Крок до ВНЗ. Історія України. Довідник

ПОЧАТОК НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ середини XVII ст. ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Документ 1.

Становище козаків і селян у першій половині XVII ст.

Джерело: «Літопис Самовидця».

«Початок і причина війни Хмельницького є виключно в переслідуванні поляками православ’я й обтяженні козаків, бо ж тоді їх, не бажаючих панщини робити, до чого не звикли були, на службу в замках повернуто, і їх з листами [посилали] і в містах до чищення коней і догляду за ними старости держали, в дворах груби, тобто печі, палити, псів чистити і доглядати, подвір’я замітати і до інших незносних робіт приставляли. Ну а ті, що були козаками реєстровими, то над ними шляхта панове, полковники від гетьмана коронного понасилані були, які про їх вольності ніскільки не дбаючи, як тільки могли зневажали їх і втихомирювали; плату, яка визначена була від короля його милості і Речі Посполитої по золотих тридцять на рік вони собі забирали, з сотниками ділячись; бо сотників не козаки обирали і настановляли, але полковники, кого хотіли, з своєї руки, щоб вони до них зичливими були. А також і полковники козаків до всякої домашньої незвичної роботи приставляли; якщо ж який-небудь козак, вийшовши в степи, достане в татар коня доброго, то його в нього віднімуть... Знову ж, якби якого язика татарського піймали козаки, то з язиком татарським якого-небудь свого жовніра, до якого полковник ласкавий, посилає до гетьмана коронного, а козацьку відвагу потлумляють... Ті ж козаки, що ходили по рибу за пороги, то в них на Кодаку... рибу десяту відбирали, а полковникам окремо треба дати, і сотникам, і осавулові, і писареві, так що до великого убозтва козацтво дійшло.

Абільше шести тисяч не повинно козаків бути; хоч і син козацький, а ту ж панщину мусив робити й податки давати. Таке над козаками було. Над поспільством же, хоч в усьому жили заможно, з збіжжям, з бидлом, з пасіками, однак же, чого не звикла була Україна терпіти, вимисли великі були від старост і від намісників...»

ДОВІДКА

«Літопис Самовидця» — історичний твір XVII ст., що належить до українських козацьких літописів. Написаний, ймовірно, генеральним підскарбієм при гетьманові Іванові Брюховецькому Романом Ракушкою-Романовським. Охоплює події 1648-1702 рр. Найбільше уваги приділено висвітленню Національно-визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Б. Хмельницького. Містить також народні оповідання, приказки.

Запитання та завдання

1. Схарактеризуйте становище реєстрового та нереєстрового козацтва.

2. Як складалися відносини між старшиною і козаками.

3. Які причини війни ви можете визначити згідно з текстом документа?

Документ 2.

Скарги козацьких послів, відправлених Богданом Хмельницьким на сейм у Варшаву (липень 1648 р.).

Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.

1. Їх милості пани державці поводяться з нами, людьми лицарськими, гірше, ніж з невільниками.

2. Хутори, луги, млини і все, що їм вподобається в домах козаків, забирають силою, мучать, убивають.

Богдан Хмельницький

3. Беруть десятину з бджіл і поволовщину.

4. Старих козаків, жінок і батьків їхніх, хоч би син і був на службі,, обкладають чиншем, як і інших хлопів.

5. Козацьких жінок одразу по смерті козаків примушують без милості працювати нарівні з міщанами.

6. Пани полковники не захищають, а ще й допомагають чинити нам кривди, а речі наші і майно, під виглядом торгу, забирають за половину ціни.

7. Жовнірська челядь забирає в козаків волів, худобу і всяке добро.

8. На Запорожжі і на Дніпрі не дають промишляти ні звіра, ні рибу ловити, а з кожного козака беруть по лисиці; а якщо не зловить лисиці, то за лисицю відбирають самопали. Панам полковникам підводи даємо або замісто підвід платимо грішми...

9. Навіть нашу воєнну здобич, татар і молодих татарчат, пани полковники віднімають у козаків...

11. З усякої нагоди відразу садовлять козака у в’язницю і, де чують хабара, не випустять, поки не дасть доброго викупу, примушують робити що схочуть.

Запитання та завдання

1. Визначте основний зміст скарги козацьких послів.

2. Які повинності мали виконувати козаки?

3. Якими діями старшини були незадоволені козаки?

Документ 3.

Лист коронного гетьмана М. Потоцького до короля Владислава IV про повстання козаків і селян під проводом Богдана Хмельницького (березень 1648 р.).

Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.

«Не без роздумів і великих міркувань рушив я на Україну з військом вашої королівської милості... Я мав для того дуже важливі причини, які полягали в захисті недоторканності і достоїнства вашої королівської величності, а також самої батьківщини і її свободи... щоб я своєю присутністю і допомогою врятував Україну і поспішав загасити згубне полум’я, яке так уже розгорілося, що не було жодного села, жодного міста, в якому б не лунали заклики до сваволі і де не чинили б замахів на життя і майно своїх панів.., свавільно нагадуючи про свої заслуги і часто скаржачись на кривди й утиски. Це було тільки приводом до бунтів, бо не стільки їх мучили (кривди і утиски), як ординація Речі Посполитої, ... яку вони не тільки хочуть повалити, а бажають також самостійно панувати на Україні, укладати договори з іноземцями і сторонніми володарями і робити все, що тільки їм заманеться.

Нічого не вартою здавалася б банда в 500 бунтівників, але коли розміркувати, з якою сміливістю й надією повстали вони, то кожний мусить знати, що не мізерна причина змусила мене рушити проти 500 бунтівників, бо ці 500 підняли бунт у змові з усіма козацькими полками і з усією Україною... Якби я до того часу не вчинив швидкої протидії, то на Україні вибухнуло б полум’я, яке можна було б погасити нескоро або з великими труднощами.

Один пан князь воєвода руський (Вишневецький — авт.) відібрав у своїх селян кілька десятків тисяч самопалів. Те ж зробили і інші. Вся ця зброя з людьми перейшла б до бунтарів Хмельницького. Легко можете уявити собі, ваша королівська милість, як підсилилось би буйство і до чого призвело б воно.., якби не перешкодили йому на самому початку...

...Хоч я й бачу, що Хмельницького, цю безрозсудну людину, поблажливість не пом’якшить: вже не один раз посилав я до нього, пропонуючи вийти з Запорожжя, обіцяючи йому помилування і пробачення всіх його провин. Але це на нього ніяк не діє: він навіть затримав моїх посланців. Нарешті з війська я посилав до нього пана Хмелецького.., переконуючи покинути бунти і запевняючи його, що й волос з голови його не впаде. Не зворушенний і цією поблажливістю, Хмельницький відпустив моїх послів з такими вимогами: по-перше, щоб я з військом виступив з України; по-друге, щоб полковників і всіх підлеглих з полків усунув; по-третє, щоб ординацію Речі Посполитої знищив, і козаки повинні лишитись при (своїх — авт.) правах... Тепер він послав на Низ, вимагаючи допомоги від татар, які стоять коло Дніпра напоготові, і насмілився кілька сот з них перевезти на цей бік... Що він давно обдумав, як би почати бунт і як діяти в цьому, ваша королівська милість, зволите переконатися, звернувши увагу на число його спільників, яке налічує тепер три тисячі. Боронь боже, щоб він увійшов з ними на Україну. Тоді ці три тисячі швидко зросли б до ста тисяч і нас чекала б тяжка робота з цими бунтівниками.

Щоб уберегти батьківщину від цієї шкідливої людини, у вашої милості є сильні засоби, а саме той засіб, який ваша королівська милість пропонувати зволили: дозволити бунтарям іти на море, скільки їм буде завгодно. Не схильний Хмельницький до того, щоб вийти на море, але щоб жити в старій сваволі... Я вважав би за необхідне для загального блага дозволити козакам вийти на море, і це — доконечна потреба самої республіки, щоб це ополчення не займало полів і не забувало давнього способу війни, який згодом нам може бути корисним. Але в теперішній неспокійний час виконати цього не можна, хоча б і тому, що одні човни ще не виготовлені, інші хоч і готові, але не в такому стані й порядку, щоб придатні були для морської війни... Далі, якщо судна і будуть готові, то головне полягає в тому, щоб заспокоєні козаки, коли буде потреба для республіки і вашої королівської милості, виряджені були в належному порядку. Але боронь боже, щоб вони вийшли в море тоді, коли ще не буде приборканий бунт: повернувшися звідти, вони вчинили б нове невгасиме повстання...»

Запитання та завдання

1. Доведіть цитатою з документа, що повстання набуло широкого розмаху.

2. Як М. Потоцький визначає причини повстання козаків і селян? Чи згодні ви з ним?

3. Визначте, які вимоги висунув гетьман Б. Хмельницький польським послам?

