Крок до ВНЗ. Історія України. Довідник
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в 60-80-ті роки XVII ст.
Документ 1.
Малоросійський гетьман Богдан Хмельницький.
Джерело: М. Костомаров «Галерея портретів».
«Незважаючи на значні промахи й помилки, Хмельницький належить до найбільших рушіїв руської історії. У багатовіковій боротьбі Русі з Польщею він зробив рішучий поворот у бік Русі і завдав аристократичному ладові Польщі такий удар, після якого цей лад не міг вже утримуватись у моральній силі. Хмельницький у другій половині XVII ст. намітив те звільнення руського народу від панства, яке остаточно відбулося в наш час. Цього мало: його зусиллями Західна і Південна Русь були вже фактично під єдиною владою із Східною Руссю. Не його провина, що короткозора, невігласька політика боярська не зрозуміла його, загнала передчасно в могилу, змарнувала плоди його десятирічної діяльності і на багато поколінь відклала справу, на завершення якої було б затрачено значно менше зусиль, якби в Москві розуміли суть устремлінь Хмельницького і слухали його поради.»
Запитання та завдання
1. Про які, на вашу думку, «промахи й помилки» Б. Хмельницького йдеться у наведеному уривку?
2. В чому історик М. Костомаров обвинувачує Москву по відношенню до Б. Хмельницького?
3. Яке значення мала діяльність Б. Хмельницького для історії України?
Документ 2.
Про причини Руїни.
Джерело: Б. Грінченко, М. Драгоманов «Діалоги про українську національну справу».
«Власне ще з давніх-давен українсько-руська громадськість мала знати, що то таке йти вкупі. Поруч з І. Виговським стоїть Пушкар, поруч з Дорошенком стоять Многогрішний та Ханенко, не кажучи вже про Брюховецьких, Адамовичів, Лісовських. І кожен з тих згаданих веде за собою якусь частку України, і всі вкупі, волею чи неволею, заливають Україну кров’ю, повивають її вогнем і з багатої, пишно-барвистої, сяйвом соняшним та волею повитої країни роблять розлогу труну народну, ховають у ній українську волю, українське право, українське добро, і історія пише: «Руїна» там, де колись було осяйне слово «Життя». Минуле не минається дурно сьогочасному. Воно зоставляє наслідки навіки. І ми бачимо, що й тепер, як і тоді, ми не знаємо, що то значить — іти вкупі...»
Запитання та завдання
1. Що спричинило, на думку авторів дослідження, Руїну?
2. Чи згодні ви з думкою авторів наведеного уривку?
Документ 3.
Наступники Богдана Хмельницького.
Джерело: М. Костомаров «Галерея портретів».
«...почалися у гетьмана Виговського безкінечні суперечки з московським урядом. Виговський у розмові з московськими гінцями докоряв Москві за те, що вона нібито таємно підбурювала проти нього Пушкаря і знову підтримує заворушення між посполитими, кричав разом із своїми полковниками, що нізащо не допустить запровадження воєвод, і прямо висловився, що під польським королем козакам було краще. Тим часом до Києва замість Бутурліна прибув інший воєвода, схильний бачити в усьому зраду; він почав садовити в тюрму київських козаків і міщан. Це підлило масла у вогонь. Поляки, побачивши, що між козаками зникає злагода, підіслали до Виговського спритного пана Беневського, який усіма способами настроював козаків проти Москви і обіцяв їм великі блага, якщо вони об’єднаються з Польщею. Йому допомогла тоді людина, яка жила на Україні і мала великий вплив і на гетьмана Виговського, і на старшину, — Юрій Немирич. Він належав до давнього руського роду і мав добру освіту... Повернувшись на батьківщину під час повстання Хмельницького, він пристав до козаків, зблизився з Богданом, а тепер, після його смерті, почав керувати Виговським. Перебуваючи в Голландії, Немирич засвоїв тамтешні республіканські поняття, склав собі ідеал федеративного союзу республік і хотів застосувати його до своєї батьківщини. Під його впливом у Виговського й у старшин склався план об’єднати Україну з Польщею на федеративних засадах, зберігши для України права власного управління. До цього кроку спонукали тодішні відносини між Польщею і Московською державою.
