Крок до ВНЗ. Історія України. Довідник
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ у першій половині XVII ст.
Документ 1.
Г. Боплан про тяжке становище селян України в першій половині XVII ст.
Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.
«Селяни там надзвичайно бідні; вони мусять працювати по три дні на тиждень із своїми кіньми на користь панові і давати йому, відповідно до належної їм землі, багато мірок збіжжя, багато каплунів, курей, гусей і курчат на Великдень, Трійцю і Різдво; крім того, возити дрова їхнім панам і відбувати тисячу інших повинностей, яких вони не повинні відбувати без платні. Вимагають з них пани грошову повинність, десятину баранів (десяту частину від домашньої худоби. — авт.), поросят, меду, всяких плодів і за кожні три роки третього бика. Селяни примушені віддавати своєму панові все, що той захоче; тому не дивно, що ці нещасні, закабалені, поставлені в такі тяжкі умови, не можуть ніколи нічого зберегти. Але не так важливо, як те, що поміщики їх мають необмежену владу не тільки над їхнім майном, а навіть і над їх життям. Така велика свобода польської шляхти (вона живе як в раю, а селяни — як у чистилищі), і тому, коли селянам трапиться ще попасти в неволю до лихого пана, то становище їх гірше, ніж галерних невільників.»
ДОВІДКА
Гійом Левассер де Боплан (1600-1673 рр.) — французький інженер, картограф, який у 1630-1647 рр. перебував на службі у польського короля, керував будівництвом оборонних споруд на Півдні України. Дослідив значну частину Речі Посполитої, зокрема частину України, р. Дніпро з порогами. Складені ним карти України та інших частин Речі Посполитої видрукувані у 1648-1650 рр. У 1647 р. звільнився з польської служби і повернувся до Франції. У 1650 р. вийшов його «Опис України» французькою мовою. Значне місце в праці Боплана займають козаки, їхня боротьба з польською експансією і татарами. Українською мовою надрукована у 1990 р.
Запитання та завдання
1. Випишіть з тексту документа, які повинності мали бути виконані селянами.
2. Чому Г. Боплан робить висновок, що становище селян було «гірше, ніж галерних невільників»?
Документ 2.
Промова волинського українського шляхтича Я. Деревинського на Варшавському сеймі про національний гніт на Україні (1620 р.).
Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.
«У великих містах церкви запечатані, церковні будівлі зруйновані, в монастирях замість монахів тримають худобу. Перейдемо до князівства Литовського; там у прикордонних з боку Москви містах робиться те саме. В Могильові й Орші церкви запечатані, попи розігнані. В Пінську зроблено те саме. З монастиря Лещинського зробили корчму...
Придивись ще до образ і нечуваного гноблення — хіба не гноблення народу нашого руського те, що, крім інших міст, робиться у Львові? Хто додержується грецької віри і не перейшов в унію, той не може проживати в місті, міряти ліктем і квартою і бути прийнятим у цех; не дозволяється проводжати за церковним обрядом тіло померлого жителям міста і відкрито приходити до хворого з тайнами божими. Знову ж — хіба не гноблення у Вільні, при тому нечуване: коли хочуть тіло померлого поза замком проводжати через замкову браму, через яку проходять і проїжджають євреї й татари, то вони цю браму зачиняють і тіло доводиться проносити через іншу браму, яка служить для вивозу міських нечистот; бідняки не можуть мати чистої води, ...бо всякій халупі дозволяють мати трубу для води, а велика площа (частина міста) і багато будинків не мають і жодної труби, хоч відомо, що вона була і сліди її є. Крім того, монахів, які не пристали до унії, уніати хапають по Новогрудку і по інших містах, роздівають на вільному шляху і заарештовують. Так само в міські ради не притягаються люди достойні і вчені, які не належать до унії, а простими мужиками неосвіченими до того, що інший не зуміє визначити, що таке є правосуддя, заповнюють ці місця, на сором руського суду. З невинних людей незаконно стягають грошові суми. Коротко сказати: давно вже великі й нечувані утиски терпить наш руський народ як у Короні, так і у Великому князівстві Литовському.»
Запитання та завдання
1. Розкажіть про становище православної церкви в Україні після Берестейської унії 1596 р.
2. Яких утисків зазнавали українські селяни, міщани, духовенство? Чому?
Документ 3.
Скарга житомирських міщан на утиски підстарости Пересецького (1622 р.).
Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.
