Крок до ВНЗ. Історія України. Довідник
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ТА АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЙ наприкінці XVIII — у першій третині XIX ст.
Документ 1.
Р. Шпорлюк про розширення української етнічної території в другій половині XVIII ст.
Джерело: Р. Шпорлюк «Українське національне відродження в контексті європейської історії кінця XVIII ст. — початку XIX ст.».
«Територіальні надбання Росії в районі Чорного моря в кінці XVIII ст. революціонізували політичну й історичну географію України...
Згадані геополітичні рішення створили передумови для крупних міграційних процесів, а ці процеси, у свою чергу, створили нову українську етнічну територію, яка не мала прецеденту у всій попередній історії українського етносу. Цілком серйозно можна повірити про виникнення нової України, істотно відмінної від історичної території українського поселення і від всіх державно-адміністративних структур, в яких українці жили у минулому. Важко знайти в Європі щось подібне тому, як українці змінили своє населення після 1750 р.»
СЛОВНИК!
Геополітика — політична концепція, яка стверджує, що в основі політики (переважно зовнішньої) певної держави лежить співвідношення географічних чинників — просторового розташування країни, розміру території, клімату, наявності природних ресурсів, густоти населення тощо.
Демографія — наука про народонаселення, усі зміни його стану, розміщення, види розселення, соціально-економічні, культурні та інші особливості.
Етнічний — пов'язаний з належністю до того чи іншого народу (етносу).
Міграція — переселення, переміщення населення.
Запитання та завдання
1. Назвіть з курсу історії територіальні надбання Російської імперії біля Чорного моря наприкінці XVIII ст.
2. Поясніть висловлювання історика Р. Шпорлюка про виникнення «нової України». Чим вона відрізняється від попередньої України?
Документ 2.
Про Україну після розділів Речі Посполитої.
Джерело: М. Грушевський «Ілюстрована історія України».
«...От так до кінця XVIII ст. українські землі виявилися під владою двох великих, сильних держав — Росії і Австрії, — держав міцно централізованих і бюрократичних, тобто з сильною центральною владою, з великим начальством, з міцною поліцією і військом, але без жодного майже суспільного самоврядування. Всяка політична самостійність наших земель була скасована, самоврядування або знищене зовсім, або зведене до мінімальних розмірів...
«Польща впала — і нас задавила», — говорив Шевченко. Польська держава занепала, але доля українців від того не видужала — особливо в тих українських землях, які відійшли під Росію. У тих землях, які відійшли до Австрії, новий уряд австрійський вжив заходи до того, щоб поліпшити долю кріпосних українських, обмежити безмежну владу польських панів над ними, дати кращу освіту селянам, міщанам і особливо духівництву, яке виявилося єдиним освіченим прошарком серед українців. Перехід Галичини під владу Австрії був початком відродження українського життя на Західній Україні. Але в землях, які відійшли з-під Польщі під Росію, нічим не стало легше українському народу. Навпаки, сильна рука нового, російського начальства дала пануванню польського пана над українським хлопом ще більше сили й упевненості, якій не мало воно під час безсилої, розхитаної держави Польської... Влада поміщика над мужиком під новим пануванням дійшла такої сили, якої не мала в польські часи. Тоді гайдамацькі напади і селянські повстання зупиняли розвиток панської влади; тепер за військовими командами російськими, за всякою поліцією польський пан не боявся нічого і міг тягнути з мужика стільки соку, скільки того бажав...
Так само, або і ще більш безрадісно виглядало національне українське життя. Навіть пам’ять про славні звитяги великої народної боротьби послабшала і затемнилася. У народі залишилися тільки пісні та оповіді, які завмирали поступово в тісному колі співаків-кобзарів... У Західній Україні все покрила Польща: польське або сполячене панство, а також багатше міщанство, і навіть вище духівництво (уніатське) було сполячене і польськими очима дивилося на минуле і на теперішній час свого народу. А в Східній Україні, задніпрянській, так само омосковщилось усе, що підіймалося над масою народною.»
Запитання та завдання
Схарактеризуйте та порівняйте стан українських земель у складі Австрійської та Російської імперій. Визначте спільні та відмінні риси.
Документ 3.
Німецький вчений Й.Г. Коль про українців.
Джерело: В. Січинський «Чужинці про Україну: Вибір з описів з подорожей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять століть».