4. Як коронний гетьман намагався припинити повстання? Чи можливо було такими методами з боку польської влади загасити полум’я війни?

Документ 4.

Донесення коменданта Кодака Гродзицького М. Потоцькому про повстання реєстрових козаків (квітень 1648 р.).

Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.

«...4 травня коло Кам’яного Затону все запорозьке військо, яке йшло водою, збунтувалось і побило полковників і всю старшину. Це безперечна і незмінна новина... Вони обрали собі на осавула Дзялкія Кривулю (Філон Джалалій — козацький полковник — авт.)... мушкетери розповіли мені також, що в них була нарада про те, щоб перевести через Дніпро орду й хана і, вирушивши разом, розгромити пана комісара і потім заволодіти Кодаком. Коли почали вбивати всіх, хто не був козаком, то цим мушкетерам якось пощастило втекти, і вони не могли довідатись, які були дальші наміри козаків.

Повстання їх почалось так. Один з них схопив хорогву і почав кликати на чорну раду... Осавул Ілляш кинувся було до них з рушницею, але його одразу почали бити обушками, потім схопили його і всіх старшин в той же день і після ради їх убили.

Повідомляючи про де вашу милість, прошу негайно прислати підкріплення.»

Запитання та завдання

1. Чому повстання реєстрових козаків викликало паніку у коменданта Кодака?

2. Як ви можете пояснити слова коменданта, що це повстання — «безперечна і незмінна новина»?

3. Які союзники були у повсталих козаків? Поясніть, чому?

Документ 5.

З відписки путивльського воєводи Н. Плещєєва в Розрядний наказ про розгром українськими повстанцями під керівництвом Богдана Хмельницького польсько-шляхетського війська під Жовтими Водами і Корсунем (1648 р.).

Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР» т. 1.

«...1648 року квітня в 23 день як послав гетьман коронний Миколай Потоцький в Запороги на самовільних козаків запорозьких черкас на козацького гетьмана Хмельницького сина свого Степана, а з ним послав польських ратних всяких людей та реєстрових козаків полем тисяч із п’ять... І, як кажуть, государ, ті польські ратні люди прийшли з гетьманським сином Степаном до урочища Жовті Води, то тих, кажуть, государ, польських ратних людей біля Жовтих Вод самовільні козаки, з’єднавшись разом з татарами, всіх побили, а інших у полон побрали, а гетьманового, кажуть, сина, Потоцького, взяли в полон живим. А котрі, кажуть, государ, реєстрові козаки 5000 послані були вниз рікою Дніпром у човнах до Кодака, то відомо, кажуть, государ, їм стало під містом Кодаком, що тих польських ратних людей, котрі пішли полем з гетьманським сином, самовільні запорозькі козаки з татарами побили і в полон побрали всіх. І вони, кажуть, государ, реєстрові козаки, побивши на човнах ліпших людей з реєстрових козаків і німців, перейшли до тих же самовільних козаків і татар. І після, кажуть, государ, того бою пішов обозом сам гетьман коронний Миколай Потоцький та пани Калиновський і Синявський, а з ними, кажуть, государ, було польських і всяких інших ратних людей тисяч із десять або й більше. І як, кажуть, государ, гетьман Миколай Потоцький, та Калиновський, та Синявський пішли з польськими ратними людьми з города Корсуня, і відійшли верст із десять, і були в тісному місці між лісів, то в тих, кажуть, государ, місцях вони зустріли Хмельницького з козаками і татарами травня в 15 день.

Схема Корсунськой битви

І був, кажуть, у них у ту пору між собою бій невеликий, і травня ж, кажуть, государ, під 16 день уночі, Хмельницький, надумавши з козаками і татарами, між лісів на проходах у тісних місцях викопали рови великі тієї ж ночі. І на тих, кажуть, государ, місцях в ровах і в лісах з обох боків дороги наперед завели піхоту, запорозьких козаків;...і був бій. І татари, кажуть, государ, і козаки навмисно, поманивши невеликими людьми, стали нібито від тих ратних польських людей втікати, а за тими, кажуть, государ, татарами і козаками гетьман Потоцький із своїм військом кинувся за ними. А як опинилися вони в тих тісних місцях між лісів, то козаки, кажуть, государ, і татари великими силами зайшли позад гетьмана і польських ратних людей з усіх боків, і гетьмана, кажуть, государ, і польських ратних людей татари і козаки ...всіх побили і в полон побрали, і гетьмана, кажуть, государ, Потоцького, і Калиновського, і Синявського взяли татари в полон і віддали, кажуть, государ, їх Хмельницькому.»

