішури, і то під час нової п’єси, які, треба сказати, ставилися рідко.

За чутками, що поширювалися, прибув до Харкова відставний придворний актор Константинов, і на його пропозицію взяти театр на власний кошт публіка погодилась. До тих акторів і актрис, які вже були при театрі, він додав ще привезених із собою. Трупа була невелика — шість акторів і три актриси, але вони були згуртовані якнайкраще; сцену почали застилати сукном. Актори виступали в розкішних французьких кафтанах, вигаптуваних золотом, блискітками, камінням, заблищали ґудзики, пряжки і що за розкіш! Декорації не тільки поновлені, ще й написані нові: вулиці з величезними будівлями, яким і кінця не видно; ліс — немов живий, непрохідний; кімната з колонами, карнизами і пишними дзеркалами, друга кімната скромніша, маленька. А як були здивовані глядачі, коли в одній п’єсі, за змістом, діюча особа раптом провалилася під підлогу, ніби земля пожерла його!.. От штука! Три дні заповнювало всіх таке диво!..

У 1813 р. ставилися вистави, але тільки під час ярмарків, приїжджою трупою Калиновського, поганого актора, але людини, яка була собі на умі. Часто перед початком вистав актори, одягнувшись, не хотіли виходити на сцену без одержання належного за місяць жалування. Години дві публіка чекала, поки вони між собою сторгуються. Втручалося начальство, і виникали кумедні сцени. Підготовлена була опера «Земіра і Азор». Азор, у повному костюмі, обшитий хутром, пір’ям, з потворною головою, вимагає від власника жалування; власник обіцяє видати після спектакля, коли прийме збір. Азор не погоджується; поверх свого потворного костюма одягає шинель і йде додому, чекаючи, що гроші обов’язково пришлють йому. Наказують силою привести Азора. Його ведуть примусово. Народ юрбою супроводжує його, вигукуючи, що дику людину спіймали і т. д.

За збором наглядає поліцейський чиновник. Після закінчення спектакля він ділить касу між акторами, але не може задовольнити всіх претензій. Власник у розпачі — йому немає за що купити рум’ян для актрис.

Наїзди цієї трупи з героїчними п’єсами завдавали начальству самий клопіт, а публіка, крім сцен, подібних до зазначених вище, зовсім не думала про допомогу тимчасовим бідним героям, бідним у всьому і навіть у гардеробі. Як ось з’являється П. Штейн, учитель танців. З усіх вільних театрів він запрошує кращих акторів з Москви, трупи Лознякова, актрис і ставить чудові вистави. Добір нових п’єс, постановка з великою старанністю, витратами, навіть з розкішшю для провінційного театру передрікали йому успіх. А незабаром він випрошує хлопчиків і дівчаток прямо з села і через місяць, на закінчення спектакля, ставить власні балети; «Принцеса Карарська», «Пігмаліон», «Чарівна флейта», був балет «Вистріляний вертихвіст або цигани у своїх шатрах» і ще кілька за сюжетом такі самі; але танці проходили чудово. Акторів і актрис з ролями, крім тих, що виходять з кількома словами, було понад сорок; балет складався з двадцяти чоловік; оркестр чудовий, перший в усіх тутешніх губерніях. Штейн не думав про свої вигоди, не дбав про збільшення капіталу, але всі прибутки від вистав і ще позичаючи, віддавав на поліпшення своєї трупи і на пристойну постановку п’єс. Штейн знову заохотив публіку до театру, і тоді, у 1816 р., збудував він теперішній театр.

З часом у трупі Штейна з’явився у нас вперше М.С. Щепкін, який прибув з Курська. Не у гнів декому сказати, його ніхто не наставляв і не навчав: таланта, подібного до Щепкіна, не можна зробити, він сам народжується і часто буває невідомий своєму хазяїну — до якогось часу. Ми всі, хто не бачив навіть провінційних театрів, у Щепкіні почали розуміти, що є і який має бути актор... так чи нам було вчити його?..»

Запитання та завдання

1. З якими труднощами зіткався театр у Харкові?

2. Що вам відомо про видатного актора М. Щепкіна?

3. Напишіть твір-мініатюру за темою «Історія театру в Харкові».