Крок до ВНЗ. Історія України. Довідник
КИЇВСЬКА РУСЬ у другій половині ХІ — першій половині ХІІ ст.
Документ 1.
Заповіт Ярослава дітям.
Джерело: «Повість минулих літ».
«...У рік 6562 [1054]. Преставився Великий князь руський Ярослав. А коли ще він був живий, наставив він синів своїх, сказавши їм: «Осе я одходжу зі світу сього. А ви, сини мої, майте між собою любов, бо ви єсте брати від одного отця і одної матері. І якщо будете ви в любові між собою, то й бог буде в вас, і покорить він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі погибнете, і землю отців своїх і дідів погубите, що її надбали вони трудом великим. Тож слухайтесь брат брата, пробувайте мирно. Тепер же поручаю я, — замість себе, — стіл свій, Київ, найстаршому синові своєму, брату вашому Ізяславу. Слухайтесь його, як ото слухались ви мене, нехай він вам буде замість мене. А Святославу даю я Чернігів, а Всеволоду — Переяславль, а Ігорю — Володимир, а В’ячеславу — Смоленськ».
І так розділив він городи, заповівши їм не переступати братнього уділу, не згонити брата свого [зі стола, і], сказавши Ізяславу: «Якщо хто схоче зобидити свого брата, так ти помагай тому, кого скривдять». І так наставив він синів своїх пробувати в любові.»
Запитання та завдання
1. У чому полягає головна думка документа?
2. Розкрийте головний принцип спадкоємності великокнязівської влади, впроваджений Ярославом Мудрим.
Документ 2.
Напади половців на землю Руську.
Джерело: «Повість минулих літ».
«..Учинився бо плач великий у землі нашій, і опустіли села наші і городи наші, і стали ми утікати перед ворогами нашими. Як ото і пророк [Мойсей] говорив: «Упадете ви перед ворогами вашими, і поженуть вас ті, що ненавидять вас, і побіжите ви тоді, коли ніхто не гониться за вами. І зламаю я зухвалість гордині вашої, і буде даремною сила ваша, і уб’є вас... меч, і буде земля ваша пустою, двори ваші пустими будуть, бо ви лихі і лукаві, і я піду на вас із гнівом лютим», — так говорить Господь бог святий Ізраїлів. І що лукаві сини Ізмаїлові палили села й стодоли, і багато церков запалили вогнем, — хай ніхто ж не дивується цьому, бо «де ото багато гріхів, побачимо ми всякі покарання». Через це весь світ був одданий [на покару], через це гнів [божий] розпростерся, через це мучать народ: тих ведуть полоненими, а других рубають, інших оддають на помсту, і гірку вони приймають смерть, другі тремтять, дивлячись на тих, яких убивають, інших уморюють голодом і спрагою — одна покута, одна кара, що багатоманітні несе нещастя, і різні печалі, і страшні муки. Тих в’яжуть, і ногами пхають, і на морозі держать, і знущаються, та се найгірше і найстрашніше, що в християнськім роді страх, і неспокій, і біда розпросторилася...
Половці пустошили багато... І знемогли люди в городі од голоду, і здались ворогам. Половці ж, узявши і город, запалили його вогнем, а людей розділили і повели їх у вежі до ближніх своїх і родичів своїх. Мучені холодом і виснажені, у голоді, і в спразі, і в біді, поблідлі лицями і почорнілі тілами, ходячи невідомою землею голі й босі, ноги маючи поколоті терням, вони запаленим язиком, зі сльозами відповідали один одному, говорячи: «Я був із сього города», а другий «Я із сього села». І так розпитувалися вони, зі сльозами рід свій називаючи, а очі підносячи до неба до Всевишнього, який відає все потаємне.»
Запитання та завдання
1. Визначте причини нападів половців на Київську Русь.
2. Які наслідки численних нападів половців на Київську Русь?
Документ 3.
З'їзд князів у Любечі.
Джерело: «Повість минулих літ».