«Прийшовши до нас, житомирські міщани скаржились і протестували проти підстарости і єврея-орендатора за те, що вони порушують їхні привілеї, ярмарків і торгівлі не допускають, хоч у них (міщан) є на це права, відганяючи тим самим усяких купецьких і торгових людей; скаржились і на те, що з них самих і гостей, які приїжджають у місто, беруть неправильно мито по 3 гроші з воза, чим торгові люди дуже незадоволені; виганяють їх не по праву лагодити мости; підчас ярмарків не допускають їх, всупереч праву, торгувати пивом, медом, горілкою.
Вони подали нам такі привілеї: перший — покійного короля нашого Стефана (Стефан Баторій — авт.), даний у Варшаві 25 січня 1580 р., який звільняє їх від робіт, особливо оранки, жнив і косіння, молотіння, до чого їх примушував орендатор. Подали нам і другий привілей покійного короля Стефана, даний у Варшаві 20 листопада 1582 р., який підтверджує привілей вічної пам’яті короля Сигізмунда-Августа, даний цим міщанам, і який звільняє їх від мита як королівського, так і шляхетського, щоб вони могли вільно купувати і торгувати як живністю, так і всякими іншими товарами, і щоб з них ніхто не смів брати ніякого мита. Подали нам ще й третій привілей короля Сигізмунда III, пануючого тепер, даний у Варшаві 8 липня 1596 р., в якому дається їм вільність на два ярмарки на рік, які можуть тривати по 2 тижні: перший — у день нового року, тобто 1 січня, другий — св. Прокопа, 8 липня. Торгівля їм дозволяється щонеділі; лишаючи їх вільними від мит, митних оплат і різних податків, дозволяється їм вільно торгувати, відкривати шинки на ярмарках без ніяких повинностей.»
Запитання та завдання
1. Визначте, на що скаржились житомирські міщани.
2. Які привілеї були надані польськими королями міщанам Житомира? Як ви гадаєте, хто і чому порушив ці привілеї?
Документ 4.
Морські походи козаків.
Джерело: Д. Яворницький «Історія запорозьких козаків», т. 2.
«Для морських походів вибирався переважно осінній час, особливо похмурі дні і темні ночі перед молодиком, коли можна було приховати всякий рух проти ворогів. Чайки козацькі виходили прямо з гавані від Січі і спускалися по Дніпру; вони так йшли тісно, що веслярі трохи не зачіпали один одного веслами; попереду всіх мчала чайка кошового отамана, на якій розвівався отаманів прапор.
...Турки, відвідавши про рух козаків, брали проти них свої заходи: вони протягували... упоперек річки Конки, яка в цьому місці з’єднується з Дніпром, залізні ланцюги, посеред річки влаштовували ворота, а на ворота... наводили гармати. Здавалося, усяк, хто намагався пройти через ці фатальні ворота, повинен неминуче загинути у них. Але козаки, у свою чергу, приймали заходи: користуючись темною ніччю, вони звалювали в лісі декілька високих дерев, прикріплювали до них залізні ланцюги і потім в стоячому вигляді пускали їх до воріт, що замикали прохід по Дніпру мимо острова Тавані. Пущені таким чином дерева, ударяючись в проведені упоперек Дніпра і Конки залізні ланцюги, давали знати туркам про рух козаків; турки піднімали тривогу, стріляли з гармат, але потрапляли не в човни, а в пливучі дерева, приймаючи їх за високі щогли. А тим часом запорожці спокійно стояли в очеретах біля берегів Дніпра, вище проведених ланцюгів, і чекали, коли турки витратять свої бойові запаси; як тільки стрілянина припинялася, тоді козаки кидалися до ланцюгів, розривали їх сильним натиском і потім, користуючись темнотою ночі, спокійно пробиралися далі... Найчастіше ж, минувши благополучно всі турецькі міста біля берегів Дніпра, вони прямували в Дніпровський лиман, а з лиману — в Чорне море, де козаку «шлях чистий», де йому і гуляти не замовлено і доріжки всі показано. Звідси запорожці залітали і на Тендер-острів («Тин-дерево») і до Азова, Хазлев-міста, або Кезльова («Козлова», або «Тисяче-Очам» міста); звідси вони вибиралися в Біле і Кругле моря, тобто Архіпелаг і Мармурове море; звідси ж вони проникали за Тамань, до Єгипту («Білу Арапію»), заходили в Бессарабію, обсмолювали крила Аккерману, або «Білому місту», випливали в Килію, Ізмаїл і Дунай-гирло, а нерідко і самий Царьград димом «мушкета обкурювали», «самому Царю-місту давали пороху нюхати»; Трапезонт, Кафу і Варну міста «вистинали», Синоп-місто, прекрасне місцеположенням, чудове здоровим кліматом (що тому прозве «Мединет-Юл-Ушак» — «город коханців»), «спростовували до фундамента».