Запитання та завдання

1. Порівняйте битви під Жовтими Водами та Корсунем за наведеними критеріями:

а) учасники битви;

б) хід битви;

в) підсумки битви.

2. Опишіть, яку тактику застосували козаки в битві під Корсунем.

Документ 6.

Розгром польсько-шляхетських військ під Пилявцями у висвітленні сучасника визвольної війни С. Твардовського (вересень 1648 р.).

Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.

«...Перша невдача була в тому, що ті, хто стояв на чолі, від кого залежала вся справа, пішли з-під Костянтинова, не маючи ні для обозу, ні для воєнних дій зручного і вигідного місця, не знаючи місцевих гір і схилів, що вони показались на очі раніш, ніж оточили його. Стояли без ніякого ладу, де хто хотів, не маючи ні кінця, ні початку через повільність переправи незчисленних возів малоприступними горами і вибоїнами.

...Коли гусари великим загоном прийшли сюди, вони не могли в цій тіснині не тільки розташуватись для зустрічі з ворогом, а навіть списів підняти не могли, і довелося їм списами марно орати землю і замітати прапорами грязюку, якої тут було стільки, що хоч вивозь її. А в цей час шанці були взяті за греблею, піхота геть уся з гарматами знищена і з кінних хорогов, що переправилися на той бік, жодна не вернулася ціла.

...Почалась тривога. Звідки вона взялась — невідомо, почалося з старших. Бачачи, скільки нашого війська лишилось, боялись вони, що не можна їм подолати цю велику силу, яка щодень росте, коли ще й хан із своїми незчисленними ордами наступає, — особливо тому, що ворог, першим прийшовши сюди, всі зручні місця захопив, а їм тільки гори й вибоїни залишив. І в них немає доброго поля ні для битви, ні для правильної оборони. Тепер тільки зрозуміли вони свою грубу помилку... Одно тепер лишається — відступати.

...Замість того, щоб іти в порядку, кинулись усі з возами, з страшним шумом, не слухаючи гетьманів і не оглядаючись...

...Який шум, який хаос панував там, коли багато людей не знаючи навіть, у чому справа, вискакували з своїх жител, кидали одні зброю, другі — списи на землю, інші, тільки від сну зіскочивши, хапалися за будь-що — хто за коня, хто за шаблю, за узду, за сідло. Поранених, хворих — усе кидали і ввіряли життя своє своїм ногам. Усе добро і багатство, яке мали тут, все віддали на поживу своїм хлопам... Всі, хто тільки що мав: знатні — всю пишноту своїх родів, бідні — вислужене ними кривавим потом, — усе звезли сюди. Хоч би самі вози зважити! Обкованих возів було до ста тисяч. А безліч коней при них, а вантаж — як усе це оцінити? А при них челядь, слуги, що лишилися при возах і не мали змоги їх захистити.

...Пани-проводирі, такі ж швидкі, як і хоробрі, перші повернулися додому, хоч у багатьох з них дорога була дуже далека. Розгромлене ж військо в безладді тікало. Ледве, загнавши коней, коло самої Вісли спинилися, щоб стерти піт і стримати стукаюче, як тяжкий молот, серце.»

Запитання та завдання

1. Як ви гадаєте, на чиєму боці воював С. Твардовський — українському чи польському? Обґрунтуйте відповідь.

2. Які причини поразки польського війська називає автор документа?

3. Проаналізуйте тактику ведення бою козаками.

4. Визначте результати битви під Пилявцями.

5. Кого сучасник битви вважає винуватцем поразки?

Документ 7.

Участь у Національно-визвольній війні широких мас народу (весна 1649 р.).

Джерело: «Літопис Самовидця».