«Українці дуже погані російські патріоти. Властиві москалям любов і обожнення царя є для українців цілковито чужі і незрозумілі. Українці слухають царя, бо інакше не можуть, але його владу вважають чужою й накиненою... Коли ви не хочете образити українця, то не смійте говорити йому про завоювання України Московщиною, бо українець свідомий того, що його батьківщина заключила союз з Московщиною, яка, зі свого боку, обманула Україну.
...Нема найменшого сумніву, що колись велетенське тіло Російської імперії розпадеться й Україна стане знову вільною і незалежною державою. Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці є нація з власного мовою, культурою та історичною традицією. Хвилево Україна роздерта поміж сусідами. Але матеріал для будови Української держави лежить готовий: коли не нині, то завтра з’явиться будівничий, що збудує з тих матеріалів велику і незалежну Українську Державу!»
Запитання та завдання
1. Про який союз між Україною та Московщиною йдеться у наведеному документі?
2. Чому автор був впевнений, що Україна стане «вільною та незалежною державою»? Які передумови цього називав автор документа?
Документ 4.
Є. Маланюк про духовну атмосферу Наддніпрянської України початку XIX ст.
Джерело: Ф. Турченко, В. Мароко «Історія України. Кінець XVIII — початок XX ст.: Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів».
«Скинуті до стану напівтваринного, занурені в тупий безлад, вже поза межами історії, десь між кухнею і спальнею — дотлівають останні залишки козацької і гетьманської еліти. На могутньому фоні буйного соняшникового пейзажу, серед руїн бурхливої минувшини, западають в смертельний сон хутори і маєтки деморалізованої аристократії — нині — «дворянства всеросійського». Нерухома, майже кладовищенська тиша залягає над Україною. Час від часу тишу цю порушують хіба що звуки бальної музики і ще п'яний гомін пірствующих, чиє духовне життя звузилося до їжі і пиття... Хоча на тих банкетах п’яне надихання і хмільна відвага піднімають часом чарку «за Українську Республіку», але ці п’яні вигуки ще яскравіше підкреслюють могильну тишу згасаючої, вже ось-ось померлої історії...
Така ситуація — вгорі, серед тих небагатьох, яких Катерина Друга обдарувала «вільностями дворянськими». А внизу — придавлене напівмертвим тілом шляхти, остаточно закуте тією ж Катериною в кандали кріпацтва — багатомільйонне селянство. Про його національність співають йому кобзарі — жива, хоча і незряча совість нації, символ пригаснувшої, але все ще живої історичної пам’яті. У лоні того закутого селянства, на яке переклала історія національну задачу цілого народу, відбуваються повільні, але глибокі процеси: там дозріває вулканічна поява Шевченка.»
СЛОВНИК!
Еліта національна — найпідготовленіша і згуртована меншина суспільства, його провідний прошарок, який усвідомлює цілі, що стоять перед народом (нацією) і спрямовує зусилля національного співтовариства на їх досягнення.
Запитання та завдання
1. На підставі яких історичних подій Є. Маланюк характеризує духовну атмосферу Наддніпрянської України?
2. Що спільного, на думку автора, у становищі аристократії та селянства? Визначте витоки цієї спільності в становищі різних верств населення.
3. Прокоментуйте висловлювання Є. Маланюка: «... там дозріває вулканічна поява Шевченко».
Документ 5.
Попереднє розпорядження про створення українського козацького війська, затверджене Олександром і у Вільно (5 червня 1812 р.).
Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.
«Військо це передбачається створити на Україні з людей до козачої служби здібних і здавна відомих звичкою до неї...
Людей можна призначати на козаків, незважаючи ні на руки, ні на зріст, а також маловажні тілесні вади, але єдино тільки із збереженням сил і здібностей до служби цього роду; одяг має складатись з короткого, без піл, сукняного напівкаптана, з одних сукняних і одних полотняних шароварів, двох пар чобіт, двох сорочок, однієї шапки зі смушковою околичкою та волосяним султаном, однієї сукняної опанчі та однієї ладунки патронної. Сукна призначаються по полках таких фарб, які зручніше і вигідніше можна придбати в місцях формування війська, не виключаючи навіть і сірого.