Петро Конашевич-Сагайдачний
А тим часом в морі вже давно підстерігали козаків турецькі судна — гадріги, звані по-козацьки галерами, або каторгами. Але запорожці не страшилися і галер; довготривала досвідченість привчила їх і до морських битв, а безприкладна хоробрість примушувала зневажати небезпеку від ворогів. Вільно розгулюючи по морю, вони довго залишалися невідомі для ворогів, тому що їх чайки, підносячись над поверхнею води не більш як на 2,5 фута, зовсім ховалися в морських хвилях, тоді як самі козаки вже на далекій відстані бачили високі і важкі турецькі галери. Виглянувши здалека галери, козаки... вичікували або туманну погоду, або настання ночі, лавіруючи по морю весь день до вечора і не випускаючи з уваги ворожого корабля. ...Щоб натомити і знесилити ворога, козаки при зустрічі з турецькими каторгами біля берегів моря прагнули «крутити веремію»: підійшовши на можливо близьку відстань до турецького судна, вони миттєво давали залп з рушниць і миттєво спливали у відкрите море; через декілька часу знов підпливали до судна, але вже з другого боку, знов давали залп і знов спливали в море; потім третій раз, але вже з третьої сторони; і так, збивши з пантелику ворога, робили потім на нього з усіх боків напад і винищували без залишку.
У 1613 р. козаки встигли 2 рази сходити в Чорне море і наробити багато «шкод татарам, розоривши декілька міст в Херсонесі таврійському».
На початку весни 1614 р. козаки знову зробили похід в Чорне море... ними керували колишні турецькі невільники, українці-потурнаки, що прийняли іслам, ... що зуміли обдурити турок і втекти на Украйну. Козаки... пристали до багатої... квітучої гавані Синопу... напали на місто, поруйнували замок, ...пограбували арсенал, ...звільнили з неволі всіх християн і..., заподіявши туркам... на 40 мільйонів злотих збитку, поспішно пішли з міста.
Здобуття Кафи запорожцями
...У 1615 р. (козаки) виплили на Чорне море. Цього разу вони вийшли на 80 чайках... підійшли до околиць самої столиці султана Константинополя, і запалили пристані... Султан був близько біля цих місць на полюванні і побачив з свого вікна дим від двох палаючих пристаней. Залишивши свою забаву, падишах в гніві втік у Царьград і наказав відправити проти козаків армату... Біля гирла Дунаю між турецькою ескадрою і козацькою флотилією відбувся бій і тут верх залишився на стороні козаків: турки втратили майже всі свої судна... сам начальник турецької ескадри був поранений, потрапив у полон і пропонував козакам 30 000 викупу, але не дочекався свободи і помер в полоні.
...На початку 1616 р. в числі 2 000 чоловік знову вийшли під начальством Петра Конашевича-Сагайдачного Дніпром проти турок в море... Після цього, очистивши Дніпровський лиман від ворогів, козаки кинулися до побережжя Криму, спалили місто Кафу і вивели з нього на свободу безліч християнських невільників. Від Кафи... дісталися до Синопа і Трапезонта і узяли нападом обидва міста, розбили пашу Цикалу, потопили три великі судна в морі і, захопивши декілька турецьких суден, повернули назад.
...(козаки не припиняли морських походів — авт.) козаки... узяли турецьке місто Варну, про який потім склали пісню: «Була Варна здавна славна, славніш Варни козаки»
ДОВІДКА
Петро Конашевич-Сагайдачний (1577-1578-1622 рр.) — козацький гетьман. Походив зі шляхетського роду. Народився в с. Кульчицях у Галичині. Навчався в Острозькій академії. З 1601 р. — на Січі, брав участь у походах проти татар і турків. Керував козацьким військом при здобутті фортець Очаков, Перекоп, Сіноп і Кафа. Був гетьманом реєстрових козаків у 1614—1616 і 1620-1622 рр. (ймовірно, що і в інші роки). Завдяки йому козацьке військо перетворилося на регулярну, добре навчену і озброєну силу. 1618 р. гетьман з козацтвом приєднався до міжнародної організації Християнської Ліги Міліції, що була створена для об'єднання сил європейських країн у боротьбі з турецькою експансією. Того ж року на чолі 20 тисяч козаків у складі польського війська брав участь у поході на Московію. За його участю 1620 р. відновлено українську православну ієрархію, обрано київського митрополита (не було з 1596 р.). Разом з усім Військом Запорозьким записався до Київського братства і забезпечив йому захист і підтримку. Відстоював права України і козаків перед королем і польським урядом. 1621 р. козаки Сагайдачного відіграли вирішальну роль у битві з турками під Хотином. Помер від рани, отриманої у тій битві. Похований на території Братського Богоявленського монастиря у Києві.