Гетьман Іван Виговський
Тим часом повстання посполитих, підняте Пушкарем, спалахнуло проти Виговського знову біля Гадяча. Виговський відправився приборкати його і тут 8 вересня зібрав раду з козацьких старшин, полковників, сотників і значних козаків.
Прийшли польські комісари: Беневський і Євлашевсьrий. Беневський виступив перед козаками з промовою, ганив Москву, запевняв, що у москалів інша віра, ніж у козаків, що москалі не дозволять їм вільно приготовляти горілку, мед і пиво, накажуть напнути московські сіряки і личаки, заборонять носити чоботи і потім почнуть переселяти козаків за Білоозеро; з іншого боку, обіцяв їм щастя в союзі з Польщею. Тепер, говорив він, не буде більше рабства: суворий закон не допустить, щоб пани чинили свавілля над підданими. Після такої промови був укладений договір, відомий в історії під назвою Гадяцького. Україна (теперішні губернії Полтавська, Чернігівська, Київська, східна частина Волинської і південна Подільської) добровільно об’єдналася з Польщею на правах самобутньої держави під назвою Великого князівства руського. Верховна виконавча влада повинна була знаходитись у руках гетьмана, обраного до кінця життя і затвердженого королем. Велике князівство руське повинне було мати свій верховний трибунал з діловодством руською мовою, своїх державних сановників, свою казну, свою монету, своє військо, до якого входило б 30000 козаків і 10000 регулярних. Унію обіцяли остаточно знищити. Належало запровадити дві академії з університетськими правами — в Києві та в іншому місці, де буде зручно; крім того, в різних місцях — училища, без обмеження кількості; оголошувалось зовсім вільне книгодрукування. Нарешті, гетьман міг щороку представляти королеві козаків для присвоєння шляхетського звання, за умови, щоб кількість їх у кожному полку не перевищувала 100 чоловік.»
Запитання та завдання
1. Проаналізуйте стосунки між гетьманом І. Виговським та Московською державою.
2. Проаналізуйте положення Гадяцького договору, укажіть дату його укладання. Дайте власну оцінку договору.
Документ 4.
Переяславський договір 1659 р.
Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.
«...4. Без указу і без повеління великого государя, його царської величності, самому гетьману з усім Військом Запорозьким у війну нікуди не ходити, і полками великими і малими людьми Війська Запорозького ніяким околишнім державам не допомагати і на допомогу до них людей не посилати, щоб тією допомогою Військо Запорозьке не зменшувалось; а коли б без гетьманського відома хто пішов у війну самовільно, тих карати на смерть. І гетьман, і полковники, і вся старшина, і простий люд на раді, вислухавши цю статтю, ухвалили: бути цій статті так, як вона написана.
5. Великий государ, його царська пресвітла величність, наказав бути в своїх царської величності черкаських містах: в Переяславі, в Ніжині, в Чернігові, в Бряславлі, в Умані своїм царської величності воєводам з ратними людьми для захисту від ворогів, а тим воєводам у військові права і вольності не вступати; а які воєводи і ратні люди будуть в Переяславі, в Ніжині, і тим бути на своїх запасах; а в Києві і в Чернігові і в Бряславлі володіти воєводам маетностями тими, які належали до тих воєводств до того часу, а у полковницькі побори воєводам не вступати; а хто учинить яке насильство, тих піддавати карі. А які великого государя ратні люди будуть у государевих черкаських містах, тим государевим ратним людям у реєстрових козаків на дворах не розміщатися, а розміщатися государевим ратним людям у всяких жителів, крім реєстрових козаків; також і підвод під посланців і під гонців у реєстрових козаків не брати, а брати у міських і сільських жителів; а реєстровим же козакам держати вино, пиво і мед...
Гетьман Юрій Хмельницький
7. Який гетьман за указом царської величності і за обранням усього війська учиниться у війську гетьманом, а після того зробить який проступок, то війську без указу царської величності, самим гетьмана не зміняти, хоч новообраний гетьман, крім зради, провину яку і вчинить: і великий государ, його царська величність, звелить про це розшукати всім військом і по розшуку звелить указ учинити, як воно заведено у війську з давніх-давен; а самим самостійно гетьмана без указу царської величності не змінювати; також і гетьману, без ради і без ухвали усього простого люду, в полковники та інші начальні люди нікого не обирати, а щоб обирати у військо полковників на раді, кого між себе побажають з своїх полків, а з інших полків в полковники не обирати; також тих полковників гетьман без ради не повинен відставляти.»