«...У рік 6605 [1097]. Прибули Святополк [Ізяславич], і Володимир [Всеволодович], і Давид Ігорович, і Василько Ростиславич, і Давид Святославич, і брат його Олег і зібралися [в городі] Любечі, щоб укласти мир. І говорили вони один одному, кажучи: «Пощо ми губимо Руську землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з’єднаймося в одне серце і обережімо Руськую землю. Кожен хай держить отчину свою: Святополк — Київ Ізяславів; Володи-’ мир — Всеволодів [уділ]; Давид і Олег, і Ярослав — Святославів [уділ]; [іншим хай будуть] городи, які їм роздав Всеволод; Давидові — Володимир; двом Ростиславичам: Перемишль — Володареві, а Теребовль — Василькові». І на цім вони цілували хреста: «А якщо відтепер хто на кого встане, то проти того будем ми всі і чесний хрест». І сказали вони всі: «Хай буде проти нього хрест чесний і вся земля Руськая». І, поцілувавшись, пішли вони до себе.»
ДОВІДКА
Любецький з'ізд князів відбувся у 1097 р. у м. Любечі. Були присутні шість князів, які вирішили припинити міжусобні війни та проголосили, що кожен князь повинен володіти землями, які отримав від батька у спадщину. Учасники з'їзду вирішили скликати княжі з'ізди, організувати спільний похід проти половців. Спільна присяга князів закріпила постанови з'їзду. Однак з'їзд не зміг припинити князівські усобиці.
Феодальна роздробленість — розчленування держави на безліч самостійних князівств.
Запитання та завдання
1. Які причини з ’їзду князів у Любечі?
2. Проаналізуйте головні рішення з’їзду князів. Чи могли вони бути виконані у повному обсязі у період князівських усобиць?
Документ 4.
Характеристика князя Володимира Мономаха, яку дав російський історик В. Татищев.
Джерело: «Літопис Руський».
«... І любили його всі навколишні і підвладні йому. Він не був гордим, не возносився у своїх добрих ділах, а славу і честь за всі перемоги воздавав насамперед богові, на нього одного надіявся, і за те бог йому престол поміж інших дарував і багатьох супротивників покорив. До всіх він був милостивим і щедрим на пожертви, у правосудді додержував законів, і хоча винних карав, але більше зменшуючи їх вину і прощаючи. З лиця був гарний, очі великі, волосся рудувате і кучеряве, чоло високе, борода широка, на зріст не вельми великий, але міцний тілом і сильний. У ратях вельми хоробрий і вмілий виладнувати війська. Він багатьох своїх ворогів переміг і скорив, сам же один раз біля Треполя був переможений, про що ніколи згадувати не міг, почасти від жалю за братом Ростиславом, який тоді втопився і якого він вельми любив, а почасти від сорому, що нелад Святополків його до цього спонукав. Володів Руссю, а всього жив 73 роки»
ДОВІДКА
Володимир Мономах (1113-1125 рр.) — Великий київський князь, син Всеволода Ярославина і дочки візантійського імператора Костянтина Мономаха. Виступав за припинення князівських усобиць. Був ініціатором Любецького з'їзду 1097 р., Витичівського з'їзду 1100 р. князів. Був запрошений на князювання у Києві у 1113 р. під час Київського повстання. Придушив повстання, видав закони «Статут Володимира Всеволодовича», в яких скасовувалося холопство за борги, обмежувалися відсотки на позики. Він тимчасово об'єднав під своєю владою більшу частину території Київської Русі. Був автором «Повчання», в якому засуджував князівські усобиці, закликав до єдності всіх князів Київської Русі.
Запитання та завдання
1. Поміркуйте, за які справи Володимира Мономаха «любили... усі навколишні і підвладні йому»?
2. Пригадайте з курсу історії, з якими зовнішніми ворогами боровся Володимир Мономах?
3. Укажіть роки князювання Володимира Мономаха.
Документ 5.
Слово про Ігорів похід.
Джерело: «Слово о полку Ігоревім».
