Крок до ВНЗ. Історія України. Довідник
ФОРМУВАННЯ МОДЕРНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ. ТЕОРІЯ ТА СУСПІЛЬНІ ВИКЛИКИ першої половини XIX ст.
Документ 1.
Творення модерних націй.
Джерело: Я. Грицак «Нарис історії України: Формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст.».
«...Творення модерних націй слід розглядати як частину загальнішого процесу — поступового перетворення аграрного, малограмотного і маломобільного суспільства на індустріальне, освічене і мобільне, з широкими політичними правами та економічною свободою для всіх його членів, а не лише для верхівки. Початок цього процесу датують переважно XVI ст. Саме тоді освічені класи починають вживати як термін «модерний вік» (на противагу поняттям «античність» і «середньовіччя»), так і слова, похідні від старого латинського терміна «natio» (нація) для підкреслення своєї залежності від спільної мови і спільного історичного досвіду. Цей збіг не був випадковим, бо як самі модерні процеси стали поштовхом творення новітніх націй, так і перемога національного принципу в організації суспільства була важливою передумовою утвердження новітньої доби. Головними історичними процесами, які визначали специфіку новітніх часів, вважають виникнення і поширення модерної демократії, розвиток індустріалізації та появу двох нових великих суспільних сил — націоналізму і соціалізму. Більшість суспільних процесів, що відбувалися впродовж останніх п’яти століть, тією чи іншою мірою були сумішшю «модерного і архаїчного». Старі, «домодерні» сили й ідеї продовжували діяти, виявляючи подиву гідну здатність до виживання і пристосування до нових умов, часто-густо нейтралізуючи, ба навіть підпорядковуючи собі процеси модернізації.»
СЛОВНИК!
Модернізація — оновлення, удосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, перероблення відповідно до сучасних вимог.
Націоналізм — ідеологія й політика національної винятковості, зверхності однієї нації над іншими.
Нація — форма історичної спільності людей, що об'єднані між собою спільною мовою, походженням, територією, психологією, культурою, ментальністю, побутом тощо.
Соціалізм — суспільне вчення, ідеалом якого є здійснення принципів соціальної справедливості і рівності.
Запитання та завдання
1. Як відбувався процес створення модерних націй?
2. Що стало поштовхом для творення модерних націй?
Документ 2.
Петиція депутата Сенату Франції К. Делямара.
Джерело: В. Січинський «Чужинці про Україну: Вибір з описів з подорожей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять століть».
«У Європі існує народ, забутий істориками, — народ русинів: 12 1/2 млн — під російським царем і 2 1/2 млн — під Австро-Угорською монархією. Народ цей такий же численний, як народ Іспанії, втричі більший за чехів і рівний по кількості всім підданим корони Святого Стефана (Угорського королівства — авт). Цей народ існує, має свою історію, відмінну від історії Польщі і ще більше відмінну від історії Московщини. Він має свої традиції, свою мову, відмінну від московської і польської, має виразну індивідуальність, за яку бореться. Історія не повинна забувати, що до Петра І той народ, який ми називаємо рутенами, називався руським, або русинами, а його земля звалася Руссю і Рутенією, а той народ, який ми нині звемо руським, звався москвинами, а їх земля — Московією. В кінці минулого сторіччя усі у Франції і Європі добре уміли відрізняти Русь від Московії.»
Запитання та завдання
1. Як депутат сенату К. Делямар обґрунтовує думку, що русини — це окрема нація? Які характерні особливості цієї нації?
2. Депутат стверджує, що в Європі відрізняли Русь від Московії. Поміркуйте, в чому є відмінності. Обґрунтуйте відповідь.
Документ 3.
Про творення української модерної нації.
Джерело: Я. Грицак «Нарис історії України: Формування модерної української нації XIX — XX ст.».
«...Як правило, вони (українці — авт.) були позбавлені власних національних шкіл, національних організацій видань і т.п. Тому національні будителі творили свою культуру, користаючись з можливостей, які вони знаходили серед панівної нації. Це неминуче вело до переймання чужих концепцій, яких пробувано пристосувати до будування власної національної ідентичності. Образно кажучи, розвиток ідеології неісторичних націй на перших порах нагадував життя личинки у чужородному тілі, поки ця личинка могла набрати власного тіла.