Якість коней визначається також лише однією здатністю до верхової їзди без усякого іншого обмеження: років, зросту і статі... Зброя має бути для козаків і для всіх нижчих чинів: піка, шабля, один пістоль і по 16 на ескадрон штуцерів або рушниць, якого б калібру вони не були. Зброя для цього береться із зібраної по Київській губернії на міліцію, а чого не вистачає, — зі старої, що зберігається в арсеналі. Патронів призначається для рушниці по 25, а для пістолей — по 10, які відпускаються з артилерії.
Як мине в українських полках потреба, усі вони розпускаються по своїх домівках, але вже назавжди залишаться приналежними війську і за першою потребою мають з’явитися на службу і скласти знову свої полки, для чого вони повинні мати в постійній справності зброю, одяг і коней, утримуючи все це своїм коштом, але звільняючись зате від усіляких інших у державі повинностей... А тим з них, яких поміщики не знайшли для себе вигідним прийняти в селища свої, відведуться для оселення землі казенні...»
Цар Олександр І
Запитання та завдання
1. Які вимоги висувала російська влада до одягу й озброєння українського козацького війська?
2. Визначте, за чий кошт мало утримуватись українське військо.
3. Які пільги мали козаки українського війська?
Документ 6.
А) З прохання студента Харківського університету Сіробаби-Яковлева малоросійському генерал-губернатору Лобанову-Ростовському про зарахування його до складу 3-го Полтавського козачого полку (1812 р.).
Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.
«Повинність і обов’язок і самий голос натури вселяють всякому любов до батьківщини. Я також син Росії, також люблю свою батьківщину, також бажаю, як і інші, заслужити мій до монарха запал, але засобів до цього не маю ніяких. Армія знаходиться дуже далеко... Ваше сіятельство! Простіть моє зухвальство, що сміливо вдаюся до вашого заступництва. Доброчесність і слава вашого імені дозволяють мені сподіватись бути співучасником 3-го Полтавського козачого полку: будучи удостоєний цього, пам’ятатиму ваше благодіяння повік і вважатиму себе завжди щасливим.»
Б) З листа англійського військового агента при головній квартирі російської армії Вільсона до своєї дружини про українське ополчення (24 листопада 1812 р.).
Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.
«...Щоб дати ідею про силу держави, скажу, що фельдмаршал наказав малоросійській міліції наблизитись до Могильова і передбачав, що прийде тільки 15000 ополченців, але замість того з’явилось 20000 кінноти і 20000 піхоти...»
Запитання та завдання
Прокоментуйте зміст наведених документів. Як ви вважаєте, яка сила змушувала й студента університету, й тисячі людей вступати у військо та ополчення?
Документ 7.
Із списку солдатів і унтер-офіцерів Київського драгунського полку, нагороджених військовими орденами за героїчні подвиги в битві під Бородіно (1812 р.).
Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 2.
«...2) Завода Федір.
Під час атаки, коли ворожа кавалерія пройшла батареї, назалишались гармати, кинувся з хоробрим запалом на ворожий фронт, чим підбадьорив своїх товаришів, і гармати, які звозив ворог з батареї, було взято назад.
Бородинська битва
3) Дубицький Станіслав.
На оточену ворожою піхотою батарею, підбадьорюючи нижчих чинів, кинувся зі своїми товаришами, чим не допустив ворога скористатися гарматами.
4) Лазаренко Дмитро.
Коли ворог оволодів на правому фланзі гарматами, то в атаці ескадрона на ворога перший, підбадьоривши своїх товаришів і кинувшись на юрбу, яка стояла вже біля 2-х гармат, тим самим звільнив гармати.
Унтер-офіцери:
5) Ващук Михайло.
Під час атаки, коли ворожа кавалерія прорвалась на батареї, перший з відважним запалом кинувся на ворожий фронт, чим підбадьорились усі його товариші і перешкодили ворогові вивозити гармати з батарей.
6) Лисенко Онопрій.
Під час атаки врятував оточеного ворогом офіцера свого полку від смерті.
7) Гончар Василь.
Увесь день 26 числа знаходився у фланкірах у безперервній перестрілці, утримував багато разів напад ворога, даючи відомості про його пересування, де взяв у полон ворожого офіцера.
11) Гнатюк Роман.
З хоробрістю і мужністю під час атаки на батарею, оточену ворожою піхотою, першим врубався в неї, чим підбадьорив своїх товаришів, вигукуючи «ура!», з допомогою якого (Гнатюка Романа — авт.) батарея була врятована.»