«...А коли світала субота, почали виступати війська половецькі, як бори, і не знали князі руські, кому з них до котрого поїхати, бо було їх незчисленне множество... І тоді, порадившись усі, вони зсіли з коней, бо мали намір, б’ючись, дійти до ріки Дінця. Вони бо говорили: «Якщо ми побіжимо, утечем самі, а чорних людей оставимо, то од Бога нам буде гріх, як сих видамо. Підем і або вмремо, або живі будемо всі вкупі». І, так сказавши, всі зсіли з коней ї пішли б’ючись. І тут за допустом божим поранили Ігоря в руку і умертвили лівицю його, і була печаль велика у полку його... Однак тоді кріпко вони билися тої днини до вечора, і багато було ранених [і] мертвих у полках руських. Настала ніч суботня, і пішли вони б’ючись.
А коли світала неділя, сталося замішання ковуїв, у полку [їх] побігли. Ігор же був у той час на коні, тому що був поранений, і рушив він до полку їх, намагаючись вернути їх до військ. Зрозумівши ж, що далеко одійшов од [своїх] людей, і, знявши шолом, він помчав знову до війська [ковуїв], щоби вони впізнали князя і вернулися б. Однак же не вернувся ніхто, а тільки [боярин] Михалко Юрійович, упізнавши князя, вернувся. Але ліпші [мужі] не прийшли були в замішання з ковуями, і мало [хто] із простих [людей] чи хто з отроків боярських, бо всі ліпші [мужі] билися, іду чи пішо, і серед них Всеволод немалу мужність показав.
І коли приблизився Ігор до полків своїх, то поїхали [половці] навпоперек, і тут схопили [його] на віддалі одного перестрілу од полку свойого. І схоплений Ігор бачив брата свого Всеволода, який... боровся, і просив він душі своїй смерті, щоби не бачити загибелі брата свого. Всеволод же так бився, що навіть зброї в руках його було не досить, а билися ж вони, ідучи навкруг біля озера.
Отже, у день святої неділі навів на нас Господь гнів свій: замість радості навів на нас плач, і замість веселості жаль на ріці Каялі...
Сказав же тоді Ігор: «Спом’янув я гріхи свої перед господом богом моїм... Се воздав мені господь за беззаконня моє, і за лиходійство моє [прогнівався] на мене..., і ...впали тепер гріхи мої на голову мою. ...Праведен господь, і справедливі вельми суди його..., і я ж не маю з живими долі... Але, владико, господи боже мій, ...не одвергни мене до кінця..., а коли воля твоя, господи, то [дай] же милість нам, рабам твоїм...»
Святослав же, це почувши і вельми зітхнувши, витер сльози свої і сказав: «О любі мої браття, і синове, і мужі землі Руської! Дав мені був бог придушити поганих, але ви, не вдержавши молодості, одчинили ворота на Руську землю. Воля господня хай буде в усьому...»
ДОВІДКА
«Слово о полку Ігоревім» — видатна пам'ятка літератури Київської Русі, присвячена невдалому походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославича проти половців 1185 р. Написане між 1185 та 1187 р. Питання про авторство до сих пір залишається відкритим. Наскрізною ідеєю твору є ідея єдності Руської землі. «Слово...» є закликом до єдності князів та припинення між ними жорстоких міжусобиць.
СЛОВНИК!
Ковуї — кочові тюрські племена, які жили на південно-східних кордонах Київської Русі.
Запитання та завдання
1. Чому похід проти половців закінчився невдачею для князя Ігоря?
2. Визначте мету походу князя Ігоря Святославича.
Документ 6.
А) Про Ярослава Осмомисла.
Джерело: «Слово о полку Ігоревім».
«Галицький Осмомисле Ярославе!
Високо сидиш ти на своїм золотокованім столі, підпер гори угорськії своїми залізними полками, заступив королеві путь, зачинив Дунаю ворота, мечеш тягарі через хмари, суди рядеш до Дунаю...»
ДОВІДКА
Ярослав Осмомисл — князь галицький (1153-1157 рр.), названий Осмомислом (мудрим, розумним) у «Слові о полку Ігоревім». Прагнув зміцнення князівської влади, боровся проти боярської опозиції, яка намагалася втручатись в управління державою. За правління Осмомисла Галицьке князівство розширило свою територію, приєднавши землі між Карпатами і Дністром, пониззям Дунаю. Ярослав Осмомисл вів боротьбу проти половців спільно з іншими князями. За його правління у Галицькому князівстві було збудовано багато міст, у місті Галич споруджено Успенський собор. Князь уклав союзницькі договори з Польщею, Угорщиною, мав дружні стосунки з Візантією.