Запитання та завдання
1. Випишіть з тексту, в які міста здійснювали морські походи козаки, та вкажіть дати цих походів.
2. Яку стратегію і тактику використовували козаки в морських походах?
Документ 5.
Куруківська угода між представниками польського уряду і запорозькими козаками (1625 р.).
Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.
«...Найбільше і найсерйозніше непокоїли Річ Посполиту морські походи козаків, які вони робили всупереч забороні уряду, а також їх свавільства, які вони чинили в містах. Злочини ці зазнали належної кари від зброї коронного війська. Тим, які через щастя і з волі божої уникнули страти і зберегли життя, обіцяючи надалі віддати його на службу Речі Посполитій, ми іменем його королівської милості і Речі Посполитої оголошуємо прощення; всі вони, як ті, що лишаться на службі його королівської милості, так і ті, які по волі його королівської милості повернуться в свої домівки, не мусять нести відповідальності з умовою, що вони виявлятимуть до начальників належну пошану і покору, не будуть втручатися в розпорядження судової і адміністративної влади і захоплювати доходи.
Ми вважаємо справедливим, щоб військо запорозьке, яке складається з підданих його королівської милості, мало голову або старшого, за прикладом давніх років, призначеного королем або гетьманами коронними його королівської милості. І надалі козаки повинні будуть коритися виключно тому старшому, якого самі вони оберуть, але який буде затверджений королем його милістю або його наслідниками, польськими королями, на подання коронних гетьманів...
Через те, що король його милість бажає для кращого порядку знати число козаків, щоб мати змогу заохотити більш заслужених до успішної служби Речі Посполитій, то він доручив скласти правильний список війська запорозького з зазначенням числа козаків, які проживають у кожному місті його королівської милості... Протягом... 6 тижнів козаки мусять скласти правильні реєстри, які не перевищують 6000 з зазначенням, скільки їх живе в кожному старостві.
...Для війська запорозького ми призначаємо платню на рік 60000 злотих польських, які вони будуть одержувати в місті його королівської милості Києві в день св. Іллі за руським календарем. Крім того, бажаючи, щоб урядові особи ретельніше виконували свої обов’язки на службі його королівської милості і Речі Посполитої, ми призначаємо такі оклади для старшини: старшому над усім військом 500 злотих на рік, обозному 100 злотих, двом осавулам по 150 злотих, шести полковим осавулам по 50 злотих, шести полковника 100 злотих, шестидесяти сотникам по 50 злотих, судді військовому 100 злотих.
З числа 6000 козаків 1000 або більше, на розсуд коронного гетьмана і з відома їхнього старшого, залежно від умов часу мусять перебувати на Низу за порогами і там виконувати свою службу: подавати відомості про дії ворогів, не допускати їх переправ і взагалі захищати ті місця. Решта, живучи по волостях, мусили йти в похід з наказу коронних гетьманів на допомогу регулярному війську або туди, куди треба буде, утримуючись у дорозі від утиску жителів.»
Запитання та завдання
1. Відомо, що укладання Куруківської угоди було компромісом між Польщею та козаками. В чому ви вбачаєте компроміс з боку Польщі?
2. Схарактеризуйте основний зміст цієї угоди.
3. Чи згодні були з текстом угоди всі козаки? Які пункти угоди могли викликати невдоволення козаків?
Документ 6.
Зруйнування козаками під керівництвом гетьмана Івана Сулими фортеці Кодак у 1635 р.
Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.
«У 1635 р. непокірний козак на ім’я Сулима підступно і таємно прокравшись з 800 козаками з моря до Дніпра, насмілився напасти на фортецю, яку його милість король Владислав звелів на кошти Речі Посполитої збудувати на першому дніпровському порозі і оточити валами проти розбещеної сваволі козаків, щоб вони на море в човнах більше не ходили і турка не дратували.
Сулима, напавши вночі на цю фортецю і перебивши сторожу, зарубав шаблею капітана і багатьох людей, забрав чимало грошей Речі Посполитої і нову фортецю в кількох місцях зруйнував.
Кодацька фортеця
Пізніше він був, з наказу його королівської милості, на тому ж дніпровському острові обложений реєстровими козаками і, коли дров у нього на паливо не стало, був виданий своїми і відправлений у Варшаву... Там же йому і ще кільком таким же негідникам відрубали голови і четвертували.»