Запитання та завдання
Складіть доповідь на тему «Героїзм українських вояків у битві під Бородіно».
Документ 8.
Положення про поселення запорізьких козаків у Новоросійському краї (27 травня 1832 р.).
Джерело: Ф. Турченко, В. Мороко «Історія України. Кінець XVIII — початок XX ст.».
«1. Для поселення запорізьких козаків призначається в Катеринославській губернії Олександрівський повіт:
а) так звана Бердянська земля, всього 43141 десятина...
2. До складу Запорізького козачого війська приєднати міщан Петровського посаду, числом 238 ревізських душ, із землею в їх володінні кількістю до 4000 десятини, і зі всіма їх рибними заводами й очеретяними плавнями, причому надаються їм всі вигоди і права взагалі козачому війську... З таким приєднанням козаче військо матиме в сумісному володінні рибні заводи на Азовському морі, які знаходяться біля берега тієї землі, де росте очерет...
6. Козаче військо звільняється назавжди від земських повинностей, окрім тих, які стосуються їх землі.
7. Військові повинності воно виконує за прикладом інших козачих військ...
15. З поселенням запорізьких козаків узяти їм назву Азовського козачого війська.»
СЛОВНИК!
Десятина — основна дометрична російська міра площі, що дорівнює 1,09 га.
Ревізії — переписи населення, яке повинне було платити подушний податок і відбувати військову службу. Всі особи, внесені в процесі ревізії в так звані «ревізькі казки» (списки), називалися «ревізькими душами».
Запитання та завдання
1. Які причини створення Азовського війська?
2. Визначте права та обов’язки козаків Азовського війська.
Документ 9.
«Історія Русів».
Джерело: І. Коляда «Історія України. 9 клас. Навчально-методичний посібник для вчителів».
«Історія Русів» —твір, що з’явився на зламі віків і тривалий час поширювався в рукописному варіанті (вийшов друком лише 1846 р.). За жанром ця робота, власне, не є науковою працею, фахівці називають її «політичним памфлетом», написаним у традиціях козацьких літописів. Анонімний автор змальовує картину історичного розвитку України з найдавніших часів до 1769 р. Основна увага приділена періодам Козаччини, Хмельниччини, Гетьманщини. В основі історичної концепції твору лежать ідеї автономізму, республіканства, протесту проти національного поневолення. Намагаючись обґрунтувати право народу на свободу та державність, анонімний автор стверджував, що тільки Україна була прямою спадкоємицею Київської Русі; польсько-литовська доба — це час розвитку української автономії, коли Україна вступала у відносини з Литвою та Польщею «як вільний з вільним і рівний з рівним». Визвольна війна під проводом Б. Хмельницького — це справедлива боротьба пригніченого народу за своє «буття, свободу, власність».
«Історія Русів» — це перша своєрідна політична історія України. Цей політичний памфлет характеризується не тільки яскравістю викладу, оригінальністю стилю, емоційністю, патріотизмом, йому притаманні й тенденційність, недостатня документальна обґрунтованість тверджень, неточності, відверті фантазії автора (вигаданість дат, кількості військ, числа загиблих тощо). Безумовно, у цьому творі надзвичайно багато суб’єктивного, але його автор стоїть на патріотичних, демократичних позиціях і його думку рухає гаряче бажання не тільки розібратися в хитросплетіннях національної історії, а й допомогти своєму страждаючому народові. Не випадково, критично оцінюючи «Історія Русів», історик Д. Дорошенко зазначав, що ця праця «прислужилася дуже мало науковому дослідженню українського минулого, але допомогла пробудженню національної думки».
ДОВІДКА
Джерело: М. Попович «Нарис історії культури України».
«Що ж було в «Історії Русів» небезпечного з офіційної точки зору?