СЛОВНИК!
Фальсифікація — підробка чого-небудь, викривлення, підмінювання справжнього чимось хибним, вигаданим.
Запитання та завдання
1. Дайте характеристику Переяславському договору за наведеними критеріями:
а) обрання гетьмана;
б) права гетьмана;
в) обрання старшини;
г) міста, в яких розташовувались московські воєводи;
д) права та обов’язки реєстрових козаків, міських та сільських жителів.
2. Історики вважають, що Переяславський договір 1659 р. був фальсифікацією Переяславського договору 1654 р. Доведіть або спростуйте наведену точку зору.
Документ 5.
Про незадоволення українського населення діями російського уряду і гетьмана І. Брюховецького та про повстання 1666 р. (мовою оригіналу).
Джерело: «Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки».
«Гетьман Бруховецький возвратился з Москви по рождестві Христові, обдарен пребогато, і привіз з собою воєвод великоросійських во вся начальнійшія гради українській (кромі давнійших: в Киев, в Чернігов, в Переяслав і в Ніжин...), іменно же: в Гадяч, в Полтаву, в Миргород, в Лубни, в Прилуку, в Стародуб, в Новгородок, в Глухов, Батурин і прочие; от тих же воєвод послані билі в меншиє гради і надлежащие к ним уїздниє села прикажчики; такожде постановили ціловальщиков, то єсть присяжних зборщиков, коториє взимали по торгах і ярмарках со всякої проданої і купленої вещі от козака і мужика пошлину... А воєводи... наложили дань со всякого плуга по осьм осьмачок жита осипу і по п’ять золотих грошей, а от коня полкопи грошей і осьмачку жита давати.
Гетьман Іван Брюховецький
Того ж (1666) году... прислані з Москви во всю Украину спищики, коториє всіх людей по градіх і селах — всякого чоловіка і художника... і кто сколько синов імієт і кто чим промишляєт і куплю дієт, какою землею, заводами і угодіями владієт, мельниці, стави... хутори переписавши, от всего того дань давати наложили.»
Запитання та завдання
1. Визначте, чому населення українських земель було незадоволено діями гетьмана І. Брюховецького?
2. Які податки мали сплачувати мешканці України після повернення І. Брюховецького з Москви?
3. Дайте власну оцінку діяльності гетьмана І. Брюховецького.
Документ 6.
Андрусівський договір 1667 р.
Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.
«...3. А які міста і землі за цієї минулої війни від Корони Польської і Великого князівства Литовського завойованіє і перебувають у володінні і в управлінні його царської величності, тобто Смоленськ з усією Сіверською землею, з містами і з повітами, які від того краю, від Вітебського, і від Полоцького, і від Ліфляндії, від Лютинського повітів, до Смоленська відійшли, тобто Дорогобуж, Біла Невель, Себеж, Красне, а також і Велиж, хоч він здавна до воєводства Вітебського належний, з своїми містами і з повітами, а з другого краю, де є сіверські міста, коло Чернігова, всі міста і землі... залишатися мають усі на стороні його царської величності; а на стороні його королівської величності — від Дніпра, що під Києвом, і через весь той край до Путивльського рубежу ...не переходячи однако ж рубежів воєводств Полоцького, Вітебського і Мстиславського і повітів Оршанського, Мозирського, Річицького і Брацлавського, а також і Ліфляндського рубежу... і зо всіма повітами, селами і волостями з обох боків рік Дніпра і Двіни, і з іншими, що до тих же воєводств і повітів, які в державі його королівської милості і Речі Посполитої залишаються, крім Велика,...а внизу по Дніпру (земля), називається Запороги, і тамтешні козаки, в яких вони там укріпленнях, островах і поселеннях своїх живуть, мають бути в послушенстві і під охороною і під високою рукою обох великих государів наших...
7. А саме місто Київ з тими ж монастирями, Печерським і з іншими при Києві залишеними околицями, також і з слугами старими, з якими перед цим Київ на сторону царської величності прийнятий [був], і з живністю, що в той час там буде, на сторону його королівської величності і Речі Посполитої має бути відданий і очищений до першої про вічний мир комісії, що на ці перемирні роки припадає, тобто через два роки, від нинішнього договору рахуючи...»