ДОВІДКА
Іван Сулима (?-1635 рр.) — козацький гетьман. Походив з Чернігівщини, зі шляхетського роду. Служив у польських магнатів, брав участь у походах проти турків і татар. У 1628 р. обраний (уперше) гетьманом. Нагороджений Папою Римським Павлом V золотою медаллю за боротьбу з турками. У 1635 р., повертаючись з військом з морського походу на турецьку фортецю Азов, зруйнував польську фортецю Кодак на Дніпрі. Підступно захоплений частиною реєстрової старшини і виказаний полякам. Страчений у Варшаві.
Запитання та завдання
1. З яких причин поляки збудували фортецю Кодак?
2. Чому козаки на чолі з І. Сулимою зруйнували фортецю?
3. Поміркуйте, чому поляки жорстоко розправились з І. Сулимою.
Документ 7.
Козацькі повстання.
Джерело: «Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки».
«Одразу ж після смерті Сагайдачного, гетьмана запорізького, і в його часи у Києві та в містах українських, князі, воєводи і старші були православними, тому і шкоди не чинили. А коли ж брали собі за жінку ляшок і коли від благочестія відходили та до костьолу римського приставали, тоді починали чимдуж церкву православну до унії привертати, а на своїх підданих повинності накладати та різними поборами притісняти; і на велике нещастя України, після битв, які були у поляків зі шведами, полки ляхів зайняли Київське воєводство, стали постоєм у містах та селах і почали велику шкоду чинити людям. Всього цього козаки не стерпіли, повстали, ляхів порубали, а тих, що живі лишилися, розігнали; з цієї причини коронний гетьман Конецпольський з великою силою вирушив на козаків, маючи намір всіх їх знищити; а козаки зібралися всією своєю силою, обрали собі гетьманом Тараса і року 1628 під Переяславом вступили в битву з ляхами. У цій битві козаки стільки ляхів порубали, скільки не загинуло їх за многії літа війни зі шведами; а золоту корогву гусарську за Дніпром у бору вщент знищили. Після битви цієї уклали перемир’я. Здобувши передишку під Переяславом і пообіцявши не чинити на Україні козакам та люду руському шкоди, поляки підступно замишляли відплатити за поразку під Переяславом, всіляко прагнули козаків погубити; виступили на Україну і простий люд почали притісняти поборами та солдатськими постоями, козаків знатних потаємно, а щонайголовніших, не криючись, викрадали та по-різному в руки смерті віддавали. Не стерпівши того, року 1637, козаки зібралися, настановили гетьманом Павлюка і вирушили на Кумейки супроти ляхів, але під Кумейками коронний гетьман Конецпольський, до підступу вдавшися, здолав козаків, з тими ж, що залишилися оружно стояти під Боровицею, уклав перемир’я, а через деякий час, до хитрості вдавшись, піймав гетьмана Павлюка і у Варшаві відділив голову від тіла. А козаків почали на палі сажати. Забачивши все те, козаки переконалися, що ляхи замислили всіх їх загубити, і знову року 1638 зібралися, настановили собі гетьманом Остряницю, а на підмогу дали козака Гуню, і повстали проти ляхів, виманили їх у степ на річку Старицю, і там у битві множество їх побили. Побачивши, що не сила їхня козаків подолати, ляхи хитрістю на мир їх підмовили. І тут, мир укладаючи, пан Кисіль та інші панове іменем самого гетьмана Конецпольського поклялися, що волю козакам дадуть і кров’ю платити не будуть; та скоро ту клятву порушили, зловили гетьмана Остряницю і Гуню й стратили у Варшаві, а Казиму, сотника київського, і сина його посадовили на палю, а також силу козаків славних і хоробрих під різними тортурами погубили: одних начетверо розтинали, других на палю саджали, а ще інших за ребра на залізних гаках вішали. І відтоді всякі свободи у козаків забрали, а люд благочестивий тяжкими й нечуваними поборами пригнітили, не відаючи, що бог за кривду та за кров невинну помсту насилає. Саме від тих часів беруть свій початок побори різні — якісь дуди, повивачне та пороговищизне, подимне та поголовне, очкове, ставищизна, поємщизна, сухомельщина. Навіть храми господні жидам розпродали і малят тільки з дозволу жидівського хрестити можна було, та і всякі обряди церковні, що їх благочестиві правили, були віддані в аренду жидам. Козаків же поклали мати всього шість тисяч, всіх же останніх, хай він буде навіть сином найславетнішого козака, віддали у підданство, а реєстрових у великій нарузі ляхи тримали — ні честі, ні слави, ні волі, перебивались вони гірше, аніж у неволі турецькій.»
Запитання та завдання
1. Визначте причини козацьких повстань.