Безпосередньо причиною невдоволення ортодоксальних російських патріотів було те, що в книзі не приховувалися факти грубого знущання царської влади з «Малоросії», що в уста противників союзу з Росією, в тому числі Мазепи, вкладались промови і аргументи, малоприємні для імперії. Так, Мазепа, який характеризувався різко негативно («мерзенний задум той породила в ньому пекельна злоба за особисту образу свою»), промовляє досить розумні речі: «Ми стоїмо тепер, братіє, між двома проваллями, готовими нас пожерти, коли не виберемо шляху для себе надійного, щоб їх обминути. Воюючі між собою монархи, що наблизили театр війни до границь наших, до того розлючені один на одного, що підвладні їм народи терплять уже і ще перетерплять безодню лиха незмірну, а ми між ними є точка, або ціль всього нещастя. Обидва вони, через свавільство своє і привласнення необмеженої влади, подобляться найстрашнішим деспотам, яких вся Азія і Африка навряд чи коли огороджувала».
Справа, проте, не тільки в тому, що в тексті є небажані висловлювання неприємних і неприйнятних, з офіційної точки зору, осіб. Загальна концепція твору полягає в тому, що Україна уклала з Росією угоду з власної доброї волі. А отже, у випадку, коли інша сторона цієї угоди не дотримується, то Україна може вчинити так само, як вчинила з Польщею, якій теж служила вірно і віддано, доки не була нею зраджена. Обґрунтування своє ця позиція знаходить у промові, нібито проголошеній Хмельницьким: «Всі народи, що живуть у світі, завжди боронили і боронитимуть вічно життя своє, свободу і власність; і навіть найнижчі на землі тварини, які суть звірина, худоба і птаство, боронять становище своє, гнізда свої і немовлят своїх до знемоги; і природа з волі Творця всіх і Господа дала їм різне для того знаряддя в самих членах їх». У такий спосіб обґрунтоване «природне право», спрямоване у цьому випадку проти поляків, які «вже все забрали у нас: честь, права, власність і саму свободу розмови і віросповідання нашого; залишається при нас саме життя, але й те ненадійне і нестерпне самим нам». Але така логіка природного права на честь, власність, свободу і життя неминуче веде до сумнівів у тому, що союз України і Росії вищими силами визначений як вічний.
Через століття, коли з'явились перші обґрунтування державної незалежності України, вони посилались саме на те, що Росія не дотримується Переяславських угод. Ця міна була закладена вже в «Історії Русів», чому, можна думати, автор і сховався за І псевдонімом...»
Запитання та завдання
1. Поясніть, чому «Історію Русів» називають своєрідною політичною історією України.
2. Складіть тези за темою «Історичне значення «Історії Русів».
Документ 10.
Канцлер Герцберг про місію Василя Капніста.
Джерело: Ф. Турченко, В. Мороко «Історія України. Кінець XVIII — початок XX ст.».
«Вважаю своїм обов’язком покірно доповісти Вашій Величності, що до мене таємно прибув дворянин з Малоросії або Російської України, який називає себе Капністом... Він стверджує, що його послали мешканці цієї країни, доведені до крайнього відчаю тиранією, яке російський уряд, а саме князь Потьомкін, здійснювали над ними, і що він хотів би знати, чи можуть вони на випадок війни сподіватися на протекцію Вашої Величності — у такому разі вони спробують скинути російське ярмо. Він говорить, що це була країна давніх запорізьких козаків, від яких забрали всі їх привілеї, кинувши їх під ноги росіян...»
Василь Капніст
Запитання та завдання
1. Які причини спонукали В. Капніста приїхати у Берлін?
2. Чи вдала була місія В. Капніста? Обґрунтуйте свою відповідь.
Документ 11.
Українське культурне відродження на Слобожанщині.
Джерело: Д. Дорошенко «Нарис історії України в 2-х томах», т. 2.
«На початку XIX ст. осередком культурного життя на Лівобережній Україні зробився Харків. Тут у 1805 р. з почину місцевого культурного діяча Василя Каразина коштом місцевого дворянства й купецтва був заснований університет. Цей університет скупчив біля себе найкращі культурні сили українського громадянства, діячів на ниві української літератури, історії й етнографії. Ректором університету був довгий час відомий український поет Петро Гулак-Артемовський. У Харкові почали виходити журнали: «Украинській Въсник», «Украинській Журналъ» та інші, які вже своєю назвою показували, що вони присвячені місцевому краю та його інтересам. На чолі літературного руху в Харкові стояв творець української повісті Григорій Квітка. В Харкові почали свою діяльність Срезневський, Костомаров, Метлинський, що свої літературні інтереси поширили аж до загальнослов’янського масштабу й зробилися виразниками духової взаємності й братерства всіх слов’янських народів. У Харкові пильно студіювали тоді польську мову й літературу, а вже в кінці 30-х років Костомаров і Метлинський друкують тут українські переклади з Краледворського й Зеленогорського рукописів, з народних чеських, сербських і польських пісень. Звідси ж, з Харкова зав’язуються безпосередні зносини з Прагою, як осередком слов’янського руху.