Запитання та завдання
1. Які держави уклали цей договір?
2. Випишіть з тексту документа, як були поділені українські землі між іноземними державами?
3. Визначте статус Запорожжя та міста Києва.
4. Які наслідки мав Андрусівський договір для України?
Документ 7.
Розгром об'єднаними силами російських військ і українських козаків першого походу турків і татар на Чигирин (1677 р.).
Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.
«Року від створення світу 7186, від народження ж Христа 1677, ...турецький султан, вирушивши на православноросійський край, найбільше ж на богом бережений царствений Київ, бажаючи його під свою бусурманську владу підбити, послав свої сили турецькі і татарські з Ібрагім-пашею, і з ханом Кримським, спочатку під славне старовинне місто козацьке начальницьке Чигирин, наказавши Чигирина здобувати, а, здобувши, зразу ж іти під Київ. ...Бо хоч і багато тижнів Чигирина всіма силами, всякими воїнськими промислами, безперестанними приступами, підкопами, гранатами, незчисленною стріляниною день і ніч доставали і з часу на час кінця своєму злому намірові очікували, але не змогли досягти успіху. Бо... ратні [люди] царської пресвітлої величності і козаки боронилися і поганців багато тисяч побили, в облозі сидячи.
Коли ж його царської пресвітлої величності численні сили з боярином князем Григорієм Григорійовичем Ромадановським і численні полки козацькі з гетьманом Запорозького Іваном Самойловичем до Дніпра на відсіч, тобто на звільнення Чигирина, прийшли, погані (турки, татари — авт.), почувши про великі сили государеві, хоч злякалися, однак, боязнь ту окриваючи в серці, ще старанніше до Чигирина приступали, ні на малий час послаблення обложенцям чигиринським не даючи; серпня ж найбільше числа 27 всіма силами здобували місто Чигирин, всіма способами здобути його намагаючись, поки не наспіла б відсіч государська до Чигирина...
...і зразу ж кинулися тікати чужі полки з таким великим, якого ще ніколи не бувало, соромом і величезною втратою сил бусурманських, які невидимою силою божою гнані були так, що, від безперестанного втікання вдень і вночі втомившися, велика кількість їх скрізь по дорозі загинула, а решта від превеликого страху божого ледве добігли до свого дому; град же Чигирин звільнений був від усяких бід...»
Запитання та завдання
1. З якою метою турки і татари здійснили похід на Чигирин?
2. Яке значення мала перемога в цьому поході для України та Московської держави?
Документ 8.
Петро Дорошенко (1665-1676 рр.).
Джерело: Н. Полонська-Василенко «Історія України. Від середини XVII ст. до 1923 р.», т. 2.
«Дорошенко ставив своєю метою звільнити Україну від московської та польської влади і об’єднати її. А щоб досягнути цієї мети, вважав за найкраще спертися на Туреччину та Крим. Султан обіцяв визнати Україну від Перемишля до Сєвська.
На початку Дорошенко мусив визнати польський суверенітет, бо в більших осередках України стояли польські залоги. Крім того, треба було боротися з претендентами на булаву: полковник брацлавський Дрозденко оголосив себе гетьманом. З великим напруженням Дорошенко здобув Брацлав. Кількість прихильників Дорошенка зростала, хоч основною силою його були сердюки — наймане військо.
Року 1666, користаючись з ослаблення Польщі внаслідок повстання проти короля, Дорошенко, за допомогою татар, завдав польському військові, під проводом Махойського нищівної поразки біля Брацлава. Польські історики порівнювали значення цієї поразки з розгромом під Жовтими Водами та Корсунем. Року 1667 Дорошенко з військом з 24000 козаків та з кількома десятками тисяч татар обложив польську армію в Галичині біля Підгайців.
Але запорожці, під проводом кошового отамана Сірка, напали на Перекоп, і татари, Дорошенкові союзники, уклали з поляками сепаратний мир. Дорошенко примушений був визнати підданство Польщі. Трохи компенсував його успіх на Лівобережжі року 1669, але новий наступ поляків звів той успіх нанівець, а обрання Многогрішного гетьманом остаточно захитало справу об’єднання України. Року 1668 Дорошенко на раді склав умови турецького протекторату: звільнення України від Вісли до Путивля.