2. Заповніть таблицю «Козацькі повстання».
|
Дата повстання |
Учасники |
Наслідки повстання |
3. Спробуйте спрогнозувати подальший хід подій: козацькі повстання припиняться, тому що поляки силою примусять козаків це зробити; або козаки до перемоги битимуться за свої права?
ДОВІДКА
Григорій Грабянка (?-1738 рр.) — гадяцький полковник, козацький історик-літописець. Належав до козацького старшинського роду, був полковим осавулом, обозним, суддею, з 1729 р. — гадяцьким полковником. Разом з козаками брав участь у війні Росії проти турків 1695-1696 рр„ у вій ні зі Швецією 1700-1721 рр. У 1723 р. у складі української делегації на чолі з наказним гетьманом П. Полуботком їздив до Петербурга з метою домогтися відновлення посади гетьмана в Україні та ліквідації Малоросійської колегії. Делегацію було заарештовано й ув'язнено в Петропавлівській фортеці. Грабянку звільнено лише після смерті царя Петра І у 1725 р. Г. Грабянка — автор козацького літопису, відомого під назвою «Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки» (1853 р.).
Документ 8.
Ординація Війська Запорозького 1638 р.
Джерело: «Хрестоматія з історії Української РСР», т. 1.
«Через те, що єдиним нашим бажанням у справі управління державами є знайти такі способи, з яких наші вірнопіддані завжди переконувалися б у нашій королівській ласці, але оскільки козацька сваволя так розгнуздалася, що для приборкання її довелося рушити наші війська і битися з козаками, і з благословення бога як володаря всіх воєн розгромити й уразити їх, відвернувши цим страшну небезпеку від Речі Посполитої, — тому на вічні часи позбавляємо козаків старшинства, всяких старовинних судових установ, права, доходів і інших відзнак, набутих ними за вірні послуги від наших пращурів і тепер внаслідок заколотів утрачених, і бажаємо тих, кого в живих зберегло воєнне щастя, мати в стані простого народу, оберненого в хлопів.
Реєстровим же козакам, число яких Річ Посполита визначила на своїй службі тільки 6 тисяч і які змирилися перед нами і Річчю Посполитою, ми встановлюємо таку військову організацію, згідно з постановою цього сейму. На місце старшого, який більше не буде [вибиратись] з-посеред козаків, ми будемо ставити старшого комісара, від сейму до сейму, за рекомендацією гетьманів...
Цьому комісарові мусять коритися осавули, полковники, сотники, як і все військо. Всі вони, також полковники з комісаром, мусять залежати від гетьмана (коронного гетьмана — авт.), більше того: і осавулами мусять бути шляхтичі, досвідчені в лицарському ремеслі, випробуваної доблесті і віри. Сотники й отамани можуть обиратися з самих козаків... Резиденція комісара мусить бути в Трахтемирові як у центральному пункті. Полковники мусять перебувати кожний при своєму полку, причому не відлучатися з своїх місць, хіба на законній підставі і то з відома коронного гетьмана.
Полки зі своїми полковниками повинні ходити по черзі на Запорожжя для охорони тих місць і щоб перешкодити татарським переходам через Дніпро. Треба невпинно стежити, щоб козацька вольниця не ховалась по островах і звідти не чинила б походів на море. Разом з тим жоден козак не повинен наважитись ходити на Запорожжя без паспорта комісара; спійманий комендантом козацьким, він підлягає смертній карі.
...Призначаємо також іменем нашим і Речі Посполитої комісарів для визначення осілості козаків, якою повинні користуватися козаки на вічні часи з тим, щоб не було щорічних приписок шкоди Речі Посполитій і зменшення доходів з наших маєтків.
Козаки реєстрові ніким не повинні бути обтяжені як щодо так і особисто. Наші міщани, згідно з старовинними правами і заборонами, не повинні ні самі вступати в козаки, ні втягати в це своїх синів, ні навіть віддавати заміж за козаків своїх дочок під страхом покарання з конфіскацією майна.
Попереджаємо і про те, щоб козаки в далеких українських місцевостях (крім Черкас, Чигирина, Корсуня, де для безпеки від поганих повинні проживати) і в інших містах на самій Україні не проживали, щоб, живучи там разом, вони не мали ніякого приводу до зборищ і далі до бунтів.
Призначаємо також комісарів сейму для того, щоб вони придивились до трахтемирівських земель і щоб землі, силою відібрані козаками, були повернуті старим власником.»
СЛОВНИК!
Компроміс — угода, взаємні поступки.
Запитання та завдання
1. Визначте причини ухвалення Ординації 1638 р.
2. Розкрийте основний зміст Ординації.