Говорячи про українське національне відродження першої чверті XIX ст., треба мати на увазі, що представником і носієм цього чисто ідейного руху було дворянство. В народні маси цей рух не йшов по тій простій причині, що вони опинилися в кріпацькій неволі, стали поза обсягом впливу школи й просвіти. Ще в половині XVIII ст. в кожнім українськім селі була школа, але коли запанувало кріпацтво, ці школи зникли. Вони позникали навіть серед вільного козацького населення, бо й козаки, як ми бачили, опинилися в настільки суворих умовах життя при нових порядках, що їм було не до школи. Понизилась освіта навіть серед духовенства. Давніше діти українського духовенства побирали освіту в школах, які були загальностановими й не мали виключно церковного характеру. Такі були Київська академія й усі українські колегії...»
Запитання та завдання
1. Складіть тези за темою «Харків — центр культурного відродження на Слобожанщині».
2. Як історик Д. Дорошенко пояснює той факт, що народ не був представником і носієм українського національного відродження?
Документ 12.
Про відношення суспільства українсько-галицької інтелігенції до альманаху «Русалка Дністрова».
Джерело: «“Русалка Дністрова”. Документи і матеріали».
«Руська інтелігенція, яка говорила тоді на польському, німецькому або церковно-слов’янському, теж засудила новий дух. Найсуворішим було те, що її видання викликало переслідування з боку уряду і власної ієрархії: три згадані хлопці віддали ще в 1838 р. під строгий поліцейський нагляд, а після закінчення греко-католицької семінарії їм було відмовлено в [духовному званні].
Митрополитом у той час був супротивник русинів, з цієї причини він десять років відмовляв Вагилевичу в присвяченні в сан священика і згодився нарешті на письмовій декларації, що вищеназваний не публікуватиметься ні в місцевих, ні в зарубіжних виданнях. Також особисте життя Вагилевича було цілою смугою випробувань: голоду, холоду і всякого роду поневірянь. А була це людина надзвичайної у той час ерудиції в слов’янських питаннях, надзвичайно працелюбний, і, зрозуміло, простий літератор, без революційних амбіцій.
Невдача першої спроби якнайбільше уразила М. Шашкевича, ініціатора всього руху.
Хоча він і був присвячений, але дали йому невелику парафію, де він втратив також і зір, і слух.
Але, не дивлячись ні на що, він один все витримав до кінця, а його дух залишився надалі дороговказною зіркою для руху в Галіції.»
Титульний лист альманаху «Русалка Дністрова»
Запитання та завдання
1. Чому видання альманаху «Русалка Дністрова» переслідувалось з боку уряду?
2. Як ви розумієте висловлювання: «Руська інтелігенція... теж засудила новий дух»?
Документ 13.
Рух декабристів.
А) «Руська правда» Павла Пестеля.
Джерело: В. Воропаева, М. Татаринов «Всесвітня історія. Нова історія (кінець XVIII - початок XX ст.)
9 клас: Розробки уроків».
«...§4. Усі повинні бути перед законом рівні... Усі люди мають однакове право на всі вигоди, що надаються державою, і всі мають рівні обов’язки нести всі тягарі...
§6. ...Довго існувала можливість для деяких пригноблювати всіх інших; час тепер покласти рішучий край цьому... розпорядку...
§11. ...Щоб рабство в Росії було цілковито знищене...
1) звільнення селян... не повинне позбавити дворян доходу...
2) звільнення це не повинне викликати хвилювань і безладу в державі...
3) звільнення це повинне селянам надати кращого становища супроти теперішнього...
4. Кількість десятини відшкодувальної землі може бути видане з казни поміщику грошима або натурою. Якщо видаватися буде грошима, то цінність визначається свідченням волості або поміщика.
4) Весь російський народ являє собою один стан — громадянський; усі нинішні стани знищуються...
5) Уся земля... поділяється на... волосну й приватну. Перша складає власність суспільну, друга — власність приватну. Волосна земля є недоторканна, вона розділяється на ділянки, ділянки роздаються на вимогу членів волості. Решта землі віддається в найом... на один рік...