Запитання та завдання
За які заслуги літописець високо оцінив діяльність галицького князя Ярослава Осмомисла?
Б) Російський історик М. Карамзин про Ярослава Осмомисла.
Джерело: «Історія Держави Російської».
«Подібно батькові пануючи від гір Карпатських до гирла Серета і Лозини, він мав істинні державні чесноти, рідкісні в тодішні часи: не шукав завоювань. Але, задовольняючись своєю чималою областю, пікся про благоденствування народу, про квітучий стан міст, землеробства; для того любив тишу, озброювався єдино на обідящих і посилав рать з боярами, думаючи, що справи цивільні ще важливіші військових для государя; наймав полиці іноплемінників і, рятуючи тим підданих від кровопролиття, не жалів скарбниці»
ДОВІДКА
Микола Михайлович Карамзин (1766-1826 рр.) — народився у сім'ї небагатого поміщика під Симбірськом. Учився в Московському університеті. Служив в Преображенськом полку. Займався перекладами. Велике враження на Карамзина справило відвідання Франції в період Великої революції. У 1803 р. отримав призначення історіографом, внаслідок чого перед ним відкрилися архіви і бібліотеки. Тоді ж почалася робота над головною працею його життя — «Історією Держави Російської». У 1811 р. була написана вже більша частина цієї роботи. Тоді ж Карамзин пише і передає Олександру ще одну свою відому працю — «Записку про стародавню і нову Росію в її політичному і цивільному відношенні», де дає не тільки екскурс в історію країни, але й проводить на цій основі аналіз перших років царювання нового монарха. За цю роботу він був удостоєний звання статського радника і нагороджений орденом Св. Ганни І ступеня. Вихід у світ «Історії» був великою подією в житті освіченого російського суспільства. У грудні 1825 р. застудився і у травні 1826 р. помер.
Запитання та завдання
Підтвердіть фактами висловлювання М. Карамзина про Ярослава Осмомисла.
Документ 7.
Культура Київської Русі.
Джерело: М. Попович «Нарис історії культури України».
А) Архітектура.
«У другій половині XI ст. починається період храмового будівництва, на яке найбільший вплив справляє Успенський собор Києво-Печерського монастиря. Собор Успіння Богоматері (споруджено 1073-1078 рр.) характерний тим, що він орієнтований на рух угору: виразно підносяться склепіння, собор одноглавий. Під впливом цієї архітектури Михайлівський «золотоверхий» монастирський собор (1108 р.), Михайлівський собор у Видубичах під Києвом, невеличкий Спас на Берестові, а також споруджені за Мономаха в Смоленську, Ростові, Суздалі Спаські собори. Дещо осібно стоїть у цьому шерегу церква Св. Михайла в Переяславі, в якій відчуваються впливи давньої Десятинної церкви.
Слід зазначити і посилення зв’язків галицьких будників з Угорщиною, Польщею, Моравією, і вплив Галича на північно-східну архітектуру та появу специфічних художніх принципів там за часів Андрія Боголюбського. До споруд цього часу належать Пирогоща церква в Києві (1132-1136 рр.), Кирилівська церква в Києві (середина XII ст.), того ж типу, що й Пирогоща, Юріївський собор у Каневі, церква Благовіщення в Чернігові (1186 р.), там же Михайлівська (1174 р.), Борисоглібська, Іллінська церкви і Успенський Собор Єлецького монастиря. Цікаво, що в цей же період з’являються і такі нестандартні конструкції, як круглий в плані в центральній частині Іллінський храм у Галичині»
Запитання та завдання
1. Заповніть таблицю «Найвідоміші архітектурні пам’ятники».
|
Назва архітектурного пам'ятника |
Місто, де знаходиться архітектурний пам'ятник |
2. З якими державами мали зв’язки галицькі будівельники? Визначте вплив цих зв’язків на архітектуру Галичини.