3. Поясніть, в чому Ординація обмежила права козаків, міщан.
4. Відомо, що період з 1638 до 1648 р. поляки назвали «золотим спокоєм» для Речі Посполитої. Поясніть, які пункти Ординації сприяли «золотому спокою».
Документ 9.
І. Нечуй-Левицький «Унія. Петро Могила, київський митрополит».
Джерело: «Історія України: Документи. Матеріали».
«...Петро Могила за походженням не українець: він був молдаванин... проте дуже багато зробив Україні. Він був із знатного молдавського роду. Кілька предків Могили були молдавськими господарями, тобто князями. Могили були поріднені з найбагатшими польськими домами і були дуже багаті. Але турки, захопивши Молдавію, вигнали Могил, які втекли до своїх родичів у Польщу. Петро Могила також був змушений полишити батьківщину. Він навчався у Франції... приїхав до Польщі, почав служити у польському війську. Натомість він залишив цю службу, приїхав до Києва і, як православний, прийняв постриг у монахи в Києво-Печерській лаврі в 1625 р. Йому ще не було тридцяти років. Через рік в Лаврі помер архімандрит.
...В Лаврі монахи почали говорити, що добре було б обрати Петра Могилу архімандритом. ...Монахи вірили, що Могила, маючи силу, буде відстоювати православну віру і буде охороняти її від поляків і уніатів. ...Митрополит Іов Борецький підтримав його. Могилу обрали архімандритом...
Новий архімандрит, як людина розумна і вчена, відремонтував церкву, обновив печери, побудував монастир Голосіївський неподалік від Києва, куди до сих пір ходять богомольці; побудував у Лаврі притулок для прочан на свої гроші. ...Могила відібрав молодих розумних хлопців, дав їм грошей на дорогу, на проживання зі своєї кишені і послав навчатися за кордон до німців і французів.
...Хлопці вивчилися, набралися розуму і науки і повернулися до Києва. Петро Могила хотів їх залишити в Лаврі і відкрити для цього школу. Але тут до нього прийшло все Київське братство, почали просити духовні брати, і горожани, і козаки, і сам козацький гетьман Петражицький не відкривати особливої школи в Лаврі, а краще підтримати ту школу, що заснувала Галя, або Галашка, Гулевичева в Братському монастирі на Подолі, щоби в Києві була одна школа, але дуже хороша.
Петро Могила наполіг на тому, щоб його записали в братство старшиною і опікуном. Гетьман Петражицький, козацькі полковники і все запорізьке військо обіцяли Могилі охороняти братство і школу від ляхів і уніатів.
...В Польщі пани обрали нового короля, Владислава. ...Петро Могила разом з депутацією священиків, дворян і козаків поїхав до Польщі. ...Так почав він умовляти короля, що все ж випросив для православної віри прав побільше. Владислав був більш прихильний до православ’я і погодився дати манускрипт про повернення уніатами забраних і закритих православних храмів, про повернення забраних церковних земель. ...В самому Києві повелів повернути православні монастирі і церкви. Тільки Софійський собор і Видубицький монастир залишилися в руках уніатів. Могила випросив для себе право перетворити Братську школу на академію, де б навчалися майбутні священики та архієреї. В подяку Могилі за його труди православне дворянство, духовенство і козаки саме там, в Польщі, обрали його митрополитом. Царгородський патріарх затвердив це рішення, і в городі Львові його, Могилу, висвятили митрополитом.
Петро Могила, повернувшись до Києва вже митрополитом, тут же вичистив Софійський собор, і в другий раз освятив його, і почав служити у ньому службу Божу. Після цього він відремонтував інші церкви і побудував нові. Розбираючи залишки старовинної Десятинної церкви, знайшли тоді труну в землі князя київського Володимира, чий образ із міді, з великим хрестом, стоїть на горі над Дніпром. Петро Могила звелів перенести голову Володимира до Лаври, де вона тепер лежить у церкві.
Петро Могила
Ставши митрополитом всієї України і Білої Русі, Могила зробив багато добра для народу і православної віри.
Скрізь він відбирав церкви в уніатів, обновляв ті з них, які були перетворені на хліви, забирав у жидів ключі від православних церков і знову скрізь призначав православних священиків Петро Могила написав книги, як вести службу Божу. ...А щоби кожний православний знав добре свою віру, Могила написав все про віру в книзі, яка називалася Катехізис. ...У Братському монастирі при школі він відкрив для бідних дітей бурсу. ...Крім Братської школи, він відкрив школи у Вінниці, Подільській губернії. ...Він почав писати книги проти Польщі, проти католицизму й унії. ...Тепер було кому захищатися від ярих з католиків. ...Петро Могила помер 1 січня 1647 року, саме під Новий рік, або на св. Василія. ...Перед смертю він відписав на Братську школу всі гроші: 81 тисячу золотих Кажуть, що, помираючи, він благословив на боротьбу проти Польщі за вільну Україну...»