8) Верховна влада поділяється на законодавчу (Народне віче) і верховно-виконавчу (Державна Дума). Влада наглядна доручається Верховному собору.
9) Народне віче складається з народних представників, обраних народом на 5 років.... Воно оголошує війну й укладає мир... Ніхто не може розпустити Народне віче.
10) Державна Дума складається з 5 членів, обраних народом на 5 років. Щорічно пропонує кожна губернія кандидата.... Усі міністерства... перебувають під відомством... Державної Думи.
11) Верховний собор складається зі 120 членів... Вони призначаються на все життя і не можуть брати участі ані в законодавчому, ані у виконавчому порядку. Народне віче перепроваджує до нього на затвердження свої закони. Собор... наглядає... щоб у всьому дотримувалася законність...»
Рух декабристів.
Б) З «Проекту Конституції Микити Муравйова».
Джерело: В. Воропаева, М. Татаринов «Всесвітня історія. Розробки уроків».
«Досвід усіх народів і всіх часів довів, що влада самодержавна однаково згубна для правителів і для суспільств...
...Федеральне або союзне правління... задовольнило всі умови й оповістило велич народу і свободу громадян.
Під наглядом государя одні Законодавчі збори знаходяться в столиці й складають всі розпорядження загальні, для всієї держави... розпорядження щодо областей надані обласним Законодавчим зборам...
1) Російський народ вільний і незалежний...
2) Джерелом верховної влади є народ...
4) Громадянство — є право брати участь у суспільному управлінні... обирати урядовців... бути обраним...
6) Щоб бути громадянином (необхідно мати — прим. авт.)... не менше 21 року... відоме й постійне місце проживання... справність сплачування суспільних повинностей... непорочність перед лицем закону... власність... нерухома на 500 крб сріблом або... рухома... на 1000 крб сріблом.
13) Усі росіяни рівні перед лицем закону.
15) Кожен... зобов’язаний... підкорятися законам і владі... бути завжди готовим до захисту Батьківщини...
16) Кріпацтво і рабство скасовуються.
17) Кожен має право висловлювати беззаборонно свої думки... й передавати їх за допомогою друку...
18) Кожен має право займатися тим промислом, який йому видасться найвигіднішим...
21) У судах безпека, життя і власність забезпечуються присяжними...
Павло Пестель
Микита Муравйов
24) Право власності... священне й недоторканне. Церковні землі залишаються назавжди за ними.
25) Землі поміщиків залишаються за ними. Особливий закон визначить винагороду, яку зобов’язані їм сплатити поселяни, які надумають... переселитися ... за тимчасове припинення в порядку отримання доходів від землі, яку обробляють ці поселяни...
30) Військові поселення негайно знищуються. 32) Поділ людей на 14 класів скасовується.»
Запитання та завдання
1. Порівняйте документи А і Б, результати занесіть до таблиці «Програмні документи декабристів».
|
Запитання для порівняння |
«Руська правда» П. Пестеля |
«Конституція» М. Муравйова |
|
Розв’язання земельного питання |
||
|
Майбутній державний лад Росії |
||
|
Проблема кріпацтва |
||
|
Демократичні свободи |
||
|
Виборче право |
||
|
Методи боротьби із самодержавством |
Документ 14.
І. Горбачевський «Записки» (40-60 ті роки XIX ст.).
Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.
«У березні 1825 р. більшість зі слов’ян зібрались у містечку Чернікові (у 25 верстах від Житомира)... кожен відчував необхідність кращого і правильнішого устрою. За загальним бажанням, Борисов прийняв на себе посаду президента.... Іванов... був призначений тимчасовим секретарем. Товариство мало головною метою звільнення всіх слов’янських племен від самодержавства; знищення існуючої між деякими з них національної ненависті і возз’єднання всіх населених ними земель у федеративний союз. Передбачалося з точністю визначити кордони кожної держави, запровадити в усіх народів форму демократичного представницького управління, створити конгрес для управління справами Союзу (Товариства «Обєднаних словян» — авт.) і для зміни, в разі потреби, загальних основних законів, надаючи кожній державі [права] зайнятися внутрішньою будовою і бути незалежною в складанні окремих своїх узаконень.