«Зараз же навесні Хмельницький, відмінивши приязнь і постанову з королем польським, затягши (нанявши — авт.) самого хана з великими потугами (силами — авт.) татарськими, і з незліченними своїми військами козацькими, яких полків було: полк чигиринський, полк черкаський, полк корсунський, полк лисянський, полк білоцерківський, полк паволоцький, полк уманський, полк кальницький, полк могилівський, полк животовський, бо там козацтво звалося аж поза Дністром коло Галича, — і замків доставали, між іншим, і Пневського замка за Надворною доставали; а тут волості всі, міста, крім хіба самого єдиного Кам’янця-Подільського, аж поза Костянтинів Старий, — в Шульжинцях, Грицеві, Чорториї козацтво було. В Овручі окремий полковник був, до якого все Полісся належало. А ось на Задніпрі (Лівобережна Україна — авт.) полки, які до гетьмана Хмельницького прийшли: полк переяславський, полк ніжинський, полк чернігівський з усією Сівер’ю аж по Гомель, і Дроков, і Мглин, полк прилуцький, полк ічнянський, полк лубенський, полк іркліївський, полк миргородський, полк полтавський, полк зіньківський. Всі ці полки були при гетьмані Хмельницькому, в яких незліченна кількість війська була, бо інший полк мав козацтва тисяч більше двадцяти, бо що село, то сотник , а інша сотня мала люду тисячу. Так усе, що було живе, піднялося в козацтво, так що ледве можна було знайти в якому-небудь такого чоловіка, щоб не мав він сам або син його до війська йти; а якщо сам нездужав, то слугу-парубка посилав. А інші, скільки їх було, всі йшли з двору, тільки одного залишали, так що важко було наймита найти,...так що навіть у містах, які мали магдебурзьке право, присяжні бурмистри і радники свої уряди покидали, бороди собі голили, до того війська йшли...»

Запитання та завдання

1. Визначте союзників Б. Хмельницького.

2. Згадайте, що таке магдебурзьке право.

3. Доведіть, що повстання під проводом Б. Хмельницького стало дійсно масовим народним рухом за визволення від польсько-шляхетського гніту.

Документ 8.

З відписки брянського воєводи Н. Мещерського в Розрядний наказ про поразку шляхетського війська під Збаражем і Зборовим (серпень 1649 р.).

Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.

«...І як ми приїхали... під литовське містечко Збараж, а під тим містом стоять запорозькі черкаси, а з ними кримські і ногайські татари, кругом осадивши місто. А гетьмана пана Богдана Хмельницького в той час в обозі не було, а сказали нам козаки запорозькі, полковники і сотники, що гетьман пішов назустріч проти короля Яна Казимира, що, кажуть іде на нас король з військом, а з королем, кажуть, війська 40000. А в місті Збаражі на той час сидів в осаді польський гетьман..., а з ними польського війська і німців 20000; а сидів [він] в облозі 7 тижнів, і голод, кажуть, великий [там] був; їли собачину і, як кажуть, гетьман Хмельницький, почувши про короля, що іде на підмогу [обложеним] ляхам, то, поговоривши з кримським царем, вибравши з собою кращих людей, пішли назустріч. І зустріли [вони] короля за чотири милі від Збаража; і був у них бій, і королівських людей козаки і татари побили і розбили їх на три частини. І король сам відійшов у місто Зборів і прислав до гетьмана Хмельницького на розмову про мир... А коли, кажуть, король із гетьманом мирилися, то гетьман говорив королю про те, щоб спочатку він помирився з кримським царем, із кримським царем помирився: дав кримському царю 400000 талярів битих. І помирившись з королем гетьман Хмельницький під містом Зборовом, прийшов з усім військом у табір свій під місто Збараж і стояв два дні; і знявшись з усім військом своїм, пішов геть у Запороги до себе в місто Чигирин.»

ДОВІДКА

Зборівський договір — договір між Україною та Польщею, укладений у серпні 1649 р. після Зборівської битви у Зборові. Статті угоди передбачали скорочення реєстру до 40 тисяч, козацька держава визначалася у межах Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств з власною адміністрацією, судовою системою, основу якої складав полковий поділ. Польським військам заборонялося перебувати на цій території. Волинь, Поділля, Полісся залишалися за Польщею. Гетьман України у своє підпорядкування отримував м. Чигирин. Козакам поверталися усі їхні права і вольності, питання про ліквідацію уніатської церкви передавалося на рішення польського сейму, православний київський митрополит діставав місце в польському сенаті. Усім учасникам українсько-польської війни оголошувалося помилування. Селяни, що не потрапили до реєстру, мали повернутися в свої села, польським панам поверталися землі в Україні. Останнє викликало нову хвилю супротиву й повстань проти польської шляхти.

Запитання та завдання

1. Назвіть союзників Богдана Хмельницького у битвах під Збаражем і Зборовим.

2. Що вам стало відомо про битви під Збаражем та Зборовим?

3. Визначте наслідки перемоги Богдана Хмельницького у цих битвах.

Документ 9.