...Унікальність українського випадку полягала в тому, що українські національні будителі, будуючи свою модерну націю, руйнували зразу декілька старих. У політично-територіальному відношенні Україна з кінця XVIII ст. була поділена між Австрійською і Російською імперіями. З точки зору культурного домінування, на її території перехрещувалися польські і російські впливи, а в окремому регіоні, на Лівобережжі, існували ще й залишки малоросійської (козацької) нації. З заперечення політичних і культурних впливів старих націй (але заперечення у гегелівському сенсі як відкидання одних елементів й успадкування та перетворення інших) проходило становлення молодого тіла модерної української нації.»
Запитання та завдання
1. Назвіть труднощі та суперечності на шляху будування української модерної нації.
2. Випишіть, у чому була унікальність створення української модерної нації.
Документ 4.
Російське та австрійське втручання в українське відродження.
Джерело: Р. Шпорлюк «Українське національне відродження в контексті європейської історії кінця XVIII ст. — початку XIX ст.».
«Один з парадоксів українського відродження полягає у тому, що навіть та частина України, яка на початковому етапі мала якнайкращі внутрішні передумови для розвитку (йдеться про Наддніпрянщину — авт.), не могла їх розвинути через втручання ззовні. Тим часом одна з відсталіших земель (Галичина — авт.) завдяки власне зовнішнім стимулам, протягом декількох поколінь вийшла вперед. Зіставлення двох подій і дат ілюструє нашу тезу: між Кирило-Мефодіївським братством і виборами в Австрійський законодавчий рейхстаг відстань близько двох років; але хоча галичани брали участь у тих виборах і успішно провели своїх кандидатів, навряд серед них знайшлися б люди, наприклад, восени 1847 р., політичне мислення яких досягло рівня політичної думки «братчиків». Кажучи про стадії або фази розвитку етнічних націй, потрібно пам’ятати, що цей розвиток відбувається не в ізоляції, а в змаганні з іншими націями, національними рухами, і конкуренти знаходяться, як правило, на вищому етапі або взагалі вже вважаються розвиненими націями.»
ДОВІДКА
Асиміляція — злиття одного народу (або його частини) з іншим шляхом засвоєння мови, культури тощо і втрати своєї мови, культури, національної самосвідомості.
СЛОВНИК!
Парадокс — думка, яка істотно не збігається із загальноприйнятими теоріями, приписами або суперечить (часом тільки на перший погляд) здоровому глуздові.
Запитання та завдання
1. У чому автор вбачає парадокс українського відродження?
2. Як, на думку автора, відбувається процес розвитку націй?
Документ 5.
Російський та австрійський цивілізаційний чинник.
Джерело: І. Коляда «Історія України. 9 клас. Навчально-методичний посібник для вчителів».
«Аналізуючи події XVIII ст., можна констатувати, що розвиток української нації відбувався під впливом російського та австрійського цивілізаційного чинників.
Російський цивілізаційний чинник відзначений тим, що у постмазепинський час для українських земель у складі Росії розпочався новий етап української історії. Україна існує в межах російської імперської цивілізації, бо фактично цар Петро І завдав рішучого удару по автономії Гетьманщини. Російська імперія поступово перетравлювала у своєму перетоплювальному казані залишки козацької республіканської вільності. Включивши українців за правління Катерини II в коло «теж росіян», імперський уряд скористався надбаннями українців у культурній та релігійній сферах. Українці творили російську культуру (бо культурний рівень Росії у XVII-XVIII ст. був нижчим), яка, як кожна імперська культура, вбирала в себе духовні сили підвладних народів, при цьому їх власна культура втрачалась. Це особливо позначилось на культурному житті Лівобережної України другої половини XVIII ст., коли найкращі її представники працювали поза межами контексту української культури, але при цьому залишалися її яскравими постатями...
Ще одним цивілізаційним чинником, що визначав долю України, було включення її західноукраїнських земель до складу Австрійської монархії. Включення українських земель до Габсбурзької монархії збіглось зі зміною політичного режиму імперії — утвердженням принципів освіченого абсолютизму, низкою соціально-економічних реформ кінця XVIII ст., що спричинило появу симптомів пробудження українського національного життя. Потреба самозбереження й рівноваги імперської політичної системи призвела до того, що, керуючись принципом «поділяй і володарюй», який став провідним у галузі міжнаціональної політики, Відень, поряд із обмеженням всевладдя місцевих феодалів, був змушений підтримати в числі інших українську громаду, не без успіху намагаючись цим зміцнити урядовий табір. В основному ареалі українства — Галичині — наданням українцям певних соціальних прав, підвищенням освіченості та зрівнянням у правах греко-католицького духовенства з католицьким була підведена риска щодо безроздільного польського панування, яке обумовило на майбутнє цілком австро-лоялістичну спрямованість національного громадсько-політичного руху.