Беручи до уваги основи добробуту окремої людини, ми переконуємось, що вони є фізичними, моральними і розумовими; тому громадянське суспільство, як ціле, складене з одиниць, має будуватися на тих же началах і для досягнення можливого добробуту потребує промисловості, яка запобігає убозтву і бідності; моральності, яка виправляє погані схильності, пом’якшує пристрасті і прищеплює людинолюбство, і, нарешті, освіти, найвірнішого сподвижника в боротьбі проти зла, нерозлучного з існуванням, яке робить розумнішим і досконалішим в усіх починаннях. Розгортати і поширювати ці три основні начала суспільного добробуту ставилось у перший і незмінний обов’язок слов’янина. Він повинен був по можливості викорінювати забобони і порочні схильності, згладжувати різницю між станами і викорінювати нетерпимість вірувань; власним прикладом спонукати до помірності і працьовитості, прагнути до розумового і морального вдосконалення і заохочувати до цієї справи інших; всіма засобами допомагати бідним, але не бути марнотратним; не робити людей багатими, але навчити їх, яким чином за допомогою праці й ощадливості, без шкоди для себе та інших треба користуватися ними.
Переконаність у цих правилах змушувало слов’ян робити такі висновки:
1) Ніякий переворот не може бути успішним без згоди і сприяння цілої нації, тому треба насамперед підготувати народ до нового устрою громадянського існування і потім вже дати йому його.
2) Народ може стати вільним, тільки зробившись моральним, освіченим і промисловим. Хоча воєнні революції швидше досягають мети, але наслідки їх небезпечні: вони бувають не колискою, а труною вільності, в ім’я якої вони здійснюються.
Слов’яни, переконані в тому, що надії їх не можуть так швидко здійснитись, як вони того бажали, не хотіли втрачати часу в пустих і неможливих зусиллях, але прагнули зробити все, що залежить від них, і веде, хоч і поступово, до поставленої мети. На виконання цього наміру вони вирішили визначити деяку частину громадської суми на викуп кріпаків, намагались зводити або сприяти зведенню невеликих сільських і селищних училищ; прищеплювати селянам і солдатам необхідність пізнання правди і любові до виконання обов’язків громадянина і таким чином викликати в них бажання змінити принижувальне становище рабства та ін.»
Запитання та завдання
1. Назвіть керівників «товариства об’єднаних слов’ян».
2. Випишіть основні програмні вимоги «товариства об’єднаних слов’ян».
3. Прокоментуйте пункти 1, 2 документа. Чи згодні ви з твердженнями членів «товариства об’єднаних слов’ян»? Обґрунтуйте відповідь.
4. Які моральні якості, на думку членів товариства, мають бути властиві слов’янину?
5. Як члени товариства намагались досягнути поставленої мети?
Документ 15.
Про польське повстання 1830-1831 рр.
Джерело: О. Реснт «Україна в імперську добу. XIX — початок XX ст.».
«Поразка повстання 1830 р. підштовхувала польську громадськість до переосмислення досвіду боротьби, стратегії й тактики пошуку союзників. Очевидною помилкою було уявлення про українців як відгалуження польського народу. На відміну від консервативного табору, представники демократичного крила польського визвольного руху дійшли висновку, що невизнання ними українського, білоруського, литовського народів як самостійних етносів стало одним з факторів, які негативно позначилися на ході та наслідках їх боротьби. Польські емігрантські кола в Англії заявляли, що історичні образи й утиски українців з боку поляків тепер зобов’язують останніх працювати у напрямі встановлення співдружності між двома народами, щоб стерти з пам’яті криваві спогади.
Польське повстання 1830-1831 рр.
Декларуючи наміри збудувати державу, засновану на свободі й рівності, соціальній і національній гармонії, польські демократи разом з тим вважали цілком природним перебування території України в її складі. Виходячи з цього, вони прагнули залучити українців до спільної боротьби проти російського поневолення. Однак було б помилкою не помічати позитивного впливу польського національно-визвольного руху на український. Діяльність польських демократичних організацій активізувала пошук засобів національної самоідентифікації українцями, організаційних форм українського руху та його ідеологічного забезпечення.»
Запитання та завдання
1. Які висновки мали зробити поляки після поразки повстання?
2. Яке значення для українців мало польське повстання 1830-1831 рр.? Обґрунтуйте відповідь.