Повідомлення російського посла у Польщі Г. Кунакова царському урядові про утиски шляхтою українських селян і козаків після Зборовського договору (кінець 1649 р.).

Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.

«Нині, кажуть, у Богдана Хмельницького з поляками війна буде справжня з тієї причини: котрі хлопи з Війська Запорозького відповідно до пактів (Зборовський договір — авт.) почали були приходити в панські і шляхетські маєтки в доми свої, то пани, кажуть, і шляхта їх мучили, били і похвалялися: «То, кажуть, і вашому Хмельницькому буде, дайте нам оправитися». І до Богдана Хмельницького приходили хлопи, зібравшись більш як 50000 чоловік і хотіли його вбити; «Для чого, кажуть, без поради з нами ти помирився з королем»...

...У Варшаві ж розповідав гінцеві віденський купець Данило Пулховський таємно і за клятвою: чув, каже, він від багатьох сенаторів в таємних розмовах, що нині Богдан Хмельницький війну розпочав справді, і київського митрополита, і воєводу Адама Киселя, і запорозьких послів Богдан Хмельницький на сейм не відпустив, тому що приходили, кажуть, до нього в Чигирині багато Запорозького Війська козаків..., багато людей з шумом і говорили йому, що він, Богдан «з польським королем примирився без їх військової ради і що, кажуть, його мир, на чому король договорився і присягавсь і що то все некріпко і порушено; що запорозьких козаків, а також хлопів, котрі були в Запорозькому Війську і, сподіваючись на королівський договір і присягу, прийшли в панські і в шляхетські маєтки до жінок своїх, то тих, кажуть, хлопів пани і шляхта мучать і б’ють, і похваляються пани і шляхта помстою на них, на все Запорозьке військо, і той, каже, його, Богданів, з королем договір не міцний; і якщо, кажуть, він не почне з ними за віру християнську проти короля і ляхів стояти, то вони собі оберуть іншого гетьмана, а він, Богдан, як хоче»...»

Запитання та завдання

1. Чому козаки і польська шляхта були незадоволені умовами Зборівського договору?

2. Які умови висували козаки Богдану Хмельницькому? Поміркуйте, чи згоден був з цими умовами гетьман Б. Хмельницький?

Документ 10.

Білоцерківський договір (18 вересня 1651 р.).

Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.

«Через те що Військо його королівської милості Запорозьке з гетьманом і всією старшиною своєю визнали себе підданими його королівської милості і республіки, то... постановляємо;

1. Дозволяємо і призначаємо організувати реєстрове військо в числі двадцяти тисяч чоловік... і вони мусять перебувати тільки в маєтках його королівської милості, що містяться у воєводстві Київському, не маючи нічого до воєводств Брацлавського і Чернігівського. А маєтки шляхетські мусять лишатися вільними, і в них реєстрові козаки ніде не повинні лишатись; а хто лишиться реєстровим козаком у числі двадцяти тисяч, той з маєтків шляхетських, які містяться у воєводствах Київському, Брацлавському і Чернігівському, також у маєтках його королівської милості, мусить переселитись у маєтки його королівської милості у воєводстві Київському, туди, де розташовано Військо його королівсько милості Запорозьке...

2. ...а які козаки будуть включені в реєстри, ті повинні лишатися при давніх звичайних своїх правах; ті ж, які не включені в реєстр, мусять лишатися, як і раніш, у звиклому послушенстві, приписаними до замків його королівської милості.

4. Обивателі воєводств Київського, Брацлавського і Чернігівського, а також і старости самі особисто і через своїх урядників можуть вступати у володіння своїми маєтками і одразу брати під свою владу всі доходи, корчми, млини і судочинство; проте саме збирання податків з селян повинні відкласти до вище згаданого терміну, призначеного для закінчення реєстрів, щоб обрані в реєстр козаки тим часом переселились, а лишились тільки ті, що належать до стану селян. Те саме мусить бути і в маєтках його королівської милості, поки не буде вже відомо, хто лишається на правах козацьких, а хто приписаний до замка і підлягає селянським повинностям.

5. Чигирин на підставі привілею його королівської милості мусить лишатися при гетьмані. Як теперішній гетьман, благородний Богдан Хмельницький, призначений і затверджений привілеєм його королівської милості, так і на наступні часи гетьмани повинні перебувати під старшинством і владою гетьманів коронних і мусять бути затверджувані привілеями.