Слід зауважити, що півтора століття перебування українських земель у складі Габсбурзької імперії мало досить суперечливі наслідки. З одного боку, українство, особливо після встановлення конституційного устрою з 1848 р., вперше отримало можливість, нехай і обмежену, прилучитися як суб’єкту до політичних процесів, що, безперечно, сприяло розвитку національного громадсько-політичного руху, формуванню сучасної політичної нації, отриманню відповідного досвіду участі в державних справах, парламентарної діяльності, використаних у період державного будівництва 1918-1919 рр. Успіхи українства західного регіону в громадсько-політичній царині (створення національних організацій освітньої та господарської спрямованості, партійної системи, свобода видавничої діяльності) у свою чергу викликали надзвичайне зацікавлення та потребу в наслідуванні серед приреченої на політичну пасивність української громади Росії...»
Запитання та завдання
1. Прочитайте документ і заповніть таблицю «Розвиток української нації».
|
Російський чинник |
Австрійський чинник |
2. У чому, на думку автора, відмінність цивілізаційного розвитку Наддніпрянської і Західної України?
Документ 6.
Етнопсихологічна характеристика українця.
Джерело: І. Коляда «Історія України. 9 клас. Навчально-методичний посібник для вчителів».
«Український народ вирізняється з-поміж інших не лише ментальністю, своєрідною побутовою культурою, фольклором, а й тим, що він виробив власні морально-етичні норми, народну педагогіку, народну астрономію, народну медицину та ветеринарію, метрологію, математику, ботаніку та зоологію, тобто розвивав і накопичував раціональні знання, набуті завдяки життєвій практиці. Тип українця, його світосприймання формувалися у нерозривному зв’язку із соціально-економічним розвитком та зовнішньополітичними умовами. Відомий етнограф і громадський діяч XIX ст. П. Чубинський, розглядаючи український національний характер, порівнював його з російським. Учений не протиставляв два народи, не нівелював різниці цих двох культурних типів, підкреслюючи, що в них більше спільного, ніж відмінного. До того ж П. Чубинський не вдавався до оцінок будь-яких рис характеру як позитивних, так і негативних. На його переконання, обидва народи взаємно доповнюють один одного, тому ліквідовувати існуючі відмінності, породжені природними умовами і всією минулою історією, неможливо і не потрібно...
Охайність, гостинність, ввічливість, щедрість, потяг до знань — такими рисами характеризував своїх сучасників-українців учений і громадський діяч В. Каразин...
Українське населення XIX ст.
Національний характер і побут наших пращурів без прикрас і неупереджено змалював росіянин О. Левшин, якому на початку XIX ст. довелося здійснити подорож Україною. На його думку, хоч росіяни і українці є нащадками стародавніх слов’ян, однак внаслідок історичного розвитку вони виробили своєрідні риси характеру, звичаї, закони...
Як одну з важливих якостей мандрівник відзначив любов українців до своєї вітчизни і збереження войовничого козацького духу, міцні родинні зв’язки, чемні сімейні стосунки. Природні щедроти сприяють їхній веселості та доброзичливості... Помітив він також неабияку обдарованість українського народу, його любов до танців, співів, живопису. Українці приваблюють своїм життєлюбством, веселою співочою вдачею, любов’ю до своєї Батьківщини, захопленням історією, етнографією. Описуючи українців, М. Арандаренко відзначив потяг до освіти, здібності до ремесла і мистецтва, музичну обдарованість.»
СЛОВНИК!
Менталітет — сукупність психічних, інтелектуальних, ідеологічних, релігійних, естетичних і т.ін. особливостей мислення народу, соціальної групи або індивіда.
Запитання та завдання
1. Складіть етнопортрет українця періоду формування модерної нації.
2. Відзначте відмінні риси ментальності українців.
3. На підставі чого можна вважати, що українці є модерною нацією?