Тяжкого удару завдали Дорошенкові запорожці, висунувши проти нього претендента на гетьмана — Петра Суховія, якого визнали татари. Цілий рік боровся Дорошенко з Суховієм. Ще гірше стало, коли в Умані проголосили гетьманом уманського полковника Михайла Ханенка. Боротьба з ним була дуже тяжка.
Року 1669 Дорошенко прибував домовитися з Польщею... Дорошенко вимагав автономії у межах воєводств: Київського, Чернігівського та Брацлавського і скасування унії. Тим часом Ханенко просив лише автономії для козаків. Польський уряд затвердив гетьманом Ханенка.
Почалася вперта війна з Польщею. На допомогу Дорошенкові прийшли турки з султаном. Року 1672 зайнято Поділля й укладено мировий договір в Бучачі: Польща зреклася прав на Поділля, яке стало турецькою провінцією, і на козацьку Україну, яка стала самостійною державою під протекторатом султана. Польща зобов’язалася платити Туреччині щороку контрибуцію — по 22000 червінців.
Поділля і частина Галичини з Чортковом стали турецькою провінцією. Турки обертали храми на мечеті, грабували міста, забирали людність у полон. Дорошенко дістав зруйновані Брацлавщину та Київщину, звідки населення тікало на Запоріжжя, Гетьманщину, Слобожанщину, обвинувачуючи його за те, що закликав турків і татар. Улюбленець народу, він утратив його любов і довір’я, не зважаючи на те, що завжди у внутрішній політиці рахувався з народом...
...У березні 1674 р. Самойлович скликав у Переяславі Генеральну Раду, на якій обрано його гетьманом обох боків Дніпра. Самойлович обложив Дорошенкову столицю Чигирин, але на допомогу прийшли турки та татари, і він повернувся на Лівобережжя.
Турки, татари, дорошенківські загони нищили на Правобережжі міста та села, які піддалися Самойловичеві і Ханенкові. Умань спалено, а все її населення вирізано.
Король Ян Собеський вирушив із своїм військом проти турків і татар і зруйнував Брацлавщину. Тисячі людей знищено, забрано в полон. Хто був в силах, тікав, Україна оберталася в пустелю, засіяну людськими кістками, наповнену руїнами й згарищами, — так характеризував Правобережжя дослідник доби гетьмана Дорошенка професор Д. Дорошенко.
Петро Дорошенко сам розчарувався у своїй політиці...
Дорошенко вирішив зректися гетьманства, передати булаву Генеральній Раді в Чигирині, а клейноди надіслав до Москви.»
Гетьман Петро Дорошенко
Запитання та завдання
1. Проаналізуйте діяльність гетьмана П. Дорошенка. Спробуйте визначити позитивні та негативні сторони його гетьманства.
2. Проаналізуйте Бучацький договір.
3. У чому ви вбачаєте трагедію гетьмана П. Дорошенка?
Документ 9.
З повідомлення царського уряду про мирний договір, укладений з Туреччиною і Кримом у Бахчисараї (1681 р.).
Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.
«У нинішньому 1681 р. по його, великого государя, указу... посланники ...для переговорів про мир з турецьким султаном... з кримським ханом... уклали... з султаном турецьким і ханом кримським перемир’я від цього 1681 р. від січня місяця вперед на 20 років... а береженому богом місту Києву, його государевій прабатьківській отчині, з містами і землями, віддавна до нього належними, і від Києва до Запорожжя бути в державі великого государя, його царської величності. А пусті землі за Дніпром, які є у володінні султана турецького, то на тих землях, йому, султанові турецькому і ханові кримському міст і містечок не будувати і людьми не заселювати. А якщо які-небудь турецькі і кримські люди самі прийдуть на його государевих людей війною, то таких вони обіцялися розшукувати і, виловивши, карати смертю, а все, ними взяте, назад віддавати...»
Запитання та завдання
1. Випишіть з тексту документа, як була поділена територія України між Московською державою та Туреччиною.
2. Які наслідки мав цей мирний договір для України?
Документ 10.
Слобідська Україна у другій половині XVII ст.
Джерело: Б. Зайцев, В. Скирда, В. Воропаєва, О. Марченко, І. Скирда «Історія рідного краю (Харківщинознавство)».