Кожний з них, стаючи гетьманом, повинен дати присягу у вірнопідданстві його королівській милості і Речі Посполитій. Всі полковники і старшини мусять призначатися за поданням гетьмана його королівської милості запорозького.

6. Релігія грецька, яку сповідає Військо королівської милості Запорозьке, також собори, церкви, монастирі і колегіум київський повинні лишатися при попередній свободі, згідно зі стародавніми правами.»

Запитання та завдання

1. Дайте характеристику Білоцерківського договору за планом:

а) козацький реєстр;

б) територія Гетьманщини;

в) становище козаків, які не були вписані в реєстр;

г) права гетьмана, старшини;

д) становище церкви.

2. Доведіть, використовуючи документ, що обидві сторони — українська і польська — були незадоволені умовами Білоцерковського договору.

Документ 11.

Лист шляхтича М. Длужевського до коронного канцлера про перемогу козацького війська над польською шляхтою у битві під Батогом (22-23 травня 1652 р.).

Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.

«Хід воєнних дій був такий. 1 червня орда в числі 16 тисяч підступила до нашого війська, яке билося в цей день з мужністю. Три полки відтиснули татар на півмилі. Але до того, як до орди підійшло підкріплення, їй удалося не тільки швидко відбити атаку, а й добитися переваги. Бій тривав до вечора і завдав нашим військам чималих втрат.

На другий день, 2 червня, коло полудня, нас атакував сам Хмельницький з такими великими силами, що ми не змогли протриматися й одної години. Нас, оточених з усіх боків, орда рубала шаблями, а козаки так захопили табір, що наше військо було буквально стерте з лиця землі. Гетьман (М. Калиновський — авт.) одразу ж сховався в редутах, зайнятих іноземними полками. Але й там не можна було довго втриматися, бо ворог, який мав кілька десятків гармат, оточив наші редути з усіх боків. Оборонці останніх були або вбиті, або взяті в полон, їм довелося здатися, бо боронити наспіх збудовані редути, що не мають води, однаково не було змоги, особливо при тому замішанні, яке виникло після того, як довідалися про втечу челяді з табору. Цей табір був такий великий, що й 100 тисяч насилу оборонили б його. З фронту, проте, його прикривала тільки одна шеренга, а в тилу не було не тільки ар’єргарду, а буквально жодної озброєної людини. Козаки й татари легко проникли в табір і забрали в полон кого хотіли і де хотіли.

Битва під Батогом

З усього нашого полку бог урятував тільки мене і ще одного воїна; нам удалося чудом перепливти ріку. Взагалі ж відійти вдалося дуже небагатьом, бо ріка і густі ліси дуже утруднювали відступ. Яка доля спіткала почет гетьмана — сказати важко...

Які подальші наміри ворога, відомо тільки богові. Можна побоюватися, що він рушить у глиб Польщі. Тому ви повинні спонукати короля і всю Річ Посполиту організувати оборону не пізніш як через 1-2 тижні.»

Запитання та завдання

1. Опишіть хід битви під Батогом.

2. Визначте причини поразки польської армії.

3. Яке значення мала для Богдана Хмельницького перемога під Батогом?

Документ 12.

Статті Богдана Хмельницького (1654 р.).

Джерело: М. Грушевський «Історія України — Русі».

«1. Щоб по містах урядники були обирані з людей того гідних, будуть вони підданими царської величності правити і всякі доходи по правді віддавати до казни. А по тому, що воєвода царської величності, приїхавши, почав би право їх ламати і які устави заводити, і то було б прикро; а як будуть старшини місцеві, свої люди, то вони будуть поводитися згідно з місцевими правами.

Щодо цієї статті царська величність пожалував — велів бути по їх прошению... Мають по містах бути урядниками війти, бурмистри, райці, лавники і доходи всякі грошові і хлібні збирати на царську величність і віддавати до государевого скарбу тим людям, котрих пришле царська величність, і ті прислані люди, котрих царська величність пришле до того збору грошей, мають доглядати зборщиків, щоб робили по правді...

5. Послів, котрі здавна приходять з чужих країв до Війська Запорозького аби було вільно приймати, а коли щось противне царської величності, мусять вони сповіщати царську величність.

До цієї статті царська величність велів: послів з добрими ділами приймати і відправляти, і писати царській величності вірно і щиро, за чим вони приходять і з чим їх відправлено. А котрі посли будуть присилатися з справами, противними царської величності, тих послів і посланників затримувати у війську та писати про них зараз до царської величності, а без дозволу царського назад їх не відправляти. А з турецьким султаном і з польським королем без волі царської величності не мати зносин...