Б) Іконопис.
«Техніка живопису повністю засвоєна у Візантії, але при цьому дуже швидко і прямо на місці. Під час будівництва Софії Київської у дворі було організовано виробництво різнобарвної смальти — особливої смоли, призначеної для виготовлення мозаїк. І укладання мозаїк, і малювання фресок у Софії йшло під керівництвом грецьких майстрів. Але вже при спорудженні Софії Новгородської майстри-слов’яни були керівниками художніх робіт; немає сумніву, що вчилися вони на київському будівництві. Відомо, що одним із перших художників-іконописців був Аліпій (чи Алімпій) із Печерського монастиря. Йому гіпотетично приписують ікону «Богоматір Втілення» — образ Богородиці в позі Оранти зі Спасом Емануїлом у медальйоні на її грудях. Підставою для такої гіпотези є те, що ікона сполучає в собі дві рідкісні характеристики: з одного боку, вона близька до стилістики софійських мозаїк — лінії її силуету строгі й упевнені, на тканинах золоті світлові полиски, образ загалом особливо символічно-таємничий; з іншого боку, це — одна з ікон, виконаних старою технікою яєчної темпери. Як потрапила вона у Спаський монастир Ярославля, — цього вже ніхто не зможе сказати.
П'ятницька церква в Чернігові, кінець XII — початок XIII ст.
Ікона-оранта Богоматері Великої Панагії
За такими і подібними деталями і здогадками складається уявлення про особливості рецепції малярської культури Візантії на нашій землі. Слід при цьому зазначити, що на зміни в стилістиці іконопису, що відбувалися у Візантії, руські іконописці реагували досить швидко, що свідчить про стабільність зв’язків Русі з її культурною митрополією.»
СЛОВНИК!
Фреска — розпис водяними фарбами по сирій штукатурці. Має переважно релігійний характер.
Запитання та завдання
1. Поміркуйте, чому техніка живопису Київської Русі була засвоєна у Візантії.
2. Дайте характеристику ікони-оранти Богоматері Великої Панагії.
Документ 8.
З «Повчаня дітям» Володимира Мономаха.
Джерело: «Повість минулих літ».
«Усього ж паче — убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину.
Ні правого, ні винного не вбивайте [і] не повелівайте вбити його; якщо [хто] буде достоїн [навіть] смерті, то не погубляйте ніякої душі християнської.
Старих шануй, як отця, а молодих — як братів.
У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться. Не покладайтесь на тивуна, на отрока, щоби не посміялися ті, які приходять до вас, ні з дому вашого, ні з обіду вашого.
Лжі бережіться, і п’янства, і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло.
А куди ви ходите в путь [за даниною] по своїх землях, не дайте отрокам шкоди діяти ні своїм, [людям], ні чужим, ні в селах, ні в хлібах, а не то клясти вас начнуть. А куди підете і де станете — напоїте, нагодуйте краще стороннього; а ще більше вшануйте гостя, звідки він до вас [не] прийде — чи простий, чи знатний, чи посол, — якщо не можете дарунком, [то] їжею і питвом. Вони бо, мимоходячи, прославлять чоловіка по всіх землях — або добрим, або лихим.
Недужого одвідайте, за мерцем ідіте, тому що всі ми смертні єсмо. І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте. Жону свою любіте, але не дайте їм [жінкам] над собою власті. А се вам основа всього: страх Божий майте вище над усе. Якщо забуваєте [се] все, то часто перечитуйте: і імені буде без сорома, і вам буде добре.
А коли добре щось умієте — того не забувайте, а чого не вмієте — то того учітесь, так же, як отець мій. Удома сидячи, він зумів знати п’ять мов — а за се почесть єсть од інших країв. А добре поводячись, не лінуйтеся ж ні до чого доброго, а насамперед до церкви ходити. Хай не застане вас сонце на постелі — так бо ...отець мій діяв блаженний і всі добрії люди достойні».
Запитання та завдання
1. Складіть твір-мініатюру «Сучасність поглядів Володимира Мономаха».
2. Доведіть, що Володимир Мономах був видатним мислителем за часів Київської Русі.