А) Заснування слобідських міст.
«Наша давня рідна земля!..
...Учені вважають, що своїм ім’ям край завдячує слову «свобода» («слобода»), до якої так прагнули вільні поселенці. Саме їм вдалося освоїти і залюднити небезпечну територію Дикого поля. Місця ж, де вони селилися, отримали назву «слободи». Під назвою Слобідської України наш край відомий уже з XVII ст. Топтали цю землю і кіннота татарська, і польські жовніри, і шведські завойовники, але вставав народ її на повний зріст, блищали шаблі козацькі, списи слобожан, влучно били воронезькі пищалі і втікали вороги, лишаючи корогви та зброю.
Назва «Слобідська Україна» офіційно проіснувала з невеликою перервою (1780-1786 рр.) до 1835 р., коли ця територія була перейменована на Харківську губернію.
У 50-х роках XVII ст. на Слобідській Україні були засновані перші міста: Суми, Охтирка, Лебедин (сучасна Сумська область), Острогожськ (сучасна Воронезька область). У цей час виникають міста й на території сучасної Харківщини: Валки, Чугуїв, Зміїв; з’являється і наше рідне місто Харків... Ці міста та інші слободи існують під захистом Бєлгородської та Ізюмської засічних меж, Української та Дніпропетровської прикордонних ліній.
Трохи пізніше, в 70-80-х роках XVII ст., з’являються такі міста і слободи, як Ізюм, Куп’янськ, Великий Бурлук, Вовчанськ, Нова Водолага, Мерефа, Люботин, Коломак та багато інших великих і малих поселень.
Окремі міста і слободи Харківщини отримали свою назву від найменування церков — Богодухів, Покровка, Введенка, Миколаївка та ін.
...У 1638 р. виник Чугуїв. У XII ст. чугуївські землі були спустошені монголо-татарами. Після цих подій вони стали частиною Дикого поля. Татари називали цю місцину Чугою. Спочатку «чуга» означала «суконний одяг», згодом «вузький каптан з короткими рукавами». Словом «чакал» монголи називали воїнів, які носили легкий панцир.
У 1638 р. Яків Острянин приводить до Бєлгорода, а згодом і до Чугуєва великий загін козаків, яким було надано російське підданство за умови, що вони побудують острог.
...У першій половині XVII ст. на чугуївських землях оселяються українці-втікачі від польсько-литовських феодалів. Але утиски і сваволя козацької старшини призвели до повстання в 1641 р. Покинуте черкасами укріплення було заселене служивими людьми з Бєлгорода, різних українських міст і слобід.
Золочів розташований на лівому березі р. Уди (притока Сіверського Дінця). Уже наприкінці XVI — на початку XVII ст. у цій місцевості з’являються перші слободи. Згідно з історичними джерелами, датою заснування Золочева вважають 1677 р.
Деякі дослідники схильні до того, що назвою цей населений пункт зобов’язаний першим переселенцям із львівського Золочева, що знаходиться
на річці Золочівка (притока Західного Бугу). Нібито дно цієї річки вкрито піщаними наносами і при добрій погоді виблискує, наче золото. Існують у наш час і прихильники так званих «золотих легенд». Одна з них розповідає, що нібито в річці були затоплені татарські човни із золотом. Деякі дослідники вважають, що на берегах давньої Золочівки був збірний пункт, куди з довколишніх земель звозили данину князям (переважно золотом). Серед інших тлумачень з’являється й таке, що пов’язує назву цього краю із золотими ланами, хлібними нивами навколо цього міста.»
Запитання та завдання
1. Чому цю місцевість назвали Слобідською Україною?
2. Визначте причини заснування слобідських міст.
Б) Заснування Харкова.
«Найдавнішу письмову згадку про жителів міста знаходимо в «Описании городов и знатных местечек в провинциях Слободской губернии» (документ XVIII ст. за 1630 р.).
В «Описании» є спеціальний розділ «Хроногеографическое описание сего города Харькова 1767 года», який починається так: «Начало населения сего города в 7138 (1630) году, в котором первые начали собираться на поселение малороссияне из заднепровских польских и малороссийских городов; первей их осадчий был Иван Каркач; и городок построен был деревянный; с таким укреплением, каково в тогдашнее время служить могло единственно к убежищу от неприятельского татарского нападения».