11. Кодак — город на кордоні з Кримом, там гетьман постійно по 400 людей держить і харч усякий їм дає — тепер нехай би царська величність пожалував, зволив наділити харчем і порохом для армати. Також і тим, що за порогами Коша стережуть, аби царська величність зволив показати свою ласку, — бо його не можна самого без людей лишати.

До цієї статті буде милостивий указ царської величності, коли буде відомо, скільки якого припасу туди посилали і скільки доходу буде зібрано для царської величності.

А що у вашім письмі написано: як великий государ наш гетьмана Богдана Хмельницького і все Військо Запорозьке пожалує, свої грамоти государські на ваші вольності велить дати, тоді ви між собою розбір зробите: хто буде козак, а хто мужик, і щоб Війська

Запорозького було 60000. То великий государ наш на те позволив: велів бути такому числу реєстрових козаків. Тож як ви, посли, будете у гетьмана Богдана Хмельницького, скажіть йому, щоб він велів скоро козаків розібрати, реєстр їм зробити, і той реєстр за підписом вислав негайно царській величності.»

Запитання та завдання

1. Проаналізуйте статті Б. Хмельницького за планом:

а) права та обов’язки царських воєвод;

б) зовнішня політика гетьмана;

в) козацький реєстр;

г) стан Запорожжя.

2. Поміркуйте, на яких засадах Україна входила до складу Росії.

ДОВІДКА

Переяславська угода (з книги Н. Полянської-Василенко. «Історія України», т. 2) — загроза нової війни з Польщею, повстання в полках України, брак надійних союзників звертали знову думки до православної Москви, тим більше, що тисячі втікачів знаходили притулок на підлеглій Слобідській Україні і далі в Московщині.

З 1648 р. Богдан Хмельницький час від часу звертався до Москви з проханням допомогти в боротьбі з Польщею. Він загрожував навіть війною, якщо вона не дасть допомоги проти Польщі. Значну роль у справі союзу України з Москвою відіграло східне духовенство, представники якого брали на себе посередництво між Богданом Хмельницьким і царем: Паїсій, патріарх Єрусалимський, що зустрічав Хмельницького у Києві в 1648 р. й вітав як нового Мойсея; Йоасаф, митрополит Коринтський, що загинув, під Берестечком у 1651 р.; Гавриїл, митрополит Назаретський, що був у гетьмана після берестейської поразки.

Усі звернення до Москви в справі допомоги були марні. Московський уряд відмовляв або відповідав загальними заявами, висилав хліб і сіль, але вичікував, не бажаючи розривати миру з Польщею. В. Ключевський так характеризував політику Москви супроти України: вона «протягом 6 років приглядалася з нерухомою цікавістю, як справа Хмельницького, попсована татарами під Зборовом і Берестечком, хилилася до упадку, як Україна пустошилася союзниками-татарами і люто-нелюдською усобицею, і нарешті, коли Україна вже знищилася дорешти. її прийняли під свою високу руку». Наводячи цю цитату, М. Грушевський пояснював це так: «Увесь хід історії Східної Європи міг би взяти інший кращий напрямок, коли б Україна ввійшла в політичну унію з Москвою В початках своєї боротьби з Польщею, ще повна сил, повна людності, не зневіреної в своїх провідниках і в піднятому ними ділі, здатної бути опозицією Москви, обстояти себе в сій позиції і не дати себе зіпхнути на становище провінції. Московські політики може ненароком, а може й умисно дали поборюкатись українській козаччині з Польщею і дійти до останнього обопільного знищення..., аби ввійти з свіжими силами між сил обезкровлених противників і взяти козаччину вже не в роді рівнорядного союзника, а підручного, котрого можна було б звести до ролі прислужника, підданого „холопа"».

У Москві добре врахували і інший бік питання. Союз з Україною був ...потрібний для Москви з різних поглядів: він відкривав шлях до Чорного моря і на Захід забезпечував їй панування на Сході, а головне — трагічний стан України загрожував Москві або захопленням її Польщею, або союзом її з Туреччиною, чим не раз лякав Москву Хмельницький. Союз з Україною був дуже бажаний для Москви тим, що забезпечував її мілітарні інтереси. Україна мала 300000 випробуваного, досвідченого, найкращого на Сході Європи війська. Всі ці умови робили союз з Україною... потрібним для Москви.