Запитання та завдання
1. Схарактеризуйте діяльність Петра Могили.
2. Розкрийте внесок Петра Могили в розвиток православної церкви та культури в Україні.
Документ 10.
Про шкільні звичаї.
Джерело: «Історія української культури».
«Братські школи мали свій «Статут», або «Порядок». У ньому ставилися суворі вимоги до учнів і до вчителів. Вимоги до вчителя формувалися так: «Дидаскал, або учитель цієї школи, має бути благочестивий, розумний, смиренно-мудрий, лагідний, не п’яниця, не розпусник, не хабарник, не сребролюбець, не гнівливий, не зависник, не сміхун, не срамословець, не чародій, не байкар, не прихильник єресей, а підмога благочестя, що являє собою образ добра у всьому... Дидаскал, взявши доручену йому дитину, має вчити її з промислом доброї науки, за непослух карати не по-тиранськи, а по-учительськи, не забагато, а по силі...»
Важливою шкільною нормою була рівність учнів: «Багатий над убогим у школі нічим вищий не має бути, тільки самою наукою, тілом же всі рівні. Дидаскал має вчити і любити всіх дітей зарівно, як синів багатих, так і синів убогих, і тих, що ходять по вулицях поживи просити».
Учні слідкували за чистотою і порядком у школі.
Для заохочення учнів до навчання було придумано чергу місць у класі — від перших до останніх. Найкращий учень називався імператором і сидів поруч з учителем. На перших лавках сиділи найкращі учні — сенатори, які складали сенат. Хто хотів потрапити у сенатори чи імператори, повинен був скласти «Записку», у якій занотовував помилки тих, хто вважався кращим за нього. Коли «імператор» чи «сенатор» помилився у відповіді, повинен був уступити своє місце переможцю, інколи клас поділявся на дві частини — «греків» і «римлян» — які змагалися в навчанні. Оскільки добре знання латинської мови було обов’язковим, діти повинні були розмовляти латиною в школі і дома. У деяких школах застосовувався «калькулює» — особливий зошит, у якому записували прізвище учня, який порушував правило і говорив «простою» мовою. Він носив його до тих пір, доки не зловлював іншого учня на тій же провині, і тоді «калькулює» переходив до іншого. Винні, записані в зошиті, каралися. Найбільш нетямущі сиділи на останній «ослячій» парті і ризикували отримати від своїх товаришів шапку з ослячими вухами.
За шкільні провини карали різками. Кару здійснював один із старших учнів, що виконував обов’язки цензора і повинен був дбати про порядок у школі.»
Запитання та завдання
1. Які вимоги висувались до вчителів та до учнів? Чи не втратили ці вимоги актуальності сьогодні?
2. Чи подобаються вам шкільні звичаї в братських школах? Доведіть, чому?
3. Якими, на вашу думку, мають бути сучасні вчителі та учні?
Документ 11.
Києво-Могилянська академія.
Джерело: «Історія української культури».
«Час навчання в Могилянському колегіумі тривав сім, а то й вісім літ. Окремі класи звалися: інфіма, граматика, синтаксима, поетика, риторика, по чім ішли два або три роки філософії. Головними предметами навчання були латинська мова, грецька, церковнослов’янська, польська. З інших предметів учили поетики, красномовності (риторики), науки ведення схоластичної дискусії, або діалектики та філософії. Навчання діалектики мало на меті виробити вправних оборонців православної віри; навчання риторики мало підготовити добрих проповідників, що могли б своїм хистом дорівнювати єзуїтам.
Могилянський колегіум, що в 1701 р. став академією, розсівав проміння науки й освіти широко по українських землях і далеко поза їх межами: в Сербії, Волощині й Московщині. Перед смертю записав Могила на школи великий маєток. У заповіті полишив ось які знаменні слова: «Ще заки став я архімандритом Печерського монастиря, бачачи, що занепад віри й побожності серед народу походить від повної нестачі в нас освіти та школи, дав я обіт Богові весь мій маєток обертати почасти на відбудову зруйнованих божих храмів, від яких полишилися нужденні руїни, почасти на заснування шкіл і закріплення прав і вольностей українського народу».
Запитання та завдання
1. Які дисципліни вивчали в Могилянському колегіумі?
2. З якою метою Петро Могила створив колегіум?
3. Визначте внесок Києво-Могилянської академії в розвиток культури.