У «Топографических описаниях Харьковского наместничества» підкреслено, що Харків побудовано за часів царювання Олексія Михайловича в 1653 р.
Інші джерела роком заснування м. Харкова називають 1654 р. Так, у наказній пам’ятці уряду царя Олексія Михайловича від 30 вересня 1654 р. йшлося: «Которые черкасы построились в Чугуевском уезде промеж речек Харькова и Лопины о городовом строении, и что вы по их челобитью в Чугуев к Г. Спешневу писали, а велели ему городового места осмотреть и описать и на чертеже начертить и черкас переписать». З приходом цієї групи переселенців і пов’язано, найвірогідніше, заселення Харківського городища.
Повніше з’ясувати обставини заселення цієї території дозволяє одна з чолобитних грамот. У ній ідеться про те, що церква отримала різні землі вздовж річок Лопані й Харкова ще наприкінці XVI ст. Однак у скарзі відзначалося, що «в прошлом 162 году (1654 р.) в том твоем государеве жалованье, а у церковной... вотчине по рекам Харькову и по Лопину построились дворами живут черкасы, которые пришли из черкаских городов...» Далі чолобитники просили заборонити «черкасам», які в 1654 р. зупинилися на Харківському городищі, селитися тут, а дозволити в «Николаевской вотчине, на речке Харькове и на Лопине дворами построиться черкасам только 37 чел., которые прежде того пришли из черкаских городов...»
Але уряд не вважав за доцільне забороняти будуватися українським поселенцям на території Харківського городища.»
Запитання та завдання
1. Складіть розповідь за темою «Виникнення м. Харкова».
2. Як ви вважаєте, чому уряд не забороняв українцям селитись на цих землях?
Документ 11.
З відомостей до Генерального плану (мовою оригіналу).
Джерело: Б. Зайцев, В. Скирда, В. Воропаєва, О. Марченко, І. Скирда «Історія рідного краю (Харківщинознавство)».
«...строения в сем городе [Чугуєве] по причине населяющих военнослужащими и находясь по службе воинской в отлучке удобности... не имели;...жители отставные казаки, называемые казенные, пропитание имеют только в положенном им хлебном жаловании и некоторые из них, неслужащие, занимаются малою частию хлебопашеством, нанимая по недостатку своей... соседственные земли; другого рода казаки, поступившие в казацкое звание издавна, обрабатывают свои... обмежеванные за ними земли; есть также из них мастеровые, кузнецы, плотники, столяры, сапожники, портные, печники, шерстобои, а купцы торгуют небольшим количеством бумажной и гарусной материи, также и других мелочных товаров, а некоторые из казаков торг ведут мелочными деревенскими изделиями и хлебом.
...Жителей зажиточных имеется мало, а более в посредственном состоянии. Женщины сверх полевых работ занимаются разными домашними рукоделиями... и сверх того промысел имеют разными фруктами, собираемых из садов своих, также деланием пряников и других продуктов.»
Запитання та завдання
1. Які прошарки населення були у м. Чугуєві?
2. Визначте основні та другорядні заняття мешканців м. Чугуєва.
Документ 12.
Опис м. Золочева, складений у 1683 р. (мовою оригіналу).
Джерело: Б. Зайцев, В. Скирда, В. Воропаева, О. Марченко, І. Скирда «Історія рідного краю (Харківщинознавство)».
«Город Золочев построен с левой стороны реки Уд, на горе острог поставлен дубовым лесом, вверх полутора сажен. В том острогу 4 башни проезжих без верхов, 4 башни глухих. А по мере городовые стены вокруг и с башенными местами семьсот тридцать саженей.
Около того острогу ров в глубину полутора сажен, попереч тоже...
Да для осадного времени в том остроге построен маленький острожок, тын оставлен дубовой, по мере вокруг городовые стены 82 сажени, около того малого острогу рву имеет,...в большом остроге колодезь, тайников нет. Городовые службы — черкасы. Войт 1 человек, с пищалями 30 человек, с рогатинами 84 человека, с бердышами 15 человек, без оружия 195 человек. Итого 325 человек.»
Запитання та завдання
З якою метою було побудовано м. Золочів? Свою відповідь підтвердіть рядками з документа.
